Дошкільнята - ввічливі хлоп'ята

Мета: вправляти дітей у вживанні формул мовлен­нєвого етикету.

Хід гри. Зараз, діти, ми гратимемо в таку цікаву гру. Я буду розповідати вам історію, яка трапилася зі мною, про­пускатиму деякі слова, а ви ці слова будете називати. Отже, починаємо, будьте уважні!

У дитячий садок прийшла новенька дівчинка. Вона зайшла до групової кімнати й тихо сказала:.... Діти радіс­но і голосно відповіли їй:.... Як же її звати? - подумали діти, а Сергійко запитав:...? "Наталка", - відповіла дівчи­на. Максимко, ввічливий хлопчик, запропонував їй стілець і сказав:.... Наталочка сіла і відповіла:.... Діти почали гратися. Та ось Іринка ненароком штовхнула Наталочку, повернулася до неї і сказала:....

Швидко минув день у дитячому садку, вже час додому. Наталочка попрощалася з дітьми. Вона сказала:.... Діти відповідній:....

 

Розвиток діалогічного мовлення

І збагачення словника дітей лексикою

Українських народних ігор

Грушка

Мета: збагачувати словник лексикою: посапала, поса­дити, садили, поливали, наглядали, трусили; "бийте, діти, гопака".

Матеріал: груші, картини, де зображено дерево, при можливості використовувати реальний предмет (провести на прогулянці під грушою).

Хід заняття. Сьогодні в нас буде конкурс на найкра­щого знавця дерев нашого краю. Хто назве найбільше дерев, тому буде вручена медаль "Кращий природознавець". Я буду журі і кожному, хто буде відповідати, я вручу зелений листочок. У кого листочків буде найбільше, той і перемо­жець.

- Діти, які дерева люди звеличують, прославляють у піснях, у віршах (Відповіді дітей і вихователя).

- Ялину одягають кожен рік на Різдво та Новий рік, бо як йдеться у легенді, коли народився Христос, зірки впали з неба і заплутались у хвої ялинки, так з того часу і ясніє ялина зірками на свята.

- Т.Г.Шевченко писав про тополю, з нею він порівнював дівчину: струнка, як тополя. Вербові віти порівнювали з довгими дівочими косами, які полощуться у річковій воді, адже верба любить вологу і росте понад водами.

Вихователь показує картинку із зображенням груші. Діти розглядають.

- Послухайте, діти, яку пісню-гру склав народ про груш­ку (Читає віршований зміст гри).

Діти стають у коло. Беруться за руки й співають. Посередині "грушка" - хлопець або дівчина.

Як послала мати

Грушку садити.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, діти, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушку поливати.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, діти, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушку наглядати

 

Приспів.

Як послала мати

Грушку трусити.

Приспів.

При цьому, грушку починають трусити, потім підні­мають угору.

"Отака, отака грушка", це означає велика, обширно, ви­сока. "Бийте, діти, гопака" - означає танцюйте.

Гопак - це український народний танець, який показує рухливість, пластичність та силу українських парубків. А "бити гопака", означає притупувати каблуками по підлозі, тому й говорили - "бити гопака". Послала мати грушку поливати, а дерево вбирає вологу та й до неба тягнеться, радіють діти з дерева, бо їхня праця марно не пропадає, а з кожним днем дерево стає вище та й вище. Послала мати грушку наглядати, тобто сторожити, щоб ніхто плоди не покрав, а грушка все більша та більша "отака, отака".

А дозріли плоди, що з ними робити? У народі кажуть "трусити" грушку, щоб плоди падали. Люди дуже люблять це дерево і навіть склали гру, тільки щоб гра вийшла цікавою, потрібно повторити всім слова, то ще раз послу­хайте (Читає 2-й раз. Активізація дітей. Діти повторюють слова, а також пояснюють зміст нововведених слів).

Вихователь: Станемо в коло, беремося за руки, а груш­ка всередині і співає: "Моя грушка отака, отака. Бийте, діти, гопака, гопака". Виберемо грушку лічилкою (Вибира­ють грушку, стають у коло і грають).

Дрібу, дрібу, дрібушечки

Мета: Поповнювати знання дітей про городні та дикі рослини. Розвивати пізнавальну активність, чітку артику­ляцію звуків, вживання пестливих слів. Збагачувати слов­ник словами: петрушка, лобода, галушки, лемішка.

Матеріал: петрушка, лобода (картинки), галушки.

