Інститут юридичної відповідальності в галузі екології (як і загально-правової юридичної відповідальності) складається з двох частин.

Перша об'єднує правовідносини, що виникають з факту порушення еколого-правових норм.

Друга включає в себе правовідносини з приводу застосу­вання санкцій за вчинене правопорушення.

Обидві частини існують в органічній єдності, оскільки за відсутності першої частини (правопорушення) немає підстав для застосування другої (санкції). З іншого боку, відсутність санкції перетворює інститут юридичної відповідальності із дійового засобу впливу у звичайну декларацію, лозунг.

Юридична відповідальність в галузі екології — це комплексний інститут екологічного права, за допомогою якого в рамках охоронних правовідносин шляхом застосу­вання засобів державно-правового примусу забезпечується виконання вимог екологічного законодавства щодо викорис­тання природних ресурсів, охорони навколишнього природ­ного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Юридична відповідальність в галузі екології (еколого-правова відповідальність) проявляється в традиційних формах загально-правової відповідальності: кримінальній, адміністративній, дисциплінарній і т. д. Тому їй притаманні ознаки, характерні для останньої:

— застосування еколого-правової відповідальності компе­тентними органами;

— з дотриманням встановленої законом процедури;

— за умови наявності ступеня суспільної небезпеки діяння (еколого-правовий проступок, еколого-адміністративне пра­вопорушення, екологічний злочин);

— відповідальність санкції правопорушенню;

— застосування відповідальності за її необхідності, вихо­дячи із міркувань доцільності (правопорушення може бути виправлене без застосування санкції).

Крім того, юридична відповідальність за своєю природою конкретна. Вона може бути застосована тільки:

— до тих осіб і за ті дії, які передбачені законом;

— в тих випадках, коли суб'єкт несе повну відповідальність за свої вчинки і дії (осудність), коли вони стали наслідком дії, продиктованої його волевиявленням, а не були вчинені з примусу чи в умовах крайньої необхідності або необхідної оборони;

— за конкретне порушення закону, крім правопорушення безсумнівно доведене у встановленому законом порядку.

Специфічні ознаки еколого-правової відповідальності ви­ражаються в тому, що:

— всі правопорушення, за які вона застосовується, вини­кають і стосуються сфери екології;

— об'єктом посягання є об'єкт навколишнього природно­го середовища, суто екологічний його елемент або складова;

— екологічне правопорушення, як правило, — до об’єктне — воно стосується навколишнього природного середовища і зачіпає екологічні інтереси людини, в тому числі її життя і здоров'я;

— правила природокористування, за які настає у разі їх порушення еколого-правова відповідальність, переплітаються з майновими, економічними, соціальними та іншими пра­вилами, створюючи специфічний конгломерат відносин, що впливають на зміст еколого-правової відповідальності.

Юридична відповідальність застосовується у двох формах: ретроспективній і активній (позитивній).

Ретроспективна еколого-правова відповідальність — це форма юридичної відповідальності в галузі екології, яка пе­редбачена законодавством і застосовується за уже скоєні еко­логічні правопорушення, неправомірну дію (чи бездіяльність). Наприклад, статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність громадян і посадових осіб за самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне спеціальне водокористування, а також укладен­ня інших угод, які в прямій або прихованій формі порушу­ють право державної власності на води. Тобто, ретроспектив­на еколого-правова відповідальність настає внаслідок непра­вомірної діяльності, після вчинення екологічного правопо­рушення.

Під активною (позитивною) відповідальністю стосовно екологічного права розуміють правомірну екологоспрямова-ну діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юри­дичне встановлених заходів відповідальності наперед, за май­бутні негативні наслідки екологічної діяльності як компен­сацію за такі. Прикладом активної еколого-правової відпові­дальності є відшкодування збитків, завданих, наприклад, водокористувачам припиненням права або зміною умов спе­ціального водокористування в результаті визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, науко­ву, культурну або лікувальну цінність.

Відповідно до екологічної політики України законодавче встановленими різновидами активної (позитивної) відпові­дальності у галузі екології є плата за забруднення навколиш­нього природного середовища (викиди, скиди, розміщення відходів), яка перераховується у вигляді авансових платежів; за підвищений екологічний ризик діяльності (еколого-небезпечну діяльність); плата за необхідність вилучення природ­них ресурсів із зміною їх цільового використання і пов'язані з цим втрати.

Виходячи із сутнісного змісту активної еколого-правової відповідальності її можна назвати профілактичною.

Позитивна екологічна відповідальність є однією із сторін реалізації спеціальної правосуб'єктності осіб, зобов'язаних до виконання належних позитивних юридичне значимих дій, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Значення юридичної відповідальності в галузі екології роз­кривається через її функції:

1. Загроза застосування еколого-правової відповідальності покликана попереджувати вчинення правопорушень суб'єкта­ми екологічних правовідносин, виховувати їх у дусі поваги до закону, до прав інших осіб і неухильного виконання своїх обов'язків, формувати у них належну екологічну право­свідомість і тим самим виконувати превентивну функцію до попередження правопорушень, стимулюючу роль у виконанні норм екологічного права.

2. Встановлюючи обов'язок відповідальних винних осіб відновити порушене право інших суб'єктів екологічних пра­вовідносин, еколого-правова відповідальність виконує ком­пенсаційну функцію, спрямовану на відшкодування збитків та компенсацію шкоди, нанесеної навколишньому природ­ному середовищу і здоров'ю людини.

3. Еколого-правова відповідальність, виступаючи негатив­ною реакцією держави (в особі її органів) на скоєне право­порушення, виконує каральну функцію шляхом застосуван­ня санкцій до фізичних і юридичних осіб, що вчинили еко­логічне правопорушення.

Ефективність еколого-правової відповідальності залежить від виконання цих функцій. Забезпечення їх виконання є особливо важливим, оскільки шкода, спричинена екологіч­ним правопорушенням, може бути значною, а інколи — непоправною і неповоротною. Цим і визначається важливість і значення інституту юридичної відповідальності в галузі еко­логії, його місце в екологічному праві.