Результатами. Є варіант танцю, в якому беруть участь майстер і

підмайстри - шевчики та дівчина (дівчата) і т. ін.

Цікаві постановки "Шевчиків" П.Вірського. Перший варіант - класичний приклад принципу обробки фольклорного Танцю. Танець записано в с.Кропивня Київської області. Два "шевчики" і,..конують традиційний фольклорний танець без аранжування балетмейстера.

У другій постановці сюжет будується за іншою схемою. Дійові особи: "майстер золоті рухи" та сімка підмайстрів-учнів. Під оригінальний супровід відтворюється напрочуд цікава картинка - взаємини між виконавцями (кожний в своєму образі). Танок поставлено у формі діалогу - повтору. Майстер показує, як Треба працювати.- учні повторюють, копіюють його рухи (шиють іпуття, забивають цвяшки у підошву). Раптом один із вертунів -хрясь молотком не по цвяшку, а по власному пальцю. Від болю Він підстрибує на одній нозі і дмухає на палець, та все марно. Майстер тільки-но головою похитав, - "Ну й штукар! Повідбиває собі всі пальці". Тим часом настає обідня пора. Майстер виймає з жилета старовинний кишеньковий годинник, зозуля чітко ипшачає час. Молодь має час пожартувати та потанцювати. Потому знову до роботи. У фіналі вдячні за навчання учні піднімають свого наставника, і всі разом покидають сцену. По -іншому, але теж надзвичайно динамічно і моторно поставила "Черевички з рогози" полтавка Н.Уварова.

К.Василенко створив танцювальну мініатюру "Якби мені черевички" на поетичний текст:

Шевчику невеличкий, ~

Поший мені черевички,

Постав мені закаблуки звисока,

Щоб дістала цілувати козака. Або: Шевче, серце, сталось мені горе!

Підкували черевички,

Щось гвіздочок коле! Танець використав композитор К. Данькевич у балеті "Лілея".

Лексика. Діапазон рухів найрізноманітніший. Танцювальні ходи, вибиванці, різноманітні плескачики по халявах, у долоні, присядки, повороти, невеликі стрибочки, вихилясники. Цікава деталь - у жіночому (є один з варіантів вихилясника, який побутує під назвою "чобіток") - це безперечний зв'язок з танцем.

 

Дівчина, яка одержала в подарунок чобітки, надягає їх, виконуючи "чобіток", милується роботою майстра.

Композиція. Сольні варіанти не мають складних композиційних рішень. Танок переважно виконується синхронно: в унісон - перша частина (робочий процес) і у формі діалогу -друга.

Музика. Розмір 2/4. За формою - козачок, полька. Інтонації маю і- ь ігровий характер.

Побутування танцю: вся територія України. Танці з такою назвою побутують також в Росії, Білорусі, Польщі, Литві та ін. країнах.

КОВАЛІ. Є декілька варіантів. В одному - коваль працює з двома підручними. У цьому танці, що виконується у швидкому темпі, цікаві ритмічні малюнки - паузи лід час удару по кувалді великим молотом, а також удари невеликими молотками його помічників.

НА КУЗНІ - один з варіантів цього танцю на п'ять виконавців: три ковалі, господар, "кінь". Хазяїн: Ой, ковалі, ви, ковалі, Підкуйте коня помаді! Ковалі: Ми б і раді підкувати,-Може зуби "поламати"! Хазяїн: Ну, ковалі, що діять? Як же ноги підкувать? Перший ковапь:Якщо будеш ти тримати, Всі ковалі: Будемо її кувати! Далі розгортається жартівлива сценка, а результаті якої непутящі ковалі перековують погано підкованого "коня". У фіналі "кінь" дякує ковалів за роботу.

ВІЗ. Один з різновидів танцю, в якому зламалося колесо. Ой, ковалю, ковалю, Підкуй мені бричку -Я за тебе дочку дам, Малу - невеличку. Ще оди»! варіант масового танцю "Віз", у якому танцюють вісім дівчат та чотири хлопці (кількість виконавців може бути збільшена), дівчата відтворюють "віз", а хлопці "візниць". Танець починається з "підковки" - виїзду "возу", в центрі якого "візниці", і закінчується таким же малюнком. Під час танцю ковалі можуть

підкувати "коня". Цікавий варіант цього дитячого танцю - гри пропонує В. Верховинець у збірні "Весняночка". Діти під пісню імітують трудовий процес, привчаються до поступової зміни ^емпу від швидкого до уповільненого: Куй - куй, ковалі, То великі, то малі, А старого коваля Посадили на коня. А старую ковалицю, Посадили на телицю, А маленьких ковалят Посадили на телят! Гей, цоб! Трр! Цабе! Лексика. Комбінації притулів, витинанців, ритмічні удари долонями по чоботах, присядки тощо.

