Новомиргородського району Кіровоградської області (46)

 

Гінкул Григорій Дмитрович

1922 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

В 1932 році мені було 10 років. Сім’я жила бідно та ще й весь хліб забрали. Я був найменший і тому, мабуть найслабший. В той час у селі від голоду вмирало багато людей. Їздила підвода під дворами через день і забирала мертвих. В той день під’їхала підвода до нашого двору. Я був дуже слабий, майже напівмертвий, і не чекаючи моєї смерті, мене поклали на віз, бо на наступний день підвода не приїжджала. Щоб я не лежав мертвим, мене і відвезли до ями за селом. В ній уже лежало багато моїх односельців. Вночі було дуже холодно, мене давило чиєсь тіло зверху, мені бракувало повітря. Я почав ворушитися і таким чином вибрався з-під тіла, яке мене придавило. Яма була майже повна і мені було неважко виповзти з неї. Цілу ніч я повз додому. Дуже часто відпочивав, де котився, де чіплявся за траву, повз і засинав, просинався і знову повз. А коли вранці мама відчинила двері, я лежав безсилий біля порога. Так любов до життя перемогла смерть. Мама варила відвари з гілочок вишні, перетирала кору дуба, відгодовувала мене чим могла. Я вижив відслужив армію, одружився, маю дітей і внуків.

Григорій Дмитрович прожив після голодомору ще 70 років.

 

Цуркан Леонтій Мойсейович

житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Був гарний урожай зернових у 1932 році. Люди раділи, що наладиться їх життя. Виконали план хлібоздачі. Та до двору все частіше приходили представники влади і вимагали ще зерна. І так декілька разів. Мій батько Цуркан Мойсей Євтодійович, здавав хліб весь час, але одного разу він вирішив змолоти все зерно. Батько пересипав все борошно в мішки, міцно зав’язав і вночі поніс на край городу, де протікав досить глибокий потік. Мішки були втоплені у воді. Батько ходив до них, коли потрібно було взяти борошна. Так своєю мудрістю він врятував 6 дорослих дітей і дружину від голодної смерті. А мішки з борошном, які ще залишилися, сплили тільки весною і на них ніхто не звернув уваги.

Цуркан Мотря Сафронівна

жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Я під час голодомору жила в селі Котовка. Була ще дитиною, але добре пам’ятаю той гіркий і важкий час. Моя сім’я втратила під час голодомору бабусю, брата і сестру. Нас, жителів села Котовка, рятував ліс. Ми збирали жолуді, які мама перетирала, додавала кори дуба і трохи висівок і пекла коржі, які майже не можливо було їсти, але ми їли, бо були дуже голодні. Шукали в лісі горішки ліщини, кущі терну, шипшини, глоду. Хліба майже не було. А коли прийшла весна, то ми чекали першої зелені: кропиву, кульбабу, заячу цибульку та інше. Мама варила густі супи і годувала нас.

Гержован Ганна Григорівна

1914 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було 10 дітей та батьки. Батько працював у млині, мати в колгоспі. Інколи приносив по трішечки муки, висівок. Завдяки цьому ми вижили всі, але ми їли цвіт акації, клей з вишень, бур’яни. На полі шукали мишачі нирки де миші заготовлювали корм на зиму.

Пам’ятаю у сусідів Мокряка Федіра та Параски було 10 дітей і одна донька Ірина залишилися живої та батьки її. Ще мене вразило, що був випадок в сім’ї Верлан знайшли за грубою пальчики дитини, яку мабуть з’їли батьки, так розповідали односельці і обходили їхній будинок стороною.

 

Ільяшова Галина Максимівна

1929 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї дітей було двоє. Було дуже важко і голодно. Щоб врятувати сім’ю батьки виїхали до дядька в Сухумі. Приїхали на Україну у 1937 році.

 

Діордіященко Ганна Петрівна

1926 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було 4 дітей тато і мама. Бригада активістів ходили із хати до хати і забирали все, що находили. У нас забрали корову, зерно все, картоплю.

А ми, щоб не умерти з голоду їли бур’яни, коріння різні. А весною паслися як корови, їли цвіт акації. Брату було 8 років так він і помер з повною шапкою цього цвіту під головою. Я була як дошка така худа, сестра була дуже пухла від голоду, але вижили ми.

 

Гінкул Раїса Олексіївна

1930 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

На момент голодомору проживала в сусідньому селі Панчеві.

Нас в сім’ї було 5 дітей, тато і мама. Батьки працювали в колгоспі різноробочими. Ми – діти знаходилися вдома. Їли різни бур’яни. З голоду в нашій сім’ї не помер ніхто.

