Державна фіскальна служба України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Державна фіскальна служба України



Державна фіскальна служба України

Національний університет державної податкової служби України

 

Затверджую

Завідувач кафедри

Економіки підприємства

Л.Л.Лазебник

«____ «__________2015р.

Методична розробка

до проведення семінарських, практичних занять і самостійної роботи з курсу « Інтелектуальний бізнес «

Для підготовки фахівців за ОКР магістр

Галузь знань: 0305 «Економіка та підприємництво»

Спеціальність: 8. 03050401 « Економіка підприємства»

Магістерська програма: «Управління економічним розвитком суб’єктів оподаткування»

Всіх форм навчання

 

 

Ірпінь 2015р.


Методична розробка складена на основі робочої програми навчальної дисципліни ”Інтелектуальний бізнес”, затвердженої у 2015 р.

 

 

Автор(и) Г. П. Ляшенко, доцент, к.е.н.

 

 

Рецензент Л. Л. Лазебник, професор, д.е.н.

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри

 

протокол №___ від ”___”_______ 201_ р.

 

Зміст

1. Вступ 4

2. Опис навчальної дисципліни 6

3. Структура навчальної дисципліни 7

4. Теми семінарських занять 9

5. Теми практичних занять 9

6. Самостійна робота 10

7. Змістовний модуль 1 11

8. Змістовний модуль 2 23

9. Контрольні запитання з курсу 69

10. Методи контролю 72

11. Рекомендована література 77

 

Вступ

Навчальна дисципліна «Інтелектуальний бізнес» є нормативною дисципліною і входить до циклу дисциплін освітньо – професійної програми підготовки магістрів спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства»

Предметомвивчення навчальної дисципліни є теоретико – методичні засади існування і розвитку інтелектуального бізнесу та практичні аспекти його функціонування.

Міждисциплінарні зв’язки.Базою вивчення даного курсу є такі дисципліни, як «Економіка підприємства», «Організація виробництва», «Економіка та організація інноваційної діяльності»,»Капітал підприємства: формування та використання», «Обгрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків», «Потенціал і розвиток підприємства», «Фінанси підприємства», «Гроші і кредит», «Контролінг», «Оцінка вартості підприємства», «Конкурентоспроможність підприємства» та інші фахові дисципліни.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Теоретичні основи інтелектуального бізнесу.

2. Організаційне забезпечення управління інтелектуальним бізнесом.

 

Мета та завдання навчальної дисципліни

 

1.1.Метою вивчення навчальної дисципліни «Інтелектуальний бізнес» є формування у студентів комплексу теоретичних і практичних навичок щодо управління інтелектуальним бізнесом та економічного обґрунтування напрямків його розвитку.

1.2.Основними завданнями дисципліни «Інтелектуальний бізнес» є вивчення основних теоретико – методичних засад інтелектуального бізнесу як специфічного формату бізнесової діяльності; розкриття сутності та специфіки інтелектуальних продуктів; вивчення прийнятних бізнес – моделей та моделювання інтелектуального бізнесу; визначення ризиків інтелектуального бізнесу; розроблення моделей просування та комерціалізації інтелектуальних продуктів.

1.3. У результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

- теоретичні основи щодо управління й організації інтелектуального бізнесу;

- сутність інтелектуальних продуктів і особливості їх створення;

- законодавча база в управлінні інтелектуальним бізнесом;

- формування системи управління промисловою власністю і патентною експертизою;

- особливості інтелектуального бізнесу в стратегії підприємницької діяльності;

- інформаційне забезпечення інтелектуального бізнесу;

- практику укладення ліцензійних договорів;

- просування і комерціалізацію інтелектуальних продуктів.

вміти:

- поєднувати інтелектуальні і підприємницькі характеристики бізнесу;

- використовувати нормативні акти в управлінні інтелектуальним бізнесом;

- впроваджувати інновації і нововведення за рахунок розвитку власної науково – дослідної роботи та організації конструкторсько – технологічних підрозділів;

- визначити сумарну оцінку техніко – економічного рівня ліцензій, що намічені для придбання;

- розробляти системи для мотивації творчих колективів;

- передбачати ризики та загрози в інтелектуальному бізнесі.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години
4 кредити ECTS.