Композиція. Нескладні побудови навколо головної дійової особи - "коня".

Музика. Розмір 2/4. Козачкова мелодія - це підтверджують і такі примовки, що співаються на неї:

Танцювали ковалі
То великі, то малі.
А старого коваля
• Висадили на теля,
Ковалиху - на бичка.
Геть же, вшкварте козачка! ■-•

Кращі постановки: "Віз" та "На кузні" (три ковалі) Ю.Кузьменка.

БОНДАР. Цікавий сюжетний танець, який буває і масовим, і дуетним.

У цьому танці показано, як бондар ладнає бочівочку. Кожна дівчинка - дощечка. Цікаві побудови в колі, коли бочка готова і котиться по колу. Бондар везе її на ярмарок до Києва.

Наводимо слова пісні, які стверджують про побутування в минулому танцю - дуету:

На дворі погрібець На погрібці бондарець. Ой, бондаре- бондарочку, Набий мені бочку, А тобі, бондарчику,

Пошию сорочку І тоненьку, і біленьку, -Люби мене боидарчику, Таку молоденьку! Лексика: бігунці, тинки, дрібушечки, крутки ("веретено" тощо.)

Композиція. Побудови в колі в різноманітних варіантах. Мушка. Розмір 2/4; темп середній.

ВІВЧАР НА ПОЛОНИНІ

Перегони вівчарів - свято гуцулів, які виконують свій обов'язок перед громадою - упродовж усього літа пасуть вівці на полонині. Цій сюжетній танцювальній картинці локального гуцульського колориту (Рахівський район, Закарпаття) надають специфічні вівчарські костюми: гуні - накидки з овечої шкури вовною назовні, які зігрівають холодної ночі вівчаря; колнба-схованка, де сплять вівчарі; кошара - місце для овець, а також реквізит: сопілка, тайстри, батоги, шапки тощо.

Танець має конкретні образи: старий вівчар - гуцул, хлопчик - вівчарик, хлопці й дівчата.

Старий гуцул трембітає, скликаючи вівчарів. Починається веселий танок. З'являються дівчата з подружками. Після запального танцю знову звук трембіти, старий гуцул і вівчарик заганяють "овечок" до коші, перераховують їх і йдуть відпочивати у колибу.

У Лексика: крок з акцептованим підскоком, потрійний притуп
з підскоком, різноманітні стрибки: "гвинт", "свердло", гайдук -
круч, доріжки, упадання, присядка -"м'ячик", а також жартівливі
трюкові рухи - стрибки на руках, перекочування на спині по колу
тощо. '

Композиція. Танець має п'ять частин, у кожній з яких певна кількість фігур. Перша частина - зачин - складається з чотирьох фігур, що можна об'єднати під назвою "Ранок на полонині". Вівчар та хлопчик виганяють з коші овець, рахують їх. Друга - з чотирьох фігур, виконувана хлопцями. Третя - з однієї фігури -прихід дівчат на полонину. Четверта частина - загальний танець вівчарів та дівчат - центральна. В ній десять фігур, у яких двічі

самостійно танцюють тільки дівчата, двічі - хлопці, решта - всі. І П'ята частина - заключна.

Стосовно так званої "геометрії" танцю: горизонтальні, пер шкальні,звичайні діагональні лінії та каре хлопців і дівчат, різноманітні кола й півкола.

Музика. В основному, розмір 2/4. Темп повільний з першої по четвертої частини, в якій темпи швидкі. У п'ятій - повільні темпи змінюються на швидкий у фіналі.

Виконання. Танець поставлено у Закарпатському заслуженому народному хорі України балетмейстером К. Балог, танцювальних колективах України й Канади.

КОША.* Старовинний пастушковий танець, що широко побутує у степовій Україні; схожий з попереднім наявністю ігрового елементу, вирізняється локальним колоритом (лексика) і. щонайголовнішс, показом виробничого процесу суто хореографічними засобами. Складається з трьох основних частин: парубоцькі ігри, танцювальні сцени, пов'язані з плетінням "коші", та загальний танець.

