Класифікація сімейно-шлюбних відносин.

Сім'ї різняться в залежності від форми шлюбу.

Шлюб - це історично обумовлена форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх взаємні права та обов'язки. У зв'язку з цим розрізняють сім'ї полігамні і моногамні.

полігамний (груповий) шлюб - найпоширеніша у світі форма шлюбу, зустрічається в 5 разів частіше, ніж моногамний брак (шлюб одного чоловіка з однією жінкою). Полігамія буває двох видів: поліандрія і полігінія.

Поліандрія - це сім'я, в якій жінка має кількох подружжя. Має місце в багатьох частинах світу: південно-східна Індія, Тибет, Цейлон, Нова Зеландія, Гавайські острови.

Полігінія - шлюб одного чоловіка з двома або більше дружинами. Він залежить від здатності чоловіка утримувати велику родину і яаляется більш характерним для заможних класів. Має місце в Китаї, Туреччині, Ірані, країнах Близького і Середнього Сходу.

В залежності від складу розрізняють сім'ї нуклеарні, складні й великі.

нуклеарні (проста) сім'я може бути як повною, так і неповною. Повної нуклеарні сім'єю вважається сім'я, в якій є чоловік, дружина і діти. Неповною - сім'я без чоловіка чи дружини: зазвичай матір з дитиною, рідше батько з дитиною.

Складна сім'я характеризується тим, що складається з представників кількох поколінь.

Сім'ї розрізняються:

за кількістю наявних у них дітей: бездітні, однодетние, малодітних, багатодітні (від 3-х і більше дітей);

за стажем сімейного життя: молодята, молоде подружжя, сім'я середнього подружнього віку, літня подружня пара;

за географічною ознакою: сільська і міська сім'я;

за типом верховенства в сім'ї: авторитарна і егалітарна.

Представляє інтерес і поділ сім'ї за іншими критеріями:

аетоцентрістскіе сім'ї. У таких сім'ях центром усіх турбот, основою сімейного життя є дитина. Підвищення матеріальних і духовних турбот про дітей - явище позитивне. Однак гіпертрофія боргу по відношенню до них призводить до несприятливих соціальних і моральних наслідків;

подружня сім'я. За словами соціолога Голоду С. І., в останні десятиліття з'являється новий тип сім'ї, який умовно названий подружнім. У цій родині основна вісь відносин визначається не батьківством і спорідненістю, а подружжям, тобто особистісними взаємовідносинами партнерів.

Сім'ї розрізняються також за особливими умовами сімейного життя.

дистантних сім'я. Життя в неї досить специфічна з-за частої відсутності одного з подружжя, пов'язаного з особливістю професії. Це в основному сім'ї військових, моряків і т. д. Останнім часом до таких сім'ям стали відносити сім'ї, де один з подружжя (найчастіше чоловік) проживає окремо від сім'ї з різних мотивів.

Студентська сім'я. Велика кількість шлюбів в наш час полягає серед студентів. Високая мотивація на шлюб у студентської молоді існує вже на першому курсі. 70% опитаних першокурсників вважають за можливе вступ у шлюб у студентські роки; 27% - вважають за краще спочатку здобути освіту, а потім створювати сім'ю; 3% - вже перебувають у шлюбі. Погляд студентів на функціональне навантаження сучасної сім'ї відображає орієнтацію на психологізацію сім'ї: психологічна функція займає в ній домінуюче місце (близько 80%).

За типами цивілізаційної еволюції сім'ї поділяються на патріархальні і егалітарний.

Патріархальний тип сім'ї - надзвичайно стійкий тип сімейних відносин, його окремі риси зберігалися в нашій країні до середини 60-х років. Це, як правило, авторитарні сім'ї, які представляють собою маленьке абсолютистська держава з авторитарним стилем правління. Авторитет глави родини незаперечний: вирішення всіх питань життя сім'ї (господарсько-економічних, правових, політичних, виховних) знаходилося тільки в його руках. Глава авторитарної сім'ї розбирає сімейні сварки, є відповідальним за поведінку членів сім'ї перед громадою, представляє родину зовні. Сімейні відносини будуються на принципах іерархізма та нерівності членів сім'ї, на принципах примусового колективізму і централізму: індивідуальні інтереси окремих членів сім'ї повністю підкоряються інтересам сім'ї.