Хід заняття. Діти, давайте подивимось, які ви госпо­дарі та господарочки. Слухайте уважно. Купили ви малих курчаток та гусяток, як доглядати за ними будете? (А чим будете годувати?) Діти відповідають. Молодці, справжні господарі. А щоб ви були ще кращими господарями, я вас навчу грати в гру, в якій розповідається про маленьких курчаток та гусяток, а також про те, чим вони живляться, як гуляють по городу, на повітрі (Читає віршований текст). Курчатка і гусятка йдуть дрібненькими-дрібненькими кро­ками, тому в народі і називають такий хід: "дріботить", а коли ніжно - "дрібу, дрібу, дрібушечки". Пішли гусятка та курчатка та й пощипали петрушечки (Показує петрушку). Ось вона яка, подивіться ви всі, напевне, знаєте цю рос­лину, її використовують у їжу, вона дуже корисна, запаш­на, багата на вітаміни. Погляньте, які зелені листочки в пет­рушки, краї посічені, і коли рослину потерти - вона приємно пахне. Для їжі використовують корінь і листочки (Діти розглядають цю рослину і описують її).

Потім наші курчатка та гусятка пішли їсти лободу. Це вже дика рослина. Росте вона висока, стебло товсте, пелюстки ледь зеленого кольору (діти розглядають). Проте в їжу люди її не використовують, хоча в лободі також багато корисних речовин.

Потім господиня почастувала наших курчаток і гусяток галушками. Це така українська страва. Тісто розкачують на ковбаски і ріжуть шматочками, потім варять. Подають їх із сметаною. Я вам принесла покуштувати (Діти при­гощаються).

- Пішли курчатка і гусятка до води, а потім поїли лемішки. Лемішка - це така каша. Коли вода в каструлі кипить, тоді висипають кукурудзяну крупу і безперервно помішують кашу. Додають солі і лемішка вже готова (Показує кукурудзяну муку або крупу). Діти розглядають, відповідають на запитання.

Ще раз послухайте, діти, і будемо грати (Читає ще раз).

Діти стають у коло й, взявшись за руки, ходять то в один, то у другий бік, співають:

Дрібу, дрібу, дрібушечки, наїмося петрушечки;

Диб, диб до води, наїлися лободи.

Дрібу, дрібу, дрібушечки, погубили черевички;

Туди, сюди до води, шу, шу, шу, шу, он - туди!

У середині кола пара або дві пари дітей крутяться то вправо, то вліво, міцно тримаючись навхрест. Тіло виги­нається дещо назад, ступні ніг разом, ноги в колінах не зігнуті. На середину кола по черзі виходять інші пари. Можуть одночасно крутитися дві пари дітей. Тоді одна пара тримається за руки навхрест зверху, а друга - знизу.

 

Ірву, ірву, горішечки

Мета: збагатити словник дітей українською лексикою, пестливими словами: жупан, сарафан, ні трішечки, ірву.

Матеріал: картина, на якій зображений жупан (або справжній жупан).

Хід заняття: - Діти, як ви гадаєте, вовк страшний звір чи ні? Треба його боятися? Чому? (Діти висловлюють свої версії, інтерпретують їх). А зараз я розповім, як діти - пастухи, їх ще називають вівчарями, - грають на полони­нах, коли пасуть вівці. Вони не бояться вовка, тісно гурту­ють отару овець, а самі грають у таку гру (Вихователь про­мовляє зміст і хід гри).

Вовк десь ховається, а діти, рвучи траву, промовляють:

- Ірву, ірву, горішечки,

Не боюсь вовка ні трішечки,

Вовк за горою.

А я за другою.

Вовк у жупані.

А я в сарафані.

Усі розбігаються, а "вовк" доганяє дітей і забирає шапку (хустку). Коли всіх переловить, кожен виконує (пісню, та­нець, вірш), отримуючи фант (свою річ)).

- Діти, що означає слово "ні трішечки"?, так це означає "зовсім", тобто вовка не бояться зовсім, загалом. Ще й про­зиваються вовкові, що він у жупані, тому, що шерсть у ньо­го темна, наче жупан (Показує жупан). Подивіться, у мене в руках - жупан. Це верхній одяг, шитий з цупкої, шерстя­ної тканини, без коміра, з круглим вирізом. Нижче талії жупан зібраний, виглядає пишно і святково, їх носили як чоловіки, так і жінки. Відрізнялися вони між собою кроєм. Жупан був козацьким одягом (Діти розглядають жупан, вихователь пропонує описати його). А що це за одяг (пока­зує картинку з сарафаном)?

Сарафан - це сукня, довга, зібрана на грудях, із висо­кою талією, його носили переважно в Росії. Плаття це без рукавів із широкими бретельками на плечах. Я принесла також ляльковий сарафан, розгляньте його. Послухайте, я

ще раз прочитаю слова гри, а ви намагайтеся запам'ятати (Читає 2-й раз).

- Віталику, допоможи мені лічилкою обрати вовка. Скористаємося новою лічилкою: У зеленому садку сидить котик у холодку, лапкою чеше вус, язичком лиже пуз.

- Віталик (лічилкою лічить дітей): Вовком буде Івасик. Вихователь: Оксанко, а що повинен робити вовк? Оксана: Вовк ховається, а всі діти рвуть траву.

