Поняття продуктивності праці та методи її вимірювання

Продуктивнiсть працi - це показник, який характеризує її ефективнiсть i показує здатнiсть працiвникiв випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивнiсть працi є найважливiшим показником, який слугує для визначення результативностi (продуктивностi) трудової діяльностi як окремого робiтника, так i колективу підприємства.

Piвeнь продуктивностi працi характеризується показником виробітку, який показує кiлькість продукції, виробленої за одиницю часу.

Оберненим до виробiтку є показник трудомісткості: скільки часу потрiбно для виготовлення одиницi продукції.

Iснує декілька методiв визначення виробiтку В.

1 Натуральний:

 

, (9.1)

 

де - кількість виробленої продукції, натур. од.;

- середньооблікова чисельність персоналу, чол.

У результаті обчислюється виробiток за той перiод часу, за який узято для розрахунку кiлькості продукції. За цим методом можливо обчислити продуктивність праці тільки на підприємствах, які випускають однорідну

продукцію.

Рiзновидом натурального методу обчислення виробітку є умовно -натуральний, коли обсяг продукції одного виду, алі різних типів приводиться до одного типу за різними вимірниками, наприклад, паливо вимірюють у тис.т. умовного палива (за теплотворною здатністю), продукцію консервного заводу - в умовних консервних банках.

2 Вартісний:

, (9.2)

 

де - обсяг товарної продукції, грн;

- середньооблікова чисельність персоналу.

Цей метод є універсальним, а тому й найпоширенішим, він може використовуватися для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з великою номенклатурою продукції та послуг. Алі його недоліком є те, що на величину продуктивності праці впливають ціни, а отже й інфляція та інші фактори. Їх дія зменшує точність визначення продуктивності праці.

3 Трудовий метод (дiлення обсягу продукції, представленої у витратах робочого години в нормо-часах, на кількість ро6iтникiв) є найбільш точним, це потребує добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Цей метод використовують переважно на робочих місцях, дільницях і цехах, що випускають різнорідну продукцію, та при наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яку неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого розрахунку та по факторним методом.

Методом прямого розрахунку продуктивність працi визначається за формулами (7.1), (7.2) або (7.3):

 

. (9.3)

 

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом рiзних факторiв.