Погожа літня днина. Хлопці-вівчарі відпочивають. Аби швидше збігав час, влаштовують ігри: спершу "битки", далі -"довгої лози", потому міряються силою, хто дужчий. Поволі ігри переростають у пастушковий танець з батогами. З'являються дівчата. Наперед танцюристів вискакує хлопець і закликає: "Вибираймо Тимоша! Заплітаємо коша!"

Вибирають водія, міряючись на ґирлизі: останній хлопець, який взявся за гирлигу зверху - ТИМІШ.

У танцювальних рухах відтворюється процес плетіння "коші"та обмазування її глиною. Утворюють два кола: внутрішнє - дівчата й зовнішє - Хлопці. Нахиляючись, хлопці беруть умовну "глину" і подають дівчатам, які прибивають її (на першу чверть такту правою рукою накривають ліву, а на другу чверть -навпаки). Цей рух повторюють виконавці чотири рази (8 тактів) і речитативом промовляють:

Ой у лісі, у лісочку, на зеленому лужочку Кошу заплітали, кошу заплітали.

Танцюристи у двох колах рухаються посолонь обличчям до центру: дівчата. - доріжкою, піднісши з'єднані руки вгору, за

* Коша - загін для овець у степу. Виплітається зазвичай з верболозу, а иа Херсонщині - з очерету.

ходом годинникової стрілки. Водночас усі хором на вісім такті промовляють:

Кошу заплітали та й у три рядочки, та й у три рядочки, та й у три рядочки.

Далі хлопці - "вівці" парами виплигують з "коші", примовляючи:

А у тій кошарі та й овець по парі,

та й овець по парі, та й овець по парі",

Потому танцюристи у парах приспівують:

А Тиміш там ходить, пісеньку заводить, пісеньку заводить, пісеньку заводить,-гуртуються до загального виконання танцю "Полька - полтавка" й весело його танцюють.

Лексика. Елементи народних ігор у першій частині танцю; і рухи з батогом (підсічка батогом; присядка - розніжка з батогом;} перескоки - підсічки з батогом).

У другій частині - тинки, бігунці, переступання з ноги на ногу, подвійні голубці з потрійним притулом, доріжки, а також | різноманітні присядки, стрибки "овець" з обох ніг.

У третій частині елементи, притаманні "польці - полтавці".

Композиція. Довільні асиметричні групові побудови в іграх, хлопців (перша частина), півколо, коло, коло в колі, плетінка (заплетіння "коші"), горизонтальні, вертикальні побудови таї "полька - полтавка" виконуються по колу.

Музика. Розмір 2/4. Темпи: помірні - перша частина (16"| тактів), швидкі - друга частина по 16 тактів з повторами, помірно - швидко. На речитативах (16 тактів) та у "польці - полтавці" І швидко (повторюється музичний супровід другої частини).

Виконання. Вперше поставлено танець Н.Уваровою у танцювальному ансамблі Кобеляцького районного Будинку культури Полтавської області. Пізніше з невеликими змінами І танець увійшов до репертуару народного самодіяльного і ансамблю танцю "Юність" (м.Лубни) та інших колективів України.

Танець "Коша" відзначено на республіканському огляді;! самодіяльного мистецтва 1964 року.

Запис танцю здійснив заслужений діяч мистецтв України Кім Василенко.

РУКОДІЛЬНИЦІ - танець, у якому оспівується нелегка И|шци всесвітньо відомих решетилівських майстринь ішшппальниць та килимарниць; створив балетмейстер Павло ІІрський.

Постановник майстерно використав кольорові "нитки" (шлчпо товщі від звичайних, аби їх бачив глядач), намотані тричі у партнерки, яка стоїть праворуч у парі, а партнерка зліва -Ильного рукою тримає кінець нитки. Далі, на перший погляд, Простими маніпуляціями з "нитками", виконавці "намотують пряжу"; імітують ткацький верстат, за яким вони працюють; ЙІдінорюють складний процес ткання килима, показують навіть Мрабан", через який проходять різні за кольорами "нитки".

Кінець - справі вінець. У фіналі танцю дівчата демонструють Вдовий килим. Килимів у виконавиць декілька - від ІІіщіопального орнаментального до портретів Тараса Шевченка І інших, знаних у світі українців. Який з них доцільний на Міщерті, вирішує постановник.

