Спеціальність: Столяр будівельний , монтажник гіпсокартонних конструкцій.

Кількість учнів 25

Тема:

« НАВЧАННЯ—ЦЕ ПРАЦЯ, І БЛАГО, І ОБОВ'ЯЗОК »

 

Мета виховної години: Виховувати свідоме ставлення до навчання, розуміння його необхідності у житті, почуття обов'язку перед батьками, вчителями, державою.

Підготовча робота

І. Повідомлення учням теми «Навчання – це праця, і благо, і обов’язок» і основні її питання:

а). Чи потрібно людині навчатися.

б). Що виховує в собі, ще людина коли вона навчається?

ІІ. Доручити окремим учням підібрати матеріал по даній темі.

ІІІ. Залучити учнів до читання літературних творів, стаей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, де обговорюється необхідність в навчанні.

IV. Щоб виявити погляди учнів, на те наскільки потрібні їм навчання, проводемо анкетування

Вступна частина (7хв.)

Дорогі діти! Із раннього дитинства, відколи ви себе пам'ятаєте, вам доводиться спостерігати, як працюють ваші батько й мати, дідусь і бабуся. Щоденно ходять на роботу в державне чи приватне підприємство або установу, клопочуться по господарству, забезпечують родину, усьому дають лад, піклуються про своїх дітей — і так увесь вік. А уявіть собі на мить: що було б, якби вони не трудилися?

Як бачите, праця — основа людського життя. Людина старіє, відходить в інший світ, а її труд залишається дітям, онукам, правнукам... Усе, що ми маємо: їжу й одяг, затишок рідного дому і криницю на обійсті, міста і села, храми і хлібні ниви, — створено працею людини. "Хто не працює, той не їсть",—каже народне прислів'я, і цим самим підкреслюється, що кожен зобов'язаний трудитися. І чим плідніше людина працює, тим досконаліші творіння її розуму і рук. Але вміння, досконалість не приходять самі по собі, їх потрібно набувати, старанно навчаючись. Ваш вік, який називається отроцтвом,—саме час для навчання, розвитку здібностей і талантів. Великий український поет І.Я. Франко писав:

Хто в першій чвертині життя

Знання не здобув,

А в другій чвертині життя

Добра не здобув,

А в третій чвертині життя

Хто чесним не був,

Той скаже в четвертій: "Бодай я

На світі й не був".

Основна частина (35хв.)

Поміркуйте над цими словами. Поділіть середній людський вік (75 років) на чотири. Скільки припадає на кожну чверть? (18 - 19). А вам зараз по 11 років. Отже, уже за половину першої чверті життя. Саме пора знання набувати. А скажіть, коли ви почали їх здобувати?

—Ні, не з першого класу, а значно раніше, з перших кроків свого життя. Слухаючи мамину колискову чи бабусину казку, ви вже вчилися. У перший клас ви прийшли, уже маючи великий запас слів, уміючи складати з них речення, спілкуватися, висловлювати думки. Це велика і непроста наука і, засвоївши її, ви тим самим довели свої здібності до навчання. Але в дитинстві ви в основному запам'ятовували, ваше навчання ще не мало усвідомленого характеру, ви ще не замислювалися над тим, для чого вам потрібно щось знати чи вміти.

Навчаючись, людина розвивається. І за свій шкільний вік не тільки здобуває певну

кількість знань, а и досягає того рівня розвитку, коли вона вже здатна аналізувати, зіставляти, узагалюнювати, давати оцінку тому, що її оточує, що вона чує або читає.

Ви вже давно зрозуміли, що навчання— це праця, і праця нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі. Ті діти, які не мають сили волі, натрапивши на труднощі, ие можуть мобілізувати себе на їх подолання, вони втрачають віру в себе, гірше вчаться і, звичайно, мають гірші результати. Але почувати себе слабшим, менше здібним—неприємно. Це вражає гордість, самолюбство. І часто такий учень свої переживання прикриває вдаваною байдужістю, мовляв, а я й не прагну бути передовиком. Великим ворогом людини є лінощі, що вважаються одним із головних гріхів. Піддавшись їм, людина вже сама себе карає. Хто змарнував час через лінощі, уже обікрав себе: він уже не стане таким, яким міг би бути при наполегливій праці.

