ТОП 10:

Заборгованість. Криза заборгованості. 46.



Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягає погашенню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються, і переросла нині в проблему кризи заборгованості. Криза заборгованості зумовлена, на перший погляд, рухом позикового капіталу, кредитних коштів, що видавалися промислово розвиненими країнами молодим державам. Насправді її причини значно глибші. Вони охоплюють усю систему відносин господарського спілкування між партнерами з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Ситуація потребує докорінної зміни цих відносин, їх перебудови на справедливій демократичній основі, встановлення нового міжнародного економічного порядку. Загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються на кінець 90-х років перевищив 2 трлн дол. США. Погіршення умов кредитування молодих держав останніми десятиріччями супроводжувалося більш швидкими темпами збільшення виплат з обслуговування боргу. Саме ця обставина в поєднанні з різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанням масштабів нееквівалентності в обміні та посиленням протекціоністських дій ТНК не дала змоги країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. Проблема зовнішнього боргу переросла в кризу заборгованості. Країни, що розвиваються, економічно не спроможні сплатити величезні борги і проценти за ними. Вони опинилися у своєрідній пастці. Водночас ситуація, що склалася, реально загрожує і кредиторам, бо може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичний розвал усієї фінансово-кредитної системи, а тому змушує уряди і керівників міжнародних фінансових кіл вживати певні заходи щодо лібералізації фінансово-кредитних відносин із країнами, що розвиваються. Термін "криза заборгованості" цілком придатний і для характеристики стану зовнішньої заборгованості деяких країн Східної Європи, передусім Польщі. Країни з розвиненою ринковою економікою також мають зовнішні борги (бл. 70% від сумарного ВВП), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи. Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативними. Коли борги накопичуються з року в рік, то це може спричинити до поступового сповзання країни в боргову кабалу. Якщо державний борг зростає швидше, ніж зростає валови внутрішній продукт, то обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. В Україні, державний борг якої іноземним кредиторам на кінець 2000 р. становив 10,324 млрд дол. СІЛА, з яких майже 4,288 млрд дол., тобто 41,5 %, становила заборгованість перед міжнародними фінансовими інституціями.

47. Стан та перспективи співробітництва Укр з міжнар фін інституціями (МФІ) Серед зовн. фін. джерел для Укр найбільш привабливими є такі МФІ, як МВФ, СБ і ЄБРР, завдяки пільгам, порівняно низькій вартості запозичень, які вони надають, а також авторитетності їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредитів та інвесторів. Фін. допомога Укр. з боку МВФ надається у трьох основних формах: за програмою системної трансформаційної позики для підтримки платіжного балансу; а програмою "Stand by" для підтримки курсу нац. валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу; за програмою розширеного фінансування для сприяння економ стабілізації. Залежно від завдань, які стояли перед Укр., у її співпраці з МВФ умовно можна виділити три етапи. На першому етапі (1994—1995 рр.) МВФ надав Укр.. кредити з для підтримки платіжного балансу. Основною проблемою другого етапу (1995—1998 рр.) для Укр. стала необхідність підтримки курсу гривні й фінансування дефіциту платіжного балансу. Завдяки реалізації двох програм "Stand by" наша держава отримала доступ на світові ринки капіталу. Головною метою третього етапу (1998—2001 рр.) є сприяння макроек-ній стабілізації в Укр. й виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення протягом 2001—2005 рр. щорічних темпів зростання реального ВВП. Основним джерелом інвестиційного фін-ння виступає СБ, який надає Укр. системні позики та інвестиційні кредити.. МБРР на покриття дефіциту бюджету протягом п'яти років (1994—1999 рр.) було надано Укр системних позик. За рахунок інвестиційних кредитів, що надаються Україні, реалізуються 16 проектів на загальну суму близько. Крім того, у проектному портфелі СБ перебуває 18 інвестиційних і по два гарантійних та грантових проекти. Співробітництво Укр. зі СБ також можна умовно розбити на декілька етапів. На першому етапі (1992 р. — грудень 1994 р.) було запроваджено перший інвестиційний проект. Це був головним чином підготовчий період. Підготовка та реалізація СБ системних проектів розпочалася з другого етапу, кінець 1994 р. — 1997р. на основі реалізації Програмної системної позики (ПСП). Ці кошти використано для удосконалення пенсійної системи, на управління держ ресурсами, здійснення адмін реформи. Початок погашення заборгованості та збільшенням обсягів кредитування Укр перед МФІ припадає на третій етап (1998— 2000 рр.). На відміну від інших МФІ, ЄБРР зосереджується насамперед на кредитуванні приватного сектору та об'єктів ключової інфраструктури. ЄБРР запровадив проект заснування в Україні банку мікрокредитування, що сприятиме розвитку підпр-кої ініціативи та підвищенню зайнятості населення. Це співробітництво сприяло досягненню макрофін стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвиткові приватного підпри-тва.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.47.43 (0.003 с.)