Законодавче регулювання цін внутрішнього ринку.

Управління процесами ціноутворення в Україні ґрунтується на ситемі законів та законодавчих актів, головними з яких є:

· Закон України „Про ціни і ціноутворення”(1990 р.)

· Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”(1992 р.)

· Закон України „Про антимонопольний комітет”(1993 р.)

· Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991р.)

· Закон України „Про митний тариф України” (2001 р).

· Закон України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) 1996 р.

· Закон України „Про товарну біржу” (1992 р.)

· Інструкція „Про порядок заповнення вантажної митної декларації” 1997 р.

· Інструкція „Про порядок стягнення акцизного збору при ввезенні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України”. (2000 р.).

· Інструкція „Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами” (Затверджена Мінфіном України від 07.07. 1998 р).

· Положення про державне регулювання цін на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень (затверджене Кабміном України від 22.02.1995 р.

· Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій (Указ Президента від 18.11.1994 р.

· Постанова КМУ „Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів при переміщенні їх через митний кордон України” (1998 р.)

· Постанова КМУ „Про державну інспекцію контролю за цінами”.(2000 р.).

· Указ Президента „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” 1994р.

Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:

рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;

збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;

об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

розширення сфери застосування вільних цін;

підвищення якості продукції;

соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;

створення необхідних економічних гарантій для виробників;

орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Характер державного регулювання цін вміщено у статтях 8, 9 та 10. Згідно з цими статтями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв’язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Іншим Законом, що чинить значний вплив на процеси ціноутворення, є Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей Закон визначає правові основи обмеження та поперед­ження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійс­нюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько-збутових націнок, граничних нормативів рентабель­ності, або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.