Розрахунок викиду оксидів нітрогену




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розрахунок викиду оксидів нітрогену



Розрахунок викидів оксидів нітрогену в перерахунку на NO2 (т / рік, г / с,), обчислюється за формулою:

МNO2 = 0,001·КNO2·В·Q (1-β), (5)

де КNO2 - параметр характеризує кількість діоксиду азоту, що утворюється на 1 ГДж тепла (кг / ГДж), β - коефіцієнт, що залежить від ступеня зниження викидів NO2 в результаті застосування технічних рішень.

7.2 Розрахунок кількості викидів твердих часток, що утворюються при завантажувально-розвантажувальних роботах

Дуже потужними неорганізованими джерелами пилоутворення є місця пересипання гірської маси, завантаження її в відкриті вагони, напіввагони, бункера, самоскиди, переміщення бульдозером та ін.

Кількість твердих часток, що виділяються при проведенні всіх видівзавантажувально-розвантажувальних робіт визначається за формулою (6):

Мn = Ко14* К5*qnудп*(1-η1)*10-6, т/рік (6)

 

де qnуд – питоме виділення твердих часток з однієї тони завантажуваємого (перевантажуємого) вугілля, т/рік( приймається в діапазоні 3,0 г/рік [16-21]);

Пп – кількість вугілля, що завантажується, т/рік;

К1 – коефіцієнт, що враховує швидкість вітру (приймається у відповідності з таблицею 7.1 [5])

К4 – коефіцієнт, що враховує місцеві умов и, ступінь захищенності вузла від зовнішніх впливів (приймається у відповідності з таблицею 7.2 [5, 15]);

К5 – коефіцієнт, що враховує висоту пересипання (приймається у відповідності з даними таблиці 7.3[5]).

 

Таблиця 7.1 – Залежність коефіцієнту К1 від швидкості вітру

№з/п Швидкість вітру, м/с Значення коефіцієнта К1
до 2 1,0
2-5 1,2
5-7 1,4
7-10 1,7

 

Таблиця 7.2 – Залежність значення коефіцієнту К4 місцевих умов від місцевих умов

№з/п Місцеві умови Значення К4
Склади, сховища, відкриті з…
а) 4-х сторін 1,0
б) 3-х сторін 0,8
в) 2-х сторін повністю 0,6
г) 2-х сторін частково 0,5
д) 1-єї сторони 0,1
е) Завантажувальний рукав 0,2
Закритий з 4-х сторін 0,1

 

Таблиця 7.3 - Залежність коефіцієнту К5 від висоти падіння матеріалу

№з/п Висота падіння матеріалу, м Значення К5
0,5 0,4
1,0 0,5
1,5 0,6
2,0 0,7
4,0 1,0
6,0 1,5
8,0 2,0
10,0 2,5

 

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток (г/с), що виділяються при завантажувально-розвантажувальних роботах, визначається за формулою (7):

 

Мn1 = , г/с (7)

 

Кількість твердих часток, що здуваються при транспортуванні гірської маси відкритим стрічковим конвеєром, визначається за формулою (8):

Мк = 3,6* К01*Wк*L*l*γ*Т(1-η1), т/год (8)

 

де Wк – питома здуваємість твердих часток зі стрічкового конвеєра( приймається рівною 3*10-5 кг/м2*с [22]);

L – ширина конвеєрної стрічки, м;

l – довжина конвеєра, м;

γ – коефіцієнт подрібнення гірської маси (приймається рівним 0,1 [14]);

Т – річний фонд робочого часу, год/рік.

 

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток (г / с), що здуваються при транспортуванні гірської маси відкритим стрічковим конвеєром, визначається за формулою (9):

Мк' = Ко1*Wк*L*l*γ*(1-η1)*103, г/с (9)

 

7.3 Розрахунок кількості викидів забруднюючих речовин при завантаженні вугілля на склад;

Викиди твердих частинок в атмосферу відкритими складами вугілля визначаються як сума викидів при формуванні складів і при здуванні з їх поверхні.

