Пояснити принципи діагностики черевнотифозного носійства. Провести облік реакції Vi-гемаглютинації та проінтерпретувати результати обліку.

• Загальнолабораторна В загальному аналізі крові в розпал типового перебігу виявляють лейкопенію, відсутність еозинофілів (анеозинофілія), зменшення кількості нейтрофілів, збільшення лімфоцитів, в найтяжчих випадках — ще й анемію, тромбоцитопенію. В загальному аналізі сечі звичайна альбумінурія.

• Бактеріологічний метод на сьогодні є ведучим для специфічної діагностики черевного тифу, а також паратифів. В першу чергу головним дослідженням є посів крові («гемокультура») з метою виділення сальмонел черевного тифу(Позитивна гемокультура). Посів проводять на 10 % жовчний бульйон, тому що саме вона не дає можливості зростання інших мікробів, а для сальмонел є селективною.. Співвідношення обсягу взятої крові і поживного середовища — 1:10.

• Серологічний метод Можна застосовувати для підтвердження діагнозу з 2-го тижня хвороби, дослідження обов'язково проводять в динаміці з інтервалами 5-7 днів. Застосовують:Реакція аглютинації(реакція Відаля), її діагностичний титр не менше ніж 1:200, в подальшому можливе зростання титру;Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) більш специфічна, стає позитивною на 6-7 добу.Vi-гемаглютинацію використовують для діагностики бактеріоносійства;Імуноферментний аналіз (ІФА) більш чутливий за інші серологічні методи, дозволяє визначати антитіла різних класів (G, M) і прогнозувати імовірність наслідків, в тому числі й формування носійства.

• Молекулярно-генетичний метод використовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), яка дає змогу визначити в крові хворого ДНК черевнотифозної сальмонели.

Принцип реакції Vi-гемаглютинації полягає в тому, що еритроцити людини (I групи) або барана після спеціальної обробки можуть адсорбувати на своїй поверхні Vi-антиген і набувають при цьому здатність агглютинироваться відповідними Vi-антитілами. Для постановки реакції Vi-гемаглютинації беруть: 1) сироватку крові хворого (1-2 мл); 2) еритроцитарний сальмонельозний Vi-діагностикум; 3) Vi-сироватку; 4) О-сироватку; 5) ізотонічний розчин натрію хлориду.Реакцію ставлять в агглютінаціонние пробірках або в пластмасових пластинах з лунками.Отримують сироватку. Реакцію ставлять в обсязі 075 мл. Контролем служать: 1) стандартна агглютинируют монорецепторная Vi-сироватка + диагностикум - реакція повинна бути позитивною до титру сироватки; 2) диагностикум у фізіологічному розчині натрію хлориду (контроль) - реакція повинна бути негативною. Вміст лунок ретельно перемішують. Облік починають з контролю. Реакцію оцінюють в залежності від ступеня аглютинації діагностикумів.

Вибрати та описати препарати, що застосовують з метою етіотропної терапії при мікозах. Пояснити механізм дії та принципи застосування цих препаратів.

Вплив на мікоз йде за двома напрямками: зовні і зсередини організму. Широко застосовуються в лікуванні похідні Піримідину, а також Імідазолу. Тривалий час в лікуванні місцево застосовувалися такі засоби: Микозалон, Клотримазол, Хинофунгин, Мікосептін, Нитрофунгин, Анмарин, Октицил, Епіліновий пластир.

Для місцевого лікування застосовують протигрибкові препарати у вигляді мазей, для обробки слизової рота немовлят - розчин метиленового синього. При приєднаних ураженнях шкіри та слизових призначають курс лікування: ністатином, леворином, кетоконазолом(нізоралом). При ураженнях внутрішніх органів застосовують амфотерицин В у поєднанні з 5-фторцитозином.

Пояснити принципи проведення серологічної діагностики при дизентерії. Описати принципи постановки та проведення обліку реакції непрямої гемаглютинації, що застосовується з метою серологічної діагностики цього захворювання

Зазвичай ґрунтується на бактеріологічному виділенні збудника з випорожнень (рідше з блювотиння, промивних вод шлунка тощо) та його родовій і видовій ідентифікації. Посів проводять в Україні на поживні середовища Ендо, Плоскірева. З метою діагностики використовують серологічні реакції з парними сироватками (реакція непрямої гемаглютинації — РНГА, рідше реакція аглютинації). Діагностично значущим є як мінімум чотириразове наростання їх титрів. Натепер для підтвердження діагнозу, крім класичних бактеріологічних й серологічних тестів, усе більшого практичного значення набуває використання ІФА, РІФ, радіоімунного методу, імуноблотингу, імуносорбційних методів експрес-діагностики, ПЛР. Дуже перспективним є поєднане застосування ІФА і ПЛР.

реакціянепрямої гемаглютинації (РНГА), сутність полягає в тому, що антиген, який використовується для проведення РА з сироватками крові хворих, попередньо адсорбований на поверхні еритроцитів барана. Зокрема, РНГА застосовують при діагностиці черевного, висипного тифу і паратифів, туберкульозу, токсоплазмозу та ін. Для здійснення РНГА можна використати спеціальні еритроцитарні діагностикуми (завись формалізованих еритроцитів, «навантажених» антигенами або антитілами).

Вибрати та пояснити препарати, що застосовують з метою специфічної профілактики та терапії при інфекціях, які спричиняються патогенними анаеробами. Пояснити механізм дії та принципи застосування цих препаратів.

Планова імунізація проти правцю проводиться анатоксином – вакцини АКДП, АДП для дітей, дорослим вводять анатоксин, а певним групам населення вакцину TABTe, що містить правцевий анатоксин і корпускулярні тифо-паратифозні вакцини. При пораненнях передбачина активно-пасивна імунізація- введення протиправцевого імуноглобуліну з крові донорів.

Основою лікування є введення анатоксичної протиправцевої сироватки (за методом Безредка), протиправцевий донорський імуноглобулін. Першочергово хворим вводять проти судомні препарати, міорелаксанти, переводять на кероване дихання, також застосовують антибіотики.

Основна профілактика газової гангрени – правильна первинна хірургічна обробка рани: зупинка кровотечі, видалення кровяних згустків, змертвілих тканин. Вакцинальні препарати з анатоксинами: пентаанатоксин – 3 токсини збудників газової гангрени, правцевий та дифтерійний; до складу секста анатоксину - + анатоксин збудника ботулізму.

Лікування газової гангрени – вводять полівалентну антитоксичну сироватку, а після встановлення виду збудника – сироватку проти його токсинів. Застосовують також антибіотики – пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди. Лікування ботулізму – вводять протиботулінічну анатоксичну сироватку – спочатку полівалентну, а при встановленні типу токсину – моно валентну. Профілактика ботулізму – дотримання технології приготування консервів.