Вихователь: Давайте всі разом будемо промовляти слова гри. Кого вовк зловить, той віддає якусь річ, і після закінчення гри розігруються фанти.

Лис

Мета: ознайомити дітей зі способом життя хижих звірів. Спонукати дітей до нових розповідей. Розвивати зв'язне мовлення, фонетичний слух. Словник: капкан, злодій, страшна злість.

Матеріал: лис - іграшка, картинка, на якій намальована пастка.

Хід заняття. (Метушня за дверима). - Хто це заглядає до нас? Ой, - це маленький лис. Його загнали сюди з лісу мисливці, які з собаками вчинили полювання. Бідненький, - він хоче сховатися. Давайте сховаємо його тут, мисливці в нас його шукати не будуть. Подивіться діти, який він красивий, яка в нього руда шерсть, довга мордочка, ма­ленькі чорні оченята. Маринко, ану ти розглянь лиса, може я щось пропустила і розкажи про нього (Розповідь дитини). Молодець, Маринко, Лис уже заспокоївся, зрозумів, що тут його не знайдуть.

- Діти, лис - це хижий звір. Люди влаштовують на нього пастку, щоб зловити. Проте він дуже хитрий і часто не пот­рапляє в неї. Живе в лісі, в норі, та так маскує своє житло, що і знайти його важко. Ось такий наш зайда - лис. Народ склав цікаву гру про лиса. Називається вона "Лис", послухайте. Ми будемо розучувати, а лис нехай послухає, як про нього народ говорить (Вихователь читає віршований текст).

- Діти, а ви знаєте, що таке капкан, це - пастка, ми вже згадували про неї. Люди розставляють її для того, щоб ту­ди попався злодій, той, хто краде кури, качки, голуб'ята (розглядають картинку). То що це є, діти?

- Він хитрий і підступний, і тому люди радіють, коли впіймають такого злодія. Тішся - це означає радій, весели ся, так кажуть в Україні.

Діти, а як ви думаєте, що означає "страшна злість" - правильно, це означає дуже-дуже злий лис, адже він по­павсь і тепер уже не буде красти нікого. Вихователь ще раз повторює слова гри, щоб діти краще запам'ятали. Пропо­нує кільком дітям повторити слова.

- Ставаймо в коло і пограймо в гру "Лис". Лиса діти обирають лічилкою:

 

Їхала карета,

Дзвоном дзвонить.

Вийшла пані

Лічить коні.

Раз, два, три

Вийди ти.

 

Хід гри. Побравшись за руки, всі встають у коло, а один з учасників гри, за вибором, стає за лиса і йде в середину. Коло рухається то вправо, то вліво з піснею:

 

Ха-ха, Ха-ха, гі-гі!

Лис зловивсь у капкані.

Качки, кури, голуб'ята.

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі,

Злодій лис у капкані.

Ой-ой! Вирвавсь - утікайте,

Тепер в нього страшна злість,

Кого зловить, того з'їсть.

 

Коли проспівають усю пісню, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає, той стане лисом. Гру починають спочатку.

У вовка

Мета: Збагачувати словник дітей словами: коцюба, щітка, гребінка, трійця.

Матеріал: іграшка-вовк, картинка, де зображені вівці на полонині, коцюба, щітка, гребінка.

Хід заняття. - Діти. Хто це стукає до нас? На гостини завітав дідусь, вітається. А чому ж він такий зажурений, давайте запитаємо його? Виявляється, що дідусь - вівчар, тобто пастух, який пасе овець. І внадився до нього вовк. А овечки такі гарні, кучеряві, погляньте, яка в них довга, закручена шерсть (розглядають картинки). А вовк кожної ночі пробирається в отару і може знищити не одну, а де­кілька овець. Ось чому дідусь так засмутився. Нічого, не­хай дідусь не сумує, ми його розвеселимо. Навчимо його однієї гри, в якій люди кепкували з вовка та його жінки, називали її щіткою, гребінкою. Люди промовляли такі слова: (Вихователь промовляє слова гри).

Пояснює слова "трійця" - це релігійне свято, яке святку­ють влітку. У народі кажуть ще "Зелені свята". Оселю та подвір'я прикрашають зеленими гілками.

Пастухи говорили: "А я вовка не боюся - коцюбою обер­нуся". Подивіться, на картинці в мене зображена коцюба. Коцюба - це залізний прут, зігнутий на кінці, використо­вувався для перемішування вугілля у печі, вигрібання жару. Обернувся пастух коцюбою і ніхто йому не страшний, ще й глузує з вовкової жінки (щітка, гребінка).