Засоби діагностики успішності навчання – комплекти теоретичних запитань, вправ, завдань понятійного апарату, тестових завдань і розвязок практичних задач.

Критерії успішності – отримання позитивної оцінки можливо: при активній участі в роботі семінарських, практичних занять, виконанні контрольних робіт і складенні семестрових іспитів.

 

Опис навчальної дисципліни

 

Найменування показників Галузь знань, спеціальність, овітньо – кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни  
денна форма навчання заочна форма навчання
Кількість кредитів - Галузь знань: 0305 «Економіка та підприємництво» Нормативна
Модулів - 1 Спеціальність: 8. 03050401 «Економіка підприємства» Рік підготовки
Змістовних модулів - 2   Семестр
10 - й 10 - й
    Загальна кількість годин – 120         Освітньо кваліфікаційний рівень: магістр Лекції
22 години 2 години
Практичні, семінарські
18 годин 4 години
Лабораторні
- -
Самостійна робота
   
Індивід.консультац.робота -
Вид контролю: екзамен
         

Структура навчальної дисципліни

Назви змістовних модулів і тем Кількість годин
денна форма заочна форма
усього у тому числі усього у тому числі
Л П Лаб. Інд.к.р. С.р. Л П Лаб. Інд.к.р. С.р
  Модель 1
  Змістовний модуль 1. Теоретичні основи інтелектуального бізнесу (ІБ)
Тема 1. Теоретичні засади ІБ - - - - - -
Тема 2. Інтелектуальні продукти: сутність і особливості створення - - - - - -
Тема 3. Нормативно- правові засади ІБ в Україні - - - -
Тема 4. Моделювання ІБ - - - -
МКР №1 - - - - - - - - - -
Ітого по змістовному модулю 1 - - - -
                                                     

 

  Змістовний модуль 2. Організація управління ІБ
Тема 5. Управління ІБ - - - - -
Тема 6. Інформаційне забезпечення ІБ - - - - - -
Тема 7. Мотивація виробників інтелектуальних продуктів - - - - - - -
Тема 8. Ризики ІБ - - - - - -
Тема9. Економічна безпека ІБ - - - - - -
Тема 10.Віртуалізація ІБ - - - -
МКР №2 - - - - - - - -
Ітого по змістовному модулю 2 - -
Всього по курсу - -
                                                 

 

Теми семінарських занять

№ п/п Назва теми Кількість годин
1. ІБ – конкурентоспроможна інноваційність
2. Інтелектуальні продукти – нематеріальні активи, їх особливості
3. Нормативні акти в управлінні ІБ
4. Концепція системи управління промисловою вартістю
5. Бізнес – план як інструмент контролю управління інноваційним проектом
6. Конкурентоспроможність інновацій і технологій
7. Патентування винаходів в господарській діяльності підприємства -
8. Необхідність вартісної оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
9. Економічна безпека у сфері ІБ, її сутність і особливості
10. Простір віртуального бізнесу
  Разом

 

Теми практичних занять

№ п/п Назва теми Кількість годин
1. МКР №1
2. Економічна ефективність ліцензій (тема 6)
3. Алгоритм оцінки прав об’єктів інтелектуальної власності (тема 8)
4. МКР №2
  Разом

 

 

Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття навчальним планом непередбачені.

 

 

Самостійна робота

№ п/п Назва теми Кількість годин / заочна форма
1. Економіка знань – фундамент ІБ 7 /11
2. Нематеріальні активи, невіддільні і відокремлювані від підприємства 6 /10
3. Аналіз стану патентно – ліцензійної роботи в Україні 8 /10
4. Організація патентно – інформаційного забезпечення 8 /10
5. ІБ в стратегії підприємницької діяльності 8 /12
6. Обмін ліцензіями як об’єктивна закономірність розвитку економіки 6 /11
7. Практика укладання ліцензійних договорів 10 /13
8. Методи оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності 8 /12
9. Можливості і загрозив ІБ 9 /11
10. Потенціал підприємства у вдосконаленні бізнес – процесів з технологічної, інформаційної й організаційної точок зору 8 /10
  Разом 78 /110

 

 

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи інтелектуального бізнесу.

