Суть і зміст маркетингової програми с-г п-в

Суть маркетингу в тому, щоб за допомогою спеціальних методів дослідження визначити, на які товари є попит; забезпечити виробництво необхідними ресурсами для задоволення цього попиту; найкращим чином запропонувати товар, своєчасно довівши його до споживача; отримати максимально можливий прибуток. Таким чином, маркетинг — це комплексна система управління ринком (підприємствами), основними елементами якої є:

— товар;

— ціна;

— місцезнаходження товару;

— стимулювання попиту.

Основна мета маркетингового планування — побудувати діяльність підприємства таким чином, щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво, задоволення потреб споживачів, прибуток та розвиток підприємства.

Особливості маркетингової діяльності на сільськогосподарських підприємствах пов’язані передусім з великою диференціацією їхніх розмірів (площа сільськогосподарських угідь, обсяги капіталу, чисельність працівників і т. д.). Так, великі агропромислові й сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства створюють відділи маркетингу. Середні аграрні підприємства обов’язки з маркетингу розподіляють між спеціалістами господарства з можливим виділенням спеціального працівника з маркетингу. У фермерських і особистих господарствах населення ці обов’язки виконує власник господарства.

37. Аналіз і прогнозув кон*юнк ринків с-г прод

Основна мета аналізу кон’юнктури ринку випливає із самого визначення кон’юнктури, яку будемо трактувати як виявлення та моделювання тенденцій і закономірностей розвитку ринку під впливом попиту, пропозиції та ціни. Для досягнення цієї мети необхідне вирішення таких завдань:

1) визначення об’єкта кон’юнктурного аналізу;

2) збір та обробка кон’юнктурної інформації;

3) оцінка особливостей стану досліджуваного ринку, виявлення поведінки суб’єктів, які діють на ринку;

4) оцінка та аналіз потенціалу й основних пропорцій ринку;

5) виявлення основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності, циклічності;

6) прогноз кон’юнктури.

Добре знання сучасного стану ринків, а також наявність вірогідних прогнозів їх розвитку в найближчій чи віддаленій перспективі важливі для прийняття ефективних заходів на всіх рівнях — підприємницькому, регіональному і державному.
Так, довгострокові прогнози (до десяти років і більше) дають можливість розробляти стратегію розвитку цілої галузі, агрегативного ринку і окремих товарних ринків, цілеспрямовано завойовувати відповідні ринкові сегменти на внутрішньому і зовнішньому ринках. Середньострокові прогнози (до п’яти років) підприємства використовують для ефективного коригування структури виробництва на 3—5 років уперед з урахуванням циклічних та інших змін на ринках, для здійснення вибору технологій, вкладання інвестицій у виробництво.
При плануванні поточної виробничої і збутової діяльності товаровиробників, оптовиків, транспортників та інших суб’єктів ринку використовують короткострокові прогнози розвитку ринку (до одного року).

 

Маркетингова цінова політ п-в

Маркетингова цінова політика - комплекс заходів фірми, до яких належить формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми.

З маркетингової точки зору, ціна - це сума тих цінностей, які споживач віддає за право володіння певними товарами чи послугами.

Ціни класифікують за різними критеріями.

Можна назвати такі варіанти поведінки фірми на ринку й політики у сфері ціноутворення:

> забезпечення процесу виживання;

> максимізація поточного прибутку;

> завоювання лідерства за показниками якості;

> завоювання лідерства за показниками частки ринку.

Загалом, цілі цінової політики підприємства можна класифікувати таким чином:

1. Зорієнтовані на прибуток: Максимізація поточного прибутку. Стабільність прибутку.

Отримання задовільного (цільового) прибутку. Швидке отримання готівки.

2. Зорієнтовані на збут: Завоювання частки ринку.

Збільшення обсягів продажу (частки ринку). Завоювання лідерства за показниками частки ринку. Завоювання нових ринків збуту. Введення на ринок нового товару. Стимулювання комплексного продажу. Обмеження попиту. Збереження споживачів. Розпродаж товарних запасів.

3. Зорієнтовані на положення на ринку: Підвищення престижу, іміджу фірми (товару). Завоювання лідерства за показниками якості товару. Перемога над конкурентом.

 

Стратегії ціноутворення

Стратегія ціноутворення - це вибір підприємством певної динаміки вихідної ціни товару, спрямованої на отримання найбільшого прибутку в рамках планованого періоду.

Відповідно до класифікації, запропонованої Дж. Телліссом (США), виділяються три основні варіанти стратегії ціноутворення: Диференційована, конкурентна, асортиментна.

Стратегія знижок на другому ринку означає, що на один і той же товар або послугу ціни на інших ринках (демографічних, географічних, зовнішніх) встановлюються нижче, ніж на те, де в даний час працює підприємство

Стратегія сезонної знижки часто застосовується при встановленні цін овочів і фруктів, тарифів послуг зв’язку в різний час доби, квитків на культурно-масові заходи в денний та вечірній час і т.д.

Стратегія випадкової знижки застосовується досить рідко і здійснюється нерегулярно (випадковий принцип).

