Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкоди­ти виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення непра­восудного рішення —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затри­манню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням сво­го службового становища, —

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шес­ти місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

 

1. Відповідно до Конституції України (статті 126 та 129) судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а втручання в їхню діяльність тяг­не за собою відповідальність за ст. 376 КК, оскільки порушує порядок здій­снення правосуддя відповідно до конституційного принципу незалежності суддів.

2. Потерпілим від цього злочину може бути тільки суддя, народний засідатель або присяжний, які виконують функції зі здійснення правосуддя.

3. Склад злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 376 КК, є формальним і його об'єктивна сторона полягає у втручанні в будь-якій формі в діяльність судді. Злочин може бути вчинений тільки шляхом активної поведінки — дії і за ч. 1 ст. 376 КК визнається закінченим незалежно від того, чи перешко­див суб'єкт виконанню суддею службових обов'язків і чи домігся винесення неправосудного рішення.

4. Втручання є певною формою впливу на свідомість та волю судді. При цьому для кваліфікації не має значення, в якій формі (яким способом і за допомогою яких засобів) здійснюється такий вплив (прохання, рекомен­дація, вказівка, вимога, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, погрози щодо судді або його близьких тощо).

Не впливає на кваліфікацію і те, на якій стадії процесу, при розгляді якої категорії справ (цивільних, кримінальних, адміністративних) та в діяльність суду якої інстанції втручається винний.

Втручання може здійснюватися в усній і письмовій формі, під час безпо­середнього контакту з суддею або через посередників, а погроза як спосіб втручання може бути як щодо самого судді, так і до його близьких. Однак склад злочину буде відсутній у випадках, коли втручання в діяльність судо­вих органів здійснюється не у формі впливу на свідомість і волю судді, а іншим способом (наприклад, викраденням чи знищенням матеріалів справи, підміною речових доказів, примушуванням свідка до давання неправдивих показань тощо).

5. Якщо втручання в діяльність судді здійснюється шляхом давання йо­му хабара, то дії винного слід кваліфікувати і за ст. 369, і за ст. 376 КК, оскільки в цих випадках шкода завдається як діяльності державного апа­рату, так і інтересам правосуддя. Однак не можуть кваліфікуватися за ст. 376 КК дії винного, якщо втручання в діяльність судових органів здійснюється ним шляхом вчинення щодо судді чи його близьких більш тяжкого злочину проти правосуддя, який є способом (формою) такого втручання і відповідальність за який передбачена в спеціальних нормах КК. Зокрема, якщо такі злочини, як погроза або насильство (ст. 377 КК), знищення чи пошкодження майна (ст. 378 КК) або замах на життя судді (ст. 379 КК) використовувались як спосіб втручання в його діяльність і бу­ли формою такого втручання, то дії винного слід кваліфікувати тільки за статтями 377—379 КК. У таких випадках ст. 376 КК співвідноситься зі статтями 377—379 КК як загальна та спеціальні норми, тому при кваліфікації застосовується тільки спеціальна норма, що встановлює відповідальність за спеціальний вид злочинного втручання в діяльність су­дових органів. Кваліфікація таких дій і за ст. 376 КК, і за статтями 377— 379 КК можлива лише за наявності ознак реальної сукупності цих зло­чинів.

6. Втручання має незаконний характер, оскільки суб'єкт вчинює дії, спря­мовані на перешкоджання законній діяльності судді — виконанню службо­вих обов'язків щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ та постановлення за ними рішень, що відповідають закону. Тому не може кваліфікуватися за ст. 376 КК такий вплив на суддю, метою якого є закон­не рішення за справою (наприклад, виправдання невинного), або дії особи, яка у встановленому законом порядку домагається бажаного для неї рішен­ня (наприклад, шляхом подання апеляції, скарги, клопотання).

7. Втручання в діяльність судді може містити ознаки підбурювання його до вчинення конкретного злочину (наприклад, передбаченого статтями 364, 365, 368, 375 КК). У випадку, якщо схиляння до вчинення злочину не вда­лося (так зване «невдале підбурювання»), дії особи слід кваліфікувати за ст. 376 і як готування (ст. 14 КК) до того злочину, до вчинення якого він схиляв суддю. Якщо внаслідок підбурювання злочин був вчинений, дії вин­ного слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як співучасть (ч. 4 ст. 27 КК) у вчи­ненні того злочину, виконавцем якого є суддя.

