Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат.

Для такого аналізу використовують дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку.

Аналізують кожний виріб з метою порівняння його ринкової ціни із собівартістю для подальшого виявлення резервів зниження витрат за різними статтями.

За калькуляційними статтями аналізують також собівартість по підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних витрат від запланованих і визначити вплив цих відхилень на загальну зміну собівартості реалізованої продукції.

За «найвпливовішими» статтями слід детальніше проаналізувати чинники і на цій основі відшукати резерви зменшення витрат. Наприклад, проаналізувати витрати за всіма видами сировини та матеріалів і, можливо, змінити їх структуру, проаналізувати схеми і види транспортування і знайти «найближчих» постачальників; на основі аналізу витрат на енергоносії запропонувати енергозберігаючі технології, тощо.

Аналіз треба виконати також за статтями, де є зміни на краще, для того щоб виявити чинники, які сприяли цьому і, використовувати їх позитивний вплив у подальшій роботі.

ТЕМА 9

КОМЕРЦІЙНА НАДІЙНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ ЙОГО БАНКРУТСТВА

Оцінка комерційної надійності партнера привертає чи не найбільшу увагу дослідників та практиків фінансового аналізу, оскільки ефективне формування господарських зв’язків потенційними та поточними партнерами має спиратися на адекватну оцінку перспектив такої співпраці.

Найпоширенішою серед варіантів проведення оцінки комерційної надійності підприємства є оцінки:

-кредитоспроможності;

-ймовірності банкрутства підприємства.

Оцінка кредитоспроможності передбачає ідентифікацію фінансово-економічного потенціалу підприємства через визначення ймовірності виконання підприємством власних зобов’язань, зокрема погашення кредиту.

Одним із альтернативних напрямів оцінки комерційної надійності підприємства є прогнозування його банкрутства, що здійснюється на основі самостійного дослідження із використанням дескриптивної статистики (зокрема, дискримінантного аналізу) або на основі розроблених моделей.

Загалом прогнозування (оцінка ймовірності банкрутства підприємства має на меті ідентифікацію потенційної загрози банкрутства з метою своєчасного формування доходів, спрямованих на нейтралізацію негативних тенденцій розвитку фінансової ситуації на підприємстві.

Слід зазначити, що аналіз імовірності банкрутства підприємства може здійснюватися на основі як неформалізованих, так і формалізованих моделей.

Неформалізовані моделі прогнозування банкрутства ґрунтуються на фундаментальному підході, який передбачає при визначенні ймовірності оголошення підприємства — об’єкта дослідження — банкрутом урахування максимальної кількості чинників через обробку фінансової інформації, отриманої як із внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

Специфіка організації прогнозування банкрутства на основі фундаментального підходу дає змогу використовувати таку модель для потреб внутрішнього планування не відносячи її до складу комплексного фінансового аналізу.

Найбільшого поширення в сучасній фінансовій літературі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства — об’єкта дослідження.

Модель Альтмана (Altman Z-score) є результатом обстеження та дослідження автором 66 підприємств (у яких 50 % були визнані банкрутами, а інші продовжували функціонувати) із використанням 22 фінансових показників і являє собою п’ятифакторну модель дескриптивного аналізу ймовірності банкрутства підприємства — об’єкта дослідження — комбінацію із найважливіших чинників для оцінки рівня ймовірності банкрутства підприємств, що досліджуються. У 1977 р. Альтман удосконалив власну модель, сформулювавши ZETA^тм модель. Загалом модель Альтмана має такий вигляд:

 

 

Цільові показники	Порядок розрахунку
Х1
Х2
Х3 – рівень доходності активів
Х4 – коефіцієнт фінансового ризику
Х5 - коефіцієнт обігу активів

 

Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства

Практичні дослідження щодо вибіркової сукупності підприємств свідчать про те, що в разі знаходження розрахункового значення Z — показника нижче від критичної величини 2,7 підприємство — об’єкт дослідження практично є банкрутом. Достовірність цієї моделі за окремими джерелами оцінюється на рівні 95 %.

Будь-яке підприємство, розрахункове значення Z -показника для якого менше за 1,81, на практиці виявляється банкрутом, тоді як підприємства із розрахунковим значенням Z -показника більші від 2,99 не є банкрутами. Проміжок від 1,81 до 2,99 відповідає зоні невизначеності, оскільки достовір­ність інтерпретації результатів моделі є проблематичним через високу частоту помилкових класифікацій імовірності банкрутства підприємства — об’єкта дослідження. Загалом, інтерпретація результатів розрахунку Z -показника відповідно до моделі Альтмана здійснюється за такою матрицею

 

 

Значення Z -показника	Z £ 1,8	1,8 £ Z £ 2,70	2,71 £ Z £ 2,99	Z £ 3,00
Імовірність банкрутства	Дуже висока	Висока	Можлива	Дуже низька

 

 

Крім того, у 1983 р. Альтман запропонував новий варіант моделі Z -показника для підприємств, акції яких не перебувають в обігу на організованих ринках цінних паперів, у якій були змінені коефіцієнти цільових показників, а також їх порядок

 

,

де

Цільові показники	Порядок розрахунку
Х1, Х2, Х3, Х5	Ті самі
Х4

 

Модель Спрінгейта передбачає розвиток інтегрального показ­ника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності визнання підприємства банкрутом, за такою формулою:

,

 

де

Цільові показники	Порядок розрахунку
Х1
Х2
Х3
Х4

 

Інтервал значень результуючого показника Z поділено на основі єдиної критичної точки, яка відповідає значенню Z -показника у 0,862. Отже, підприємство із достовірністю 92 % може бути віднесено до категорії потенційних банкрутів, якщо розрахункове значення Z -показника для нього менше за 0,862.

Модель Таффлера (Taffler 1977) передбачає оцінку ймовірності банкрутства на основі чотирифакторної моделі Z -показника, який визначається зважуванням окремих цільових показників на відповідний коефіцієнт відносної ваги .

,

де

Цільові показники	Порядок розрахунку
0,03
0,13
0,18
0,16

 

Модель (коефіцієнт) Бівера

Для своєчасного виявлення тенденцій формування негативної (відємної) структури балансу у прибуткового підприємства і прийняття запобіжних заходів для усунення банкрутства проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією за звітний період до суми довгострокових і поточних зобов’язань.

 

 

Ознакою формування негативної структури балансу є фінансовий стан підприємства, у якого на протязі довгого часу (1,5-2 роки) К_Б на перевищує 0,2. Така величина коефіцієнта свідчить про скорочення частки прибутку, який направляється на розвиток виробництва.

Вказана тенденція в кінці кінців призводить до негативної структури балансу, коли підприємство починає робити в борг і його коефіцієнт забезпеченості власними засобами 0,1.