Предмет політологіъ, методи і способи вивчення політики

(від грецьк. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення)

Є три підходи до визначення політології:

1. розуміння політології як міждисциплінарної науки, що охоплює всі перелічені й подібні галузі наукового знання про політику – досить поширений;

2. всю сукупність наукових знань про політику називають політологією у широкому розумінні, менш поширений;

3. Політологія — це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми. Жодна інша галузь наукового знання, яка досліджує політичну сферу суспільного життя, не робить це з такою системністю й повнотою, як політологія, і не має політичну систему суспільства в цілому як свій предмет. Політологія не може претендувати на вивчення всієї багатоманітності проявів політичного життя суспільства, однак вона є єдиною наукою, яка досліджує такі прояви в систематизованому вигляді - наш робочий.

Об'єктом політології як науки виступає політична сфера суспільного життя, основний зміст якої складають політико-владні відносини як відносини з приводу влади в суспільстві. Політика є об'єктом дослідження багатьох наук про суспільство, причому кожна з них має у цій сфері свій предмет і досліджує його притаманними їй методами й засобами.

Підходи до визначення предмета політології:

1. Інституціональний підхід-предмет політології це інститути(партії, організації…)Недоліки: Предмет політології розглядається, як формально-статичний, тобто цей підхід мало ефективний, при дослідженні динамічних політичних процесів.

2. Біхевіоризм-розглядає предмет політології, як тенденції і закономірності поведінки людей. Оснований на принципах позитивізму. Недоліки: біхевіористи не враховують внутрішні мотиви людської поведінки.

3. Підхід котрий розглядає політологію в широкому розумінні(Радугін).Політологія- це цілісна міждисциплінарна наука.

4. Шляхтун. Політологія наука про закономірності діяльності по керівництву і управлінню суспільству на основі публічної влади.

Політологія – наука про політику і її явища, котрі розглядаються в цілісності і єдності в процесі змін, тобто наука про світ політики.

Світ політики-політична реальність котру створюють політичні суб’єкти в процесі їх спілкуванні.

Проблеми котрі складають предмет політології:

· ´ Ідейно-теоретичне і соціально-філософське пояснення політичних процесів і явищ.

· ´ Політ. системи, влада, режими, держава, партії, суспільно-політ. Організації і рухи.

· ´ Політичні процеси, політична діяльність, участь і поведінка.

Методы политологии

Современная политология использует многообразные теоретические, философские, общелогические и эмпирические методы исследования.

Среди методов теоретического познания, т.е. приемов исследования, способов обобщения и формирования системы знания, обычно выделяют следующие:

· институциональный метод, который предполагает, что в центре исследования должны находиться политические структуры, их свойства и взаимосвязи, а также фиксированные нормы, на основе которых функционируют эти институты;

· социологический метод, ориентированный на выявление социальной обусловленности политики, влияния на нее экономики, культуры, идеологии и социальной структуры;

· исторический метод, рассматривающий политические явления в процессе их становления в прошлом и развития в настоящем;

· сравнительный метод, предполагающий сопоставление однотипных объектов (политических систем или ее отдельных структурных компонентов, моделей политических режимов в разных странах) у разных народов с целью выявления сходства и различий;

· системный метод, который применяется при исследовании сложных многоуровневых объектов (политические системы, институты). Сам объект рассматривается как целостность, формируемая взаимодействием элементов и находящаяся в многообразных связях с внешней средой;

· структурно-функциональный метод, который состоит в рассмотрении внутренней структуры системы с позиции функционального назначения каждого ее элемента;

· антропологический метод, исходящий в объяснении политики из природы и универсальности родовых качеств человека;

· психологический метод, направленный на изучение психологических механизмов политического поведения;

· бихевиоралистский метод, рассматривающий политику как поведение индивидов и групп, имеющих определенную мотивацию и установки. Как уже отмечалось, этот подход требует эмпирической проверки всех выводов;

· нормативно-ценностный метод оценивает политические процессы с точки зрения оптимального варианта, идеала.

Во вторую группу входят философские и общелогические методы, которые используются не только в политологии, но и в других науках:

· диалектический метод, который предполагает рассмотрение политических явлений с учетом их постоянного изменения, взаимосвязи частей и компонентов и внутренней противоречивости;

· метод восхождения от абстрактного к конкретному;

· анализ и синтез;

· индукция и дедукция;

· обобщение.