8. Втручання завжди спрямоване на діяльність судових органів, яка пов'язана зі здійсненням правосуддя, тобто на схиляння судді до здійснення (нездійснення) дій процесуального характеру чи постановлення судового рішення з конкретної справи. Якщо втручання стосується загальної діяль­ності суду (наприклад, необгрунтована вимога припинити тяганину при роз­гляді справи чи безпідставне прохання перенести його слухання на більш зручний для прохача час), то застосування ст. 376 КК виключається. Не мо­же розглядатись як втручання і звичайне прохання, не пов'язане із впливом на суддю, чи загальні заклики до справедливості і гуманізму (наприклад, звертання родичів підсудного з проханням врахувати при винесенні вироку наявні, на їх думку, у справі пом'якшуючі обставини).

9. Не можуть кваліфікуватись як втручання в діяльність судових органів і такі дії винного, що вчиняються ним з мотивів помсти після того, як суд­дя вже виконав свої службові обов'язки чи постановив правосудний судо­вий акт. За інших необхідних умов такі дії можуть мати ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 377—379 КК. Однак, якщо ці дії вчиняють­ся не з помсти, а спрямовані на схиляння судді до зміни (призупинення, припинення, скасування, перегляду) прийнятого рішення у справі, то дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК.

10. У частині 2 ст. 376 КК передбачена відповідальність за таке втручан­ня в діяльність судових органів, яке: а) перешкодило запобіганню злочину чи б) затриманню особи, яка його вчинила, або в) було вчинене особою з використанням свого службового становища.

При втручанні в діяльність судових органів, що перешкодило запобіган­ню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, мова йде про такий вплив на суддю, наслідком якого є або вчинення особою злочину, або ухи­лення від затримання особи, яка вчинила цей злочин. Психічне ставлення до таких наслідків з боку винного, який з цією метою втручається в діяльність судді, виявляється в прямому умислі. Тому за наявності не­обхідних підстав його дії можуть бути кваліфіковані не тільки за ч. 2 ст. 376 КК, а і як співучасть (ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, який не вдалося попередити внаслідок втручання в діяльність судді.

Втручання в діяльність судових органів, вчинене особою з використанням свого службового становища, являє собою спеціальний вид службового зло­вживання (див. коментар до ст. 364 КК) і має місце там, де службова особа використовує надані їй службові повноваження для втручання в діяльність судді з метою перешкодити останньому всебічно, повно та об'єктивно роз­глянути конкретну справу чи прийняти у ній правосудне рішення (див. п. З коментарю до Розділу XVII КК).

11. Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу та спеціальної мети — перешкодити виконанню суддею службових обов'язків чи домогтися винесення неправосудного рішення.

12. Суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 376 КК — загальний, а за ч. 2 ст. 376 КК, коли втручання здійснюється з використанням службового становища, — спеціальний — тільки службова особа. При цьому слід враховувати, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 376 КК, є, як правило, особа, яка за своїм статусом і характером виконуваних нею обов'язків не має права втру­чатися в діяльність судових органів. Тому відсутній склад злочину у випад­ках, коли, наприклад, у зв'язку зі скасуванням вироку та поверненням спра­ви на новий судовий розгляд вона супроводжується вказівками суду (а от­же, і суддів) апеляційної інстанції у порядку ч. 7 ст. 374 КПК. Однак, якщо в цій ситуації вказівки апеляційного суду (суддів) у порядку ст. 374 КПК мають незаконний характер і спрямовані на те, щоб домогтися винесення суддею суду першої інстанції неправосудного акта, то дії винних слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 376 КК як втручання, вчинене з використанням службового становища. Такого роду втручання за інших необхідних умов може містити й ознаки підбурювання (ч. 4 ст. 27 КК) до злочину, передба­ченого ст. 375 КК. Оскільки вказівки апеляційного суду є в цих випадках обов'язковими для суду першої інстанції (ч. 7 ст. 374 КПК), то при оцінці таких ситуацій слід враховувати положення ст. 41 КК.