 

Пинзул Андрій Іванович

1930 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було 3 дітей, тато і мама. Батьки працювали в колгоспі

різноробочими. Ми діти були вдома заперті. Їли печені кабаки, буряки, мерзлу картоплю, різні затірки мама готувала. З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

Ільяшова Ганна Амбросіївна

1926 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Я жила з мамою та старшою сестрою. Дуже важко ми жили. Їли хліб із мишію (бур’ян такий є), цвіт акації, калачики. Мама брала які кращі рушники, рядна та міняла по других селах на хліб (кусочок його).

 

Бузиновська Катерина Михайлівна

1926 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було троє дівчат, батько та мати. Було дуже важко, не

було що їсти. Першим помер тато, потім менша сестра, після сестри померла мати. Ми не мали що їсти шукали клей на деревах, цвіт акації, бур’яни. Після смерті батьків ми рік з сестрою голодували, а потім нас забрали до дитячого будинку.

 

Янчурська Надія Купріянівна

1926 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

У нас в сім’ї було шестеро, батько, мати і четверо дітей. З сім’ї вижили всі.

 

Кваша Віра Мусіївна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було четверо дітей, бать і мати. Спочатку помер брат, а потім батько. Залишилося нас троє дітей з мамою., їсти не було чого. Нас віддали в дитячий садок., а там годували різною бурдою, ми були слабкими, думали що і не викарабкаємося. Люди дуже голодували, падали і вмирали, їх грузили на підводи і відвозили в ощу яму на кладовище.

Андреєва Ганна Максимівна

1930 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

На час голодомору проживала в сусідньому селі Котовка. Нас рятував ліс. Мама варила густі супи з кори дуба та перетертих жолудів. Шукали в лісі кущі глоду, шипшини, горішки ліщини. Весною їли бур’яни: кульбабу, кропиву, молочай, калачики, шпориш.

 

Топор Марія Самойлівна

жителька с.Мартоноша

 

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради

 

Нас в сім’ї було 4 чоловіки – батько, мама, сестра і я зовсім маленька. Пам’ятаю, що батьки йшли на роботу кожного дня, ми-діти сиділи голодні вдома чекали батьків, щоб щось нам принесли їсти. Їли що попадеться, бур’яни, листя з дерев, котів, собак і т.д. З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

Бєлокурова Віра Семенівна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Мені тоді було шість років. Нас жителів села Котовка рятував ліс. Ми збирали жолуді, які мама перетирала додавала кори дуба і трохи висівок і пекла коржі. Вони були тверді їх неможливо було їсти, але ми були дуже голодні. Шукали в лісі горішки ліщини, кущі глоду, шипшини, терну. З гілочок дерев варили чай. Коли прийшла весна ми їли кропиву, кульбабу, заячу цибульку.

 

Райкович Віра Пантелеївна

1928 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 11 дітей, тато і мама. Батьки та старші брати працювали в колгоспі на різних роботах. Їх там на бригаді, на полі кормили, нам дітям приносили їжу, але дітей багато, доставалося їжі дуже мало. Тато займався пошиттям взуття, хто що мав платив їжею татові за роботу. Їли все, що попадеться, дуже бідно жили. 4 дітей померло з голоду.

 

Жанталай Галина Федосіївна

1929 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 4 чоловік – тато, мама, сестра і я. Був дуже тяжкий час, жили бідно, не доїдали. Батьки тяжко працювали в колгоспі, ми – діти сиділи вдома голодні і холодні на печі цілий день, чекали вечора, коли батьки прийдуть з роботи і принесуть щось їсти нам. З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

 

Серпенюк Ульяна Іванівна

1923 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 5 дітей, тата, мама і бабуся. Дякуючи татові, що він вивіз все із хати на Росію і все це барахло міняв на хліб, крупу і привозив нам чорний хліб, сухарі. А мама нас зачиняла в хаті на замок, щоб нас ніхто не вкрав, та не з’їв, а сама ходила шукала нам різну зелень і приносила кормила нас. Їли мерзлу картоплю, бур’яни, цвіт акації. Дякуючи батькам ми вижили. З голоду ніхто не вмер.

 

Мащенко Лідія Іванівна

1929 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Батьки працювали в колгоспі було дітей шестеро: 5 дівчат, 1 хлопчик. Було важко, але жили на трудодні, ніхто не помер.

