ТОП 10:

Основні показники діяльності ринку цінних паперів 26.



- фондові показники( індекси)- відображають послідовні зміни цін на фін. ринках і є важливим індикатором, що характериз. Стан і перспективи макроекон. Коньюктури та інвест. клімату в певних країнах та в світ. Економіці вцілому.

За ступенем узагальнення інф-ї такі показники розподіл на:

- інтегральні(осереднені)-хар-ть стан ринку або його сегменту вцілому одним узагальненим показником, наприклад індекс Ду-Джонса;

- часткові- доповнюють інтегральний показник характеристикою зміни курсу акцій або дивіденд віддачі акцій компанії.

За складом об’єктів, що вивч.:

- інтернаціональні- хар-ть стан ринку поза нац. Кордонами .

МРСІ- охоплює весь світ. Ринок. Або його географ. Сектори

- національні показники- хар-ть стан нац. Ринку;

- секторні- відобр. Стан певного внутр.-нац. Ринку.

NYCE- хар-є рух курсу акцій всіх компаній.що котируються на даній біржі.

- субсекторний- хар-є динаміку курсу акцій пев. Груп компаній ( пром, фін., транспортні).

За методом обчислення:

- серії сер.-арифмет. Наявних цін. Котрі відображають зміни курсів груп цін. Паперів.

DJIA=

Де Pit- курс акцій на кін. Дня it;

d- дільник на день t, що змін. При дрібненні акцій . Коли акції діляться такий дільник стає меншим.

Індекс котрий баз. На сер. Початковій вартості цін. Паперів певної групи обчисл. Так:

Індекс і =

Де : Pt- курси акцій на кін. Дня;

Qt- число наяв. В обігу акцій на день;

Pb- курси акцій на кін. Баз. Дня;

Qb- курси акцій на базовий день;

Biy- поч. індексна вартість


 

Міжнар ринки облігацій. 25.

Облігація — це борговий фінансовий інструмент, за яким позичальник (емітент) зобов'язується сплатити кредиторові всю суму боргу плюс проценти протягом певного проміжку часу. Ринок міжнародних облігацій представ двома осн типами облігацій:іноземні облігації-боргові цінні папери випущені нерезидентом у нац фін центрі і деноміновані в нац або іноз валюті ;єврооблігації- боргові цінні папери випущені одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються між нар інвесторами.Відмінності між цими типами цінних паперів стосуються насамперед сфери та методики їхнього розміщення, режиму оподаткування, обсягу надання інформації при емісії, кола потенційних покупців. Облігації, випуск яких охоплює обидві категорії міжнародних облігацій — іноземні облігації та єврооблігації, — дістали назву глобальних облігацій. До осн учасників цього ринку належать міжнародні позичальники, котрі залучають необхідні фінансові ресурси на міжнародному ринку позичкових капіталів і, відповідно, виступають емітентами цінних паперів. Традиційно виділяють шість категорій емітентів міжна­родних цінних паперів, які застосовують найрізноманітніші стра­тегії залучення фінансування на міжнародних ринках: наднаціональні інституції — міжнар фінан організації, такі як Міжнар банк реконструкції й розвит­ку, Міжнар фінан корпорація, регіональні
банки реконструкції й розвитку; суверенні позичальники — національні центральні уряди як роз­винутих країн, так і країн, що розвиваються; субсуверенні позичальники — регіональні уряди, органи муніципальної влади; квазісуверенні позичальники — державні і напівдержавні устано­ви та агенції; фінансові інституції, серед яких найважливіше місце посідають комерційні та інвестиційні банки; корпорації нефін сектора-ТНК та великі нац корпорації. Основними покупцями міжнар цінних паперів є міжна­р інвестори, які поділ: 1) роздрібні інвесто­ри — приватні особи; 2) інституційні інвестори — фінансові інституції, такі як страхові компанії та пенсійні фонди, взаємні фонди та інвестиційні компанії, які інвестують залучені кошти у фінансові активи на професійній основі. Роздрібні інвестори віддають перевагу інвестуванню в єврооблігації, тоді як інституційні інвестори є головними вклад­никами в іноземні облігації. На ринку міжнар облігацій діє незначна кількість основних інвестиційних посередників,котрі укладають переважну частину всіх угод з розміщення облігацій і здійсн переважну частину між нар трансакцій з цінними паперами. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації бу­вають державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпоративні.Залежно від способу виплати доходу розрізняють процентні, дис­контні й конвертовані облігації.За терміном випуску розрізняють строкові, безстрокові та об­лігації з правом дострокового погашення.Залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабезпечені.Забезпечені облігації передбачають гарантії на їх погашення і виплату доходу з дотриманням установлених термінів. Незабезпечені облігації не передбачають встановлення їх забез­печення, на що вказується в умовах випуску.Державні облігації, незалежно від того, вказано об'єкти і форми їх забезпечення чи ні, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава має достатні ресурси і практично збанкрутувати не може. Осн ринками іноз облігацій є Цюріх, Франкфурт, Токіо, Нью-Йорк.