Тема № 1 «Інтелектуальний бізнес (ІБ) – конкурентоспроможна інноваційність»

Пояснення до теми №1

У ринковій системі ведучою силою при здійсненні її основної економічної мети є бізнес і підприємництво – в усіх формах власності.

Підприємництво – це основа бізнесу.

Бізнес – це справа, ділова активність, направлена на вирішення завдань, пов’язаних в кінцевому рахунку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб’єктами ринку, з використанням форм і методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес здійснюється заради одержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітніших сферах – виробництва і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах, при проведенні транспортних, орендних і багато інших операцій як видів діяльності.

Бізнес поняття ширше ніж підприємницька діяльність, оскільки до бізнесу відноситься здійснення в будь – якій сфері діяльності які направлені на отримання доходу.

Бізнес - це спочатку організація виробництва, економічна діяльність, а потім уже, власне, робота грошей.

У західних підручниках домінують системні визначення бізнесу. Досить типове визначення бізнесу у підручнику «Концепція бізнесу», що підготували вчені університетів Техасу й Ілінойсу (США), а саме:

- бізнес – це система ведення бізнесу;

- бізнес – це створення продукції, що необхідна людям;

- бізнес – це робота;

- бізнес – це центральна магістраль в соціально – економічній системі;

- бізнес – це те як ми живемо.

Інтелектуальний бізнес (ІБ) – це великий фізичний і творча праця, в першу чергу – це інтелектуальна праця. Інтелектуальний бізнес, як й інший вид бізнесу, пропонує наявність конкурентоспроможної пропозиції.

Інтелектуальний бізнес проходить випробовування часом. Його плоди – це конкурентоспроможна інноваційність. Ця ідея, яку потрібно створити, запустити на ринок попиту і продати.

Об’єктом інтелектуального бізнесу є інтелектуальна власність, яка формується на таких значимих елементах, як промислова власність і авторське право і суміжні права.

Інтелектуальна власність (ІВ) – це англійське слово і означає, що – це результат інтелектуальної творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш) або кількох осіб.

Більш доцільним визначенням інтелектуальної власності (ІВ) є визначення через зазначення об’єктів ІВ, а саме:

- авторські права (література, художні, аудіо -, відео – твори, комп’ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

- суміжне право (це тип прав на ІВ, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступні до широкого загалу;

- право промислової власності (ПВ) (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

- фірмові та комерційні найменування;

- сорти рослин та породи тварин;

- топографії інтегральних мікросхем;

- комерційна таємниця.

Термін ПВ об’єднує в собі результати ІВ, які пов’язані із винахідництвом та раціоналізаторською справою і не належать до об’єктів авторського права.

 

 

Завдання для самоконтролю

1. Теоретичні запитання:

1. Бізнес та його сутність.

2. Інтелектуальна власність – основа інтелектуального бізнесу.

3. Об*єкти права інтелектуальної власності та їх характеристика.

4.1. Об*єкти авторського права.

4.2. Об*єкти суміжних прав.

4.3. Об*єкти промислової власності. Об*єкти винаходів.

4.4. Об*єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

5. Джерела походження об*єктів інтелектуального бізнесу, а саме:

- промислової власності;

- авторського права і суміжних прав.

 

 

Вправи

1. В чому є схожість між поняттями «бізнес» і «інтелектуальний бізнес»?

2. Визначення інтелектуальної власності на думку таких вчених: Л.Б.Галперін і Л.А.Михайлова, О.А.Шдопригора, В.Жуков та підвести підсумок (своя думка щодо даних визначень).

3. Теорія промислової власності зіграла визначну роль у формуванні та розвитку ….

4. Теорія «промислова власність» дала право на … Якими законодавчими актами України визначені об*єкти інтелектуальної власності?

5. Промислова власність - це складова інтелектуальної власності? Так чи ні і чому?

6. Право на промисловий зразок засвідчується патентом? Чому?