 

Ільїна Мотрона Григорівна

1923 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 6 дітей, тато і мама. Наша сім’я голодувала ще з

1931 року так, як активісти забрали нашу корову і зарізали, а мама забрала іншу корову із колгоспної череди і привела її додому. Тато взяв мішки з новими ряднами, одежею, яка найкраща була у нас і поїхав у м.Севастопіль міняти на продукти харчування, привіз нам клумак сухарів. Потім батька судили за колгоспні корови. Більше батька ми не бачили. Хліб забрали весь у нас. Дуже бідували, їли лободу, різні бур’яни, варили якусь баланду, але сестра і брат старші нас, померли з голоду.

 

Туркулець Ніна Петрівна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 4 чоловіків. Мама, старші два брати і я. Брати і мама працювали в колгоспі. Мама різноробочою, брати пасли череду в колгоспі. Один брат помер від голоду. У мене живіт був пухлий від голоду. Мама із свого пайка приносила мені їсти. Дуже була слабка пам’ятаю, що дуже все боліло всередині, плакала, а слава богу вижила. Мертвих вивозили підводою на цвинтар і ховали. Їхала по вулиці підвода і чулись стони людей, значить ховали і живих.

Говорила мені мама, що дідусь має кусок землі, млин, працювали всі дуже тяжко рахувалися середняками.

В колективізацію дідусь все віддав в колгосп боявся, щоб не забрали всю сім’ю на Соловки. Урожай був непоганий в 32-33 роках, але все забрали для держави.

Пам’ятаю, що забирали з погреба всю картоплю. Мама плакала, благала щоб оставили відро для трьох дітей. А її відповідали, що нам за діло до твоїх дітей, якщо у нас план є здати державі.

 

Волинський Іван Іванович

1929 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас було в родині 6 чоловік. Тато, мама, два брати старші мене, сестра і я. Тато і два брати померли від голоду. Мама працювала у м.Севастопіль поваром, але все одно від голоду в нашій сім’ї померло 3 чоловіка. Дуже було строго, мама з роботи нічого не могла нам дітям принести поїсти.

 

Ткаченко Варвара Никифорівна

1924 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 4 дітей батько і мама. Спочатку помер батько, потім брат, сестра. Зосталися нас двоє дітей і мама, дуже нам було тяжко, сильно голодували. Умирали люди як мухи, лежали на вулиці померлі діти, старики, собаки, коти. Їли цвіт акації, очерет з річки, бур’яни. В школу йшли голодні, діти за партою вмирали з голоду. Потім почали готувати нам обіди в шкільній їдальні. Варили борщ кислий-кислий з кислої капусти. Діти наїдалися і все рівно вмирали.

Батьки працювали в колгоспі різноробочими. У нас била кобилка та маленька лоша. Борони, плуг все забрали активісти в колгосп. Активісти ходили шукали щупом кругом і на печі, і в горщечках, і в печі, і в туалет заглядали.

Голова колгоспу всіх гонив на роботу, люди дуже голодні, слабкі падали і вмирали, їх грузили на підводи і відвозили в ощу яму на кладовище і мій батько теж туди попав. Одна старенька бабця ударили цього голову колгоспу по голові залізним кийком із словами «ось тобі».

 

Флоря Оксана Михайлівна

1930 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було п’ятеро. Батьки працювали в колгоспі. Жили за зароблені трудодні, ніхто з сім’ї не помер.

 

 

Жанталай Віра Степанівна

1930 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 5 дітей, тато і мама. Тато працював вчителем, а мама в колгоспі різноробочою.

Жили дуже бідно, їли, що прийдеться. З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

Васільєва Євдокія Іванівна

1918 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 4 дітей, батько і мама. Працювали в колгоспі різноробочими. Жили дуже бідно, їли, що прийдеться. З голоду ніхто не помер.

 

Янін Тихон Романович

1919 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 2 дітей, батько і мама. Кормили нас батьки різними затірками, мороженою картоплею і т.д. В нашій сім’ї з голоду ніхто не помер.

 

Ноур Марія Петрівна

1926 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 6 дітей: 2 сестрички, 3 брата і я. Тато і мама працювали в колгоспі різноробочими. Жили дуже бідно, їли бур’яни і що прийдеться. Збирали по полях колоски, але нас ганяли і били батогами. Померло в період голодомору 5 дітей.

 

 

Бобейко Іван Самсонович

1930 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

В нашій сім’ї було дітей: 1, тато і мама. Батьки працювали в колгоспі різноробочими. Їли що прийдеться, бур’яни, різні затірки. З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

Чугут Лідія Григорівна

1925 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було дітей5 із них дівчат 3, хлопчиків 2. Батько працював головою колгоспу, мати різноробочою. Пам’ятаю такий випадок, що в колгоспній столовій не було що їсти. Люди були слабі, не було з ким працювати, та батько вирішив одне погане поле зернових покосити раніше, частину провіяли. Та два дні покормили людей в столовій. Та приїхали з міста міліція з щупами провірили нам все помістя. Поставили батька до стіни, приложили пістолета до голови, а ми всі плакали і благали щоб пожаліли. Та батько зробив все можливе, щоб все здати державі.

