З урахуванням суб'єктного складу виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов'язки.

Загальні обов'язки притаманні всім без винятку громадянам як суб'єктам екологічного права.

Спеціальні обов'язки передбачені чинним поресурсовим екологічним законодавством і базуються на загальних положеннях права власності та природокористування, забезпечення вимог екологічної безпеки тощо. Але, поряд з цим, вони містять обов'язки, зумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями правового режиму експлуатації відповідного об'єкта. Особливу групу становлять обов'язки, які характерні при введенні режиму надзвичайного стану, при оголошенні місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Екологічні обов'язки також можна поділити на майнові і немайнові.

До майнових належать обов'язки: компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об'єктів і видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку; впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей тощо.

До немайнових належать обов'язки: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства; здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб'єктів; провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності тощо.

Юридична відповідальність в галузі екології настає за на­явності фактичної підстави її застосування до правопоруш­ника. Такою є вчинене правопорушником екологічне право­порушення. Про його вчинення, а значить і застосування еко­лого-правової відповідальності можна говорити лише за наявності повного складу правопорушення. Під поняттям «склад екологічного правопорушення» розуміють сукупність складових його елементів, що утворюють діяння. У ньому розрізняють об'єкт правопорушення (предмет посягання), об'­єктивну сторону, суб'єкт правопорушення, суб'єктивну сторону.

1. Основний з них — об'єкт правопорушення.

З приводу визначення об'єкта екологічного правопорушен­ня в юридичній літературі висловлені різні позиції. Автор розділяє ту, що об'єктом екологічного правопорушення є суспільні відносини в галузі екології, які регулюються нор­мами екологічного права і охороняються заходами еколого-правової відповідальності. Це суспільні відносини з приводу раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення еко­логічної безпеки, а значить — забезпечення сприятливого навколишнього природного середовища для життя і здоро­в'я людини.

Посягання на суспільні, в даному випадку екологічні, пра­вовідносини здійснюється шляхом протиправного впливу на їх складові елементи: — об'єкти правовідносин:

— навколишнє природне середовище і окремі його ком­поненти, що мають природне походження, знаходяться в тісному зв'язку з іншими компонентами навколишнього природного середовища, виконують екологічні функції. Саме це є головною ознакою екологічного правопорушення, що відрізняє його від інших правопорушень, пов'язаних з ком­понентами природного середовища. Наприклад, не можна розглядати як екологічне правопорушення забруднення по­вітря виробничих приміщень — вони не є компонентом при­родного середовища, хоч таке забруднення і спричиняє шкоду здоров'ю людини, але не має екологічної спрямованості;

— суб'єкти правовідносин, оскільки негативний вплив на природні компоненти навколишнього природного сере­довища призводить до порушення оптимальних умов життє­діяльності людини;

— норми, які встановлюють певний порядок взаємодії суб'єктів правовідносин і об'єктів правовідносин (стосовно екологічних правовідносин це порядок використання при­родних ресурсів, охорони навколишнього природного сере­довища).

2. До об'єктивних ознак екологічного правопорушення (об'­єктивна сторона екологічного правопорушення) відноситься:

— протиправність вчинку чи поведінки;

— спричинення шкоди або суспільної небезпеки, а також існування (настання) реальної загрози такої шкоди чи не­безпеки в результаті правопорушення;

— наявність причинного зв'язку між правопорушенням і шкодою.

Протиправними є така поведінка чи вчинок суб'єкта, які порушують приписи та норми закону або іншого норматив­ного акта шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків. Залежно від характеру юридичного обов'язку про­типравна поведінка може виступати у формі протиправної дії чи протиправної бездіяльності. І та, і інша є порушенням юридичного обов'язку. Якщо протиправна дія — це вчинен­ня поведінки, забороненої законом, то протиправна без­діяльність — це невчинення зобов'язаної дії, невиконання обов'язку, звичайно за умови існування об'єктивної можли­вості виконання зобов'язуючої дії чи обов'язку. Так, згідно ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення екологічним правопорушенням, за яке накладається адмініст­ративне стягнення, є псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, неочищеними стічними водами, виробничими відходами. Таке правопорушення є результатом протиправ­них дій громадян і посадових осіб з порушенням правил (а можливо всупереч їм) застосування (зберігання, знешкодження, транспортування та ін.) агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та радіоактивних матеріалів, захоронення їх та виробничих відходів.

