Синоптичні євангелія(від гр. – букв. “бачити разом”; огляд, зведений, той, що дає огляд усіх частин складного цілого).

Єдині джерела:

Головні:

- “Логії” або Збірник висловлювань Господніх, складений Матвієм.

- “Збірник спогадів про події з життя Ісуса”, складений Марком на основі проповідей Петра.

Додаткові:

- “Євангеліє Господнє” або “Євангеліє Маркіяна”.

- “Євангеліє від євреїв”.

- “Євангеліє від єгиптян”.

 

Особливості:

· Оповідні книги про події з життя і діяльності І.Хр.

· Передають вчення І.Хр. в притчах або в коротких висловлюваннях.

· Матеріал групується за темами, а не в хронологічному порядку.

· Окремі тексти співпадають дослівно (Мт.8:3; Мк. 1:41; Лук. 5:13).

· І.Хр. – переважно як людина.

 

Наявні різночитання:

 

	Матвія	Марка	Луки
Родовід Ісуса	Від Авраама	Відсутній	Від Адама
Ім’я батька Ісуса	Яків	Відсутнє	Ілій
Настанови апостолам	Скрізь різні
Тексти “Отче наш”	+	_	+
Написи на хресті	Скрізь різні

 

Євангеліє від Матвія – 28 розділів.

Символом євангеліста є людина.

Охоплює події 38 років.

Написане 70-90 рр. після Р.Хр. грецькою мовою (можливо, арамейською).

Автор: один з 12ти апостолів.

Мета: довести, що Ісус – це є Месія, якого пророкували старозавітні книги. Для цього подає генеалогію Ісуса: від Авраама – обранця Ягве і Давида – легендарного царя.

 

Особливості оповіді:

· Дуже повне, велика кількість легенд, відсутніх у Марка.

· Невизначеність часу (лише ілюзорне дотикання до дійсності).

· Ґрунтовність і стрункість викладу.

· Велика кількість закінчених промов з релігійно-моралізаторським змістом: найбільш “учительне”: “Ідіть і навчіть всі народи” (тільки у Матвія у прощальній бесіді Христос посилає учнів “учити”).

· Події викладаються не в хронологічному порядку, а поєднуються в одне ціле схожі події: з 8 р. – ряд чудес, з 13 р. – притчі, хоча відбувалися і виголошувалися в різний час.

· Цитати з самого І.Хр. (частіше за інших євангелістів) Þ спосіб розкриття сутності Царства Небесного.

· Посилання на Старий Завіт: 16 розділів Þ показ змін Ісусом Христом основ Закону.

 

Зміст:

I. Обставини різдва І.Хр. (1,2).

II. Діяльність в Галілеї (3-20).

III. Страждання, смерть, воскресіння (21-28).

Сюжети, відсутні в інших євангелістів:

· Поклоніння волхвів.

· Побиття немовлят у Віфлеємі.

· Притча про десять дів.

· Воскресіння померлих під час розп”яття І.Хр.

 

Притчі:

¨ про сіяча;

¨ притча про пшеницю та плевели (бур”ян);

¨ притча про зерно гірчичне;

¨ притча про закваску;

¨ притча про десять дів;

¨ притча про перлини;

¨ притча про небесний невід;

¨ притча про двох синів;

¨ притча про злих виноградарів;

¨ притча про шлюбний бенкет;

¨ притча про таланти.

 

Образ Ісуса:

· Основа всіх небесних блаженств.

· Син царя Давида, спадкоємець ізраїльського трону, отже – Цар.

· “Друг митарів та грішників”.

· Реформатор.

· Протилежність І.Хрестителю: багато спілкується з людьми.

· Люди вважають пророком, що посланий Богом, але не вірять, що він Месія.

Євангеліє від Марка – 16 розділів.

Символом євангеліста є лев.

Охоплює події 7 років.

Найбільш давнє @ 70 р. після Р.Хр. Сирія.

Автор: з 70ти апостолів. Учень і перекладач Петра, супроводжував його до Риму. Можливо, твір самого Петра. Марко не був свідком подій, використав готовий матеріал. Не знає Палестини, не є іудеєм Þ погано орієнтується в єврейських звичаях.

 

Написане для християн неєврейського походження:

- Пояснює суть єврейських звичаїв.

- Перекладає окремі вирази.

- Не згадує Мойсеїв Закон, на Старий Завіт посилається лише двічі (1: 1-2; 15:28).

Все це дозволяє зробити образ І.Хр. доступним для сприйняття язичників.

 

Особливості оповіді:

· Найкоротше: відсутні розповіді про цілі етапи життя І.Хр. (генеалогія, дитинство).

· Переважає розповідний елемент, промов мало.

· Більше біографія, ніж легенда, відчувається характер спогадів.