7. Винаходи і корисні моделі чим вони близькі між собою і в чому принципова відмінність між ними?

Пояснення до теми №2

Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності набуває статусу нематеріальних активів. Вона супроводжує інвестиційну та інноваційну діяльність. Обєкти права інтелектуальної власності в господарській діяльності виступають активами , які мають відповідні ознаки, і, перш за все, ціну (вартість). Їх використання слід розглядати з позиції економіки, інвестицій, ціноутворення, бухгалтерського обліку.

Використання інтелектуальної власності в господарської діяльності спирається на систему бухгалтерського обліку нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюється у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Нематеріальні активи» в розрізі груп, тобто сукупних однотипних за призначенням і використанням активів.

Нематеріальні активи, як об’єкт бухгалтерського обліку та фінансової звітності повинні відповідати таким ознакам: об’єкт не повинен мати грошової форми за всіма її еквівалентами; об’єкт не повинен мати матеріальної форми; об’єкт не повинен бути дебіторською заборгованістю; об’єкт повинен мати термін використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік); об’єкт може бути відокремлений від підприємства; повинно існувати ймовірне одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з використанням об’єкта; може бути достовірно визначена вартість об’єкта.

Використання інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів в господарській діяльності підприємства та відображення в бухгалтерському обліку операцій по використанню таких об’єктів дозволяє: документально підтверджувати довгострокові майнові права на ОПВ на підставі їх обліку на балансі підприємства; здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встановленому порядку в залежності від терміну їх корисного використання; отримувати додатковий прибуток від передачі прав на використання ОПВ, а також забезпечувати обгрунтоване регулювання цін інноваційну продукцію підприємства; сплачувати фізичним і юридичним особам авторську винагороду у вигляді роялті; здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на подібні активи, реалізації їх з метою отримання доходів і залучення відповідних кредитних ресурсів; оновлювати технічний стан виробництва і технологій; здійснювати трансакційні операції шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств власного інтелектуального продукту, тощо.

 

Завдання для самоконтролю

1. Теоретичні запитання

 

1. Нематеріальні активи, їх сутність і особливості.

2. Відмінні ознаки нематеріальних активів.

3. Нормативно – правові акти в яких зазначено перелік витрат на придбання нематеріальних активів.

4. Охарактеризувати групи нематеріальних активів (ІВ, майнові права, відкладені витрати, вартість фірми( ділова репутація, імідж фірми).

5. Розкрити сутність об’єктів промислової вартості (ОПВ), які не мають вартісної оцінки і не належать до не матеріальних активів.

6. Економіка знань, їх сутність.

7. Оцінка нематеріальних активів.

 

Вправи

 

1. Нематеріальні активи, що не мають вартісної оцінки - це …

2. Закінчити фразу: Нематеріальні активи – це довгострокові права або переваги, яких набуває власник прав, відображені в балансі організації як витрати на їх придбання і доведення до стану, придатного для використання за призначенням …

3. В чому полягає відмінність нематеріальних активів між реальною і фінансовою групами?

4. Знання й уміння – це одне й теж поняття ? Так чи ні і чому?

 

 

3. Завдання понятійного апарату:

1. Інтелектуальний продукт.

2. Нематеріальні активи.

3. Вартість фірми.

4. Відкладені витрати.

5. Об’єкти науково – технічної інформації.

6. Об’єкти промислової власності.

7. Об’єкти авторського права.

8. Об’єкти суміжних прав.

9. Об’єкти права користування.

10. Об’єкти природного середовища.

 

 

Пояснення до теми № 3

З наближенням до економіки, заснованої на знаннях, майбутнє кожної надії усе більше буде залежати від обсягу їх використання з мето створення національного багатства та підвищення соціального добробуту. Інтелектуальна власність базується й охороняється загальними, соціальними законодавчими актами України і міжнародними нормативно – правовими актами.

