Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу

 

підприємства за економічними і соціальними стандартами.

 

Різні співвідношення доходів та ресурсів (капіталу, праці, часу) за порівняння з аналогічними стандартами, які визначаються критеріально-

експертним способом, дають можливість оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства. Така оцінка формується на підставі використання низки показників і стандартів (нормативів, еталонів), за досягнення яких підприємство стає конкурентоспроможним. Існує безліч методів розробки даних стандартів. Серед них переважають експертні (бальні) методи оцінювання.

 

Стандарти конкурентоспроможності потенціалу підприємства розділяють на дві групи: економічні і соціальні.

 

Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами проводиться щонайменше за мінімальною кількістю

 

– 5- ма економічними стандартами, а саме: за ефективністю використання речових та інформаційних ресурсів, економічного простору, часу, технології, за рівнем доходів. За індикатори і відповідні їм показники можна взяти:

 

1) індикатор використання ресурсів (КР) – це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства (К_дп) – (Чистий прибуток підприємства / відрахування до бюджету та соціальних фондів) та коефіцієнтом ресурсів підприємства (К_рп) – (Ресурси авансовані підприємством / Ресурси, застосовані на підприємстві).

КР = ^Кдп ®max

^К рп

 

2) індикатор використання праці (КП_р) – це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧП_п) і вартості робочих місць підприємства (ВРМ_п).

 

Вартість робочих місць підприємства –це середньорічна вартістьробочих місць підприємства, яка визначається порівнюванням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

КП р	=	ЧПп	® max
		ВРМ п

 

3) індикатор місткості ринку (КМ) – це співвідношення балансового прибутку підприємства (БП_п) і прибуткової місткості ринку даного товару

 

(ПМР_т).

 

 

Прибуткова місткість ринку визначається сукупним грошовим потоком споживачів на товар за відрахуванням тієї умовної частини попиту, яка спрямовується на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію товару.

КМ = ^БПп ®max

ПМР_т

 

4) індикатор дохідності (КД) – це співвідношення валового доходу підприємства у розрахунку на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДП_р) і аналогічного доходу, який отримується в комерційній сфері (галузі) діяльності в цілому в економіці країни (КомВДП_р):

 

КД =	ВДП	р

КомВДП _р

 

Наведені показники зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами.

 

Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежно від глобалізації цілей дослідження будується матриця конкурентоспроможності потенціалу підприємства, у якій відображаються відносні величини вибраних стандартів (індикаторів) і їхнє відсотково-бальне вираження.

 

У матриці конкурентоспроможності вищий рівень індикатора, отриманий експертним шляхом, приймається за 100% і, відповідно, за 100 балів. На основі цієї матриці можна дати бальний розрахунок рівня конкурентоспроможності як по окремих індикаторах, так і в цілому, по всьому їх комплексу. При цьому сама формула розрахунку загального фактичного рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами (ЗКПП_е) на обраному із семи можливих рівнів виглядає таким чином:

ЗКППе =	КР 8 б + КП 8 б + КМ 8 б + КД 8 б + КЧ 8 б
КР	рб	+ КП	рб	+ КМ	рб	+ КД	рб	+ КЧ	рб

 

де: 8 – рівень підприємства, р – обраний рівень для оцінки конкурентоспроможності (1 – світове лідерство, 2- світовий стандарт, 3 – національне ліднрство, 4 – національний стандарт, 5 – галузеве лідерство, 6 – галузевий стандарт, 7 – пороговий рівень)

 

На основі запропонованої матриці конкурентоспроможності потенціалу підприємства необхідно скласти таблицю резервів (Р) і втрат (В) потенціалу підприємства і провести її аналіз.

 

Резервами для підприємства є різниця між більш високими показниками того чи іншого стандарту (індикатора) і реальною величиною показників самого підприємства.

 

Втратами є різниця між величиною порогового рівня стандарту і величиною цього стандарту для підприємства.

 

Крім точних даних про резерви і втрати, спеціалісти повинні знати обсяги інвестицій (І), час (Т), економічний ефект (Ее), які можуть мати місце під час прийняття рішення про заходи щодо підвищення рівня того чи іншого індикатора (стандарту). Для кінцевих висновків потрібно розрахувати два показника:

- коефіцієнт ефективності використання інвестицій Кеі = Ее І;

 

- інтегральний коефіцієнт ефективності використання інвестицій і часу Кінт = Кеі Т,де Т –це проміжок часу між інвестуванням капіталу і

 

отриманням ефекту.

 

Даний аналіз необхідно доповнювати дослідженням динаміки резервів, втрат та інтегрального коефіцієнта ефективності.

 

Коефіцієнт успіху у сфері підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується таким чином:

 

У =(ТзКінт - ТзВ) ТзР.

 

За даними таблиці роз0раховується коефіцієнт успіху в галузі підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємства за періодами і графічно зображують „ стріли” конкурентного успіху.

Найбільш прийнятний випадок, коли динаміка втрат стрімко знижується до нуля, а лінія темпів зміни інтегрального коефіцієнта ефективності вище лінії темпи зміни резервів при їх досить близькому знаходженні один біля одного. Максимальний успіх при цьому досягаеться, коли ТзВ =0, а ТзКінт > ТзР. Це означає, що підприємство стрімко покращує конкурентоспроможність свого потенціалу.

