Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, —

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пере­шкоджає збереженню в таємниці інформації, яка забезпечує виявлення, роз­криття, припинення, розслідування злочинів та судочинство у кримінальних справах, а також ставить під загрозу життя, здоров'я, майно й особисту без­пеку осіб, діяльність яких пов'язана із здійсненням правосуддя.

2. Предметом злочину є відомості про заходи безпеки щодо осіб, взятих під захист. Ці відомості можуть містити інформацію про осіб, взятих під за­хист, або тих, які здійснюють такий захист, про їх місцезнаходження, марш­рути пересувань, види та характер заходів, що застосовуються, строки, способи, місце і час їх здійснення тощо. Зазначені відомості не можуть бути розголошені, оскільки закон передбачає конфіденційність даних про осіб, взятих під захист (ст. 10 Закону про державний захист), а відомості про цих осіб та заходи безпеки відносить до інформації з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 52³ КПК).

Потерпілою від злочину визнається особа, яка взята під захист, тобто осо­ба, щодо якої прийняте рішення та здійснюються спеціальні заходи безпеки (див. п. З коментарю до ст. 380 КК).

3. Об'єктивна сторона злочину включає: а) діяння — розголошення відо­мостей про заходи безпеки; б) наслідки цього діяння — шкода здоров'ю осо­би, взятої під захист (ч. 1 ст. 381 КК), її смерть або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 381 КК); в) причинний зв'язок між розголошенням відомостей та наслідками такого розголошення.

Під розголошенням відомостей про заходи безпеки слід розуміти дії, внаслідок яких вони стають надбанням хоча б однієї особи, яка не має пра­ва на ознайомлення з ними. Обсяг інформації, форми і способи її доведен­ня до відома сторонніх (неправомочних) осіб на кваліфікацію не впливають: довірча розмова, усна доповідь, виступ у засобах масової інформації, пере­писування, демонстрація документів тощо. Розголошення відомостей припу­скає доведення їх до відома і фактичне ознайомлення з ними хоча б однієї сторонньої особи. Злочин може бути вчинений тільки шляхом дії, і ознаки розголошення відсутні, якщо інформація не доводиться до відома і не стає в дійсності, а лише могла стати надбанням третіх осіб внаслідок бездіяль­ності особи (наприклад, у випадках порушення правил зберігання доку­ментів чи їх втрати внаслідок невиконання особою покладених на неї обов'язків). За певних умов (наприклад, якщо внаслідок втрати документів довелося змінити характер заходів захисту, що призвело до значних ма­теріальних витрат) вчинене в таких випадках може містити ознаки злочину, передбаченого ст. 367 КК.

4. Наслідком розголошення відомостей про заходи безпеки є заподіяння шкоди здоров'ю особи, взятої під захист (ч. 1 ст. 381 КК), настання її смерті або спричинення інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 381 КК).

Під заподіянням шкоди здоров'ю слід розуміти завдання потерпілому по­боїв, легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а під тяжкими наслідками — настання смерті, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, зни­щення або пошкодження майна, яке спричинило значні матеріальні збитки, загибель близьких, викрадення чи захоплення в заручники як тієї особи, яка, взята під захист, так і її близьких тощо. При цьому не має значення, умис­но чи з необережності спричиняються ці наслідки особі, яка взята під за­хист. Головне, щоб вони були обумовлені саме розголошенням відомостей про заходи безпеки.

Злочин визнається закінченим лише з моменту настання зазначених наслідків, а розголошення відомостей, що не спричинило таких наслідків, тягне за собою дисциплінарну або адміністративну відповідальність (ст. 185" КпАП).

5. Суб'єктивна сторона злочину щодо самого розголошення (доведення до відома) інформації характеризується умисною (наприклад, розголошення з бажання показати свою поінформованість) чи необережною (наприклад, розголошення в присутності товаришів по службі, які, за помилковою дум­кою винного, мають право на ознайомлення з інформацією) формою вини. Щодо наслідків вина може бути тільки необережною. За наявністю прямо­го чи непрямого умислу до наслідків розголошення дії винної службової особи містять ознаки складу більш тяжкого злочину, передбаченого ст. 364 КК. Якщо розголошення відомостей про заходи безпеки відбувається з метою сприяння злочину, який вчиняється щодо особи, взятої під захист, дії службової особи містять також ознаки співучасті у відповідному злочині проти життя чи здоров'я.

6. Суб'єкт злочину — спеціальний. До числа таких суб'єктів закон насам­перед відносить три категорії службових осіб: а) особу, яка прийняла рішен­ня про застосування заходів безпеки; б) особу, яка здійснювала (застосову­вала) ці заходи (див. п. 7 коментарю до ст. 380 КК); в) особу, якій рішення про застосування заходів безпеки стало відоме у зв'язку з її службовим ста­новищем. До суб'єктів закон відносить також і особу, яку було взято під за­хист.

До осіб, яким про заходи безпеки стало відомо у зв'язку з їхнім службо­вим становищем, належать службові особи підприємств, установ та ор­ганізацій, які за родом своєї діяльності надають офіційне сприяння органам, що приймають рішення про заходи безпеки або здійснюють їх, чи службові особи, які сприяють саме тим особам, що взяті під захист (наприклад, нада­ють технічні засоби захисту, замінюють документи чи здійснюють пересе­лення осіб, взятих під захист, тощо). Зазначені особи зобов'язані зберігати в таємниці довірені їм відомості внаслідок свого службового обов'язку. Інші особи (як службові, так і приватні), які розголошують відомості про заходи безпеки, що стали їм відомі неофіційним шляхом (наприклад, з розмов і чу­ток), не можуть нести відповідальність за ст. 381 КК.

Особа, взята під захист, може бути суб'єктом злочину за наявністю двох умов: а) по-перше, вона повинна бути попереджена про відповідальність і дати письмове зобов'язання (підписку) про нерозголошення відомостей про заходи захисту. У противному разі правового обов'язку зберігати їх у таємниці, а отже, і нести відповідальність за їх розголошення у неї не вини­кає; б) по-друге, така відповідальність можлива лише у випадку, коли шко­да здоров'ю або інші тяжкі наслідки були заподіяні іншим особам, також взя­тим під захист, а не тій особі, яка сама взята під захист і розголосила відо­мості про прийняті щодо неї заходи безпеки. Якщо шкода була заподіяна тільки особі, яка була взята під захист і сама розголосила відомості про за­ходи безпеки, то її відповідальність за ст. 381 КК виключається.