Послідовність процесу введення в господарський обіг інтелектуальної власності запропонував автор П.П. Крайнев модель технологічного процесу формування ОПВ, яка включає у свою структуру функції, на яких формуються етапи, а саме: інформаційне забезпечення — інформаційна сфера; надання послуг— оформлення заявки; проведення експертизи – перевірка умов охороноздатності; надання прав – отримання охоронного документа; вартісна оцінка – оцінка прав; трансфер технології – введення до господарського обігу.

Отже, в умовах господарської діяльності інтелектуальна власність стає засобом реалізації економічних інтересів.

Для того щоб інтереси власника, інвестора реалізувалися в інноваційному проекті, тобто необхідно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності давала даному власнику й інвестору надлишок доходу над його витратами. У цьому випадку інтелектуальна власність набуває споживчі якості.

Завдання для самоконтролю

1. Теоретичні запитання:

 

1. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності (загальне, спеціальне,міжнародні – правові акти).

2. Основний економічний ресурс підприємства – знання й інформація.

3. Інтелектуальний потенціал – джерело економічного зростання діяльності підприємства.

4. Характеристика організації функціонування системи управління промисловою власністю.

5. Промислова власність в інтелектуальному бізнесі та її особливості.

 

Вправи

1. В якому загальному законодавчому акті України обґрунтовується правова охорона об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій? Прокоментувати.

2. Прокоментувати Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».

3. Прокоментувати Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».

4. Прокоментувати Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».

5. Прокоментувати Закон України «Про інформацію».

6. Прокоментувати Закон України «Про науково – технічну інформацію».

7. Прокоментувати Закон України «Про науково – технічну експертизу».

Прокоментувати Закон України «Про економічну конкуренцію».

 

3. Завдання для понятійного апарату:

 

1. Загальне законодавство України у сфері інтелектуальної власності.

2. Спеціальне Законодавство України в сфері інтелектуальної власності.

3. Міжнародні нормативно – правові акти в сфері інтелектуальної власності.

4. Економіка знань.

5. Інтелектуальний потенціал.

6. Науково – технічна інформація.

7. Науково – технічна експертиза.

 

Пояснення до теми № 4

Більшість ОПВ, такі як об’єкти авторського права та суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо, можуть бути відділені від правовласника – фізичної чи юридичної особи, і права на них можуть бути передані (продані) іншим особам. Інші об’єкти – фірмові найменування, гудвіл – не можуть бути відділені від своїх носіїв і тому не можуть виступати в якості товару у звичайному розумінні.

Звичайна оцінка вартості майнових прав на ОПВ здійснюється з метою визначення: бази оподаткування підприємства; вартості прав на ОПВ, що вноситься до статутного капіталу підприємства; вартості виключних прав, що передаються на основі договору уступки прав чи ліцензійного договору; розміру компенсації, яку необхідно виплатити правовласнику згідно діючого законодавства за порушення його виключних прав.

Завдання патентної політики мають бути сформульовані на підставі глибокого аналізу стану патентно – ліцензійної роботи в країні, висвітлення причин, які заважають її розвитку та вивченню ресурсних і законодавчих можливостей.

Англійський економіст Томас Стюарт зазначає, що «…у майбутньому країна, яка контролює знання і вміло використовує їх, дістає у своє розпорядження потужний інструмент влади та впливу і може претендувати на роль лідера цивілізації, бо знання є більш вагомою загрозою фінансовій владі, ніж профспілки чи антикапіталістичні політичні партії, оскільки інформаційна революція усуває потребу в капіталі на одиницю продукції».

Слід зазначити, що владна зневага суспільства до охорони ОПВ та виразна недооцінка економічних механізмів у сфері промислової власності є свідченням того, що економічні аспекти цієї сфери як такі є найменш опрацьовані. Отже, формування системи державного регулювання та управління промисловою власністю в Україні відбувається нестабільно.

Інтелектуальний потенціал стає інтелектуальним капіталом, тому що інтелектуальний потенціал – це людські ресурси та інтелектуальні ресурси і вони є джерелом економічного зростання кожного підприємства і країни в цілому, тому що найбільші прибутки приносить саме інтелектуально – технічна галузь. Світовий досвід доводить, якщо видатки держави на цю галузь не перевищують 0,5 % валового внутрішнього продукту (ВВП), на віддачу від науки сподіватися нічого. Якщо держава хоче заявити про свою конкурентоспроможність то видатки на науку повинні бути не менше 2 % ВВП.