 

У розвинутих країнах велику роль в оцінці конкурентоспроможності потенціалу підприємства відіграють соціальні стандарти. Це показники – нормативи, які характеризують соціальну конкурентоспроможність потенціалу підприємства або соціальну якість підприємства. Дана оцінка базується на результатах чотирьох рейтингів, а саме: рейтинг споживачів (Рс), діловий рейтинг (Рд), рейтинг престижу (Рп), міжнародний рейтинг (Рм). порівнюючи сумарні бали оцінки рейтингів власних і у конкурентів, отримуємо показник, який відображає рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за соціальними стандартами.

 

Метод експертних оцінок.

 

Дана методика розроблена для малих підприємств, що виробляють один вид продукції.

 

Експертами можуть бути обрані: фахівці підприємства (директор, заступники директора з виробництва, заступники директора з економіки, комерційні директори, маркетологи),. Фахівці роздрібної торгової мережі, основні оптові клієнти. Загальна кількість експертів – 12 чоловік.

 

Усім експертам пропонується анкета з питаннями щодо конкурентоспроможності потенціалу підприємств за наступними блоками запитань:

 

1) управління підприємством (цілі і стратегія, система мотивації, загальні цінності);

 

2) виробництво (стан і рівень використання виробничих потужностей, гнучкість виробничих ліній, якість організації виробництва, стан НДДКР);

 

3) маркетинг (планування, організація та контроль збуту, ступінь охоплення, умови оплати, пряма реклама продукції, згадування в ЗМІ, участь у виставках);

 

4) кадри (вікова структура, рівень освіти, кваліфікація);

 

5) продукт (якість, ціна, технічні параметри, надійність і гарантійний строк, повнота технічного сервісу, забезпечення запчастинами, строк служби, унікальність, патент, торгова марка, упаковка);

 

6) фінанси (частка власного капіталу, фінансовий баланс, можливість отримання кредиту).

 

При цьому знаходиться середній показник, множиться на питому вагу і сумується по групі.

 

Аналогічним чином обробляються експертні оцінки підприємств-конкурентів і результати обробки зводяться в таблицю, за допомогою якої проводиться порівняння отриманих результатів.

 

Загальний показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства буде дорівнювати середньостатистичній сумі зважених числових показників по кожній із груп.

 

Метод набору конкурентоспроможних елементів.

 

Це синтезований метод визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства, побудований на засновку, що конкурентоспроможність продукції підприємства є її головною складовою.

 

Алгоритм методу:

 

1) формується перелік індикаторів (І _j, де j = 1,…, m), які слугують базою оцінки конкурентоспроможності конкретного виду продукції, що оцінюється;

 

2) експертним шляхом для кожного індикатора встановлюється його вага (В _j, де j = 1,…, m) у загальній оцінці за умови, що ∑В _j = 1;

 

3) службою маркетингу підприємства - об’єкта оцінки пропонується n – вибір підприємств з аналогічною продукцією, які є найближчими конкурентами;

 

4) за отриманою інформацією будується матриця визначення конкурентоспроможності одиниці продукції підприємства, що слугує об’єктом оцінки.

 

5) за допомогою абсолютних значень обраних індикаторів визначаються ранги одиниці продукції (Р _ij).

 

6) знаходиться зважений відносно індикатора загальний ранг одиниці продукції кожного підприємства, що бере участь у масиві оцінки за формулою:

^Рі =∑ ^Р ij × ^Bj ^.

 

7) після встановлення загальних рангів знаходиться підприємство-лідер (Л) та підприємство-аутсайдер (А) за даною одиницею продукції, а також діапазон відстані аутсайдера від лідера (Дв)

 

за формулою:

 

Діапазон відстані аутсайдера від лідера дає уявлення про розмежування підприємств у конкурентному середовищі, а саме:

Дв = Р_А - Р_Л.

 

a. чи належить підприємство до кола лідерів чи аутсайдерів?

 

b. Чи вигідне в нього положення в зоні очікування нападу?

 

c. Чи правильно підприємство використовує свої можливості? Радіус кола лідерів (аутсайдерів) дорівнює чверті від діапазону відстані

 

аутсайдера від лідера (Дв), а саме: 0 - ¼ Дв – коло лідерів;

 

¼ Дв - ½ Дв – зона очікування нападу; ½ Дв - ¾ Дв – зона невикористаних можливостей;

 

¾ Дв - Дв –коло аутсайдерів.

 

8) конкурентоспроможність одиниці продукції (КС _{i а}), таким чином, визначається за формулою:

 

КС _ia =(Р_А - Р_і) Дв.

 

 

9) для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою продукції, що ним виготовляється, необхідно провести аналогічні розрахунки для всіх видів продукції, а потім звести отримані результати в підсумкову таблицю, яка також повинна містити інформацію щодо структури виробництва продукції за проектною потужністю та фактичними обсягами продажу.

 

10) Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначається за формулою:

 

Р_КПП = КС _ia ×(1- РКС_іа).

 

11) рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується, як середній ранг конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції.

 

Конкурентоспроможність продукції поза сумнівом є головною складовою конкурентоспроможності потенціалу підприємства, але не треба забувати, що до його складу входять не менш важливі елементи: виробничий, фінансовий, управлінський потенціал і т. ін., конкурентоспроможність яких слід ураховувати під час визначення остаточного рівня конкурентоспроможності потенціалу.

 

 

Контрольні запитання

 

1. Основні завдання управління конкурентоспроможністю підприємства.

 

2. Назвіть методи оцінки конкурентоспроможності продукції.

 

3. Основні підходи к оцінці конкурентоспроможності підприємства.

 

4. Обґрунтуйте значення стратегічного аналізу в управлінні конкурентоспроможності підприємства.

 

5. Які прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу

 

Ви знаєте?