В кінці танцю чоловік дослухається до жінки і разом з неї вирушає в поле до роботи.

Лексика. Частину рухів подано в тексті, а. в танці-імпровізації -рухи від простих до найскладніших залежно від можливостей виконавців. Композиція - довільна.

Музика. Заспів - розмір 3/8, темп помірний; приспів - розмір 2/4, темп швидкий.

Виконання. Танець, хоч і виконувався на оглядах художньої самодіяльності, проте не одержав справжнього сценічного втілення, як, скажімо, "Горлиця" П.Вірського.

Принагідно зауважимо, що тематично він -споріднений з жартівливими "Гречаниками", у яких жінка докоряє чоловікові -ледацюзі:

Сидить тато в кінці стола, Опустивши вуха,-Усякому так буває,-А хто жінок не слуха. Танок схожий з "Василихою" ще й тим, що заспів виконується помірно, а приспів у темпі козачка (швидко).

Не можна тут не згадати образ дотепного й хитруватого козака Івана Карася з опери Гулака - Артемовського "Запорожець за Дунаєм", який над усе побоювався й дослухався жінки.

ЧУМАК. Це один із варіантів сольної пари у загальному колі.

У тексті пісні, що супроводжує танець, йдеться про турботливу кохану чумака:

Ой.продала дівчина курку Та й купила чумакові люльку,-Люльку за курку купила, Бо чумака вірно любила. Далі заради коханого дівчина продає юбку, сало і, нарешті, власну душу:

Як продала дівчина душу Та купила тютюну папушу, Папушу за душу купила,-Бо чумака вірно любила. Не витримав чумак і ніжно цілує дівчину. По закінченій парного танцю виконавці запрошують наступну пару.

 

нескладних

Лексика носить імпровізаційний характер, жіночих та чоловічих рухів.

Композиція. Замкнене коло з солістами всередині.

Музика, Розмір 2/4. Два періоди по шість тактів; темп швидкий.

ЧЕРЕВИЧКИ З РОГОЗИ. Надзвичайно популярний парний танець у Центральній Україні (на Полтавщині, Дніпропетровщині, Черкащині), у якому чітко виділяється хизування черевичками з рогози та панчішками з осоки: Черевички з рогожі Не бояться морозу, А панчішки з осоки, Щоб любили козаки, Мені батько купив, Щоб козак полюбив, Мені мати дала, Щоб хороша була. Лексика. Елементи польки, що побутують у тім чи іншім етнографічнім регіоні.

Композиція. В основному колова, як дівчата чи хлопці хизуються своїм взуттям.

Музика. Розмір 2/4; полька.

Виконання. Перша постановка досить цікаво зроблена балетмейстером Н.Увароаою в ансамблі танцю Кобеляцького районного Будинку культури Полтавської області.

.КУЧЕРЯВА КАТЕРИНА. Як і "Василиха". цей танець дуетний. Він побутує в усій Україні.

Дотепна, чарівна

Зміст танцю: воїн-козак Мартин не боїться нікого, сильний, завзятий, але як залицяльник до кучерявої Катерини - невдаха: В Катерини кудрі в'ються, А за неї хлопці б'ються. Бідолашному Мартину Обірвала всю чуприну. Отака-то красуня Катерина - весела, дівчина, що визнає і Мартин:

Катерино, люба, мила, Сватав тебе б, так несила. Не до жартів, до любові -В Катерини чорні брови.

Цікавий, трохи жартівливий сюжет визначає ідейно-тематичний і емоційний зміст танцю, його мелодію.

На відміну від "Василихи", де маємо повільний заспів і швидкий приспів, цей танець вирішений у яскраво вираженому козачковому характері, життєствердний, оптимістичний. Внутрішні суперечки між закоханими, врешті - решт, лиш для того, аби Мартин зрозумів, що Катерина його варта і звернув на неї увагу:

Кучерява Катерина Чіплялася до Мартина: "Ой, Мартине, добродію, Сватай мене у неділю". Лексика найрізноманітніша, залежно від технічних можливостей виконавців.

Композиція - довільна, залежить від канви сюжету. Музика. На відміну від попереднього танцю, в якому помірний заспів (для виконання широких рухів) і швидкий приспів "Кучерява Катерина" виконується у досить швидкому темпі на рахунок 2/4.

Виконання. Маються вдалі постановки в самодіяльних колективах.

ШАЛАНТУХ - один з небагатьох сюжетних танців Рівненщини (Полісся), які мають кадрильну форму, тісно пов'язану з народними іграми. Виконувався на весіллях, гуляннях. Записаний у селі Маринин Соснівського району О.Капустіною та М.Задорськокх

У зав'язці танцю хлопці грають, вибираючи "шалантуха", тобто хлопця, якому не дісталося дівчини до танцю, а тому вій "шалається", вештається, блукає межи танцюристами. Потім хлопець-витівник виходить у центр кола і на останні чотири такти оголошує фігуру, з якої розпочинається танець.

Перші три фігури всі танцюють веселої польки у парах, а "шалантух"- у центрі кону та біля троїстих музик. І знову на останні чотири такти витівник оголошує нову фігуру (назви фігур.іодано у композиції танцю). На кінець шостої фігури "шалантух" (він у центрі кону - вглибині), кидає березовий ціпок хлопцеві, який стоїть біля перших правих лаштунків (виконавці стоять у двох вертикальних лініях, обличчям до центру кону). Таким чином,'упродовж 16 тактів відбувається цікава гра і

нарешті, на 16-му такті хлопець, який стоїть біля третіх правих лаштунків не в змозі зльоту упіймати ціпка і, отже, стає "шалантухом". Жвавий хлопчина намагається втекти, знаючи, що йому доведеться перетанцювати з кожною дівчиною. Та де там! - дівчата заступають йому шлях. Протанцювавши з однією дівчиною тур "польки", хлопець-"шалантух" не встигає оговтатись, як біля нього вже друга дівчина, яка вимагає виконати присядку-"м'ячик". Хлопці виручають "шалантуха", пропонуючи йому гру у "битки" (або"відгадай").

"Шалантух" стає обличчям до глядача, а один з хлопців, прикладає праву руку "шалантуха" до його правого вуха, ліву підкладає долонею назовні під праву. Інший хлопець сильно ударяє "шалантуха"по долоні лівої руки. Від цього удару "шалантух" залітає аж до дівчат, а ті відштовхують його знову до центру кону.

Хлопці показують "шалантухові" великого пальця, він

указує ка одного з хлопців, аж тут висовується з-за спини в

хлопця ціпок, і "шалантух'' змушений танцювати з дівчиною та

ціпком танець. Як тільки відтанцювали, підбігає ще одна дівчина

- танцюй з нею, далі ще й ще. На кінець танцю дівчина

садовить"шалантуха" на підлогу у центрі кону (вглибині), а один

з хлопців подає йому ціпка й вимагає, аби "шалантух"

перестрибнув через нього. Врешті - решт, "шалантух"