Кількість твердих часток, що виділяються в процесі формування відкритих складів вугілля, визначається за формулою (10):

Мфск = Ко14* К5*qскудг*(1-η1)*10-6, т/год (10)

 

де Ко – коефіцієнт, що враховує вологість вугілля (приймається у відповідності з даними табл. 7.4);

qскуд – питоме виділення твердих часток з тонни вугілля, що надходить на склад, г/т (приймається рівним 3,0 г/т [16-21]);

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що виділяються в процесі формування складу вугілля, визначається за формулою(11):

Мскф' = , г/с (11)

 

7.4 Розрахунок кількості викидів забруднюючих речовин при зберіганні породи на породному відвалі;

Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвалів, визначається за формулою (12):

Моф = Ко * К1 * qудо * П * (1 – η1) * 10-6, т/рік (12)

де Ко – коефіцієнт, що враховує вологість матеріалу (див. табл. 7.5);

qудо – питоме виділення твердих часток з 1 м3 породи, що подається на відвал, г/м3 (див. табл. 7.6);

П – кількість породи, що подається на відвал, м3/рік;

η1 – ефективність засобів, що застосовуються для пилоподавлення, частка одиниці.

Таблиця 7.5 - Залежність значення Ко від вологості матеріалу

№з/п Вологість матеріалу, % Ко
до 0,5 2,0
0,5-1,0 1,5
1,0-3,0 1,3
3,0-5,0 1,2
5,0-7,0 1,0
7,0-8,0 0,7
8,0-9,0 0,3
9,0-10,0 0,2
более 10,0 0,1

 

Для розрахунку нормативу ГДВ кількість твердих часток, що виділяються при формуванні породних відвалів визначається за формулою(13):

 

Моф' = , г/с (13)

 

де Пr – максимальна кількість породи, що надходить на відвал (м3/год).

 

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породних відвалів визначається за формулою(14):

 

Мос = 86,4*Ко12*So*Wo*γ(365-Tc)(1-η1), т/год (14)

 

де К2 – коефіцієнт, що враховує ефективність здування твердих часток та чисельно дорівнює:

1,0 – для діючих відвалів;

0,2 – в перші три роки після завершення експлуатації;

0,1 – в наступні роки до повного озеленення відвалу;

So – площа поверхні відвалу, що пилить, м2;

Wo – питома здуваємість твердих часток з поверхні відвалу, що пилить, (приймається рівною 0,1 * 10-6 кг/м2*с);

γ – коефіцієнт подрібнення горної маси (приймаємо рівним 0,1);

Тс – річна кількість днів зі сталим сніговим покривом.

 

Таблица 7.6 - Питоме виділення твердих часток при формуванні відвалів

№з/п Найменування обладнання Питоме виділення твердих часток, * qудо, г/м3
Відвалоутворення пласких відвалів -
Драглаїн ЕШ – 15/90, ЕШ – 20/90 18,0
Драглаїн ЕШ – 10/70 26,6
Драглаїн ЕШ – 4/40, ЕШ – 6/45, ЕШ – 5/45 64,0
Відвалоутворювач ОШР – 5250/190 2,7
Бульдозер 5,6
Розвантаження автосамосвала 10,0
Розвантаження думпкара 10,0
Відвалоутворення терикоників 20,0

 

 

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що здуваються з поверхні відвалу визначається за формулою (15):

Мос' = Ко12*So*Wo*γ * (1-η1)*103, г/с (15)

 

ІІ Розрахунок викиду газоподібних речовин

 

Кількість речовин, що виділяються визначають за формулою (16):

Мr = qоcр * n, т/рік (16)

 

де qоcр – середній викид шкідливих речовин з одного породного відвала, т/рік (див табл. 7.7);

n – кількість діючих відвалів, що горять.

 

Для недіючих відвалів, що горять, формула має вигляд (17):

 

Мr = qоcр * n1 * К3, т/рік (17)

 

де n1 – кількість недіючих породних відвалів, що горять;

К3 – коефіцієнт, що враховує зниження кількості речовин після закінчення експлуатації відвалів та чисельно дорівнює:

0,5 – в перший рік після завершення експлуатації;

0,3 – в другий рік;

0,1 – в третій та наступні роки.

