Статті Богдана Хмельницького 1654 року. 26. Березневі статті 1654 року.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Статті Богдана Хмельницького 1654 року. 26. Березневі статті 1654 року.



Переяславська рада лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.

Особливістю українсько-московського договору було те, що він являв собою групу документів від кожного із станів - ніби окремі угоди від духівництва, міщанства, козаків.

Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана і Війська Запорозького. Основна ідея цих статей - встановлення таких міждержавних відносин, за яких Україна залишатиметься як внутрішньо, так і зовнішньо самостійною. Саме з цими статями українське посольство прибуло до Москви. Проект документа українські посланці подали московському урядові 14 березня 1654 р.

Унаслідок тижневих переговорів проект договору з козаками дещо змінили, узгодили 17 статей, а з шести дуже важливих узгодження відклали на пізніше. Згідно з Березневими статями (так називають узгоджені 17 статей):

Гетьмана і старшину козаки мали обирати на раді.

Українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві.

Восени 1653 р. Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московії, а 23 жовтня (2 листопада) 1653 р. московський уряд оголосив війнуРечі Посполитій.

Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви 9 (19) жовтня 1653 р. вирушило велике посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. У його складі були також окольничий І.Олфер'єв, дяк Л.Лопухін, представники духовенства.

Подорож тривала довго — майже три місяці! І не тільки через бездоріжжя та безлад: довелося виготовляти новий царський прапор і текст промови В.Бутурліна, з призначеної гетьману булави зникло кілька коштовних камінців, тому їх довелось відновити. Потім посольство ще тиждень чекало приїзду Б.Хмельницького, який затримався в Чигирині на похороні старшого сина, а потім не міг переправитися через Дніпро, бо крига на річці була недостатньо міцною.

Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31 грудня 1653 р. (10 січня 1654 р.). Б.Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6 (16) січня 1654 р.

 

 

Збирання податків покладалося на український Військовий Скарб.

Кількість козацького війська встановлювалася у 60 тис. осіб.

Українське міщанство мало зберегти всі свої права і вольності, які були їм дані ще литовськими князями і польськими королями, насамперед міське самоврядування.

Тривалі переговори православного духівництва не мали результатів. Українська православна церква не погоджувалася на залежність від патріарха московського, якої прагнули московський уряд і Російська православна церква.

Отже, лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.

Документи, укладені під час українсько-московських переговорів 1654 р., встановлювали міждержавні взаємини, що не обмежували незалежності України. Умови українсько-московського договору 1654 р. свідчать про об'єднання України і Московії у своєрідну конфедерацію Адже договір між двома державами загалом був рівноправним і (за умов дотримання) взаємовигідним. Водночас він був незавершеним, недосконалим, діяв нетривалий час (кілька років) і незабаром через недотримання його російською стороною фактично втратив чинність.

полковий хорунжий. Формально представники полкової козацької старшини повинні були обиратися на полкових військових радах, але часто їх призначали гетьмани за погодженням з царськими комісарами.

З 1722 до 1727 року козацьку старшину фактично призначала Малоросійська колегія. До сотенної старшини належали: сотник, сотенний отаман, писар, осавул та хорунжий. Найнижчою ланкою козацької старшини були міські й сільські (курінні) отамани.

Представники козацької старшини, виконуючи свої функції, користувалися так званими ранговими маєтностями, прибутки з яких були платнею за старшинські посади. Одночасно окремі представники старшини одержували платню і від царського уряду, що передбачалося Березневими статтями 1654 року, Переяславськими статтями 1659 року, Московськими статтями 1665 року та іншими міждержавними актами, укладеними між урядами Гетьманщини і Московської держави.

Після остаточної ліквідації державних прав України царський уряд в 1785 році скасував козацьку старшину у Гетьманщині як окремий суспільний стан (ще раніше це було зроблено уСлобідській Україні — у 1765 році та на Запоріжжі — в 1775 році). Деяка частина старшини була зрівняна у правах з російським дворянством.

 

 

На початку Визвольної війни В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, прийнявши православне віросповідання та ім ́я Михайло (доти він був Станіславом). Цього ж року призначений київським полковником. Брав участь у Пилявецькій битві, військовому поході в Галичину, облозі Замостя, у переможних боях проти загонів С. Лянцкоронського та Я. Вишневецького.

