Донбаський інститут техніки і менеджменту

ДОНБАСЬКИЙ ІНСТИТУТ ТЕХНІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСІТЕТУ ІМЕНІ Ю.БАКАЯ

 

 

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

 

Конспект лекцій

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні методич -

ної ради ДІТМ МНТУ

Протокол __________

від __________2010р.

 

 

м. Краматорськ, 2010

 

Конспект лекцій з дисципліни «Фінансовий аналіз» для студентів специальностей 6.050103 «Міжнародна економіка»

6.050104 «Фінанси»

склав. Кадуріна Л.О..ДІТМ МНТУ

КРЕДИТ 1

ЗМІСТ

ТЕМА 1 - ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.1.Суть і значення фінансового аналізу

1.2 Фінансовий стан підприємства, як об’єкт фінансового аналізу

1.3 Об’єкт і суб’єкт фінансового аналізу, його мета та основні завдання.

1.4 Основні напрямки і види фінансового аналізу

1.5 Прийоми фінансового аналізу

1.6 Методи і моделі фінансового аналіз

ТЕМА 2 – ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

2.1 Фінансова звітність

2.2 Статистична звітність

2.3 Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку.

2.4 Дані з первинної облікової документації (вибіркові дані)

2.5 Експертні оцінки

ТЕМА 3 - АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

3.1 Показники рентабельності

3.2 Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції

3.3 Аналіз рентабельності капіталу (активів)

ТЕМА 4 - АНАЛІЗ СКЛАДУ І ДЖЕРЕЛ УТВОРЕННЯ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 5 - АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

5.2 Оцінювання ринкової стійкості підприємства

5.3 Показники платоспроможності (ліквідності)

ТЕМА 6 - АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

6.1 Поняття ліквідності балансу

6.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення.

 

ТЕМА 1

ЗНАЧЕННЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.1.Суть і значення фінансового аналізу

1.2 Фінансовий стан підприємства, як об’єкт фінансового аналізу

1.3 Об’єкт і суб’єкт фінансового аналізу, його мета та основні завдання.

1.4 Основні напрямки і види фінансового аналізу

1.5 Прийоми фінансового аналізу

1.6 Методи і моделі фінансового аналіз

 

Суть і значення фінансового аналізу

Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, який складається з двох взаємопов’язаних розділів фінансового і управлінського аналізу (рис. 1.1).

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства і розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства також банки при визначенні кредитоспроможності позичальника

 

 

Рисунок 1.1 - Схема аналізу господарської діяльності підприємства

 

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він включає в себе три головні елементи:

1 Оцінка фінансових потреб підприємства;

2 Розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучення фінансових ресурсів та каналів їх одержання — кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

3 Забезпечення системи фінансової звітності, яка б об’єктивно відображувала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аналіз сприяє вирішенню питання поточного руху фінансових ресурсів, їх формування й використання, поточного та довгострокового планування діяльності. Він є засобом поєднання фінансового та загального менеджменту в частині аналізу, а також фінансового забезпечення стратегії підприємства.

Отже, фінансовий аналіз має важливе значення в економічній діяльності підприємства, оскільки дає змогу:

-вишукувати резерви поліпшення фінансового стану підприємства;

-об’єктивно оцінювати раціональність використання усіх видів фінансових ресурсів;

-своєчасно вживати заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

-забезпечувати оптимальний виробничий та соціальний розвиток колективу за рахунок використання виявлених у результаті аналізу резервів;

-забезпечити розробку плану фінансового оздоровлення підприємства.

 

Прийоми фінансового аналізу

До економіко-логічних прийомів належать прийоми порівняння, деталізація, групування середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний (у часі) та вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, абсолютних і відносних різниць факторний аналіз, розрахунки пайової участі.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше використовують у процесі фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов’язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Для того щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:

-порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (за кількістю днів, місяців);

-єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);

єдність кількісних і структурних чинників (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад собівартість, переводять на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов’язковою умовою зіставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.

Деталізація як прийом широко використовують при аналізі чинників факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляють позитивні та негативні дії окремих чинників, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи застосовують в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.

Прийом середніх величин краще відображують суть процесу, що відбувся, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовують при проведенні аналізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Використовують середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.

Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) дають змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховують відносно єдиної бази, прийнятої за вихідну, або відносно ковзаючої бази, тобто до попереднього показника.

Балансовий прийом застосовують у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними. Найбільш поширеним є прийом балансових оцінок. Його використовують при аналізі фінансового стану підприємства та застосовують для перевірки повноти і правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих чинників на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. У всіх випадках, коли дія чинника самостійна, хоча й пов’язана з іншими чинниками, підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього рівняння свідчить про неповне виявлення або наявність помилок при розрахунках рівня впливу окремих чинників.

Горизонтальний (у часі) аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основу цього аналізу покладено обчислення базисних темпів зростання балансових статей чи звіту про фінансові результати підприємства.

Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:

1 Порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду

2 Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом.

3 Порівняння фінансових показників за низку минулих періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.

Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Вертикальний аналіз подає фінансову звітність у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дає можливість передбачати та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.

Найпоширенішими є такі форми вертикального (структурного) аналізу:

1 Вертикальний (структурний) аналіз активів. У процесі цього аналізу визначають співвідношення (чистку) оборотних та необоротних активів; склад оборотних і необоротних активів, які використовують, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля тощо.

2 Вертикальний (структурний) аналіз капіталу передбачає визначення частки власного та позикового капіталу, склад власного і позикового капіталу, які використовують, за видами та склад позикового капіталу за строковістю зобов’язань тощо.

3 Вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен із цих видів грошових потоків, у свою чергу, може бути більш глибоко структурований за окремими складовими.

Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів окремих періодів.

Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові; зворотний (синтез), коли його окремі елементи об’єднує загальний результативний показник.

Прийом послідовного вилучення чинників (ланцюгових підстановок) застосовують для розрахунків величини впливу окремих чинників у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовують у тих випадках, коли зв’язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно змінюючи кожен звітний показник базисним, усі інші показники розглядаються як незмінні. Така зміна дає змогу визначити ступінь впливу чинника на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості чинників, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починають з початкової бази, коли всі чинники дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків на одиницю більше від кількості визначаючих чинників. Ступінь впливу кожного чинника встановлюють послідовним відніманням: з другого розрахунку віднімається перший, з третього — другий тощо.

Використання прийому ланцюгових підстановок потребує сурової послідовності визначення впливу окремих чинників. Ця послідовність полягає в тому, що насамперед визначають ступінь кількісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів та витрат, після цього — якісних показників, які характеризують рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом відносних різниць полягає в тому, що попередньо визначають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базисного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників. При вивченні впливу на сукупний показник двох чинників (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному чиннику на базисний якісний чинник, а відхилення по якісному чиннику — на звітний кількісний чинник.

Прийом абсолютних різниць використовують для розрахунку чинників у тих випадках, коли результативний показник можна подати у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих чинників розраховують множенням різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.

Прийом відносних різниць (по різниці відсотків, коефіцієнтів) застосовують у тому разі, якщо результативний показник можна представити як перемноження чинників (співмножників). Розрахунок окремих чинників виконують множенням різниці у відсотках рівня виконання плану по двох взаємопов’язаних показниках на абсолютний рівень результативного показника, що планується.

Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різновидністю прийому, який отримав назву «елімінування».

Елімінування — логічний прийом, який застосовують при вивченні функціонального зв’язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.

Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовують для деталізації чинників 1-, 2- і n -го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками.

Для розрахунку чинників визначають коефіцієнт пайової участі K _g як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних.

Рівень впливу окремих чинників на результативний показник розраховують множенням суми зміни цих чинників на коефіцієнт пайової участі.

 

 

 

ТЕМА 2

Фінансова звітність

Фінансова інформація — це набір даних (у систематизованій певним способом формі) про:

-господарські ресурси, зобов’язання та фінансові джерела підприємства;

-рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов’язані з ними ризики;

-обороти фірми та якість її активів;

-обсяг і якість потоків грошових коштів.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один із них — це аналіз фінансових звітів фірми. Він передбачає:

1 Вивчення Звіту про фінансові результати та Балансу підприємства;

2 Порівняння джерел та напрямів використання й розміщення коштів підприємством на певні періоди;

3 Проаналізувати, як пов’язаний звіт про фінансові результати і баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.

Мета аналізу фінансових звітів — допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

Аналіз фінансових звітів допомагає також оцінити ліквідність, фінансову стійкість, плато- і кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан підприємства в попередній і у звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

-фінансову структуру — активи, які належать підприємству, та зобов’язання, які вона на себе взяла, у тому числі її гнучкість;

-оперативний цикл — стадії, через які проходить підприємство для того, щоб її продукція та послуги з’явились на ринку;

-тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється виходячи зі зіставлення фінансових результатів за низку періодів діяльності цього підприємства.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Мета фінансової звітності — надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кош­тів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

-придбання, продажу та володіння цінними паперами;

-участі в капіталі підприємства;

-оцінки якості управління;

-оцінки спроможності підприємства вчасно виконувати свої зобов’язання;

-забезпеченості зобов’язань підприємства;

-визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

-регулювання діяльності підприємства;

-інших рішень.

Головна мета аналізу фінансових звітів — дати оцінку результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його платоспроможності.

При цьому слід вирішити такі завдання:

1) на основі вивчення взаємозв’язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

2) зпрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ресурсів;

3) розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів має дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов’язання і чи не приведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів?

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

-попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

-аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

-аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

-аналіз фінансових результатів підприємства;

-аналіз обігу оборотних коштів;

-оцінку потенційного банкрутства;

-аналіз дохідності (рентабельності);

-аналіз використання капіталу;

-аналіз рівня самофінансування;

-аналіз валютної самоокупності.