З досвіду промислово розвинених країн, таких як Німеччина, Франція, США відомі такі моделі державного управління промисловою власністю, а саме: фіскальна (заснована на відчуженні на користь держави виключних прав на охороноздатні результати науково – технічної діяльності, створені на замовлення урядових відомств, і відшкодуванні витрачених бюджетних коштів); університетська (забезпечує пріоритет виконавця (в особі наукових організацій і авторів) на одержання і використання виключних прав на результати науково – технічної діяльності); промислова(орієнтована на пріоритет прав промислових компаній, які беруть участь разом з державою в частковому фінансуванні і використанні результатів НДДКР); ліберальна(допускає передачу виключних прав на результати науково – дослідних робіт виконавцю, відсутність державного контролю за витратами бюджетних коштів, виділених на науку, а також обмежену участь держави в прибутках виконавців і користувачів ОПВ).

Завдання для самоконтролю

1. Теоретичні запитання:

 

1. Напрямки розвитку патентної політики та їх особливості.

2. Науково – технічний потенціал України.

3. Інтелектуальний потенціал – джерело економічного зростання підприємства.

4. Моделі державного управління промисловою власністю (фіскальна, університетська, промислова, ліберальна).

 

Вправи

1.Обгрунтувати сутність патентної політики в Україні.

2. Які проблеми загрожують науково – технічній й економічній безпеці вУкраїні?

3. В чому заклечається нестабільність щодо формування системи державного регулювання та управління промисловою власністю в Україні?

4. Що є спільного чи відмінного між такими моделями державного управління промисловою власністю, як фіскальна й університетська?

5. Що є спільного чи відмінного між такими моделями державного управління промисловою власністю, як промислова і ліберальна?

 

Завдання для понятійного апарату

1. Патент.

2. Науково –технічний потенціал.

3. Винахідництво.

4. Промислові зразки.

5. Інтелектуальний потенціал.

6. Патентно – інформаційне забезпечення.

 

Пояснення до теми № 5

Ключ для економічного успіху підприємства – у промисловій власності. В зв’язку з цим, у процесі підприємницької діяльності, необхідно промислову власність захищати. Охоронні документи надають виключні права, які дають змогу підприємству використовувати і надавати права на використання зареєстрованого ОПВ. Завдяки цим виключним правам підприємство може знизити конкуренцію і закріпитися на ринку.

Передумова успішної діяльності компанії, а також, її виживання – опанування всіма формами, знань, зокрема, знаннями у вигляді промислової власностіі нематеріальних активів, що їх збираються використовувати. На сьогодні, керівники підприємств уже усвідомлюють, що які великі доходи можуть бути пов’язані безпосередньо з інтелектуальною діяльністю, тобто виникає реальна можливість реалізації економічного потенціалу промислової власності.

Але, слід зазначити, що без визначеної і зафіксованої у нормативно – методичній документації патентно – ліцензійної політики компанії не може бути створено корпоративну систему управління промисловою власністю.

Часто в процесі реалізації будь – яких проектів виникають невдачі, основною причиною яких, на думку автора Т.М. Янковець, є відсутність системності в процесі управління проектами, а саме: відсутності цільових настанов, невизначеності точної кількості ресурсів і витрат, невизначеності термінів, неврахування впливу чинників зовнішнього середовища (що є неприпустимою помилкою в умовах ринкової економіки). За економічною літературою в управлінні інноваційними проектами залишаються невирішеними такі проблеми: слабка взаємодія етапів життєвого циклу інноваційного проекту, неузгодженість інтересів учасників інноваційного проекту, нераціональна організація ведення робіт на окремих етапах реалізації інноваційного проекту, відсутність або неефективність системи управління інноваційним проектом.

Інноваційний проект – це сукупність взаємопов’язаних дій (заходів), спрямованих на впровадження новацій у виробництво та їх комерціалізацію.

