Правові основи представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

Організація діяльності прокурорів по представництву інтересів громадянина або держави в суді регулюється:

Конституцією України (ст. 121);

Закон України “Про прокуратуру” (Глава 3);

Безпосередньо діяльність прокурора на даному напрямі регламентована відповідними нормами процесуального законодавства:

Кодекс адміністративного судочинства України (ст.ст. 60,61);

Цивільний процесуальний кодекс України (ст.ст. 45,46)

Господарський процесуальний кодекс України (ст.ст.2,29)

наказ Генерального прокурора України № 6гн від 28.11.2012 р. «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень».

рішенням Конституційного Суду України № 1-1/99 від 08.04.1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді);

та іншими документами.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

 

Відмінність представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді від інших видів представництва.

Відмінність прокурорського представництва від інших традиційних видів представництва в суді можна обґрунтовувати тим, що:

1. Представництво прокурора є офіційним (публічним), конституційного рівня, що має значення самостійної функції прокуратури;

2. таке представництво здійснює особливий орган, який не має особистого інтересу, завжди і всюди є охоронцем закону, виступає від імені держави на користь громадянина, держави, суспільства.

Отже, представництво прокурора у суді є самостійним інститутом адміністративного, цивільного, господарського процесуального права.

Не можна ототожнювати статус прокурора зі статусом представника у процесі.

Відносини між представником і довірителем засновані на договорі доручення або законі. Представник для виконання своїх обов'язків наділяється відповідними повноваженнями і не може виходити за межі цих повноважень, якщо не одержить на це спеціального дозволу.

Зовсім інше процесуальне становище займає прокурор. Завданням прокурора при розгляді справ у суді є дотримання прав і законних інтересів держави, винесення судом законних і обґрунтованих рішень. Виконуючи свої функції, прокурор керується відповідним процесуальним та іншим законодавством.

Усі види представництва в суді, які закріплені поточним процесуальним законодавством, передбачають в обов'язковому порядку правові відносини між представником і особою, яку він представляє. Прокурор же діє від імені державного органу — прокуратури, на яку законодавством покладені представницькі функції. Для підтвердження своїх повноважень прокуророві не потрібно надавати судові ніяких документів (довіреностей), оскільки він виконує обов'язки, що надані йому законом. Його діяльність може бути віднесена до представництва, яке є самостійним інститутом процесуального права, бо саме Основний Закон є правовою підставою участі прокурора в процесі.

 

Завдання прокурора з представництва інтересів громадян та держави в суді.

Стаття 34 Закону України «Про прокуратуру». Завдання прокурора в судовому процесі:

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 2. № 6гн від 28.11.2012 р. «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень»:

Основними завданнями представництва в суді слід вважати реальний захист та поновлення прав і законних інтересів громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, а також захист інтересів держави, що порушуються або можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних і юридичних осіб, фактичне усунення порушень закону.

Пріоритетними напрямами представницької діяльності є захист соціальних прав громадян, а також захист інтересів держави у бюджетній системі та у сфері земельних відносин.

 

Підстави представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

Зміст понять «інтереси громадянина» та «інтереси держави» ніде у процесуальних кодексах не розкриваються.

У ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

Але критерії такої неспроможності закон не визначає. Таким чином, поняття «фізичний стан», є оціночним, а тому їх прокурор має визначати «оцінювати» самостійно в кожному конкретному видатку, залежно від конкретних обставин.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Інтереси держави, представництво яких у суді здійснюється прокурором, можуть полягати в захисті загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав всіх об’єктів господарювання тощо.

Отже, поняття «інтереси держави» – категорія також оціночна і суб’єктом її оцінки є винятково прокурор. Жоден інший орган, у тому числі суд, не має права обмежувати прокурора у здійсненні його функції представництва

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Таким чином, на цей час встановлено виключний перелік підстав представництва прокурором у суді інтересів громадянина. У попередній редакції ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» перелік підстав для представництва інтересів громадянина був набагато ширшим та передбачав можливість вступу прокурора у справу й у разі наявності інших поважних причин.

 

Форми представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

За наявності підстав, передбачених частинами 2-4 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Крім того, обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.