Лексика: змінні кроки; припадання у повороті вбік; балансе: бігунець; перескоки - переступчики; оберт тощо.

Композиція танцю пов'зана з логікою розвитку дії і будується Ми традиційних національних композиційних структурах: Горизонтальних і вертикальних лініях, колах, малих та великих Прямокутниках.

Складність образно - тематичного розвитку сюжету обумовила і навдивовижу гармонійний кантиленний перехід від ■його малюнка до іншого. Навіть фахівцеві нелегко вичленити його із загального контексту.

Музика, написана композитором Ігорем Іващенком, досить вкладна за своєю структурою.

Початок танцю на основі оркестрового викладення Популярної української пісні "Ой, гиля, гиля, гусоньки, на став" ючить наспівно, в помірно - швидкому темпі, у дещо зміненій ■ТМічній та метричній основі (в оригіналі - 4/4, а в танці - 2/4). Друга частина побудована на мелодії пісні "Ой, у полі три криниченьки" (в оригіналі змішаний розмір 3/4 та 4/4, у танці -■СТІйний 3/4). Наступна тема - пісня "В небі сонця золотий ИЛуГючок", у якій також збережено ладоінтонаційний характер,»л«змінено ритмічний малюнок мелодії - з 2/4 на 3/4 та 2/4.

Закінчується танець піснею, створеною самими решетилівськими
майстринями. 1

Виконатія. Танець, що, на перший погляд, видається не дуже
складним, вимагає філігранної відточеності, а тому під силу
тільки підготовленим професіональним і самодіяльним
колективам..1

ЛІСОРУБИ. У танці відображується складна праця лісоруба. Виконують дев'ять юнаків -лісорубів, один з них щ старший - подає команди. Як варіант - кількість виконавців може бути зменшена або збільшена. Варіантів танцю побутує багато, і однак у кожному з них виконавці мають основний атрибут Щ топірець, що упродовж всього танцю відіграє неабияку роль. 1

Сюжет нескладний: спершу починають підрубувати смереку' (б'ють по вісімках - одна і друга групи по підлозі), потім ведучий звертається до лісорубів: "Тупі сокири?", ті відповідають: "Тупі!",І ведучий до них: "Підемо гострити?" - "Підемо!". Далі "лісоруби" і гострять топірці й знову починають рубати й підпилювати смереку, потому обрубують віття і під вигуки "Ге - гов!".| спускають смереку в річку до сплаву.Побутують варіанти, в яких! смереку кладуть на платформу й імітують рух потягу, що] вирущає в дорогу.

Лексика. Різноманітні гуцульскі підскоки; "тропітки",
присядки; свердла тощо. |

Композиція. Горизонтальні та вертикальні лінії, півкола, кола.

Музика. Розмір 2/4. Темпи швидкі. Часто у танці? використовуються одна - дві коломийкові строфи, слова,! вигуки.речення - триндички тощо - це вказує на давній характер і зв'язок цього та взагалі багатьох сюжетних танців з хороводами^ що відтворюють трудові процеси, а тому під час виконання' тексту темп уповільнюється.

Виконання. Танець виконується Державним ансамблем' танцю України ім. П.Вірського; Державним українським народним хором ім.Г.Верьовки, а також багатьма, танцювальними колективами України.

БОКОРАШІ. Танець схожий за тематикою з "Лісорубами" Він продовжує тему праці, та вже на наступному етапі - спла готового лісу.

Лексика. Типова лексика танців Прикарпаття та Закарпатгя (тлежно від побутування).

Композиція. Оригінальна побудова плоту, на якому стоять пі бокораші і спрямовують його між порогами. Пліт у ІІЗІіерсрвному русі, бо гірські річки надто неспокійні. Нарешті, імтіпщики наближаються до берега, де їх зустрічають дівчата. Дині виконується "гуцулка" нерідко з веселими коломийками: Нема краю веселого, як та Гуцульщина. Коломийку заспіває найменша дитина. Нема краю веселого, як гуцульські села, Де ідете, там почуєте пісеньку веселу.

Побудова фігур у танці колова, зустрічаються й фронтальні ЦОбудоїш.

Музика. Розмір 2/4. На початку заспіву композиції звучать Грімбіти.

Під час виконання "гуцулки" - темпи швидкі, з іиіпмііаііементом троїстих музик.

Виконання. Найцікавіші постановки в ансамблях танцю "Юність Закарпатгя" та "Ятрань".