У серед. 1649 р. з’явилася загроза вторгнення литовського гетьмана Януша Радзивілла в Україну. Тому Хмельницький відрядив свого сподвижника на північний кордон, призначивши наказним гетьманом. На чолі 30-тисячного корпусу козаків М. Кричевський виступив проти польсько-литовських військ. Битва розгорнулася на території нинішньої Білорусі у районі м. Лоїв. Корпус Кричевського, що значно поступався в чисельністю і озброєністю військам Радзивілла, опинився в оточенні. Тяжко поранений Кричевський був узятий у полон. Приголомшений загибеллю свого війська, він заподіяв собі смерть.

 

 

мала неабиякий хист переговірника та оратора. Не можна забувати, як він вміло переконував козацьку спільноту на ранніх етапах своєї діяльності.

Але повернімося до міжнародної діяльності гетьмана. Тут слід зазначити, що в нього існувала посольська служба і посли були не просто гінцями з повідомленнями, а дипломатами, які могли самі приймати рішення в межах наданих їм повноважень.

На хвилі перемог під Жовтими Водами і Корсунем починається новий етап дипломатії Б. Хмельницького, який вирізнявся дуже цікавими діями. Зокрема, гетьман вів одночасно переговори з офіційним польським урядом, з деякими впливовими магнатами, які могли б підтримати козаків та навіть з Литвою. Влітку 1648 року гетьман звернувся і до московського царя, просячи військової допомоги. Хоча цього не було гарантовано, але козаки досягли домовленості про те, що Москва на боці Польщі не виступить.

Хмельницький не залишався осторонь і європейської політики. Він приймав посланців від угорського князя та молдавського господаря (через останнього він шукав порозуміння з турками).

Але найвидатнішим кроком дипломатичної служби Богдана Хмельницького є договір з Туреччиною. Він давав Україні найважливіше, що може бути в дипломатії – визнання. Рівноправний договір з однією з найпотужніших держав того часу означав тріумф гетьмана. З цього моменту можна казати, що козацька дипломатія стала визнаною в світі, як і держава.

 

Гетьман створив одну з найсильніших армій у тогочасній Європі (понад 100 тис. вояків). Організоване за полково-сотенним територіальним принципом, військо складалося з представників різих верств населення, але ядром армії були реєстрові і запорізькі козаки (основа полків – піхота, створена козацька кіннота), ще 1648 р. було прийнято військовий статут «Статті про устрій Війська Запорізького»

 

Перемога козаків. 18 серпня – підписання Зборівського мирного договору. 1649 – створення Української держави.

ІІІ етап. Воєнно-політичні дії. 28 червня – 10 липня 1651 – бій під Берестечком. Поразка козаків. 23-25 вересня 1651 – битва під Білою Церквою. 28 вересня – Білоцерківський мирний договір. 1-2 червня 1652 – перемога українців під Батогом. Жовтень – грудень 1653 - облога козаками поляків під Жванцем. Кам’янецький договір. 1650 – 1653 – Молдовські походи. 1654 р. – Переяславська Рада. Підпианням «Березневих статей» закладено основи автономії України в складі Російською держави.

IV етап. Завершальний. Весна 1654 – Росія вступила у війну проти Речі Посполитої. 1656- Віленське перемир’я між Росією та Річчю Посполитою. 1656 р.– Раднотський договір Швеції і Трансильванії проти Речі Посполитої. 1657 – похід корпуса А. Ждановича на Галичину і Польщу. Закінчення війни.

 

провадив мирні переговори, керував дипломатичними зносинами з іншими державами та розвідувальною службою, був головокомандувачем збройних сил). Допомагав гетьманові уряд – Генеральна старшина (генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів).

Адміністративно-територіальний устрій держави: територія держави згідно з умовами Зборівського мирного договору – колишні Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства, на землях яких 1649 створилися 16 полків; столиця – м. Чигирин; у межах полку або сотні вся адміністративна, військова і судова влада належала полковникам і сотникам. Містами, що мали магдебурзьке право, керували магістрати на чолі з війтами; у селях справами авдали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків – обрані ними отамани. Запорізька Січ у державі була окремою адміністративною одиницею.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.118.225 (0.007 с.)