Релігійні процеси в України в 16 ст. Реформаційний та контреформаційний рух в Україні. Виникнення братств. Утворення греко – католицької церкви.

Загальна характеристика становища православної церкви:

- Формально церква визнавалася рівноправною, мала урядові вольності та привілеї;

- Вищих церковних посадовців призначав король за гроші, заслуги перед державою чи борги держави перед особою;

- Державні та світські особи постійно втручалися в церковні справи: судили священиків, обкладали церкву високими податками.

Реформаційний та контреформаційний рухи в Україні:

У 16 столітті країни Європи були охоплені Реформацією. Її учасники виступали:

- проти надмірного втручання в усі сфери життя;

- за зменшення впливу церкви і духовенства;

- за здешевлення церкви і спрощення церковних служб. Із 30-40 рр.16 ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. Вони поширюються перед усім серед шляхти й міщан Волині, Поділля, Галичини, а згодом і в Києві.

Але вже наприкінці 16 століття у Польщі починається наступ католицької церкви на своїх противників – Контрреформація.

Напрямки контрреформаційної діяльності:

- У 1569р. на українських і білоруських землях починає діяти єзуїтський орден, представники якого схиляють на свій бік різні верстви населення;

- Із 1570 р. починає формуватися мережа єзуїтських колегій;

- Поширюються ідеї об’єднання православної й католицької церков.

Реформація знайшла відгук у діяльності братств: Львів, Рогатин, Галич, Київ, Луцьк. Мета діяльності братств: захист прав українців, протистояння окатоличенню та спольщенню українського народу.

Заходи братств:

- виступали за право міських общин брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духовенства;

- захищали інтереси православних ремісників;

- займалися просвітницькою діяльністю: створенням шкіл і типографій.

Українська греко-католицька церква утворилася 1569р. після укладення Берестейської унії. Уніатська церква зберігала православні обряди, право на одруження нижчого духовенства, визнавала зверхність папи римського, учення католицької церкви.

 

 

Національно-визвольна війна 1648-1657рр. під приводом Богдана Хмельницького.

Мета війни: звільнити Україну від влади Речі Посполитої, сформувати власну українську державу.

Причини війни:

- посилення кріпосного гніту;

- відсутність власної державності, прагнення козацької верхівки здобути владу;

- поширення унії;

- політика спольщення населення;

- сваволя шляхти підривала міцність держави.

Характер війни: антифеодальний національно-визвольний під релігійними лозунгами. Рушійні сили: козацтво, міщани, дрібна шляхта, православне духовенство.

Наслідки війни: польську шляхту як панівний клас замінило козацтво, значно покращилося становище селянства, чимало українців обійняли високі посади, міста відігравали відносно значну роль у повстанні, залишилася низка складних політичних проблем, пов’язаних з українсько-російським союзом. Б. Хмельницький ужив таких заходів для підготовки повстання:

- розсилав універсали із закликом піднятися на боротьбу проти свавілля;

- установив контакти з повстанськими загонами;

- встановив дипломатичні відносини з Кримським ханством: в обмін на військову здобич та заручників татари виступали на боці запорожців, припинялися набіги на південь України.

Зовнішня політика гетьманської держави Б. Хмельницького.

Б.Хмельницький був видатним політичним діячем, який об’єднав у визвольному русі різні верстви і суспільні сили. Він ніколи не відмовлявся від звільнення України від гніту. Тому головним здобутком хмельницького стала Українська держава. Зовнішня політика була складовою діяльності гетьманського уряду. Україна підтримувала дипломатичні відносини з Росією, Кримським ханством, Туреччиною, її визнали Венеція, Волощина, Швеція. У кінці 1656р. Б. Хмельницький активно включився у справу розподілу Польщі. Разом з тим у середовищі Османської імперії спостерігалося зростання, пропольських, антиукраїнських настроїв. Це змушувало Хмельницького відтягувати розправу коаліції над Москвою, натомість зміщуючи акценти на проти турецький фронт. Увійшовши до складу Московської держави, Україна змінила вісь експансії Російської імперії. Богдан Хмельницький намагався встановити контроль над Білоруссю, останнім поштовхом до того став мирний договір, підписаний 1656 року за посередництва Австрії, між Москвою і Польщею без урахування інтересів України.

Сутність українсько-російського договору 1654р.,його наслідки для України

Договір,представники України і російського царя уклали в Москві в березні 1654р.(так звані березневі статті).Він передбачав:визнання за Україною її території,політичного устрою,суду і судочинства,адміністративного поділу,соціально-економічних відносин,армії;незалежність гетьмана,влада якого визнавалась дожиттевою,у внутрішній політиці і деякі обмеження у зовнішній.Україна мала платити російській казні податки,які втім повина була збирати українська адміністрація.Ці умови,статус майже незалежної держави –свідчать про те,що Україна мала щось більше ніж автономію чи протекторат.

 

Формування української козацько-гетьманської держави під керівництвом Б.Хмельницького,її ознаки.

Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі національно-визвольної війни українського народу було утворення і формування козацько-гетьманської держави –війська запорозького.Хмельницький досить обережно ставився до висунення гасла юридично незалежної козацької України,добре розуміючи небезпечність такого кроку за тодішніх політичних умов та реальну вагу Війська Запорозького в системі Європейського світогляду.В політичній системі Хмельницького поєднувалися традиційні і новаторські ідеї,синтез демократії часто кретичного типу,авторитаризму та ідеї релігійного відродження.Шість років боротьби за українську державу під-час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-1654рр.,продемонстрували надзвичайно високий на той час рівень господарської зрілості наших предків.Держава характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування.При гетьманові існували дорадчі органи –Рада Генеральної старшини,яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи.Встановив і підтримував дипломатичні відносини з багатьма країнами Європи.Отже,усе що було запроваджено Хмельницьким дало Україні право визнатись як суб’єкт міжнародного права і затвердитись на історичній карті.

 

Бородьба за збереження незалежності.І Виговський,Ю.Хмельницький.

Важливим етапом на шляху боротьби за збереження української держави були гадяцькі угоди Виговського.Головні політичні ідеї стосувалися збереження й зміцнення української держави,її внутрішнього ладу,релігії,освіти.Україна мала укласти союз із Польщею та Великим князівством Литовським на конфедеративних засатах і розірвати угоду з Росією.Але через цілу низку внутрішніх і зовнішніх умов угода не була здійснена.Та її зміст,ідея та дух не пропали марно.Гетьман Виговський чудово розумів що розбудувати нову державу майже неможливо без національної інтлегенції,національної правлячої еліти.Такою елітою мала стати військова старшина й адміністративно-полкове керівництво,професура,духовенство,купці та промисловці.У своїй політиці він всіляко сприяв її формуваню.Проте зближення з Польщею і невдоволення частини старшини політикою Виговського призвело до розгортання анти-гетьманського руху.Після розгрому війська Пушкаря,Виговський мавби опанувати становище в країні,але проти нього виступав Ю.Хмельницький.У вересні 1659р.,відбулася «Чорна рада» на якій Виговський зрікся булави на користь Юрія,але за умови що той буде триматися Польщі,але це було недовго і він схилився до московського царя.Підписання ним мирного договору з поляками в 1660р.викликало масове незадоволення на Лівобережжі і воно вийшло з-під влади Юрія та визнало своїм володарем московського царя