Монополізація банк. Бізнесу. Форми банк. Монополій. 30.

Концентрацію банк.бізнесу можна визначити 2 показниками:1)загал.сума банк.рксурсів; 2)сума ресурсів розрахунку на 1банк. Централізація банк.капіталу- це поглинання малих банків великими на основі: концентрації виробництва, злиття банків, збільшення філій. Форми концентрації: 1)відкрита-збільшення банківських ресурсів при зменшенні числа банків, поглинання великими банками малих, злиття велик.банків 2)прихована-факичне перетворення одних банків,що зберігають свою юр.самостійність

Банківська монополія- це великий банк або об′єднання банків,які контролюють весь банківський бізнес та фінансовий ринок і отримують найбільш високі прибуки.

Банківські картелі- обєднання крупних банк. на підставі угоди, щодо розподілу сфер їх діяльності. Банк.синдикати - обїднання на договірній основі декількох банків є тимчасовими, для проведення банківських операцій. Банк.трести -це банківські монополії, які створенні в результаті повного злиття банків в якому здійснюється повне обєднання власності на капітал і управління ним банками, що входять в трести втрачають юр. самост. і підпорядковуються єдиному органу управління. Банк. концерни - це обєднання великих і малих банків, що формально зберігають свою самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем 1банку,що володіє контрольним пакетом акцій. Банківські холдингові компанії -це обєднання змішаного типу в склад якого крім банків можуть входити небанківські установи, страхові компанії, пенс.фонди, акціон.товариства. Основна мета: зорієнтувати, контролювати діяльність цього об-ня з метою оптимізації прибутку.

Класифікація: 1)в зал від складу учасників: лише банківські обєднання; обєднання змішаного типу.2)від мети обєднання: комерційного типу, некомерційного-надання некомерційних послуг своїм членам.3)від строку діяльності: на визначений строк, безстрокові обєднання.4) від ступеня підпорядкування окремих структур: асоціативні-добровільні об членами якого виступають різні за статусом банки,вони за своїм бажанням делегують виконання певних ф-цій в створеному ними апарату; корпоративні-засновані на відносинах вл-ті та системної участі капіталів, мають жорстку ієрархічну структуру і відносини залежності. Характ риси: висока ступінь залежності, відсутність повної свободи вибору партнерів,висока ступінь централізації управлінських функцій.

31. Поняття та особливості міжнар розрах-ків. 31.

Міжнар розрах — регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які пов'язані з економ, політ і культурними відносинами між суб'єктами господарю­вання і громадянами різних країн.До міжнар розрах належать розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, за некомерційними операціями, кредитами і рухом капіталу між країна­ми, в тому числі розрахунки з будівництва об'єктів за кор­доном і надання допомоги.

Міжнар розрах передбач умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою та закріплені міжнар документами і звичаями, а також щоденну практичну діяльність банків із здійснення розрахунків.Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні філії, відділення і кореспондентські відно­сини з іноземними банками, які супроводжуються від­криттям рахунків лоро і ностро. На стан міжнар розрах впливають:— економічні та політичні відносини між країнами;— стан країни на товарних та грошових ринках;— ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;— валютне законодавство;— міжнародні торговельні правила та звичаї;— регулювання міждержавних товарних потоків, пос­луг і капіталів;— відмінності щодо темпів інфляції в окремих країнах;— стан платіжних балансів;— банківська практика;

— умови зовнішньоторговельних контрактів та кредит­них угод;— конвертованість валют тощо.На основі цих факторів міжнародні розрахунки станов­лять самостійну систему, пов'язану з рухом товарно-матері­альних цінностей, і мають специфічні особливості. По-перше, міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, регулюються не лише національними норма­тивними і законодавчими актами, а й міжнародними зако­нами, банківськими правилами і звичаями.По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різ­них валютах, тому на їх ефективність впливає динаміка ва­лютних курсів. По-третє, в країнах із частково конвертованою валю­тою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розра­хунки.Найскладнішими є розрахунки з міжнародних торго­вельних контрактів, основою здійснення комерційних зарубіжних операцій є угода між торговель­ними підприємствами в різних країнах, як правило, між експортером та імпортером. Така угода суттєво відрізняється від договорів купівлі-продажу в межах однієї країни передусім наявністю різних валют і необхідністю домовитись про якусь одну валюту для вико­нання розрахунків, а також порядком обчислення вартос­ті товару за контрактом (імпортної, експортної). Існують різні законодавчі та інші правові норми, наприклад про відповідальність за якість товару, за порушення обов'язків та майнових прав продавця.