- Діти, а як ви думаєте, чому вовчицю порівнювали із щіткою і гребінкою? (Бо шерсть догори, наче зубці у гребін­ці). Розглянемо уважно гребінку і подивимось, яка між ними різниця. Гребінка дерев'яна, а зубчики залізні, переважно це були цвяшки, які забивали в дерев'яну основу. Вона нагадує однорідний гребінь, нею розчісували повисло, коли пряли нитки. Оксанко, розкажи, що ти знаєш про гребінку?

- А щітку, діти, ви всі знаєте, і розкаже нам про неї Пет­русь. Вихователь показує предмети, діти розповідають.

Послухайте ще раз вірш до гри (Вихователь читає, про­понує дітям повторити).

- Давайте запросимо дідуся - вівчаря з нами пограти в гру, нехай йому буде веселіше.

Вихователь пояснює зміст та правила гри.

Хід гри. Діти стають у коло. Обирають лічилкою "вів­цю" і "вовка". "Вовк" стає за колом, а "вівця" у колі. Діти співають:

 

Пасу, пасу, вівці,

До самої трійці,

Вовк за горою, а я за другою,

А я вовка не боюся,

Коцюбою обернуся,

Щітка, гребінка,

Волкова жінка.

 

У цей час вовк намагається прорватися в коло, а діти його не пускають. Лише після закінчення пісні вовк може потрапити в коло. Діти "вівцю" пропускають, а "вовка" не завжди. Якщо "вовк" піймає "вівцю", то вони міняються місцями, або вибирають нових "вовка" і "вівцю".

 

"Шевчик"

Мета: збагачувати словник дітей словами: шевчик, гвіздки.

Матеріал: миска з водою, шматок шкіри, цвяхи, моло­ток, колодка, копито, пара черевиків. По можливості, напередодні, повести дітей у взуттєву майстерню чи фабрику, запросити майстра з фабрики або майстерні.

Хід заняття. - Сьогодні, діти, у нас цікава зустріч. Ми з вами поговоримо про те, звідки беруться ось такі гарнень­кі черевички. Чи ви знаєте звідки? (З крамниці). А ще до крамниці, звідки? Розкаже нам про це наш гість, швець, який знає і вміє шити: взуття. Уявіть собі, як би не було взуття, що б ми робили? На вулицю грати б не вийшли, бо холодно і ніженьки змерзнуть, та й пошкодити їх без взуття можна. Тому ця професія дуже важлива. Михайло Іванович працює на взуттєвій фабриці і знає все-все про взуття. (Михайло Іванович розповідає дітям, як шкіру вимочують, фарбують, які є цехи, і як шиють).

Розповідь; Шкіру вимочують довгий час у воді. Ось так (показує), до води додають різні речовини, щоб шкіра була цупкою, міцною і легко витягувалася. Потім шкіру розтя­гують на такій рамці, щоб вона вирівнялась і була такою, як тканина (прикріпляє шкіру на рамки). Коли шкіра ви­сохла, вона вже готова, щоб шити з неї взуття. Швець при­кладає викройку до шкіри, вирізає, потім шиє черевички або чобітки. Натягує на колодку (показує) і знизу колодки густо прибиває цвяшками, потім б'є молоточком по колодці і формує опуклі форми на п'ятці. Сама ж колодка, - подивіться, - це така дерев'яна форма ноги (показує). Коли прибивають підошву, то шкіру натягають на копито (по­казує).

- Діти, підійдіть до столу і розкажіть про те, що ви почули від Михайла Івановича (Діти розказують про рам­ки, колодку, копито). Тепер я і Михайло Іванович пере­віримо, як ви засвоїли шевську справу. Дамо вам завдання пограти в гру "Шевчик". Я вам розповім правила та слова гри, а ви уважно послухайте і запам'ятайте (читає 2 рази). Миколко, ти уважно слухав? Спробуй сам розповісти ді­тям, як потрібно грати в цю гру. Пропонує обрати шевчика, який все, про що говориться у грі, буде виконувати. Лі­чилка:

 

Ходила квочка

Коло кілочка,

там водила діточок,

діточок-курочок.

Оце вам дітки,

По дві квітки,

А мені одна,

Та й та золота.

Шевчиком обрали Дмитрика. Він виходить на середину кола, а ми будемо промовляти слова.

Хід гри. Діти стають у коло і співають. Посередині "шев­чик" імітує слова пісні:

А чи бачив ти, як шевчик у воді шкіру моче?

Ой так, так, братику, шкіру моче.

А чи бачив ти, як шевчик шкіру потягає?

Ой так, так, братику, так шкіру потягає.

А чи бачив ти, як шевчик черевички шиє?

Ой так, так, братику, так черевички шиє.

А чи бачив ти, як шевчик гвіздки забиває?

Ой так, братику, так гвіздки забиває.

Чи бачив ти, як шевчик у свято танцює?

Ой так, так у свято танцює.

Шевчик імітує рухи, про які співається у пісні. Потім діти обирають нового "Шевчика".

