Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій

 

В останні роки на внутрішньому ринку широкого розповсюдження набули товарообмінні операції (зустрічна торгівля).

Товарообмінні операції (операції зустрічної торгівлі) — це такі операції, в межах яких передба­чаються зустрічні зобов'язання продавця закупити у покуп­ців товари на частину або повну вартість товарів, що по­стачаються покупцю.

Бурхливий розвиток товарообмінних операцій в Україні в останні роки викликаний кризою платіжно-фінансової системи і, як наслідок, кризою неплатежів, коли контрагенти не в змозі розраховуватися за по­стачання товарів грошима.

За економічною природою товарообмінні операції ділять на: операції натурального обміну (бартерні угоди); операції в межах про­мислового співробітництва (компенсаційні угоди); угоди з давальниць­кою сировиною.

Бартерні угоди і угоди з давальницькою сировиною широко засто­совуються на внутрішньому ринку, а компенсаційні угоди більше розпо­всюджені у міжнародній торгівлі.

Під час здійснення товарообмінних операцій оформляються такі основні види угод.

Бартерні угоди включають обмін товарів певної вартості на інші товари рівної вартості без грошової оплати. Пропорції обміну при цьому визначаються, як правило, з врахуванням співвідношення цін на товари, що підлягають обміну, на світовому ринку (або середніх вітчиз­няних), якості продукції та умов постачання

Характерною рисою бартерних операцій є оформлення одного кон­тракту, в якому фіксуються натуральні обсяги товарів, що обмінюються за збалансованими цінами. Рух зустрічних потоків товарів при цьому відбу­вається, як правило, одночасно, і на кількість товарів, що передаються сто­ронами, не впливає зміна цін на них на ринку.

Об'єктами цих операцій є обмежені набори однорідних товарів, пе­реважно сировинного походження, що практично виключає можливість маневрування товарними ресурсами. У зв'язку з цим бартер у чистому ви­гляді найменше розповсюджений у зустрічній торгівлі.

Зовнішньоторговельні бартерні угоди використовуються лише під час реалізації разових партій продукції, неконкурентноспроможних това­рів, або за відсутності валюти і власної інфраструктури.

Компенсаційні угоди - це такі угоди зустрічної торгівлі, які передбачають оплату поставленої продукції, машин, обладнання, а також надання послуг шляхом, наступного зу­стрічного постачання готових товарів і надання послуг, ви­роблених з використанням, раніше одержаної продукції.

 

 

 

 

Схема компенсаційної угоди

 

Компенсаційні угоди використовуються в тих випадках, коли конт­рагенти не володіють необхідними платіжними коштами. В цих ситуаціях постачальник продає свої товари контрагенту з умовою, що останній, ви­користовуючи ці товари у виробництві, як оплату здійснить постачання продукції, виготовленої з використанням раніше поставлених постачаль­ником напівфабрикатів, сировини, товарів або послуг з кредитування ви­робництва.

Відповідно до компенсаційної угоди кожна сторона готує два спис­ки товарів: в одному - номенклатура товарів, які сторона хотіла би отри­мати, в другому - номенклатура товарів для продажу. Після погодження номенклатури товарів і цін на них ці два списки додаються до компенса­ційної угоди і є невід'ємною її частиною.

Специфіка даної угоди полягає в тому, що у випадку неможливості виконання однією із сторін постачання обумовлених в угоді товарів, вона може відкрити рахунок в банку своєї країни на користь контрагента, який може отриману суму використати тільки в країні боржника, тобто здійс­нюються взаємні розрахунки у формі клірингу.

Угоди з давальницькою сировиною но­сять компенсаційний характер і стосуються сировин­них товарів. Угода полягає в передаванні однією стороною сировини для переробки на наявних вільних потужностях другої сторони і одержанні певного об­сягу напівфабрикатів або готової продукції із цієї сировини. Частина продукції залишається другій стороні як компенса­ція за переробку.

 

 

Схема угоди з давальницькою сировиною

 

Товарообмінні угоди вигідні в тому випадку, якщо нема можливості вкласти звичайний договір купівлі-продажу чи поставки. Розвиток товарообмінних операцій свідчить про недосконалість товарно-грошового обігу і негативні тенденції в економіці країни.

6. Порядок укладання прямих договорів

Ініціатива про налагодження прямих договірних зв'язків може виходити від будь-якої сторони. При цьому рішення про налагодження зв'язків і укладання договору

приймається, як правило, в три етапи.

На першому етапі збирають і всебічно аналізують інформа­цію про передбачуваного партнера. При цьому виясняється: чи, існує він реально, який обсяг має його статутна діяльність, яке його фінансове ста­новище, основні риси його ділового реноме, здійснюється перевірка пов­новажень представника партнера, на якого покладено обов'язки вести переговори.

Особливі труднощі на першому етапі виникають під час збирання інформації про передбачуваного партнера. З цією метою слід звернутися до органів державної реєстрації підприємств, податкових адміністрацій, до конкурентів, спеціальних іноземних фірм, які дають інформацію про суб'єктів.

На другому етапі розробляють (аналізують) проекти текстів дого­ворів.

Під час розробки (аналізу) проектів текстів договорів особлива ува­га повинна бути звернена на:

- законність кожного положення договору;

- урахування традицій ринку;

- уникнення повторення колишніх помилок;

- уникнення спроб вирішення власних проблем за рахунок парт­нерів;

- поєднання санкцій щодо партнерів із заходами стимулювання.

 

Ділова переписка з метою урегулювання розбіжностей і підписання текстів договорів проводиться на третьому етапі. Проект договору направляється другій стороні, яка протягом 20 днів повинна його розгля­нути, підписати і один примірник повернути першій стороні. У випадку виникнення заперечень щодо умов договору в той же строк складається протокол розбіжностей і разом з підписаним договором направляється другій стороні, яка в 20-денний строк повинна погодитися з даними запе­реченнями. Якщо заперечення не прийняті, то договір вважається не укладеним.

Під час укладання договорів керуються такими основними правилами:

- прийняття комерційного рішення щодо укла­дання договору постачання передбачає узгодження волі щонайменше двох (а інколи і більше) сторін, і не варто економити на папері. Договір - це обов'язкова програма господарської взаємодії не менше двох сторін і в ній немає дрібниць, тому всі вони повинні знайти відображення в ньому;

- комерція - це політика компромісів. Комерсанти мусять уміти вести переговори при укладанні договорів, ставити умови, від яких пізніше можна буде відступити, не втрачаючи основних вигод від передбачуваного співробітництва;

- договір - це правовий акт, що забезпечує правовий захист інте­ресів сторін, а значить вимагає творчого поєднання використання законодавчої бази і принципу: дозволено все, що не заборонено законом;

- договір приречений на неуспіх, якщо він не орієнтований на перспективу, на закріплення ділового співробітництва з партне­ром на все життя;

- в комерції немає постійних партнерів, в ній є лише постійний інтерес.