Побудови організаційної структури підприємства

Мета роботи: Розібрати принципи побудови організаційної структури підприємства на практиці, використовуючи допоміжну програму «Fox Manager».

1.1 Теоретична частина:
Організаційна структура підприємства - це документ, що встановлює кількісний та якісний склад підрозділів підприємства і схематично відображає порядок їх взаємодії між собою.
Структури управління на багатьох сучасних підприємствах були побудовані відповідно до принципів управління, сформульованими ще на початку ХХ століття. Найбільш повне формулювання цих принципів дав німецький соціолог Макс Вебер (концепція раціональної бюрократії):
• принцип ієрархічності рівнів управління, при якому кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;
• випливає з нього принцип відповідності повноважень і відповідальності працівників управління місцем в ієрархії;
• принцип поділу праці на окремі функції і спеціалізації працівників по виконуваних функцій; принцип формалізації і стандартизації діяльності, що забезпечує однорідність виконання працівниками своїх обов'язків і скоординованість різних завдань;
• випливає з нього принцип знеособленості виконання працівниками своїх функцій;
• принцип кваліфікаційного відбору, у відповідності з яким найм і звільнення з роботи проводиться у суворій відповідності з кваліфікаційними вимогами.
Організаційна структура, побудована відповідно до цих принципів, отримала назву ієрархічної або бюрократичної структури.

Лінійна організаційна структура

Основи лінійних структур складає так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал і т. д.). По кожній підсистемі формується ієрархія служб ("шахта"), що пронизує всю організацію від верху до низу (див. Рис. 1). Результати роботи кожної служби оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх цілей і завдань. Відповідно будується і система мотивації і заохочення працівників. При цьому кінцевий результат (ефективність і якість роботи організації в цілому) стає як би другорядним, тому що вважається, що всі служби тією чи іншою мірою працюють на його одержання.

Переваги лінійної структури:

• чітка система взаємних зв'язків функцій і підрозділів;
• чітка система єдиноначальності - один керівник зосереджує у своїх руках керівництво всією сукупністю процесів, що мають загальну мету;
• ясно виражена відповідальність;
• швидка реакція виконавчих підрозділів на прямі вказівки вищестоящих.

 

Рис.1.

Недоліки лінійної структури:

• відсутність ланок, що займаються питаннями стратегічного планування; в роботі керівників практично всіх рівнів оперативні проблеми ("текучка") домінує над стратегічними;
• тенденція до тяганини і перекладання відповідальності при рішенні проблем, що вимагають участі декількох підрозділів;
• мала гнучкість і пристосовність до зміни ситуації;
• критерії ефективності і якості роботи підрозділів і організації в цілому - різні;
• тенденція до формалізації оцінки ефективності і якості роботи підрозділів приводить звичайно до виникнення атмосфери страху і роз'єднаності;
• велике число "поверхів керування" між працівниками, що випускають продукцію, і особою, яка приймає рішення;
• перевантаження управлінців верхнього рівня;
• підвищена залежність результатів роботи організації від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих керівників.

Висновок: в сучасних умовах недоліки структури переважують її гідності. Така структура погано сумісна з сучасною філософією якості.