 

А ми просо сіяли, сіяли

Мета: Закріпити знання дітей про працю хліборобів, збагатити словник словами: просо, сіяти, рута, невід, перей­няти.

Матеріал: Рута-м'ята, просо (малюнок), просяний віник або щітка до побілки.

Хід заняття. - Діти, до нас на гостини прийшов дідусь.

Привітаймося (Добрий день, дідусю). Живе дідусь високо в горах Карпатах, він знає багато казок, приспівів, а найбіль­ше - загадок. Попросимо його сісти та розповісти нам щось цікаве. Хоче нам дідусь загадувати загадки та перевірити, які ми кмітливі. Сідаймо тихенько та слухаймо уважно. Дідусь загадує загадки:

Як на неї подивився, то сльозами залився... (цибуля).

Була дитиною - пелюшок не знала, а старою стала - сто пелюшок мала... (капуста).

Без вікон, без дверей, повна хата людей... (огірок) тощо.

Дідусь: - А чи відгадаєте цю загадку?

У пучок складають - хату підмітають;

У воду засипають - кашу їдять?

- Не знаєте, та я всім підкажу, це просо (показує). Послу­хайте загадку:

Росте каша і віничок на одній стеблинці,

Буде їжа і робота маленькій Маринці? (просо).

- Всі здогадалися, що це просо. Подивіться, я приніс віник і щітку, якою білять хату, їх виготовляють з рослини - проса. Вона росте на полях, можна посадити і на грядці. Просо невисоке, має зелені продовгуваті листочки (Показує засушену рослину з гербарію). Діти розглядають, розпо­відають про рослину, описують її, розглядають дрібні зер­нята проса, описують їх.

- Молодці, діти, тепер ви знаєте, що то за каша і віночок на одній стеблинці.

Буде вже і робота маленькій Маринці, а Маринка на все це поглядає скоса, бо давно вже здогадалась, що це все із....? Діти голосно промовляють: "Проса".

Дідусь: Я навчу вас грати в гру, в яку колись грали сівачі після роботи (Читає слова гри). А чи знаєте ви, що то за "зелена рута, жовтий цвіт". Це рослина, подібна до кро­пиви, але не жалить. Пахне приємно, мов м'ята, і цвіте жов­тим цвітом. У мене в гербарію є ця рослина, підійдіть

розгляньте, а Івасик розкаже про "зелену руту-м'яту" (Діти розповідають. Вихователь ще раз проговорює слова гри).

Діти, а хто скаже, що то за "шовковий невід"?

(Сітка, з міцної шовкової нитки сплетена, яку рибалки використовували для ловіння риби). "Шовковим неводом перейняти", - означає зловити. Повторимо разом:

Ой чим же вам перейнятись, перейнятись,

Ой шовковим неводом.

"Викупити" - означає купити. "Убуде" - означає змен­шиться, стане менше, а "прибуде" - навпаки, стане більше. Ну як, всі слова тепер відомі? Всі зрозуміли?

Хід гри. Дітей поділяють на дві рівні групи. Вони ста­ють один проти одного кроків за десять, побравшись за руки і вирівнявшись. Під спів перший гурт то наближається до другого, то знову відходить на своє місце. Другий гурт так само - то наближається до першого гурту, то знову відходить, співаючи:

- А ми просо сіяли, сіяли,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми просо витопчемо, витопчемо,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А чим же вам витоптати, витоптати?

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні випустимо, випустимо,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні переймемо, переймемо.

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- Та чим же вам перейняти, перейняти?

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- Ой шовковим неводом, неводом,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні викупив, викупив,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- Ой чим же вам викупить, викупить?

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми дамо, сто рублів, сто рублів,

Зелена рута, жовтий цвіт!

- Не треба вам тисячі, тисячі,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми дамо дівчину, дівчину,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми дівчину візьмемо, візьмемо,

Зелена рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Перший гурт кричить:

- Нашого полку убуде, убуде.

Другий:

- Нашого - прибуде, прибуде.

З другого ряду дівчинка перебігає у перший. Гра продовжується, поки всі не перебіжать у другий ряд.

 

Соловеєчку, сватку, сватку

Мета: Ознайомити дітей з процесом вирощування маку. Словник: мак, поріс, видав, бував, сватку.

Матеріал: картинка із зображенням квітучого маку, дозрілої голівки маку, зернята маку; картинка із зображен­ням соловейка, пиріжків з маком.

Хід заняття. Вчора я спекла ось такі смачні пиріжки з маком, я вас хочу почастувати. Смачні пиріяски? А з чим вони, ану придивіться? (з маком). А ви знаєте, як росте мак? Я вам розповім.