Таблиця 7.7 - Середній викид забруднюючих речовин з діючого відвалу, що горить

№з/п Виробниче обєднання Середній викид шкідливих речовин з діючого відвалу, що горить, qоcр, т/рік
Разом в тому числі
SO2 CO2 NOx H2S
Донецьквугілля 3647,6 314,5 3144,5 31,4 157,2
Макіївугілля 2742,4 236,4 2364,2 23,6 118,2
Красноармійськвугілля 1665,4 143,6 1435,7 14,3 71,8
Селідоввугілля 1401,1 120,8 1207,9 12,0 60,4
Артемвугілля 4503,9 388,2 3882,8 38,8 194,1
Дзержинськвугілля 1828,0 157,6 1575,9 15,7 78,8
Орджонікідзевугілля 2833,5 244,3 2442,7 24,4 122,1
Шахтарськантрацит 1377,6 118,8 1187,6 11,8 59,4
Торезантрацит 3751,4 323,4 3234,0 32,3 161,7
Стахановвугілля 1377,0 118,7 1187,1 11,9 59,3
Первомайськвугілля 2718,5 234,4 2343,5 23,4 117,2
Лисичанськвугілля 2549,6 219,8 2198,0 21,9 109,9
Донбасантрацит 1594,5 137,5 1374,5 13,8 68,7
Антрацит 1250,2 107,8 1077,7 10,8 53,9
Антрацитвуглезбагачення 1896,6 163,5 1635,0 16,3 81,8
Ровенькиантрацит 1147,4 98,9 989,1 9,9 49,5
Краснодонвугілля 556,0 47,9 479,3 4,8 24,0
Свердловантрацит 1865,8 160,8 1608,5 16,1 80,4
Укрзахідвугілля 561,2 48,4 483,8 4,8 24,2
Донецьквуглезбагачення 5261,7 453,6 4536,0 45,3 226,8

 

Для розрахунку нормативу ГДВ кількість шкідливих речовин, що виділяються породними відвалами, що горять, визначають за формулою:Для расчета нормативов ПДВ количество газообразных вредных веществ, выделяемых горящими породными отвалами, определяется по формуле (18):

 

М'г = 0,0317 * К3 * qоcр г/с (18)

 

Для діючих відвалів К3 = 1

7.6 Розрахунок кількості викидів забруднюючих речовин при проведенні буро-вибухових робіт;

І Бурові роботы

Кількість твердих часток, що виділяються при роботі бурових верстатів, визначається за формулою(19) :

Мб = 0,785*d2*Vб*ρ*T*b*K1*(1-η), т/рік (19)

де d – діаметр свердловин, що буряться, м;

Vб – швидкість буріння, м/год;

ρ – щільність породи або вугілля, т/м3

Т – річний резерв робочого часу, год/рік;

η – ефективність засобів пиловловлювання, частка одиниці;

b – вміст пилової фракції в буровій дрібності, частка одиниці (приймається 0,1);

K1 – частка пилу, що переходить в аерозоль (приймається рівною 0,02).

Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток (г / с), що виділяються при роботі бурових верстатів, оснащених системами пиловловлювання, визначається за формулою(20):

Мб1 = , г/с (20)

 

ІІ Вибухові роботи

Розрахунок кількості шкідливих речовин (тверді частинки, оксид вуглецю, оксиди азоту), що викидаються з пилогазовим хмарою за межі розрізу при виробництві одного вибуху, визначається за формулою (21):

Мв = К * qудв * А * (1-η1), т (21)

де К – безрозмірний коефіцієнт, що враховує гравітаційне осідання шкідливих речовин в межах розрізу (для твердих частинок приймається рівним 0,16; для газів - 1,0);

qудв – питоме виділення шкідливих речовин при вибуху 1т вихових речовин, т/т;

А – кількість вибухової речовини, що підірвали, т;

η1 – ефективність засобів пилоподавлення, частка одиниці;

При проведенні вибухових робіт із застосуванням засобів пилегазоподавлення можуть бути прийняті наступні значення η1:

при гідронабійки свердловин η1 = 0,6 для твердих частинок і η1 = 0,85 для газів;

при гідрогелевій набійці - відповідно 0,50 і 0,85;

для обводнених свердловин η1 = 0,5 для твердих частинок.