Для фінансового аналізу застосовуються наступні форми фінансової звітності:

Баланс (ф. № 1);

Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

Звіт про власний капітал (ф. № 4);

Примітки до звітів (ф. № 5).

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 - Призначення основних компонентів фінансової звітності

Складові фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприєм­ства, структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Обрана облікова політика, інформація не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової політики, ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання, діяльності підрозділів підприємства тощо

 

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємства на певну дату. Баланс дає змогу зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображує на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здат­ність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є:

-активи;

-зобов’язання;

-власний капітал.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу має дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

 

Звіт про фінансові результати (ф. №2) складається з трьох розділів. Структуру розділу І Звіту про фінансові результати наведено на рис. 2.1.

 

 

Рисунок 2.1 - Структура розділу І Звіту про фінансові результати

 

Призначення Звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачено послідовне зіставлення його статей. Отже, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

Крок 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Крок 2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

Крок 3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку)— від операційної діяльності.

Крок 4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

Крок 5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

Крок 6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі ІІ Звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів (рис. 2.2).

 

 

Рисунок 2.2 - Взаємозв’язок класифікації операційних витрат за функціями та економічними елементами

 

У Примітках до Звіту про фінансові результати наведено більш докладну інформацію про доходи (рис. 2.3).

 

Рисунок 2.3 - Вимоги до розкриття інформації про доходи у Примітках до Звіту про фінансові результати

 

Звіт про рух грошових коштів (ф. №3). Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображується у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

-надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

-надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

-платежі постачальникам;

-виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

-платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

-надходження коштів від продажу необоротних активів;

-надання позик іншим підприємствам;

-надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

-випуск власного капіталу (акцій);

-отримання позик та їх погашення;

-викуп акцій власної емісії;

-виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить насамперед від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери, звичайно, є інвестиційною діяльністю підприємства, проте основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції — це операції, які не потребують грошових коштів або їх еквівалентів. Це:

бартерні операції;

надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

перетворення зобов’язань на власний капітал.

Негрошові операції не включають до Звіту про рух грошових коштів.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів (рис. 2.4).

 

 

Рисунок 2.4 - Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів

 

У Примітках до фінансової звітностірозкривається інформація про рух грошових коштів:

а) склад грошових коштів та їх еквівалентів;

б) склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об’єднують кілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

в) суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Статистична звітність

Дані зі стандартних обов’язкових форм державної статистичної звітності можна використовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного господарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітичних показників на макрорівні.

Форма № 1 «Підприємство», яка має назву «Обстеження діяльності підприємства (організації) за рік», містить такі необхідні для фінансового аналізу дані:

-зміни складу і структури активів підприємства;

-обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах;

Витрати на виробництво продукції;

Структура запасів;

-валові інвестиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення та відновлення основних фондів та матеріальних активів).

Форма № 1-Б містить дані про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість.

Форма № 1-ПВ – містить дані про стан заборгованості з виплати заробітної плати.

Форма № 1-п «Річний звіт підприємства (об’єднання) по продукції» містить інформацію:

-про обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних і поточних оптових цінах за звітний і попередній роки;

-про виробництво окремих видів промислової продукції в натуральних одиницях вимірювання та за фактичною вартістю за звітний рік у поточних оптових цінах.

Форма № 22 «Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства (об’єднання)», містить дані про основні фінансові результати діяльності підприємства:

-балансовий прибуток або збиток;

-виручку від реалізації і собівартість виробленої продукції;

- додану вартість у поточних цінах відповідного року;

-про виручку від реалізації продукції в далекому і близькому зарубіжжі;

-про іноземні кредити та інвестиції.

Форма № 5-с «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)» додатково до фінансової звітності форми № 2 містить розшифровку матеріальних та інших витрат.

Дані форм № 1-п, 22, 5-с використовують для факторного аналізу собівартості та прибутку від реалізації.

До аналізу майнового стану підприємств залучаються дані з форми № 1 статистичної звітності «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Для аналізу структури джерел фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2-Б «Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів» за видами цінних паперів про їх наявність та розміщення серед юридичних і фізичних осіб, а також інвесторів інших країн.

 

Експертні оцінки

Експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Оцінка ймовірності очікуваних доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвестицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві, тощо.

 

ТЕМА 3

АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

3.1 Показники рентабельності

3.2 Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції

3.3 Аналіз рентабельності капіталу (активів)

 

Показники рентабельності

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого, тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу, тощо).

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

 

 

 

 

Рисунок 3.1 – Управлінські рішення за основними видами діяльності підприємства і показники рентабельності

 

Основні показники рентабельності наведені в таблиці 3.1., які розраховують за вихідними даними фінансової звітності, а саме Ф.№1 «Баланс» і Ф.№ 2 «Звіт про фінансові результати».

 

Таблиця 3.1 – Основні показники рентабельності