Танці, у яки:: відтворюються явища природи, характер, ЦіШОки, темперамент свійських тварин, звірів, птахів.

КОЗЛИК. Дитячий танець - гра (забава). У цьому варіанті ДІичіші (діти) утворюють навколо козлика коло й звертаються до НЬОГО, аби показав, як "дівочки скачуть". Потім козлик вибирає ШШого виконавця замість себе.

Лексика - довільна.

Композиція - коло.

Музика. Розмір 2/4; темп швидкий.

КОЗЛИК (варіант). Цей танок цікавий за лексикою й ■8МІІ01ИЦІЄЮ, бо йдеться про діалог поміж хором та солісткою. • Цйіетку припрошують показати, як "господарі скачуть". Тут Нііиіиіі елементи народного гумору - господар шкутильгає. Далі "шипик" має показати, як "панянки скачуть", "парубки В| [0* псують". Солістка танцює навприсядки, виконує дрібушки.

Композиція - коло.

Музика. Розмір 2/4; темп швидкий.

КІТ І МИША. Жартівливий гра - танець, в якому беруть учім и. дівчатка та хлопчики. Вони утворюють коло, потім Рібіірпють жеребкуванням з - поміж себе кота (хлопчика) та

мишку (дівчинку). В колі виконавці утворюють двоє ворітець -і одні для мишки, а інші - для кота. Через ці ворітця мишка може 'вбігти у коло і вибіїти за його межі, те ж робитиме й кіт. Кіт має] наздогнати мишку і впіймати у колі чи поза ним. Потім учасники] вибирають іншого кота і мишку. Під час гри виконавці] пританцьовують, рухаючись у колі то в один бік, то в інший, І водночас співають:

Мишко, до ямки, мишенько! А ти, коцурко, за нею.

А ти, коцурко, за нею, 1

Як за ясною зорею!
Як тую мишечку здогониш,
То їй костоньки поломиш!
Лексика: рух по колу зальотним або змінним кроком»'
Мишка рухається бігунцем, а кіт за нею тим же рухом. ї

Композиція - суцільне коло.

Музика. Розмір 2/4; темпи, залежно від підготовки дітей, * від помірно- швидких до швидких.

БИЧОК. Жартівливий танець - діалог між покупцем І бабусею, яка не спродає бичка, хоч і вивела його на торг - він І неї і половий, і сірий, і сміливий, і ложки - миски перемиє і т. ін., Врешті, бабуся залишається зі своїм бичком. Лексика - довільна; форма діалогу. Музика. Розмір 2/4; темп повільний.

ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ, МІЙ БРАТЧИКУ. Дитяча гра -кібава.

Зайчику, зайчику, мій братчику, Не ходи, не ходи до городчику: З'їси капустку, зробиш доріжку -Вийде хазяїн, переб'є ніжку.

Зайчику, зайчику, мій братчику,

Не скачи, не скачи по городчику,

Дивись, хазяїн вийшов з хати,

Зайчику сірий, треба втікати. Усі розбігаються врізнобіч, а зайчик має когось упіймати Той, кого він упіймає, і стає зайчиком. Лексика - довільна. Композиція - коло.

Музика. Розмір 3/8; темп рухливий.

ЧЕРЧИК. Дівчата й хлопці утворюють коло, у центрі якого болістка.

Всі співають:

Летів пташок по-вулиці

Та й залетів до пивниці,

Випив собі склянку вина:

Ой, тепер ти моя мила.

А ви, хлопці, поспішайте, Кожний пари си шукайте. Най ся лишить красавиця! Чорні очі, білі лиця.

На останніх словах другого куплета усі, в тім числі й Волістка, беруться за руки, стаючи в пари. Той, хто залишається без пари, йде в середину кола - він "черчик".

Лексика: прикарпатські дрібушки, тропітки.

Композиція - коло.

Музика. Розмір 3/8; темп швидкий.

ПЕРЕПІЛКА. Дитяча гра - забава.

"Перепілка" просувається в рухомому колі. Під час співу 'юна ілюструє текст: то у неї болить голівка, то білі рученьки, то ніженьки і т.д. У другій частині гри (різні варіанти) йде старші '•оловік й нагаєчку несе, або милий - чорнобривий несе ^с»рочечку, чи то й нові чобіточки. У всіх варіантах гри у друї ій Частині учасники розбігаються, переховуючи за собою 'перепілочку".

Гра починається знову.