Одночасно вказана стаття встановлює відповідальність за невжиття заходів по боротьбі з бур'янами — протиправну бездіяльність, що теж призводить до виникнення правопо­рушення в галузі використання природних ресурсів.

Як правило, протиправні дії чи бездіяльність призводять до певних негативних наслідків — спричинення шкоди чи реальної загрози такої шкоди, компонентам природи, при­родному середовищу в цілому, здоров'ю людини, що є дру­гою важливою ознакою правопорушення в галузі екології, а в ряді випадків — обов'язковою.

Від величин заподіяної шкоди і ступеня суспільної небез­пеки правопорушення залежить вид відповідальності і сан­кція за скоєне екологічне правопорушення. Наприклад, відповідно до ст.77 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від трьох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Знищення чи пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виник­нення лісової пожежі або поширення її на значній площі тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до десяти, а на посадових осіб — від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між протиправним екологічним порушенням і спричине­ною шкодою (її реальною загрозою), суспільною небезпекою, має існувати причинний зв'язок — третя об'єктивна ознака екологічного правопорушення. Хоча більшість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відпові­дальність настає за сам факт вчинення правопорушення, незалежно від настання суспільне небезпечних наслідків. Наприклад, перевищення затверджених лімітів та нормативів використання природних ресурсів, проведення вибухових робіт з порушенням правил, що встановлені з метою охорони рибних запасів.

3. Суб'єктами екологічного правопорушення є фізичні та юридичні особи, які володіють певною право- і дієздатністю:

— громадяни (які досягли 16-річного віку, осудні);

— посадові особи, визначені, як суб'єкти правопорушень відповідно до законодавства.

В деяких випадках законодавство визнає суб'єктом еколо­гічного правопорушення також і іноземних громадян, наприклад порушення ними законодавства про континента­льний шельф України).

4. Для покладення відповідальності за екологічне правопо­рушення крім вказаних вище об'єктивних ознак — протиправності дії (бездіяльності), шкоди і причинного зв'язку між ними необхідна ще одна ознака — наявність вини правопо­рушника, яка є четвертим елементом складу екологічного правопорушення, а для володільців джерел підвищеної еко­логічної небезпеки (підприємств різного профілю, установ, організацій, діяльність яких призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовище, умови життєдіяль­ності людини) — екологічний ризик.

Наявність і ступінь вини правопорушника визначається дво­ма обставинами: наявністю реальних можливостей для на­лежного виконання ним екологічного обов'язку, поведінкою правопорушника, його фізичними діями, внутрішньо обу­мовленими, його психічним станом — волею, свідомістю, іншими психічними якостями.

В екологічному правопорушенні вина правопорушника існує також в двох формах: умислу (прямого і непрямого) і необе­режності (легковажність і недбалість).

Умисел, як форма вини, має місце в поведінці суб'єкта тоді, коли він усвідомлює протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачає настання негативних наслідків такої поведінки, бажає їх або байдуже сприймає загрозу їх настання. До правопорушень, вчинених з умислом, однозначно відносяться такі екологічні правопорушення, як незаконне полювання, незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом та ін.

Правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли суб'єкт, який його вчинив, не передбачав настання шкідливих наслідків своєї протиправної поведінки, хоча міг і повинен був передбачити їх, або коли легковажно розра­ховував на їх відвернення (наприклад, знищення або по­шкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем (ст. 77 КпАП України); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів може бути правопорушенням, вчиненим як з умислу, так і з необережності і т. д.).

Форма вини, з якою скоєне конкретне екологічне право­порушення, враховується при кваліфікації правопорушення і визначенні міри покарання за нього, тобто впливає на об­сяг відповідальності, але не на відвернення самої відпові­дальності.

Для володільців джерел підвищеної екологічної небезпеки за умови спричинення ними шкоди навколишньому при­родному середовищу, життю і здоров'ю людини, еколого-правова відповідальність настає незалежно від вини, тобто за неповного складу екологічного правопорушення.

Екологічне правопорушення — це винна, проти­правна екологічно небезпечна дія чи бездіяльність, яка по­сягає на встановлений законодавством порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної небезпеки і призво­дить до спричинення шкоди довкіллю та здоров'ю людей.