З маленького зернятка (показує), коли його посадили в землю проростає маленький паросток. Приходить час і стебло наливається соком, розкриває до сонця голівку. Квітка яскрава, червона, ось подивіться (показує картинку). У се­редині квіточки дозріває маленький плід, який з часом перетворюється на коробочку. Коли коробочка дозріває, у ній є багато маленьких насінин (показує дозрілу головку маку). Потім коробочки зрізують, і мак висипається. От так потрапляє на наш стіл мак, смачний та поживний (Вихова­тель запитує дітей, спонукає їх до розповіді, показує кар­тинки, діти розглядають).

А як гарно, коли над червоними маками співає соло­вейко, тоді видається, що ти потрапляєш, наче в чудову казку. Цю красу люди описали в пісні. Послухайте... (Читає текст гри). Це не просто вірш, це гра, де звертаються до соловейка, а ви всі знаєте таку пташку; а хто забув, ось картинка, подивіться. Запитують соловейка, чи ти бував, чи ти бачив, як ріс мак? Бував - це означає, чи ти був, чи бачив, так колись говорили в народі. Соловейко показує, що бував і що видав, як поріс мак. Поріс - виріс, став такий-такий високий.

Послухайте ще раз слова гри (Читає вдруге). Запам'я­тали? Пропонує дітям пограти в гру "Соловейку, сватку, сватку". - Будемо говорити слова і все, що вони означають, будемо показувати. Хто чітко і правильно все покаже одержить приз. Діти грають, у кінці кращі гравці одер­жують приз).

Хід гри. Діти співають, показують рухами все те, про що співається:

Соловеєчку, сватку, сватку,

чи бував же ти в нашім садку?

Чи видав же ти, як мак сіють?

Ой так, ой так, ой так сіють мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку?

Чи видав же ти, як ріс мак?

Ой так, ой так, ой так поріс мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,

чи бував же ти в нашім садку?

Чи видав же ти, як рвуть мак?

Ой так, ой так рвуть мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку?

Чи видав же ти, як їдять мак?

Ой так, ой так, ой так їдять мак.

Перепілка

Мета: збагачувати словник дітей лексикою, пестливими словами: перепілка, сизокрила, перепеленя, перепел.

Матеріал: картинка із зображенням перепілки, клітка для птахів.

Хід гри. - Діти, послухайте скоромовку: Перегукуються у просі половину дня перепілка, перепел, перепеленя. Пропонує дітям разом повторити скоромовку.

Показує зображення пташки на картинці. Діти, поди­віться ближче на пташку, вона трохи більша за голуба (зов­нішній опис пташки). Це пташка перепілка, її називають сизокрилою, тому що в неї сизий колір пір'я у дрібненьку цяточку. Вона живе в полі, харчується комашками, черв'я­ками, зерном. Знайти її легко серед поля, де колоситься жито, пшениця, овес. Перепілка порівняно з іншими пташ­ками досить велика, її неважко помітити серед поля і почути звук "еек, еек". Чи знаєте ви пісеньку або віршик про пере­пілочку? Сьогодні ми навчимося грати в гру, яка називаєть­ся "Перепілка". Послухайте (Читає віршований текст гри). Бідна перепілочка: "Ой, у перепілки та старий мужичок. Він нагайку несе, бородою трясе". Нагайка це така дерев'я­на палиця, до якої прив'язані смужки невипаленої волової шкіри.

Запрошує дітей до гри, обирають перепілочку лічил­кою. - Наша Таня уночі загубила три ключі. Місяць бачив - не добачив, ключ!

Хід гри. Діти стають кружками, перепілочка йде всере­дину. Всі ходять навколо перепілки-дівчинки, співають:

 

Ой, у перепілки та голівка болить (2)

Приспів. Тут була, тут перепілочка.

Тут була тут, сизокрила.

Ой, у перепілки та плечищі болять (2)

Приспів.

Ой, у перепілки та колінця болять (2)

Приспів.

Ой, у перепілки та спинонька болить.

Приспів.

Щоразу на слові "болить" чи там плечищі, чи рученьки, чи щось інше перепілка хапається за голову, плечі, руки, хита головою, вдаючи з себе слабу та немічну...

При наступних словах, як от:

Ой, у перепілки та старий мужичок (2)

Приспів.

Він нагайку несе, бородою трясе (2)

Приспів.

Перепілка плаче, закриває руками очі, ніби

сльози втирає.

А як почнуть співати:

У перепілки молодий мужичок (2)

Приспів.

Із базару іде, черевички несе (2)

Приспів.

Тоді перепілка починає скакати, плескати в долоні, хоче вибігти з круга, розніму руки дівчатам, щоб вискочити. При цьому їй кажуть: "Добрі замки в моєї коханки". Котра дів­чина пустить руку, та йде всередину.

Горобейко

Мета: Збагачувати словник дітей словами: Горобейко, кілочок, пряде, свитка, торочки.

