Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

Вступ

 

Бухгалтерський фінансовий облік — це такий бухгалтерсь­кий облік, в якому за рівних умов господарювання, що на­даються всім суб'єктам ринку, держава (муніципалітет) зако­нодавче визначає єдині правила ведення оцінювання майнових об'єктів (ресурсів) та визначення пра­ва. власності, методику обліку затрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт) та порядок ви­значення фінансових результатів і складання фінансової звіт­ності.

Фінансовий облік передбачає визначення результатів господа­рювання (прибутку, збитків), системи оподаткування та складан­ня обов'язкової фінансової звітності.

У бухгалтерському фінансовому обліку на підставі теорії двої­стості — балансового методу доказовості та інших принципів по­будови такого обліку відображаються стан і зміни стану як засобів господарювання (активів), так і правових відносин щодо засобів господарювання (пасивів).

Рух засобів господарювання (активів) та зміни права власності (пасивів) пов'язаний із затратами діяльності, дохо­дами від діяльності та визначенням фінансових результатів. Облік затрат, доходів та фінансових результатів — централь­ний момент у побудові бухгалтерської системи фінансового об­ліку.

Саме тому тема курсової роботи актуальна та має важливе практичне значення.

Метою дослідження є дослідити теоретичні та практичні аспекти ведення обліку фінансових результатів.

 

Розділ I МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1. Характеристика Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Закон України визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Законом передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних ГІ(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" створює умови для більшої прозорості діяльності підприємства, надає змогу зовнішнім користувачам отримувати інформацію про фінансовий стан підприємства та результати його діяльності, а також приймати відповідні рішення.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені вищезгаданим Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

· самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

· визначає облікову політику підприємства;

· має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації всіх фактів здійснення господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Керівник не може делегувати свою відповідальність будь-кому іншому, за винятком випадків, коли він більше місяця самостійно не може виконувати свої обов'язки через хворобу, відпустку, тривале відрядження, ділову поїздку тощо. На період відсутності вся відповідальність покладається на його заступника, що має право першого підпису, незалежно від того, чи було це відображено в спеціальному акті, чи ні.

Відповідно до Закону бухгалтерський облік може вестись і стороннім спеціалістом, але такий спеціаліст обов'язково повинен бути зареєстрований як підприємець.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

· організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаний з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

· забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію робіт на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, фінансово-господарської діяльності підприємства, були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для їх відображення в бухгалтерському обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів за кожною іноземною валютою окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи,

Підприємство повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх належного зберігання протягом встановленого строку.

Висновок

Результатом операційної виробничо-комерційної (господарської) діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основ­ному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізо­вувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв і господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зни­жують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Облік фінансових результатів — прибутків і збитків — здійс­нюється на фінансово-результативному рахунку «Фінансові ре­зультати». На цьому рахунку збираються всі затрати, доходи (при­бутки і збитки) підприємства, які групуються в аналітичному обліку за характером прибутків і збитків. На кредиті цього рахун­ка відображують прибуток, а на дебеті — збитки і втрати.

Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяль­ності підприємства є найважливішими підсумковими показника­ми їх роботи.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-госпо­дарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, що одержано у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і затратами на її виробництво і збут.

На підприємстві можливі доходи, затрати і втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, — це інвестиційна та фінансова діяль­ність, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями (пожежа, повінь тощо).

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чис­того прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгал­терському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та затрат.

Визначення фінансо­вого результату як процесу розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділене на такі етапи:

1. Визначення валового доходу.

2. Визначення чистого доходу (виручки) віл реалізації проду­кції (товарів, послуг).

3. Визначення валового прибутку (збитку).

4. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) — від операційної діяльності до оподаткування.

5. Визначення нерозподіленого чистого прибутку підприємства.

6. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

7. Визначення чистого прибутку (збитку) від звичайної дія­льності.

8. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. У системі рахунків цей процес буде відображений.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову зві­тність в Україні" до річної фінансової звітності підприємства включені:

• Баланс;

• Звіт про фінансові результати;

• Звіт про рух грошових коштів;

• Звіт про власний капітал;

При цьому слід взяти до уваги, що для суб'єктів малого підприємництва і пред­ставництва іноземних суб'єктів господарської діяльності Наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000р. встановлено скорочену за показниками річну і квартальну фінансову звітність в обсязі тільки балансу і Звіту про фінансові результати. Квартальна звітність складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результа­ти.

Постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000р. затверджено поря­док подання фінансової звітності. Зокрема строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця наступного за звітним кварталом, а річного 20 лютого.

Метою фінансової звітності е забезпечення загальних інформаційних потреб ши­рокого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватися таких якісних характерис­тик:

1. Зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити наступні дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її вимі­ру; відповідні показники (статті) за звітний та попередній період; облікову політику під­приємства та її зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; припинен­ня (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відпові­дними положеннями (стандартами).

2. Доречність - вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, те­перішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інфор­мацію, що дозволяє належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

2. Надійність - в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Використана література

1. Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет торговой, посреднической и производственной деятельности предприятий различных форм собственности, ч.1 – Харьков: РИП «Оригинал» ООО «Олант», 1997

2. Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет торговой, посреднической и производственной деятельности предприятий различных форм собственности, ч.2 – Харьков: РИП «Оригинал» ООО «Олант», 1997

3. “Курсом реформ – учет 2000” – учебно – практическое пособие – Днепропетровск: “Баланс-Клуб”, 2000

4. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В. “Бухгалтерський облік”- Житомир: ПП “Рута”, 2000

5. Сопко В.В. Бухгалтерський облік – К.: КНЕУ, 2000

6. Огірчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах – Київ: “Аграрна освіті”, 2001

7. Ткаченко М.Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України- Київ: А.С.К., 2000

8. Голова С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні – Дніпропетровськ: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000

9. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінансовий менежмент – К.: КНЕУ, 2001

10. Бланк И.А. Финансовый менеджмент – К.: Ника-Центр Эльга, 2001

11. Кірейцев Г.Г. Фінансовий мнеджмент – К.: ЦУЛ, 2002

12. Степанов О.П. Навчальний посібник з основ маркетингу – Київ: Фірма «Новація ЛДТ», 1994

13. Борщ Н. Амортизація: податковий та бухгалтерський облік –Харків: “Фактор”, 2002

14. Болт Гордон Дж. Практическое руководство по управлению сбытом. – М.: Экономика, 1991.

15. Котлер Ф. Основи маркетинга. – М.: Прогресс, 1997

16. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.: Финансы и статистика, 1999

17. Поддубный И.А. Рыночное хозяйство: Коньюктура и цены – К.:УМКВО, 1992

18. Хруцкий В.Е. Современный маркетинг – М.: Финансы и статистика, 1991

19. Харин А.И. Бобрик Н.П. Основы маркетинга: учебное пособие. – К.: УМКВО, 1992

20. Анташов В.А. Уварова Г.В. Экономический советник менеджера. – Мн.:”Финансы, учет, аудит”, 1996

21. Герчикова И.Н. Финансовый менеджмент – М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 1996

22. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. Финансовый менеджмент. – С-П.:”Специальная литература”, 1995

23. Донцова Л.В., Нокофорова Н.А. Комплексный анализ бухгалтерской отчетности. – М.: Издательство “Дело и Сервис”, 1999

 

Комплексна задача

Сума валюти балансу

За допомогою додатку 3.знаходимо суму валюти балансу - 1610000 грн.

 

2. Структура валюти балансу:

Залишки заборгованостей

Залишки заборгованостей 25760 грн., в т.ч.

ВАТ “Промінь” за матеріал “А” – 60% - 15456 грн.,

ВАТ “Фарба” за матеріал “Б” – 40% - 10304 грн.

Залишки заборгованості “Розрахунки за страхуванням” – 99820 грн., в т.ч.:

Пенсійному фонду – 60% - 59892 грн.;

Фонду соціального страхування – 15% - 14973 грн.;

Фонду на випадок безробіття – 15%-14973грн.;

Фонду від нещасних випадків – 10% - 9982 грн.

Залишки заборгованості за податками – 132020, в т.ч.

“ПДВ” – 70% - 92414 грн.;

“Податок на доходи фізичних осіб” – 30% - 39606 грн.

Залишки готової продукції – 152950 грн., в т.ч.:

продукція “А ” – 60% - 91770грн.;

продукція “Б” - 40 % - 61180 грн.

Вступ

 

Бухгалтерський фінансовий облік — це такий бухгалтерсь­кий облік, в якому за рівних умов господарювання, що на­даються всім суб'єктам ринку, держава (муніципалітет) зако­нодавче визначає єдині правила ведення оцінювання майнових об'єктів (ресурсів) та визначення пра­ва. власності, методику обліку затрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт) та порядок ви­значення фінансових результатів і складання фінансової звіт­ності.