Таблица 7.8 – Питоме виділення твердих часток на 1т вибових речовин при проведенні вибухових робіт

Питома витрата вибухової речовини, кг/м3, ∆ Питоме виділення qудв для різноманітних вибухових речовин, т/т
Грам- моніт 79/21 аммоніт №6ЖВ Игданіт Грану- літ М Грам- моніт 30/70-В Грам- моніт 50/50-В Грану- лотол Грам- монал А-45   Грам- монал А-8 Грану- літ АС-8 Аммонал водостійкий Грану-літ АС-4 Грам- монал А-50
0,05 0,148 0,151 0,155 0,148 0,153 0,143 0,143 0,145 0,146 0,147 0,150
0,10 0,088 0,092 0,096 0,088 0,094 0,082 0,082 0,084 0,085 0,087 0,090
0,15 0,069 0,074 0,079 0,069 0,076 0,062 0,062 0,065 0,066 0,068 0,072
0,20 0,061 0,067 0,073 0,062 0,070 0,053 0,054 0,057 0,057 0,060 0,065
0,25 0,058 0,065 0,072 0,058 0,069 0,049 0,049 0,053 0,053 0,057 0,062
0,30 0,057 0,065 0,074 0,058 0,070 0,046 0,047 0,051 0,052 0,056 0,062
0,35 0,058 0,068 0,079 0,059 0,074 0,045 0,046 0,051 0,052 0,057 0,064
0,40 0,060 0,072 0,085 0,061 0,079 0,045 0,046 0,052 0,053 0,059 0,067
0,45 0,063 0,077 0,094 0,064 0,086 0,046 0,047 0,054 0,054 0,061 0,071
0,50 0,067 0,084 0,104 0,069 0,094 0,047 0,048 0,056 0,057 0,065 0,077
0,55 0,072 0,092 0,117 0,074 0,105 0,049 0,050 0,059 0,060 0,070 0,084
0,60 0,079 0,102 0,133 0,080 0,118 0,052 0,052 0,063 0,064 0,076 0,092
0,65 0,086 0,114 0,152 0,088 0,133 0,054 0,056 0,068 0,069 0,082 0,102
0,70 0,094 0,128 0,174 0,097 0,151 0,058 0,059 0,073 0,075 0,090 0,114
0,75 0,104 0,145 0,201 0,107 0,173 0,061 0,063 0,079 0,081 0,099 0,128
0,80 0,116 0,164 0,233 0,119 0,198 0,066 0,068 0,086 0,088 0,110 0,144
0,85 0,129 0,187 0,272 0,133 0,229 0,071 0,073 0,094 0,097 0,122 0,162
0,90 0,144 0,214 0,317 0,149 0,264 0,076 0,079 0,103 0,106 0,136 0,184
0,95 0,162 0,245 0,372 0,167 0,307 0,083 0,085 0,114 0,117 0,152 0,209
1,00 0,182 0,282 0,436 0,188 0,357 0,090 0,093 0,125 0,130 0,170 0,238

Для визначення значення qудв попередньо розраховується питома витрата вибухової речовини на 1 м3 підірваної маси за формулою (21):

∆ = , кг/м3 (21)

де – обсяг підірваної гірської маси, м3 (приймається за даними маркшейдерської служби).

Значення qудв твердих часток та карбон (ІІ) оксиду для різноманітних вибухових речовин наведено в таблицях 7.8 та 7.9, для оксидів нітрогену qудв приймається рівним 0,0025 т/т.