 

Янін Ганна Пантелеївна

жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було п’ятеро, із них 4 дівчат і один хлопець. Батьки працювали в колгоспі. Жили бідно, не мали що їсти. Померли двоє дітей.

 

Гінкул Катерина Андріївна

1930 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Я була маленька та не пам’ятаю, але знаю, що в нас в сім’ї померло троє дітей.

Дога Іван Іванович

1930 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було троє: мама, тато і я. Жили бідно їсти не було чого. Якось батько приніс житньої муки та я поїв. В мене надувся і посинів живіт. Мама думала, що я помру, та прийшла бабуся, вони поклали мене на рядно та качали, щоб вийшли гази, так бабуся мене врятувала.

 

Брага Василь Іванович

1927 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 4 дітей батько і мама. Помер брат старший мене в 8 років від голоду. Батьки працювали в колгоспі різноробочими їх кормили на полі, а ми діти цілий день голодні сиділи ждали, що батьки ввечері принесуть, пам’ятаю мама трохи зерна принесла і сховала в піч в глечику. Ходили активісти і там знайшли і забрали. Ми ходили в садок, їли горохову кашу, борщ кислий. Їли цвіт акації в річку лізли що знаходили їли. Збирали мишачі схованки зерна, але нас ганяли, били батогами, на конях активісти стерегли поля. Ховрахів ловили і їли. Пам’ятаю по вулицям росли високі бур’яни і була проложена маленька стежка, люди майже нікуди не ходили, сиділи вдома пухлі від голоду, вмирали. Через день, два їздила підвода і ледве живих забирали і увозили ховати в яму на цвинтар. Другі просилися не забирати бо ще хочуть жити, але все рівно забирали «бо сьогодні є такий наряд» говорили активісти «все рівно помрете, яка різниця сьогодні чи завтра».

 

 

Бородатьєва Марія Петрівна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 14 дітей тато і мама. Діти помирали кожного дня від голоду, старші 10 чоловік померло. Батьки працювали в колгоспі різноробочими, їх кормили на полі, а ми діти заперті сиділи вдома і чекали батьків, щоб нас покормили. Їсти зовсім нічого в домі не було, їли печений буряк, кабаки. Не кожного дня була їжа. Ходила бригада активістів з району. Щупом шукали зерно, забирали все їстівне. В колгосп забрали корову, бика, коня, інвентар. Батька забрали в тюрму тому, що добровільно не віддавав свого майна в колгосп. Він був там сім днів, відпустили тому, що він дав згоду працювати в колгоспі, віддав добровільно все своє майно. Дуже бідували, сім’я велика. Весною пасли траву, як корови, їли цвіт акації, кульбабу. Пам’ятаю була ще малою, а ходила з мамою у колгосп допомагала буряки проривати.

 

 

Платонова Ольга Омельянівна

1921 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 2 дітей тато і мама. Батьки працювали в колгоспі різноробочими. Жили дуже бідно за рахунок трудоднів. Їли що прийдеться. Більше сиділи голодні, але з голоду в нашій сім’ї ніхто не помер.

 

 

Мащенко Лідія Іванівна

1929 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Батьки працювали в колгоспі, було дітей шестеро: 5 дівчат, 1 хлопчик. Було важко, але жили на трудодні, ніхто не помер.

 

 

Савіцька Марфа Тимофіївна

1910 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Було в сім’ї 8 дітей та батьки. Батьки працювали в колгоспі та ходили по найму копали городи, що скажуть робили, щоб заробити кусок хліба. В сім’ї померли всі крім мене та батьків. Їли бур’яни, клей з вишень, цвіт акації.

 

Бобейко Ольга Данилівна

1920 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 5 дітей та батьки. Тато з мамою працювали в колгоспі різноробочими. Ми діти сиділи вдома чекали батьків з роботи, щоб нас покормили. Так і засинали голодні. Батьки приходили пізно, приносили із свого пайка по кусочку всім хліба. Їли що попало, аби животи були повні. Дуже було тяжке життя: голодне і холодне. Боялися всіх сусід-сусіда, батьки-дітей, щоб ніхто нічого ніде не бовтнув. Забирали без суду і слідства, садили в тюрми, відправляли на Соловки.

