Номінальна і реальна заробітна плата

Величину заробітної плати визначає не тільки кількість грошей, якщо буде розпоряджатися робiтник, але i те, що він може за цi грошi придбати. Тобто покупна спроможність грошей визначається спiввiдношенням номінальної i реальної заробітної плати:

, (9.4)

де - iндекс реальної заробiтної плати, визначений за певний перiод;

- iндекс номінальної заробітної плати за цей же перiод;

- iндекс цiн, обчислений за той же перiод.

Основна і додаткова зарплата

Оплата працi складається з основної та додаткової зарплати, якi знаходяться, приблизно, у спiввiдношеннi: 70% - основна, 30% - додаткова, в залежностi вiд галузi, конкретного підприємства, спеціальності та посади робiтника.

Основна заробiтна плата працiвника визначається годинними тарифами ставками, посадовими окладами, вiдрядними розцінками, згідно з прийнятою системою оплати праці.

Залежно від особливостей того або іншого виробництва і умов праці до основної заробітної плати плануються доплати. Доплати встановлюються на основі КЗоТ і колективного договору.

Додаткова заробiтна плата включає:

- надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством (за роботові в святкові, вихідні дні згідно з КЗоТ – в подвійному розмірі, нічний час (з 22.00 до 6.00) не менше 20%, а на залізничному транспорті – 40%);

- за шкідливі і важкі умови праці (на залізничному транспорті використовуються тарифні сітки відсотків);

- за поєднання професій;

- за вислугу років (залежно від стажу роботи);

- премії і заохочення працівникам за результатами роботи підприємства (встановлюються положенням про преміювання працівників по підприємству і передбачають стимулювання і заохочення якихось особливостей праці, які не враховуються в основній заробітній платі і доплатах);

- оплату відпусток та іншого невідробленого часу;

- гарантійні та компенсаційні виплати.

Форми та системи оплати працi на підприємстві

На підприємствах найчастiше використовують двi форми оплати праці: відрядну і погодинну. Їx різновиди називаються системами оплати працi (див. рисунок 9.1).

 

Рисунок 9.1 – Форми і системи оплати праці

 

Відрядна форма оплати праці

При відряднiй оплатi працi величина заробiтку визначається вiдрядною розцiнкою за одиницю продукції (роботи) i кiлькiстю останньої. Таким чином, це форма заробітної плати стимулює перед yciм кількiсний результат працi - її продуктивність. Чим бiльше продуктивнiсть працi, тим бiльше заробiток. При цьому витрати заробiтної плати на одиницю продукцiї залишаються незмiнними - на piвні відрядної розцiнки.

 

Основнi переваги відрядної форми оплати працi:

- забезпечення прямого зв’язку мiж оплатою працi та її кількісним результатом;

- обчислення заробiтку є методично простим i зрозумiлим для кожного працівника.

Водночас, вiдрядна форма оплати працi має певнi недолiки:

- можливе послаблення уваги до якостi продукції з боку виконавців технологічних операцій з метою спрямування всіх зусиль на кількiсний аспект роботи;

- спокуса порушення оптимальних режимiв технологічних процесiв, їx надмiрної iнтенсифiкацiї, недодержання регламенту обслуговування машин, технiки, що призводить до додаткових витрат;

- складна i трудовика робота з нормування працi й установлення норми виробiтку i вiдрядних розцiнок.

При застосуваннi прямої вiдрядної системи заробiток обчислюється за формулою:

 

, (9.5)

 

де - вiдрядний розрахунок за виготовлення одного виробу i-гo виду, гpн/шт.;

- фактична кількiсть виробiв i-гo виду, виготовлених робiтником за певний час, шт.;

- кiлькiсть видiв виробiв.

При вiдрядно-премiальнiй системi робiтнику кpiм заробiтку за прямою відрядною розцiнкою виплачується премiя за виконання i перевиконання визначених конкретних чисельних та якісних показників. Як правило, встановлюється не бiльше двох – трьох основних показникiв i умов для премiювання. Це можуть бути показники зростання продуктивності працi, пiдвищення обсягiв виробництва, зниження нормативної трудомісткостi, eкономії сировини тощо.

Вiдрядно-прогресивна система оплати працi передбачає виплату за прямими вiдрядними розцiнками у межах виконаних норм, а при виробiтку бiльше норм – за підвищеними розцiнками:

, (9.6)

 

де - вихiдна база для нарахування доплат (встановлюється на piвні 110 - 115% вiд плану), шт./мiс.;

- фактично виконаний обсяг продукції, шт./мiс.;

- звичайна розцінка за один вирiб, грн./шт.;

- пiдвищена розцінка за один вирiб, грн./шт.

 

, (9.7)

 

Процент зростання розцінки визначають зі шкали, в залежності від процента перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

Непряма відрядна система оплати праці застосовується в основному для робітників, зайнятих на обслуговуючих і допоміжних роботах (водії автотранспортних засобів, наладчики, ремонтники тощо). Розмір заробітку прямо залежить від результатів діяльності робітників – відрядників, яких вони обслуговують. Непряма відрядна розцінка з урахуванням норм виробітку робочих, які обслуговуються, та їх кількості. При використанні колективної (бригадної) оплати праці спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади різними методами.

Акордна система передбачає встановлення розцінки не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановлення строку його виконання.

Відрядну оплату праці раціонально застосовувати за таких умов, коли:

- можливе чітке кількісне вимірювання результатів праці та їх залежності від одного або кількох працівників (бригади);

- працівники мають можливість збільшити виробіток або обсяг виконуваної роботи (продукції);

- існує точний облік роботи кожного виконавця;

- на належному рівні організовано нормування праці;

- є потреба на певній дільниці стимулювати підвищення праці або збільшення обсягу продукції.