Аналіз функціональної стр-ри

Функціональна структура - це система управління, описана у вигляді взаємопов'язаних цільових одиниць управління та їх інформаційних взаємозв'язків. Організаційна структура - це зовнішня форма управління, в той час як функціональна структура є внутрішнім змістом управління.

Аналіз функціональної структури полягає у здійсненні таких заходів:

- складання функціональної блок-схеми;

- розробка діаграми взаємодії структурних підрозділів в ході діяльності компанії оцінка результативності управління (ступеню відповідності продукції, що виготовляється, потребам клієнтів):

а). якість виробів в балах.

б). виконання термінів у порівнянні із запланованими,

в). продуктивність праці,

г). ступінь браку у виготовленій продукції та інше;

- оцінка ефективності управління (ступеню мінімізації використання ресурсів, що споживаються):

• вартість ресурсів на одиницю виготовленою продукції та в цілому,

• відношення доданої вартості до загальної вартості виробів та інше.

- оцінка адаптивності управління (здатності компанії до змін в

залежності від вимог клієнтів):

• тривалість головних бізнес-процесів компанії,

• періоди вимушеного технологічного очікування,

• кваліфікація персоналу та інше.

34. Аналіз організаційної структури

Функція організації знаходить свій прояв в формі організаційної структури компанії.

Будь-яка організація має 5 ознак, різноманітні форми прояву цих ознак впливають на її структуру:

1) ступінь розподілу праці - розподіл завдань між співробітниками впливає на характер, складність та ієрархічність структури;

2) ступінь департаменталізації (об'єднання схожих завдань до функціональних блоків, наприклад до відділів маркетингу, фінансів, виробництва тощо) також впливає на складність та ієрархічність структури;

3) делегування повноважень (розподіл функції прийняття рішень між різними рівнями менеджменту) впливає на ступінь централізації керівництва.

4) діапазон контролю (кількість людей, якими керують окремі менеджери) впливає на встановлені норми керованості;

5) існуючий механізм координації може вимірюватися ступенем його формалізації (тобто наявністю встановлених процедур, стандартів, нормативів діяльності та інших видів регламентації).

Організаційна структура - система управління, описана у вигляді структурних підрозділів, посадових осіб та їх взаємозв'язків між собою.

З метою зручності аналізу введено поняття механістичних та органічних структур.

Механістичні структури відрізняються більшим ступенем централізації, жорсткості, жорсткою ієрархічністю, формалізацією та є найбільш придатними до функціонування за стабільних умов, в той час як органічні структури менш формалізовані, не мають чіткої ієрархії, використовують колективні методи прийняття рішень, і завдяки цьому є більш динамічними та можуть успішніше адаптуватися до умов мінливого зовнішнього середовища.

Перелік головних чинників впливу на організаційну структуру:

1) зовнішнє середовище. Чим вищим є ступінь складності (наявність багатьох компонентів), динамічності (часта мінливість складових) та невизначеності, тим придатнішою буде органічна структура, та навпаки, за умов стабільності можна застосовувати механістичні структури.

2) характер виробничих технологій. За умов одиничного (ексклюзивний одяг) та процесного (суднобудівництво) виробництва має сенс застосування органічних структур, в той час як за умов масового (товари широкого вжитку, наприклад автомобілі) виробництва успішні механістичні структури;

3) розмір компанії. Чим більшим є розмір компанії, тим придатнішою буде механістична структура;

4) стратегія. За умов обраної стратегії фокусування успішнішою може виявитися механістична структура, в той час як для створення конкурентних переваг шляхом диверсифікації придатнішою може виявитися органічна структура.

Аналіз організаційної структури полягає у здійсненні таких заходів:

1) графічне моделювання організаційної структури у вигляді ієрархічної структури, що демонструє відносини підлеглості структурних підрозділів та посадових осіб підприємства;

2) кількісна характеристика організаційної структури:

2.1. кількісний опис рівнів управління компанії та її структурних підрозділів;

2.2. визначення середньої норми керованості (середня кількість підлеглих одного керівника структурного підрозділу);

2.3. визначення кількості підрозділів із зазначенням їх територіального розподілу;

2.4. визначення чисельності працівників управління та інші показники.

3) якісна характеристика організаційної структури:

3.1. самостійність підрозділів;

3.2. маневреність ресурсів;

3.3. оперативність контролю;

3.4 своєчасність прийняття рішень.

4) оцінка відповідності організаційної структури стану зовнішнього середовища;

5) оцінка відповідності організаційної структури технологіям виробництва головних продуктів;

6) оцінка відповідності організаційної структури розмірам компанії

7) оцінка відповідності організаційної структури стратегії компанії.

Види організаційних структур:

1) проста або лінійна структура - схема із низьким ступенем департаменталізації, низьким рівнем формалізації, високою нормою керованості та централізації влади в руках однієї людини, що має практично буди універсалом;

2) лінійно-штабна структура - різновид лінійної структури, особливість якої полягає в тому, що навколо керівника формується певний штаб із спеціалістів різних видів діяльності, функції штабу полягають в розробці рекомендацій. Керівництво здійснюється однією людиною, але із врахуванням порад штабу;

3) функціональна структура - спеціалісти схожих або суміжних напрямків об'єднуються до груп;

4) лінійна-функціональна структура - різновид функціональної структури, де відповідальність та завдання розподіляються за функціями, а рішення приймаються вертикально;

5) дивізіональна структура - виокремлюються напівавтономні бізнес-одиниці або підрозділи за різними ознаками, наприклад за географічним, продуктовим або іншим принципом. Такі типи структур є найбільш характерними для українських підприємств, в особливості функціональна структура. Їх головний недолік полягає в тому, що вони є недостатньо гнучкими в умовах динамічного зовнішнього середовища;

6) матрична структура - принцип полягає у призначенні спеціалістів різних напрямків для роботи над одним або кількома проектами, якими керують менеджери проектів;

7) проектна структура - співробітники постійно працюють над тим чи іншим проектом;

8) метод СГО (стратегічні господарські одиниці) – виокремлення автономних бізнес-одиниць, що ведуть самостійну діяльність;

9) організація без меж - повне зняття ієрархії, вертикальних та горизонтальних бар'єрів між компанією, її партнерами та клієнтами, тобто відсутність будь-якої жорсткої конкретної схеми;

10) мережеві структури (телеробота та інше).