Таблица 7.9 – Питоме виділення карбон (ІІ) оксиду на 1 т вибухових речовин при проведенні вибухових робіт

№з/п Питома витрата ВР кг/м3, ∆ Питоме виділення qудв для різноманітних ВР, т/т
граммоніт 79/21 граммоніт 30/70 игданіт інші
0,05 0,104 0,040 0,009 0,037
0,10 0,076 0,037 0,007 0,032
0,15 0,056 0,034 0,006 0,028
0,20 0,040 0,032 0,005 0,024
0,25 0,030 0,029 0,004 0,021
0,30 0,022 0,027 0,004 0,018
0,35 0,016 0,025 0,003 0,016
0,40 0,012 0,023 0,002 0,014
0,45 0,008 0,021 0,002 0,012
0,50 0,006 0,020 0,002 0,010
0,55 0,004 0,018 0,001 0,009
0,60 0,003 0,017 0,001 0,008
0,65 0,002 0,015 0,001 0,007
0,70 0,002 0,014 0,001 0,006
0,75 0,001 0,013 0,001 0,005
0,80 0,001 0,012 0,001 0,005
0,85 0,001 0,011 0,001 0,004
0,90 0,001 0,010 0,001 0,003
0,95 0,001 0,010 0,001 0,003
1,00 0,001 0,009 0,001 0,003

 

Кількість виділяється з гірської маси після вибуху оксиду вуглецю слід приймати рівним 50% від його викиду з пилогазовою хмарою (22):

Мгмсо = 0,5 * Мвсо, т (22)

Кількість виділяються з гірської маси після вибуху твердих частинок і оксидів азоту приймається рівним 0.

 

7.7 Розрахунок приземної концентрації забруднюючих речовин та нормативу ГДВ;

Максимальну приземну концентрацію забруднюючої речовини можна розрахувати наступним чином:

Для гарячого викиду, якщо DТ > 0 (23):

(23)

Для холодного викиду, якщо DТ = 0 (24):

(24)

Де

А- коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери.

М (г/с) – маса забруднюючої речовини,що викидується в атмосферу в одиницю часу (потужність джерела викиду)

F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері (F=1 для газів и дрібнодисперсного пилу);

m, n, k – коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду;

Коефіціент m (25):

(25)

де (26)

(26)

швидкість викиду, м/с

Д – діаметр гирла джерела, м

H – висота джерела викиду, м

DT – різниця між температурою викиду(Тг) та температурою довкілля(Тв).

Коефіціент n(27):

де Vм – параметр, що визначає середню швидкість вітру, м/с

Для гарячих викидів (DТ > 0) (28)

(28)

Для холодних викидів (DТ = 0) (29)

(29)

V1 – витрата газоповітряної суміші (викиду), м3/с (30)

(30)

Коефіціент k (31):

(31)

- безрозмірний коефіціент, що враховує вплив рельєфу місцевості.

Якщо перепад висот не перевищує 50м на 1 км, то = 1.

 

Визначення максимальної шкідливої відстані від джерела викиду.

Відстань Хм (м) від джерела викиду, на якій приземна концентрація за негативних метеорологічних умов досягає максимального значення См визначається за формулою (32):

(32)

де коефіціент d для гарячих викидів (DТ > 0) визначається наступним чином (33):

(33)

для холодних викидів (DТ = 0) визначається (35):

(35)

Визначення розміру гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу

При встановлення ГДС враховують фонові концентрації Сф. Фонова концентрація шкідливої речовини в атмосфері – це концентрація шкідливої речовини в атмосфері – концентрація данної речовини без врахування вкладу даного джерела.

Для гарячих викидів (DТ > 0), г/с (36):

(36)

Для холодних викидів (DТ = 0), г/с (37):

(37)

Визначення мінімальної висоти джерела викиду.

Мінімальна висота джерела викиду, м, визначається за наступною формулою (38):

(38)

7.8 Розрахунок категорії небезпеки підприємства, обґрунтування розміру санітарно-захистної зони, її розрахунок;

Категорію небезпеки підприємства визначають за наступною формулою:

(39)

 

Де

- маса викиду і-тої речовини, т/год;

– гранично допустима концентрація і-тої речовини, мг/м3;

– безрозмірна константа, що дозволяє порівняти ступінь шкідливості речовини зі ступенем шкідливості сульфур (ІІ)оксиду (див табл. 7.10);

– кількість забруднюючих речовин, що викидаються.