Деякі учні працюють епізодично: вивчають один-два твори чи параграфи, навіть отримають високу оцінку і на деякий час перестають вчитися, а в знаннях—прогалина.

Уявіть собі ланцюг, з якого вирвали кільце або й кілька кілець у різних місцях. Чи зможемо ми ним щось зв'язати? Що вартує такий ланцюг, навіть якщо окремі ланки його досить міцні?

Або візьмемо інший приклад. Якби хлібороб працював у" полі, коли йому захочеться. Скажімо, захотів—виорав землю, засіяв, а тоді не захотілось—не висапав, не виполов бур'янів. Прийшла пора збирати врожай, з'явилось бажання, але... збирати нічого. Який висновок? Щоб праця була результативною, потрібно трудитися систематично, робити все вчасно та якісно. А в науці все взаємопов'язане і, навчаючись уривками, час від часу, не здобудеш високих знань ані хороших навиків.

Не сприймайте працю як важку повинність, а пам'ятайте, що навчання принесе вам радість пізнання, відкриття невідомого і підніме вас на вищий рівень розумової культури.

"Учення — світло, а невчення—пітьма", — мовить народна мудрість. А те, що ви маєте можливість навчатися, а значить, розвиватися, удосконалюватись як особистість, — велике благо. Тільки, маючи його, ми часто цього недооцінюємо. Були ж такі часи, коли дитині з простої сім'ї була закрита дорога до науки. Згадайте оповідання А. Тесленка "Школяр", яке ви вивчали у п'ятому класі.

Бесіда:

—Хто головний герой оповідання?

—В якій сім'ї ріс Миколка?

—Чим він захоплювався? Який із нього був школярик?

—Як ставились батьки до його успіхів?

—Згадайте історію із чобітками. За що батько побив Миколку?

—За яких обставин хлопчик зустрівся зі своїм учителем, коли той перейшов у друге село?

—Якими словами закінчується оповідання? (Глянув Миколка... заплакав...)

—Чому заплакав хлопчик? Бо зрозумів: усе, про що він мріяв, для нього, жебрака, недоступне. Така доля була у мільйонів дітей селян і міської бідноти.

"Знання робить життя красним", — стверджує народна мудрість. Отож, маючи це велике благо — можливість учитися. Цінуйте й використовуйте його повною мірою. Долайте в собі лінощі, нерішучість, невпевненість, гартуйте волю, працюйте наполегливо — і ви досягнете результатів, які подарують вам радість.

Хочу звернути вашу увагу'на ще один бік навчання. Багато учнів вважають, що навчання—це лише особиста справа кожного. Мовляв, яке кому діло до мене? Вчуся, як хочу і скільки хочу. На перший погляд, вони ніби й мають рацію: кожний господар своєї власної долі. Людину влаштовує рівень такого собі середнячка, напівграмотного, невисокої культури, ледачкуватого, без високих ідеалів і не без шкідливих звичок, із життєвим "принципом"—"моя хата скраю...". Скажіть мені, така людина не хоче жити заможно? Вона не нарікає на державу, що не забезпечує її своїми благами в повній мірі? Забезпечити ж усіх своїх громадян може лише багата, процвітаюча держава. А хто забезпечить її процвітання? Неуки і профани, ледарі і хабарники чи злодійкуваті й хитрі кар'єристи, позбавлені почуття патріотизму? Ні! Україні потрібні розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені й віддані рідній державі політики, справедливі судді, учені та спеціалісти, здатні творити і впроваджувати високі технології у виробництво. Освіта молоді недешево обходиться державі, яка іфізьстагатгя неволі, жертв істраждань прийшла до своєї незалежності бідною та пограбованою. Яким буде сьогоднішнє молоде покоління, такою буде й майбутня доля України.

Заключна частина (3хв.)

Отож, з цього випливає, що навчання — це ще й обов'язок перед державою. Усі ви—діти своїх батьків і діти України, її майбутні громадяни, трудівники й господарі. Вам належить у недалекому майбутньому забезпечувати її процвітання, її міжнародний авторитет. Щоб виконати цю роль, вам потрібна висока освіченість, уміння працювати на сучасному рівні, загальна культура. А все це можна здобути лише наполегливим, сумлінним навчанням. Отже, вчитися—це не лише ваша особиста справа, а й обов'язок перед батьками, перед усім народом, перед Україною.