Стратегія “зняття вершків” передбачає наявність певного сегмента ринку, на якому покупці готові і здатні платити більш високу ціну за товар. У таких випадках встановлена первісна ціна дозволяє отримувати надприбуток до тих пір, поки ринок не заповниться конкурентами або не будуть задоволені потреби елітарних покупців

Стратегія сигналізування цінами характерна при формуванні цін товарів тривалого користування, де якість відіграє значну роль.

Стратегія ціноутворення на набори полягає в тому, що ціна набору товарів встановлюється нижчою за суми цін назв компонентів, і перш за все за рахунок додаткових товарів.

Стратегія диференціації норми прибутку використовується в ціноутворенні взаємозамінних товарів і послуг.

Стратегія імідж-ціни застосовується найбільш конкурентоспроможними підприємствами зі стійкою репутацією і престижною продукцією.

 

Планування якості прод

Якість продукції - це сукупність властивостей, що обумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Під плануванням якості продукції розуміється встановлення обгрунтованих завдань з випуску продукції з потрібними значеннями показників якості на заданий момент часу або протягом заданого інтервалу часу.

Планування підвищення якості має спиратися на науково обгрунтоване прогнозування потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. Для правильного обгрунтування планів підвищення якості слід використовувати дані про результати експлуатації продукції, узагальнювати і аналізувати інформацію про фактичний рівні її якості.

Підприємства, домоглися значних успіхів у підвищенні якості продукції, що випускається, мають реальну можливість:

а) збільшити частку займаного ринку збуту;

б) підвищити відпускну ціну на продукцію і, відповідно, прибуток підприємства;

в) проводити більш ефективну рекламну кампанію продукції та фірми в цілому;

г) зміцнити довіру господарських партнерів при здійсненні взаємних поставок;

д) підвищити рівень конкурентоспроможності продукції та зміцнити діловий імідж підприємства.

Предметом планування якості продукції є, в кінцевому підсумку, різні показники, що відображають як окремі властивості продукції, так і різноманітні характеристики системи і процесів управління якістю.

 

41. Планув каналів реаліз прод; план кадрів і строків

У ринкових умовах на особливу увагу заслуговує планування вигідних каналів реалізації продукції. Спеціалісти господарств повинні вміти обґрунтовувати і вибирати найбільш ефективні для умов конкретного підприємства канали реалізації. Особливо це важливо для продукції, що визначає спеціалізацію господарства.

Аналізуючи і прогнозуючи кон’юнктуру ринку конкретного виду продукції, канали і ціни його реалізації, особливу увагу слід приділити експортно-імпортним операціям.

Значним резервом підвищення доходів підприємства є планування ефективних строків реалізації продукції. Всі види сільськогосподарської продукції залежно від сезонності її виробництва і строків реалізації можна поділити на дві групи:

-продукція типово сезонного виробництва, споживання якої, однак, відбувається більш-менш рівномірно від урожаю до урожаю;

-продукція, що виробляється більш-менш рівномірно впродовж року, але погано зберігається, і тому реалізувати її потрібно терміново.

На оперативному рівні вирішуються поточні завдання, які обумовлені кон'юнктурою ринку, і, відповідно, плани розробляються у межах року. В річних планах завдання тактичного планування конкретизуються, уточнюються на основі вивчення руху персоналу, потреб виробництва. Планові розрахунки проводяться, як правило, у квартальному розрізі.

 

Планування строків реалізації продукції, риси продукції.

Значним резервом підвищення доходів підприємства є планування ефективних строків реалізації продукції. Всі види сільськогосподарської продукції залежно від сезонності її виробництва і строків реалізації можна поділити на дві групи:

- продукція типово сезонного виробництва (зерно продовольче і фуражне, насіння соняшнику, картопля, більшість овочевих культур, фрукти пізніх сортів, більшість кормів, вовна). Її можна реалізовувати протягом усього року

- продукція, що виробляється більш-менш рівномірно впродовж року, але погано зберігається, і тому реалізувати її потрібно терміново (молоко, яйця, худоба і птиця у живій масі, овочі й гриби захищеного ґрунту, окремі види овочів відкритого ґрунту, ягоди, виноград, фрукти ранніх та осінніх сортів).

Ціни на сільськогосподарську продукцію під дією сезонності змінюються через зміну попиту і пропозиції упродовж року. При цьому спостерігається така закономірність: найнижчі ціни на рин­ку встановлюються одразу після збирання врожаю (одержання тваринницької продукції).

Тому аграрні підприємства при плануванні, у першу чергу пер­спективному, можуть передбачити продовження строків реалізації продукції. Зокрема, для продукції, що віднесена до другої групи, застосовують такі способи продовження строків реалізації продукції:

-консервування овочів, фруктів, ягід; -переробка молока, м’яса худоби і птиці на власних промислових виробництвах; -виробництво сухого яєчного порошку або роздільне консервування білка і жовтка яєць для наступного їх використання у хар­човій промисловості.

Що ж до продукції типово сезонного виробництва то в нормальних ринкових умовах зі зростанням витрат на зберігання продукції ціни на неї збільшуються. Перед самим збиранням ціна може різко падати. Плануючи строки реалізації сільськогосподарської продукції слід ураховувати також її біологічні особливості.