Таблиця 7.10 - Залежність а від класу небезпеки речовини

Константа Клас небезпеки речовини
а
1,7 1,3 0,9

 

Обрати категорію небезпеки підприємства за значенням КНП(див. табл 7.11):

Таблиця 7.11 – Залежність категорії підприємства від значення параметру КНП

Категорія небезпеки Значення КНП Розмір санітарно-захистної зони, м
КНЗ >106
106>КНЗ>104
104>КНЗ>103
КНЗ <103

 

Зробити уточнюючий розрахунок санітрано-захистної зони за наступною методикою:

Одержані розрахунком розміри Lо (м) розрахункової СЗЗповинні уточнюватися окремо для різних напрямків вітру залежно від середньорічної рози вітрів щодо району розташування підприємства за формулою (40):

l = Lо (P/Po) , (40)

деl - розрахунковий розмір СЗЗ, м;

L0 - розрахунковий розмір СЗЗ, м;

Р- середньорічна повторюваність напрямків вітру даного румбу, %;

Pо - повторюваність напрямків вітру одного румбу при круговій розі вітрів. При восьмирумбовій розі вітрів P=12,5%.

Значення l та L0 відраховують від джерела викиду (при наявності одного джерела викиду).

Зробити креслення нормативної (за значенням параметру КНП) та відредагованої санітарно-захистної зони з урахуванням рози вітрів.

Охорона водних ресурсів

Розрахунок нормативу ГДС

Початкове розбавлення розраховують в наступних випадках:

- Для напорних зосереджених та розсюючих випусків при співвідношенні швидкостей річкової води Vр та швидкості стічних вод Vст. (41)

Vст. ³ 4 × Vр

- при абсолютних швидкостях витікання струміня з випуску більше 2 м/с.

Кратність початкового розбавлення nn розраховуємо за М.М. Лапшевим.

Вихідні дані для розрахунку:

– витрата стічних вод, q, м3/с;

– діаметр випуску d0, м;

– кількість випусків N0;

– швидкість течії води в річці, Vр, м/с;

– глибина річки в місці розташування випуску, Н,м.

 

Знайдемо швидкість на вісі струміня(42):

V0=Vp+ΔV(42)

ΔV – перевищення швидкості річкового потоку над швикістю на вісі струміня ( знаходиться в межах 0,1¸0,15 м/с).

Визначається швидкість витікання стічних вод з випускних отворів(43):

Vcт.=4q/pd0N0,м/с (43)

Розрахуємо параметр m (відношення швикостей) (44)

m=Vp/V0(44)

За номограмою визначаємо .

Рисунок 1 - Номограма для визначення діаметру струміня в розрахунковому перетині.

Розрахуємо діаметр нестисненого струменя в розрахунковому перетині(45):

, (45)

Кратність початкового розбавлення без урахування стиснення струменя без урахування стиснення струменя d<H визначають за формулою(46):

(46)

Кратність початкового розбавлення з урахуванням стиснення струменя d>H визначається за формулою(47):

(47)

де визначається за рисунком 2.

Рисунок 2 - Номограма для визначення поправкового коефіцієнта.

Кратність основного розбавлення n0 визначається за методом В.А. Фролова та И.Д. Родзіллера.

Початкові дані для розрахунку:

‑ розрахункова витрата в водотоці в фоновому створі, Q, м3/с;

– розрахункова витрата стічних вод в випуску, q, м3/с;

– швидкість водотоку при розрахунковій витраті, Vср, м/с;

– глибина водотока при розрахунковій витраті, Н, м;

– відстань від випуску до контрольного створу по прямій, Lп, м;

– відстань від випуску до контрольного створу по форватеру, LФ, м.

Розрахуємо коефіцієнт змішування (48, 49):

 
 

(48)
 
 

(49)

де: a – коефіціент, що враховує гідравлічні умови в річці;

где j – коефіцієнт звивистості (50)

j= Lф/Lп , (50)

x – коефіцієнт, що залежить від місця випуску стічних вод (при випуску з берега x=1, при випуску в стріжень річки x=1,5);

D – коефіцієнт турбулентної дифузії, м2/с.