Лексико ілюстративна.

Композиція - рухоме коло.

Музика. На заспіві розмір 6/4, нешвидко; друга частина - 4/4,

Ч'МП ШВИДКИЙ.

ВОРОБЕЙ. Цікавий танець - гра, в якому беруть участь Пазом з іншими учасниками солістка і "мати".

У кінці ключа стоїть "мати" з лозиною, а навколо неї бігаю п. ^івчата.плескаючи в долоні, і співають: Киш, киш, горобей! \ Та не клюй конопель, Ні моїх, ні чужих,

Ні сусідчиних! Мої конопельки Іще зелененькі! Потім солістка стає навпроти "матері", і між ним» відбувається такий діалог:

- Мамо, мамо, дайте хліба!

- А той де діла?

- На печі з козаком ззіла!

- А робить?

- Не прибить!. ' І

- А конопельки м'ять?

- Підошовки болять!

- А замуж?

- Хоч зараз! Лексика: бігунці; тинки; зальотний крок. Композиція. Ключ будується у формі "в'юнка", попід рукам

виконавців пробігає солістка, "мати" наздоганяє її і б'є лозиною.

ЖУРАВЕЛЬ. Надзвичайно цікавий за тематикою, а звідси й за хореографією танець - гра. Варіантів цієї гри існує багато, і ми подаємо тут найбільш поширений.

Та внадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель!

Приспів:

Такий, такий цибатий, Такий, такий носатий, Такий, такий дибле, Конопельку щипле.

Ой, я тому журавлю, журавлю Києм ноги переб'ю, переб'ю!

Приспів.

Та щоб він не дибав, не дибав, Конопельок не щипав, не щипав!

Приспів.

Оце тобі журавель, журавель, Щоб не займав конопель, конопель!

Лексика цікава пантомімічними елементами, акторською грою, оригінальними рухами.

Композиція. Танець має два варіанти: соліст у колі та поза колом.

Музика. Розмір 2/4; темпи швидкі.

ЧЕЧІТКА. Цей танець має елементи імпровізації. Ключ накручується навколо "чечітки", а потім розкручується під пісню: Чечітка маленька, А де твоя ненька? На маківці сиділа, Дрібен мачок дзюбала: Дзюб, дзюб, дзюбанець, Ходить дівка у танець, А за нею молодець! Не йди, дівко, у танець! Суттєво, що танець перетворюється на - змагання між дівчиною та юнаком і закінчується веселим загальним танком. Потім вибирають іншу чечітку, і гра продовжується знову. Лексика: тинки; бігунці; вихиляси; зальотні кроки. Композиція типу "завивати та розвивати спіраль". Музика. Розмір 2/4; темп швидкий.

ЛЕТЯТЬ ГУСОЧКИ РЯД - ПОРЯД. Весела гра з елементом иибору нареченої.

Летять гусочки ряд - поряд -Приспів:

Весела весна, весела! Сіра гусочка передня, Де не взявся гусачок Та всіх гусочок розігнав, А сіру гусочку собі взяв. Йдуть дівочки ряд - поряд, А Оринка передня. Де не взявся Миколка Та всіх дівочок розігнав, А Оринку собі взяв. Лексика - довільна.

Композиція закладена у самих словах "ряд - поряд". Музика. Розмір 4/4; темп помірний.

 

Танці, в яких відтворюються сімейний побут, громадське життя (ліричні, жартівливі).

ГАРНЕНЬКА МОЛОДИЧКА. Танок нескладний за виконанням, темою схожий з російським жартівливим "Восемь девок - один я", білоруським "Юрочка", українським (поліським) "Джиґунець". У кожному з цих танців тією чи іншою мірою підкреслюється жартівливе залицяння юнака - танок з дівчатами. В "Юрочці" - це шість, у 'Джиґунці" - чотири, а в "Гарненькій молодичці", як і в російському "Восемь девок - один я", - вісім дівчат. Без сумніву, у багатьох національних культурах є ця тема, проте, зазначимо, що схожість за тематикою та кількістю учасників (юнак і кілька дівчат) з російським і білоруським танцями мотивується ще й тим, що на Дніпропетровщині мешкає чимало переселенців з Росії та Білорусі. Саме у Магдалинівському районі цей танець записано Г. Саловською.

Лексика: перемінний крок; доріжка; потрійний притуп; вірьовочка; тинок; звичайна присядка у юнака тощо.