егалітарна сім'я - це сім'я, заснована на демократичних відносинах, рівність чоловіка і жінки, стосунки партнерства, скасування будь-якої дискримінації. За час індустріальної цивілізації відбулися докорінні зміни в родині: на зміну патріархальної сім'ї прийшла біархатная, егалітарна сім'я. До початку 30-х років, коли почалася індустріалізація, в Росії переважала патріархальна сім'я (80%).

87.Майбутнє сім»ї Сім'я — головний осередок суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль уйого життєдіяльності — через фізичну й соціокультурну зміну поколіньзабезпечує можливість існування суспільства. У сім'ї створюєтьсянайбільше суспільне багатство — людина. Тут вона народжується іформується як особистість. Це та клітинка, з котрої розпочинаєтьсябудь-яка держава. Немає країни без сім'ї, сімейно-родинних відносин. Безсім'ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті,неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівеньрозвитку сім'ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок,за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.Водночас функціонування сім'ї є результатом специфічних соціальнихпроцесів, що відбуваються в суспільстві. Отже, сім'я — це ніби проміжнийстан між суспільством та індивідом. З огляду на особливу значущість сім'ї для життєдіяльності суспільства соціологи приділяють багато уваги її вивченню. Відтоді, коли соціологія сім'ї сформувалася як самостійна наукова галузь, проведено вже кількадесят тисяч досліджень щодо найрізноманітніших сфер сімейного життя. Як складний і багатоплановий соціальний феномен, сім'я є об'єктом вивчення багатьох наук. Окрім соціології, її вивчають соціальна психологія, економіка, педагогіка, право, етика, історія, етнографія тощо. Кожна з цих наук має свій предмет вивчення. Так, соціальна психологія вивчає динаміку сімейних груп, сімейні конфлікти; економіка має за об'єкт вивчення сім'ю як головний споживчий, а за умов ринку — і виробничий осередок; педагогіка зосереджує свою увагу на виховній функції сім'ї, право — на правових відносинах членів сім'ї тощо. Соціологія сім’ї — це галузь соціологічної науки, котра вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї як малої соціальної групи і як соціального інституту за конкретних культурних і соціально-економічних умов, її місце і посередницьку роль у суспільстві, взаємодію з іншими соціальними групами та інститутами, з окремими індивідами. Соціологічний аналіз уможливлює виявлення суперечностей, що виникають у цій взаємодії, визначення способів їх розв'язання і пропонування наукових рекомендацій щодо сімейно-демографічної політики. У науковій літературі розрізняють поняття «шлюб» і «сім'я», що означають два найважливіші об'єкти вивчення соціології сім'ї. Термін «шлюб» відтворює сутність соціально-правової форми сімейно-родинних відносин як своєрідної, насамперед економічної угоди, що включає питання власності, фінансові й житлові. Санкціонуючи шлюб, держава бере на себе певну відповідальність за його існування, установлює подружні й батьківські права та обов'язки, покладає на людей, що беруть шлюб, відповідальність за матеріальне забезпечення й виховання дітей, за майбутнє сім'ї.

88 Соціологія шлюбу і сім'ї — галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин. Можна виділити два основних напрями у цій галузі: дослідження історії сім'ї; аналіз сучасної сім'ї. Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім'ї, її Розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах. Другий вивчає взаємини у сім'ї, взаємодію сім'ї і суспільства тощо. Соціологія шлюбу і сім'ї як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном. Шлюб — історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей. Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов'язки. Сім'я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо. Кожну конкретну сім'ю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо. Сім'я — об'єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, усиновленні, пов'язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою.

89. Характерним проявом кризи сучасної сім'ї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цього негативні: більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступити у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають у шлюб; можливості дітонародження розлучених жінок залишаються нереалізованими, що негативно впливає на процеси розширеного відтворення населення; збільшується кількість неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків. Обставини, які призводять до розлучення, спричиняють нервові розлади, захворювання як у батьків, так і в дітей; складною соціально-психологічною проблемою стає самотність.

Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов'язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми (частіше жінки), пов'язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін. Розлучення є одним із найсильніших потрясінь у житті дорослої людини. Порівняння кількості психічно хворих серед розлучених, вдів, самотніх і тих, хто перебуває у шлюбі, свідчить, що найбільше хворих серед розлучених, найменше — серед одружених. Розлучені більш схильні до автомобільних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількість самовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.

Важко переживають розлучення батьків діти. Вони часто відчувають провину, самоприниження, злість, образу, зазнають соціальної депривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значно збільшує вірогідність розлучення і в їхніх дітей.