Матеріал: куделя, веретено, прядка, нитки, тканина, свитка, картина із зображенням горобейка.

Хід заняття. - Хто ж це завітав до нашої оселі. Діти, що це за пташка, б'ється до вікна? Та це ж горобчик. І яка б не була пора року, чи зима, чи літо, горобчик - це постій­ний наш мешканець. Щоб ви краще розглянули його, я при­несла вам картинки, Маринко, розкажи, що ти знаєш про горобчика? (Діти розповідають, а вихователь доповнює, що зимою горобчикові важко знайти їжу і тому необхідно влаштовувати годівнички).

- Горобчика дуже люблять у народі. Про нього склали багато віршів, загадок, приспівів. А ще про горобця скла­дені ігри. В одну із них ми сьогодні і пограємо. Називається вона "Горобейко" (Вихователь читає віршований зміст).

Бачите, діти, як гарно про горобчика в народі говорять

- не "горобець", а "Горобейко", та ще й про його жіночку ласкаво відзиваються, що в горобейка жінка маленька, сидить на кілочку та пряде на сорочку.

Кілочок, це дерев'яні стовпці, які люди загострюють знизу і забивають у землю, таких кілочків забивають бага­то, один біля одного на маленькій відстані, а потім кілки обплітають лозою і виходить парканець. І на таких парканцях полюбляють сидіти горобчики (Вихователь показує заздалегідь підготовлені картини). Жіночка час не дармує, а чоловікові пряде на сорочку, А як вона пряде, зараз я покажу (Картинка із зображенням пряжі). Це прялка, ко­лись не було таких машин, що прясти нитки, а були прялка

- ось такі (показує). Вони були в кожній хаті. Бабусі наші пряли на таких прялка. Це куделя або кужіль, на ньому було повисло (сильно потерті стеблинки льону).

Господиня пощипувала пальцями повисло, а веретено крутилось і скручувало в нитку, тоді господиня пучками пальців витягувала цю нитку і це означало виводити нитку. Звичайно, діти, горобці не вміють нічого робити, але це гра, та ще й народна, і тут все може бути, мов у казці. От вивела горобейкова господиня нитку - "горобцю на свитку", а свит­ка, то одяг, дуже стародавній, який носили колись в Україні із сукняної тканини, поли заходять далеко одна за іншу в жіночих свитках, а в чоловічих зачіпалась свитка на гачки, великий відкладний комір, рукава оздоблені шкірою. Нижче талії було багато зборок по боках. От така-то свитка (Показує. Діти розглядають).

Кінці нитки, горобейкова господиня виділила на штан­ці. А торочки все, що залишилося з роботи на сорочки - українська сорочка шиється з білого полотна і при ношен­ні завжди вбирається у штани. Комірець низенький, стоя­чий, розріз посередині грудей, рукава широкі, на грудях і рукавах вишито (Вихователь показує українську сорочку. Діти розглядають). Ось така-то трудівниця горобейкова дружина.

Тепер пограємо в гру "Горобейко".

Хід гри. Дівчатка беруться за руки і співають:

А в горобейка жінка маленька

Сидить на кілочку, пряде на сорочку.

Що виведе нитку - горобцю на свитку.

Остануться кінці - горобцю на штанці.

Остануться торочки - горобцю на сорочки.

Під час співу дві крайні дівчинки піднімають руки і пропускають попід них усіх інших.

 

Розлилися води

Мета: Збагачувати словник дітей словами і образними виразами: броди, "весна красна", "діти-квіти", "зозуленька кує", "соловей щебече".

Матеріал: картинка із зображенням весни.

Хід заняття. - Діти, яка зараз пора року? Які ознаки весни ми вже бачимо? Весна - чудова пора року, яка прино­сить багато сонця і тепла. Весною, під час повені розлива­ються річки. Прилітають із теплих країв пташки. Оживає вся природа. У народі ніжно величають весну - "весна-красна". А як ще можна назвати весну? (Діти називають слова-синоніми, вихователь їм допомагає). Подивіться, як гарно зображує весну художник на цій картині (Розгля­дають картину, на якій зображена весна). Вихователь про­понує описати її. Діти складають невеликі розповіді за кар­тиною. - Спів яких пташок найбільше чути весною? (со­лов'я, зозулі). А як співає соловейко? (Тьох-тьох). Як можна назвати такий спів солов'я? ("Соловей щебече"). А чому часто говорять, що зозуля не співає, а кує? (Ку-ку).

- З давніх-давен люди весну зустрічали, співаючи вес­нянки та хороводні пісні. Сьогодні я вас познайомлю з грою, яка називається "Розлилися води" (Читає текст гри). У грі дітей порівнюють із квітами, діти-квіти. І ви теж всі гарні, наче квіти.