 

Єрьомко Ганна Омельянівна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 3 дітей, тато і мама. Батьки працювали в колгоспі різноробочими. Жили дуже бідно, голодували дуже сильно. Їли всяку траву, бур’яни. Була у нас корівка, активісти визвали батька в сільраду, а самі прийшли і забрали нашу корову. Було жорно у нас, вони і його поламали, щоб люди не жорну вали, щоб голодували і помирали. Моя менша сестричка-2 роки лежала на печі і весь час говорила хочу їсти, хочу їсти і так вона бідна і померла від голоду.

 

Васильєва Марія Олексіївна

1931 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Я була маленька та мало, що пам’ятаю, але розказували, що було дуже голодно та люди сильно бідували.

 

 

Туркулець Микола Андрійович

1925 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 5 дітей, тато і мама. Тато працював в колгоспі столяром, мама – доярка. Забрали в колгосп корову, поросну свиню, було трохи зерна-жита і те забрали.

З голоду в нашій сім’ї ніхто не помер, дякуючи татові і мамі – дуже працювали слухали потрошку ховали що могли принести додому дітям поїсти. Дуже було строго, садили в тюрму по любому поводу. Їли що було, бур’яни, цвіт акації.

 

Перчун Ніна Микитівна

1927 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 2 дівчаток, батько і мама. Пам’ятаю батько в клумачках ховав по різних місцях зерно бо активісти ходили кожного дня і щупом шукали, забирали все їстівне. Батьки були віруючими людьми. Одного вечора до нас прийшов дядько-Золотко його прізвище брат по хресту, плакав, благав моїх батьків щоб вони йому дали хоч трохи хліба, сім’я у нього велика, говорив – «спаси моїх дітей бо уже 3 на печі лежать мертві» і батько дав йому клумачок зерна. Активісти вночі ходили по селі і спостерігали за людьми хто, що, куди ховає. Мабуть хтось побачив звідкіля батько доставав зерно. Бо наступного дня вранці до нас прийшла комісія, зачитали заяву на моїх батьків, що вони ховають зерно. Забрали все зерно і батька хотіли посадить в тюрму за це, але він втік і довго сковувався в різних місцях. Ми з матір’ю дуже бідували, їли бур’яни, кульбабу, клей з дерев, гілля мама варила чай спасались люди всі, як могли. Мама готувала борщ і давала нам потрохи щоб не наїдались і не померли. В нашій сім’ї з голоду ніхто не помер.

 

Жанталай Микола Костянтинович

1929 р.н. житель с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 3 чоловік – мама старший брат і я. Пам’ятаю, що дуже було мамі важко з нами. Мама працювала на різних роботах в колгоспі з ранку до ночі, ми діти сиділи вдома чекали, що мама принесе з роботи поїсти нам, так голодні і засинали. Мама нас будила і давала нам їсти різну баланду, щоб не померти, так і вижили всі, з голоду слава богу не померли.

 

 

Миндрул Марія Іванівна

1924 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 2 дітей, батько і мама. Батько працював в колгоспі конюхом, мама – дояркою. Ми зовсім не голодували, не пухли від голоду, міняли одежу на хліб, мама ховала, що могла носила нам дітям поїсти. Бо вони харчувалися в колгоспній столовій. Якщо люди в колгоспі добре працювали і слухались то не дуже голодували, а хто не хотів або не міг працювати тім було дуже тяжко. Мамині батьки померли від голоду. Приходили активісти майже щодня різні і шукали зерно. У нас не було що забирати. Корову тато добровільно віддав, щоб не посадили.

Мама вночі бігала на ферму і доїла нашу корову і носила нам маленьку пляшку молока. Було дуже небезпечно, садили людей в тюрму за жменю колосків, за один качан кукурудзи давали 1 рік тюрми, за два качана 2 роки і т.д. Дякуючи сміливості моєї мами ми і вижили. Ходили – ми діти в колгоспний садок їли чечевицю і по маленькому кусочку хліба-чорного як земля.

 

Доброван Раїса Андріївна

1932 р.н. жителька с.Мартоноша

Новомиргородського району Кіровоградської області

Записали працівники Мартоніської сільської ради у 2007 році

 

Нас в сім’ї було 5 дітей, тато і мама. Батьки працювали в колгоспі різноробочими. Нас дітей закривали вдома. Їли печений буряк, печені кабаки, різну зелень. Дуже були пухлі від голоду, але всі вижили. Сама мало, що пам’ятаю, але батьки нам дітям все розповідали про ті страшні, голодні роки. Дуже багато дітей, стариків повмирало з голоду.