Поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері.

Екологічне право

Тема № 7: Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Мета: дати студентам чітке поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері. Студенти повинні знати функції екологічного права. Студенти повинні орієнтуватись у видах, формах відповідальності за екологічні правопорушення. Студенти повинні знати класифікацію екологічних правопорушень.

План заняття:

1. Поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері.

2. Види, форми і зміст відповідальності за екологічні правопорушення.

3. Соціально-правова характеристика екологічних правопорушень.

4. Класифікація екологічних правопорушень.

5. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

6. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.

Питання для самостійного вивчення.

1. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за порушення екологічних вимог у сфері виробництва.

2. Цивільно-правова відповідальність та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства.

3. Особливості специфіки відшкодування збитків заподіяних неправомірними діями.

4. Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

Види, форми і зміст відповідальності за екологічні правопорушення.

Види, засоби і порядок застосування державою та її органа­ми примусових засобів впливу на правопорушника з метою забезпечення законності і правопорядку закріплені в юридичних нормах. Застосування юридичної відповідальності за порушення екологічних правил регламентовано також цілою низкою правових норм, в тому числі процесуального характеру, передбачених різними галузями права. Тому застосовувана в галузі екології юридична відповідальність представляє собою комплексний інститут екологічного права, який включає норми різних галузей права: земельного, гірничого, водного, лісового, природоохоронного, адміністративного і т. д.

Екологічне право

Тема № 7: Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Мета: дати студентам чітке поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері. Студенти повинні знати функції екологічного права. Студенти повинні орієнтуватись у видах, формах відповідальності за екологічні правопорушення. Студенти повинні знати класифікацію екологічних правопорушень.

План заняття:

1. Поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері.

2. Види, форми і зміст відповідальності за екологічні правопорушення.

3. Соціально-правова характеристика екологічних правопорушень.

4. Класифікація екологічних правопорушень.

5. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

6. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.

Питання для самостійного вивчення.

1. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність за порушення екологічних вимог у сфері виробництва.

2. Цивільно-правова відповідальність та відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства.

3. Особливості специфіки відшкодування збитків заподіяних неправомірними діями.

4. Рекомендована література до теми:

1№	Вид	Назва
	Базова	Конституція України від 28. 06. 96р.
	Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р.
	Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 21.06.01 р.
	Закон України “Про природно-заповідний фонд” від 16.06.92 р.
	Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р.
	Закон України “Про екологічну експертизу” від 09.02.95 р.
	Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 02.03.95 р.
	Закон України “Про тваринний світ” від 21.05.02 р.
	Закон України “Про курорти ” від 05.10.2000 р.
	Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.99 р.
	Закон України “Про виключну (морську) економічну зону” від 16.05.95 р.
	Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” від 13.10.92 р.
	Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13.07.2000 р.
	Закон України “Про ратифікацію Конференції про допуск до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 06.07.99 р.
	Земельний кодекс України від 25.10.01 р.
	Кодекс України про надра від 27.02.94 р.
	Лісовий кодекс України від 21.01.96 р.
	Водний кодекс України від 06.06. 95 р.
	Кодекс України про адміністративні порушення
	Кримінальний кодекс від 05.04.01 р.
		Постанова ВР України “Про Червону книгу України” від 29.10.92 р. № 2750.
		Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26.01.90 р. №1.
	Допоміжна	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
	Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.:Істина, 2001.
	Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2001.
	Малишко М.І. Екологічне законодавство України: система і основні джерела. – К.,1997.
	Малишко М.І. Основи екологічного законодавства і права України. – К.,1997.
	Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М., 1995.
	Шульга М. Земельне та сільськогосподарське законодавство України. – Харків,1996.

ЛЕКЦІЯ

Поняття та підстави юридичної відповідальності в екологічній сфері.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки передбачають дотримання встановленого порядку використання природних ресурсів. Він забезпечується низкою державно-правових засобів — організаційних, управлінських, регулятивних, контрольних, які зобов'язують суб'єктів екологічних правовідносин до виконання певних, покладених на них в рамках цих засобів, обов'язків.

Держава, будучи зацікавленою у забезпечення законності і правопорядку, в тому числі і в галузі екології, застосовує для цього всі необхідні заходи. Основними методами досягнення цієї мети є метод переконання і метод примусу. Переважне значення мають методи переконання. Метод примусу є допоміжним, підсилюючим компонентом, який спрямований на безумовне виконання приписів закону під усвідомленням відповідальності за їх недотримання. Реалізується він у формі юридичної відповідальності — покладення на правопорушника заснованих на нормі закону невигідних для нього правових наслідків, обов'язку відчути на собі вплив результатів своїх неправомірних дій, вчиненого правопорушення.

Як засіб реалізації екологічного права юридична відповідальність у галузі екології проявляється і функціонує у рамках екологічних правовідносин, які виникають між державою (в особі її органів) і правопорушником, який підпадає за скоєне під дію правових санкцій. Вчинене правопорушення ставить суб'єкта (правопорушника) у певний юридичний зв'язок з державою, оскільки в будь-якій правовій нормі присутній примус — вольова риса права як суспільного явища. Для юридичної відповідальності в галузі екології характерним є те, що до числа органів, які виступають однією із сторін у правовідносинах, крім загальних державних органів (СБУ, прокуратури, міліції) входять спеціальні органи, яким надане право розгляду справ про екологічні правопорушення (наприклад, Міністерство охорони навколишнього природного середовища має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесені до його компетенції, і застосовувати відповідні санкції у випадках, передбачених законодавством, в тому числі економічного характеру).