 

Ринок єврооблігацій. 26.

Єврооблігації — це боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, які випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на євроринку. Маючи всі ознаки облігацій, вони відрізняються деякими особливостями. Так, на відміну від іноземних облігацій, які розміщуються на ринках однієї країни, єврооблігації розміщуються одночасно на ринках кількох держав. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів, як прави­ло, є іноземною, за винятком банків США. Гарантом за позикою виступають переважно емісійні синдикати, які утворюються банка­ми кількох країн і здійснюють розміщення єврооблігацій. Єврооблігації мають декілька різновидів:-звичайні облігації, власникові виплачується фіксований процент у вигляді річних купонів.- облігації з плаваючою відсотковою ставкою -викор у період різких коливань відсоткових ставок;-облігації, що конвертуються в акції-цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника; -облігації з нульовим купоном, відсотки пояких враховують­ся при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облі­гації надають їх власникам додаткові пільги;- облігації з опціоном-дають інвестору право вибору різних варіантів операції. Позичальники на єврооблігаційному ринку залежно від країни походження поділяються на такі основі групи:• розвинуті країни;• країни, що розвиваються;• міжнародні інституції, які не мають конкретної національної належності; • оффшорні центри. Можна виділ осн групи «кінцевих» інвесторів:-приватні інвестори- фіз особи, які здійсн операції з єврооблігаціями. Ринок єврооблігацій є досить привабливим для приватних інве­сторів, які проживають у країнах із недостатньо розвинутим рин­ком капіталу і обмеженими інвестиційними можливостями, для роз­міщення тимчасово вільних грошових коштів; - інституційні інвестори -випуску великих єврооблігаційних позик, що дало змогу звузити амплітуду коливання цін і підвищити ліквідність вторинного ринку єврооблігацій. На ринку єврооблігацій у групі інституційних інвесторів можна виділити: банки (центральні, інвестиційні, комерційні); державні установи; міжнародні фінансові інститути; пенсійні фонди; страхові фонди і компанії (у тому числі оффшорні); взаємні (пайові) інвестиційні фонди; менеджерів вкладів (управляючих інвестиціями); пайові інвестиційні фонди; великі корпорації. Досить активну роль на ринку єврооблігацій відіграють цент­ральні банки, чому сприяло інтенсивне накопичення ними валют­них резервів. Певне місце серед інвесторів ринку єврооблігацій займають дер­жавні установи (агентства) та міжнародні фінансові інститу­ти, їх інвестиційна стратегія полягає у погодженні валюти позики і терміну погашення випущених ними боргових паперів та розміщен­ня коштів у облігації, що випускаються високонадійними емітента­м. Пенсійні фонди, які у своїй переважній більшості створені транснаціо­нальними корпораціями. Створення таких фондів дає змогу уникну­ти процедурних складностей, пов'язаних зі сплатою податків.Страхові та інвестиційні компанії-вони разом забезпечують близько 60 % інституційних інвестицій. Ще однією категорією інвесторів ринку єврооблігацій є менедже­ри вкладів (управляючі інвестиціями), у ролі яких виступають банківські трастові департаменти. Пайо­ві інвестиційні фонди, які є професійними учасниками ринку і володіють великими пакетами акцій.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.76.91 (0.005 с.)