 

Коефіцієнт турбулентної дифузії визначається

Для літнього часу за формулою (51):

D =gVH/37nшС2 (51)

де: g – прискорення вільного падіння, g =9,81 м/c2;

nш – коефіцієнт шорсткості ложа річки,

C – коефіцієнт Шезі, м1/2/c, що визначається за формулою М.М. Павловського (52):

С=Ry/ nш (52)

де R – гідравлічний радіус потоку, м (R » H) (53);

y=2,5×Önш -0,13 –0,75 ÖR ×(Önш –1), (53)

Для зимового часу (54)

D =gVRпр/37nпрСпр2 (54)

де Rпр, nпр, Спрприведені значення гідравлічного радіусу, коефіціетна шорсткості та коефіцієнта Шезі (55, 56):

Rпр =0,5H, (55)

nпр = nш[1+(nл/ nш)1,5]0,67 (56)

де nл – коефіцієнт шорсткості нижньої поверхні льоду.

Кратність основного розбавлення визначається за формулою (57):

no=(q+gQ)/q (57)

Кратність розбавлення визначають за наступною формулою (58):

n=nн∙nо ,(58)

 

Розрахунок нормативу ГДС

Величини ГДС визначаються для всіх категорій водокористувачів як добуток максимальної за годину витрати стічних вод qmax (м/год.) на припустиму концентрацію забруднюючої речовини Сгдс (г/м3). При розрахунку умов скидання стічних вод спочатку визначається значення Сгдс, що забезпечує нормативну якість води в контрольних створах. ГДС визначається відповідно по формулі(60):

ГДС=gmax∙Cгдс , (60)

де gmax- максимальна витрата за годину, (м3/год.);

Сгдс- гранична концентрація забруднюючої речовини,(г/м3).

Розрахунок Сгдс ведуть у тому випадку, якщо виконується умова Сфгдк. У випадку якщо Сфгдк Сгдсгдк.

Основна розрахункова формула для визначення Сгдк без обліку не консервативності речовин має вид (61):

Сгдс=n(Сгдкф)+Сф , (61)

де Сф – фонова концентрація забруднюючої речовини у водотоці вище випуску стічних вод,г/м3;

Сгдк – гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у воді водотоку,г/м3;

n – кратність загального розведення стічних вод у водотоці, дорівнюється добудку кратності початкового розведення nн на кратність основного розведення nо;

З урахуванням не консервативності забруднюючої речовини розрахункова формула має вид (62) :

Сгдк =n(Сгдк∙е-ktф) +Сф , (62)

де k – коефіцієнт неконсервативності, 1/добу,

e – експонента, е=2,71;

t– час добігання скиду до контрольного створу, розташованого на відстані 500м:

де Vp – швидкість потоку ,м/с.

Коефіцієнти неконсервативності (швидкості руйнації) деяких речовин

Речовина k , l /доб, при температурі води, °С
> 15 10 - 15 < 10
водоток водоток водоток
Амоніак, іон аммонію* 2,7 1,8 0,9
Бензин 2,4 0,15 0,06
Мідь** 1,8 1,2 0,6
Нафтопродукти 0,3 0,2 0,02
Нікель 0,3 0,2 0,1
СПАР 0,9 0,6 0,3
Фенол 0,6 0,4 0,2
Формальдегід 3,0 2,1 0,6
Хром** 0,3 0,2 0,1
Цинк** 0,6 0,3 0,1
* За азотом. ** В неорганічних сполуках.
 

 

7.9 Розрахунок очисного обладнання

Розділ виконується з урахуванням наявності на виробництві очисного обладнання, його модифікації, режимів роботи. Якщо на виробництві експлуатується не стандартне обладнання або обладнання іноземного походження, рекомендується провести розрахунки аналогічного вітчизняного обладнання. Дані для виконання розрахунків беруться в звіті з технологічної практики.

 

8 Заходи щодо зменшення негативного впливу підприємства на стан довкілля

В даному розділі на підставі розрахунків приймається рішення про впровадження нового обладнання, реконструкцію існуючого або рекомендуються інші заходи, що дозволятимуть виконувати нормативи екологічної безпеки, що встановлені для даного підприємства.

 

9 Еколого-економічний розрахунок

Цей розділ має містити економічне обґрунтування впровадження природоохоронних заходів – розрахунок збитків та розрахунок плати за спеціальне водокористування (якщо темою курсового проекту є охорона водних ресурсів)





Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.42.98 (0.063 с.)