Підприємства оптової торгівлі класифікують за наступними ознаками

Відповідно до функціонального рівня оптові підприємства поділяються на:

Оптові підприємства національного значення – це найбільш потужні за обсягами діяльності або провідні в конкретному сегменті ринку суб’єкти оптової торгівлі, що здійснюють оптові операції купівлі-продажу практично в усіх регіонах країни.

Оптові підприємства міжрегіонального та регіонального рівня відрізняються знач­но меншими масштабами діяльності і відносно територіально обмежени­ми зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення, їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків.

Підприємства локально­го рівня -до них відносяться невеликі за обсягами оптового обороту скла­ди, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товар­ні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційо­ваних членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздріб­них торговельних підприємств).

Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового рин­ку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть бути у фор­мі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій роздріб­них, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; стру­ктурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; то­вариств з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організа­ційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади.

 

 

Класифікація оптових торговельних підприємств

За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч. кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним мо­ментом для виділення власника конкретного оптового підприємства є ха­рактер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статут­ному фонді.

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні і тор­говельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкру­пніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації вироб­ництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асор­тименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого насе­леного пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.

Відповідно до ролі в процесі товаропросування і зв'язку зі сферами виробни­цтва та обміну оптові торговельні підприємства, тісно пов'язані з галузями про­мисловості (вихідні і торговельно-закупівельні), поділяються також на виробничо-торговельно-сервісні, виробничо-торговельні і постачальницько-збутові. Локальні гуртові суб'єкти, що більшою мірою співпрацюють із роздріб­ними торговцями, найчастіше виконують роль оптово-торговельних і оптово-роздрібних.

За загальною товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і змішані.

Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа спорід­нених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимо­гами щодо зберігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукуп­ність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асор­тиментом продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і не­продовольчими товарами, маючи для цього належні технічні та технологі­чні можливості, відносяться до змішаних оптово-торговельних підпри­ємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове до­тримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп то­варів, дотримання товарного сусідства. Для цього оптові підприємства із змішаним асортиментом повинні мати ізольовані складські приміщення, в яких можна забезпечити відповідні умови зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

За функціональною спеціалізацією — оптові підприємства поділяються на консигнаційні, комісійні, дилерські, дистриб'юторські, агентські, брокерські, маклерські.

Консигнаційні оптові підприємства (консигнанти) – продають продукцію виробників від власного імені, не набуваючи на неї власності. При цьому отримують певну суму за здійснену операцію.

Комісійні оптові підприємства (комісіонери) виступають в ролі посередника і продають продукцію від імені виробника, отримуючи відсоток від реалізації товарів. Такі підприємства не мають права власності на той товар, що продають.

Дилерські оптові підприємства займаються посередництвом і виступають на товарних біржах.

Дистриб’ютори – оптові посередницькі, самостійні фірми, які обслуговують різні галузі промисловості і пропонують виробникам товарів та послуг себе у ролі збутових посередників. Дистриб’ютори купують товар у свою власність, мають їх складські запаси і продають зі своїх складів, від свого імені та за свій рахунок.

Агентські оптові підприємства завжди виступають лише в ролі посередника.

Брокерські оптові підприємства близькі за своєю суттю до агентських, однак спеціалізуються лише на біржових торгах. Вони здійснюють торговельні операції за дорученням і за рахунок клієнта, при цьому отримують за це певну плату.