- Діти, а хто знає, що таке брід? Брід - це мілке місце ріки, яке зручне для переходу або для переїзду. Люди знають про ці місця і тільки там переходять річку. Коли весною розливаються річки, вони стають великими, глибо­кими, такими, що їх не можна перейти вбрід. Тому у вес­нянці і співається: "Розлилися води на три броди...".

Хід гри.

Розлилися води на три броди.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Що в першому броді зозуленька кує.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке,

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Що в другому броді соловей щебече.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.

Трьох-трьох, трьох-трьох, трьох-трьох, трьох-трьох.

Що в третьому броді сопілонька грає.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.

Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду.

Зозуленька кує, бо літечко чує.

Приспів:

Гей діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Соловей щебече, садки розвиває.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна красна, зілля-зелененьке.

Трьох-трьох, трьох-трьох, трьох-трьох, трьох-трьох.

Сопілонька грає. На грання скликає.

Приспів:

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Ду-ду, ду-ду. ду-ду. ду-ду

 

 

Подоляночка

Мета: збагатити словник дітей словами: подоляночка, молодесенька; образними виразами: "підскоч до раю", "личко як скляночка".

Матеріал: дівчинка в українському одязі.

Хід заняття. У групову кімнату заходить дівчинка одягнена в український одяг.

- Діти, подивіться, хто до нас завітав на гостини.

Діти вітаються, розглядають дівчинку. Дівчина розповідає, що приїхала вона з Поділля і тому називається Подоляночкою. Діти розглядають одяг дівчинки (сорочку, свитку, намисто, стрічки, що вплетені в косу, віночок).

Подоляночка: А ви, діти, не сідайте, а до гри скоріш ставайте.

Всі діти стають у коло, Подоляночка всередині. Вихова­тель разом з дітьми співає, а Подоляночка виконує рухи.

Хід гри. Дівчата роблять коло, крутяться і співають, а одна дівчина показує те, що інші співають.

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона впала.

До землі припала.

Личко не вмивала,

Бо води не мала.

Ой встань, ой встань, Подоляночко,

Обмий личко, як ту скляночку.

Візьмися в боки

За свої скоки,

Підскоч до раю,

Бери дівча скраю.

Гра продовжується спочатку, коли діти обирають нову Подоляночку.

 

Кіт та миша

Мета: збагатити словник, дітей словами: нора, мишка, золоті комори.

Матеріал: іграшкові кіт і мишка.

Хід заняття. (Метушня за дверима) - Хто це заглядає до нас, подивіться? Це - маленька мишка. Вона дуже перелякана, хто ж її так злякав? Відгадайте малята:

Хто воно - оте звірятко,

Що на тигра схоже трішки

Й так його бояться мишки?

Що м'якенькі лапки має,

Ще й поважно походжає,

А як ляже мружить очі.

Щось собі під ніс муркоче. Хто це?

Правильно, це котик, ось і він до нас завітав (Заходить котик). Подивіться, яка в нього пухнаста шерсть (Вихова­тель пропонує дітям описати котика і мишку).

Хід гри. Діти беруться за руки і стають у коло, а двоє: "кіт" - хлопець поза колом, "миша" - дівчинка в колі. Коли діти підіймають руки вгору, "миша" тікає від "кота". "Кіт" намагається проскочити за "мишею" - у цей час діти опуска­ють руки.

 

А до нори мишка, до нори

А до золотої комори.

Мишка у нірку –

А котик за ніжку –

Ходи сюди –

А що ж то за мишка

Не втече,

А що ж то за котик –

Не дожене.

Мишка у нірку.

А котик за ніжку:

- Ходи сюди, ходи сюди.

Якщо "котикові" вдається спіймати "мишку", міня­ються ролями.

 

Голуб

Мета: збагачувати словник дітей лексикою: "ой голубе-голубонька", голубонька, ластівонька, тужиш, дзьоб, пше­ниця, чорно-біла, голубка-горлиця.

Матеріал: картинки із зображенням голуба, ластівки, пшениці.

Хід заняття. Діти послухайте загадку:

- Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мушок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує (ластівка).

- Правильно, це ластівка.

- Ластівка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір'ям кружляла

І на діток споглядала.

Подивіться, діти, на картинку. Хто розповість усе, що він знає про ластівку (Діти розповідають, вихователь до­повнює).

 

Послухайте скоромовку:

У голубки-горлички

Туркотливе горличко.

Горличка туркоче,

горличка воркоче.

Чому говорять, що в голуба - "туркотливе горличко". Подивіться на цю картинку (показує картинку із зображен­ням голуба). Хто розповість про голуба? (Вихователь допо­магає). Зараз пограємо в гру "Голуб" (Вихователь читає текст гри).

Хід гри. Учасники гри стають у коло, один голуб посе­редині. Всі діти йдуть в один бік, а голуб у протилежний, і співають:

Летів голуб попід хмарами,

Шукаючи собі пари.