Фінансовий облік передбачає визначення результатів господа­рювання (прибутку, збитків), системи оподаткування та складан­ня обов'язкової фінансової звітності.

У бухгалтерському фінансовому обліку на підставі теорії двої­стості — балансового методу доказовості та інших принципів по­будови такого обліку відображаються стан і зміни стану як засобів господарювання (активів), так і правових відносин щодо засобів господарювання (пасивів).

Рух засобів господарювання (активів) та зміни права власності (пасивів) пов'язаний із затратами діяльності, дохо­дами від діяльності та визначенням фінансових результатів. Облік затрат, доходів та фінансових результатів — централь­ний момент у побудові бухгалтерської системи фінансового об­ліку.

Саме тому тема курсової роботи актуальна та має важливе практичне значення.

Метою дослідження є дослідити теоретичні та практичні аспекти ведення обліку фінансових результатів.

 

Розділ I МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1. Характеристика Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Закон України визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Законом передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних ГІ(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" створює умови для більшої прозорості діяльності підприємства, надає змогу зовнішнім користувачам отримувати інформацію про фінансовий стан підприємства та результати його діяльності, а також приймати відповідні рішення.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені вищезгаданим Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

· самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

· визначає облікову політику підприємства;

· має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення реєстрації всіх фактів здійснення господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Керівник не може делегувати свою відповідальність будь-кому іншому, за винятком випадків, коли він більше місяця самостійно не може виконувати свої обов'язки через хворобу, відпустку, тривале відрядження, ділову поїздку тощо. На період відсутності вся відповідальність покладається на його заступника, що має право першого підпису, незалежно від того, чи було це відображено в спеціальному акті, чи ні.

Відповідно до Закону бухгалтерський облік може вестись і стороннім спеціалістом, але такий спеціаліст обов'язково повинен бути зареєстрований як підприємець.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

· організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаний з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

· забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію робіт на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, фінансово-господарської діяльності підприємства, були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для їх відображення в бухгалтерському обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів за кожною іноземною валютою окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи,

Підприємство повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх належного зберігання протягом встановленого строку.

Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятих у межах їх повноважень. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів фінансово-господарського контролю зняти копії документів, що вилучаються. В цьому випадку на такі документи повинен бути складений реєстр у порядку, встановленому законодавством.

На підставі даних бухгалтерського обліку, підтверджених результатами проведених інвентаризацій, підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери

управління яких належать підприємства, засновані на державній

власності, та, органи, які здійснюють управління майном підприємств,

заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та

подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які належать

до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену

фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких

перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Основним завданням управління є пошук сприятливих можливостей, які дають змогу працювати підприємству, а також координація та управління цією роботою найбільш ефективними способами.

Для виконання цього завдання керівництву необхідна інформація не тільки про поточну діяльність підприємства, але й про його можливості.

Стратегія управління полягає у виборі та обґрунтуванні політики залучення та ефективного розміщення ресурсів (тому числі фінансових), тактика управління - у конкретизації поставлений цілей у вигляді системи планів та їх ресурсного забезпечення за різноманітними параметрами (часовим, матеріально-технічним, кадровим). Роль фінансових ресурсів є важливою на всіх рівнях управління - стратегічному, тактичному та оперативному, але найбільше значення вона має у плані стратегії розвитку підприємства.

Довгострокові рішення потребують придбання (залучення) необоротних активів та їх експлуатації у певному процесі або діяльності. Наприклад, залучення довгострокових фінансових коштів, вкладення коштів в будівлі та обладнання, створення спільного підприємства та створення ринку нових продуктів - все це потребує довгострокових вкладень праці та ресурсів. Крім того, у більшості випадків прийнятті (або відміна) подібних рішень призводить до зміни структури виробництва та нестійкості становища підприємства протягом кількох років.

Короткострокові рішення, як правило, не потребують змін структури необоротних активів фірми та (у більшості практичних ситуацій) не мають тривалого впливу на діяльність фірми - час змін не перевищує одного звітного періоду (зазвичай, рік). Зазвичай, в цілому короткострокові управлінські рішення виходять з будь-якого довгострокового рішення. Час є критичним фактором, у тому числі і при прийнятті рішень.