Композиція. Вертикальні побудови у дівчат парами; коло- у \ центрі якого соліст; діагональні та горизонтальні лінії. Доречно зауважити, що побудови підпорядковуються діям соліста.

Музика. Розмір 2/4. Мелодія козачка, темп стриманий.

ЧУМАНДРИХА. Якщо у "Гарненькій молодичці" беруть участь вісім дівчат і юнак, то в "Чумандрисі" навпаки - вісім (і більше) хлопців та дівчина - "чумандриха". Цей танець цікавий тим, що включає у себе значний ігровий елемент та має оригінальний для танцю і триндичок (приспівок) музичний супровід.

Короткий зміст. Ставши обличчям від кола, хлопці співають:

Стривай, зась! Не змагайсь, Чумандрихо, не жахайсь, Вари страву з буряка, А ми вдарим гопака.

Потім, поверну і лись до центра кола, кожен хлопець виконує своє, тільки йому властиве "колінце": присядки; вибиванці; голубці тощо.

Водночас в середину одного чи двох кіл (залежно від числа' виконавців) входить дівчина.

Зростає темп, і "Чумандриха" під танець і пісню хлопці» обходить повне коло, спілкуючись з кожним танцюристом, який наспівує:

Нащо мені жениться, І що мені з того!.. Не хватає десять грошей До півзолотого, -У подальшому на приспіві:

Чук.чук, Чумандра, ля-ля-ля-ля-ля, -Чумандриха молода, -ля-ля-ля-ля-ля. "Чумандриха" виконує сольну партію, а хлопці витинають, у колі різноманітні "колінця" перед нею. Танцюристи намагаються перетанцювати один одного. Хто танцює до останку -переможець. Цікава деталь - ті з танцюристів, хто не мак сили продовжувати змагання, знімають шапку й віддають "Чумандрисі". Перетанцювавши останнього з хлопців і одержавши його шапку, солістка вимагає викуп: Сип, сип цибулі, Все те, що добули: І квасолі, й бараболі, Щоб всього було доволі. Якщо ж і в "Чумандрихи" не стає сили перетанцювати всіх хлопців, вона вклоняється виконавцям і цілує кожного Потім ґанок веде новообрана дівчина - 1'Чумандриха".

Лексика: увесь арсенал рухів, які спроможні виконати танцюристи, а також "Чумандриха". Обов'язкова умова при ньому: рухи мають відповідати розвитку дії танцю та композиційно взаємопов'язуватись з рухами "Чумандрихи". Композиція. Коло з солісткою всередині. Музика. Розмір 2/4. Темпи досить швидкі, в характері юпака, про що свідчить і поетичний текст пісні.

ВАСИЛИХА - один із небагатьох подільских дуетних ганців, побудованих на відтворенні сюжету однойменної пісні.

На закінчення дії виконавці мають можливість продемонструвати свої можливості у танці-імпрРйЬа^/Т ІЗасилихи та її чоловіка.

Під інструментальний програш мелодії Василях довільними танцювальними кроками виходить на кін.

На заспіві уже в першій фігурі Василиха співає (тем помірний):

- Кажуть люди, що я лиха, А я Василиха. -

Зазвичай, співаючи, вона має виконувати нескладні рухи просуваючись імпровізаційно по кону.

На приспіві, зупинившись обличчям до глядача, Василих продовжує спів (темп швидкий): Всю роботу пороблю, -Йду додому стиха.

Вона може виконувати і "кружальце" ліворуч та праворуч, [ голубці, і припадання, і упадання, тобто ті рухи, які їй більше д-вподоби, за умови, що вони не перешкоджатимуть донесен поетичного тексту до глядача.

Зауважимо, що приспів виконується впродовж усього тан двічі:

Пороблю я всю роботу Новими серпами -Василиха імітує, як вправно порається з серпом: Приходжу я додому,- П'є милий з кумами-поклавши руки на грудях, вона похитує головою -у такий спосіб; виявляючи негативне ставлення до пияків і, виконуючи різноманітні притупи, дрібушки тощо, звертається до чоловіка: Годі, годі, мій миленький, З кумоньками пити, -Ти йди, ти йди на нивоньку,-Снопики носити.-Чоловік на те зауважує:

Ой, не жав я, ой, не жав я -Не буду носити. Уступися, вража жінко, Б'- я буду бити.-Саме по цих словах маємо імпровізаційну лайку мі Василихою та її чоловіком.