Управління інноваційними проектами – це симбіоз науки і мистецтва, застосування в проекті професійних здібностей для виробництва продукту проекту, адекватного місії проекту, за допомогою організації надійної команди проекту, що ефективно комбінує технічні й управлінські методи, створюючи найбільшу користь та демонструє ефективні результати роботи і виконання завдань.

Одним із дієвих інструментів контролю управління інноваційним проектом є бізнес – план. Бізнес план є робочим інструментом, за допомогою якого забезпечується комплексне бачення цілей та способів їх досягнення, а також всіх ризиків, які супроводжують реалізацію інноваційного проекту. Бізнес – план дозволяє найбільш ефективно оцінити інноваційну бізнес – ідею, її реальність, потенційну прибутковість та можливі ризики. Бізнес - план стає стандартом, з яким команда проекту звіряє результати своєї роботи і вносить необхідні корективи.

 

Завдання для самоконролю

1. Теоретичні запитання

1. Нова базова складова успішного підприємництва - промислова власність.

2. Стратегія і тактика управління промисловою власністю.

3. Формування системи корпоративного управління промисловою власністю.

4. Патентні дослідження тем НДР.

5. Бізнес –план як умова інноваційної власності.

6. Структура бізнес – плану.

7. Модель формування прибутку від використання ОПВ на різних етапах його життєвого циклу.

 

Вправи

1. Для чого необхідно захищати промислову власність у процесі підприємницької діяльності?

2. Чому нинішнє покоління бізнесу розцінює промислову власність як нову базову складову успішного підприємництва?

3. Чому стратегія і тактика управління промисловою власністю на сьогодні є рівнянням з багатьма невідомими?

4. Чому для існування економіки і підприємницької діяльності необхідно поєднати три складові, а саме: капітал, силу і мудрість?

5. Патентні дослідження є науково – дослідною діяльністю і невід’ємною частиною виконання НДР? Обгрунтувати так чи ні?

 

 

Пояснення до теми № 6

Конкурентоспроможність – основа ефективного розвитку економіки, дозволяючи економіці рухатися вперед. Поняття «конкуренція» походить від латинського “concurro” і означає, з одного боку, злиття і взаємопроникнення, а з іншого – зіткнення, тобто відображаються процеси взаємодії. Таке тлумачення терміну «конкуренція» було первинним в економічній літературі.

Адам Сміт вважав конкуренцію чесним, без змови, суперництвом, яке проводиться між продавцями (або покупцями) за найбільш вигідні умови продажу (купівлі) товару. А. Сміт довів, що конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці та капіталу.

Незважаючи на різноманітність визначень конкуренції у науковій літературі, але вчені погоджуються в одному, що це комплексна категорія, де в протиборстві сходяться дві та більше сторін в одному сегменті та визначають стан взаємовідносин продавця та покупця на ринку, що в кінцевому підсумку сприяє одержанню вигоди продавцем і задоволення потреб покупця. Це твердження подане лише з метою продемонструвати сутність конкурентоспроможності через значення конкуренції. І ці поняття не можна розглядати окремо, так як тоді їхній зміст втрачається.

Враховуючи відносність і багатогранність конкурентоспроможності науковці розглядають цю категорію на таких рівнях: конкурентоспроможність продукції; конкурентоспроможність підприємства; конкурентоспроможність ринку; конкурентоспроможність регіону; конкурентоспроможність галузі; конкурентоспроможність держави. На кожному з поданих рівнів конкуренція має свої особливості, що відобразилися на їхній конкурентоспроможності. Основними базовими, системоутворючими поняттями є конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність підприємства, так як саме ці елементи є рушійною силою розвитку ринку, регіону, галузі та в кінцевому результаті – економіки держави.

На думка М. Єрмолова, конкурентоспроможність виробника представляє собою відносну характеристику, яка відображає відмінності процесу розвитку даного виробника від виробників-конкурентів як за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності. Але слід зазначити, що це визначення не відображає основну характеристику конкурентоспроможності – здатність конкурувати.

Автор, В.А.Ільїна вважає, що конкурентоспроможність підприємства включає сукупність внутрішніх факторів



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.048 с.)