· Відсутня логічна послідовність матеріалу.

· Високий рівень визначеності, яскравості деталей, життєвості.

· Переважає дія, а не вчення: 18 чудес і лише 4 притчі.

Зміст:

I. Поява Раба-Сина (1: 1-11).

II. Випробування Його відданості (1: 12-13).

III. Раб – Син за роботою (1:14 – 13:37).

IV. Раб – Син, “слухняний до смерті” (14:1 – 15:47).

V. Служіння воскреслого Раба – Сина, що отримав повну владу (16:1-20).

 

Притчі:

¨ притча про сіяча;

¨ притча про зріст насіння;

¨ притча про зерно гірчичне;

¨ притча про злих виноградарів.

Образ Ісуса:

· Божественна суть: прощає гріхи, що може робити лише Господь; зцілює хворих (біснуватих, одержимих).

· Чудотворець: здійснює чудеса завдяки арамейським формулам, що мають кабалістичний вигляд. Чудеса мають секретний характер: забороняє розповідати про них Þ не моралізатор, а чарівник; викликає у людей почуття жаху Þ Син Божий, Спаситель.

· Трудівник, слуга, робітник Божий Þ життя І.Хр. – служіння людям. “Бо і Син Людський і не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити...” (Мк. 10:45) Þ відсутня генеалогія.

· Людська сутність:

- П’є і їсть з митарями (2:16);

- Дуже стомлюється, навіть буря не може розбудити Його (4:38);

- Оглядається, щоб побачити, хто доторкнувся до Нього (5:32);

- Обнімає дітей, з Любов’ю дивиться на них.

ßßß

“людський елемент” – результат раннього часу створення євангелія.

· Одинокий: учні не розуміють Його.

· Фізична активність: окремі вирази “відразу ж”, “швидко”; описи чудес, здійснених з допомогою рук (зцілення глухонімого)

 

Євангеліє від Луки – 24 розділи.

Символом євангеліста є телець.

Охоплює події 39 років.

Написане в 80-105 рр. після Р.Хр. в Антіохії.

 

Автор: з 70ти апостолів. Учень Павла, приєднався до нього в Македонії, супроводжував в усіх подорожах. До ІІ ст. – лікар, раб (?). З VІ ст. – художник, що створив портрети Діви Марії, апостолів Петра і Павла.

Сам визнає, що не був свідком подій. Не був мешканцем Палестини (неточні географічні відомості), не був іудеєм (мало цікавиться Старим Завітом). Широка освіченість (мова, стиль, медичні терміни).

 

Особливості оповіді:

· Не лише описує події, а робить спробу пов’язати їх із загальним ходом історії.

· Найбільш літературно оброблене.

· Широкі промови замінені уривчастими монологами.

· Має форму листа: звертання до язичника Феофіла.

· Пом’якшує все, що вказує на єврейське походження християнства.

· Універсального характеру: родовід І.Хр. від Адама.

· Багато місць співпадають з євангелієм Марка, а отже, і з євангелієм Матвія.

· Євангеліє Марка включене майже повністю, окрім 6:45 – 8:26 та розповіді про Страсті.

· Велика кількість притч, сповнених милосердя:

- Про доброго самарянина.

- Про блудного сина.

- Про заблудшу вівцю.

- Про загублену драхму.

· Образи жінок зустрічаються частіше, ніж у інших Þ євангеліє називають “жіночим”.

Зміст:

I. Передмова (1:1-4).

II. Земні родинні зв’язки Ісуса (1:5 – 2:52).

III. Хрещення, генеалогія і спокушання І.Хр. (3:1-4:13).

IV. Служіння Сина Людського в Галілеї як Пророка-Царя (4:14-9:50).

V. Мандрівка Сина Людського з Галілеї в Єрусалим (9:51 – 19:44).

VI. Син Людський останній раз постає перед Ізраїлем як Його Цар. Отверження Його і принесення Ним Себе в жертву (19:45 – 23:56).

VII. Воскресіння, служіння Христа і вознесіння (24:1-53).

 

Сюжети, відсутні в інших євангеліях:

· Народження Іоанна Хрестителя.

· Римський перепис в Іудеї.

· Події, що супроводжують Різдво Христове.

· Небесне видіння пастирів.

· Бесіда 12літнього І.Хр. в єрусалимському храмі з іудейськими вчителями.

· Чудесне зцілення жінки.

· Чудесне зцілення 10 прокажених.

· Воскресіння сина вдовиці.

· Притчі:

- Про доброго самарянина.

- Про блудного сина.

- Про багатого і Лазаря.

- Про неправедного суддю.

- Про митаря і фарисея.

Образ Ісуса:

· Милосердний: молиться за своїх катів, “ які не відають, що творять ”. “Син людський прийшов не губити душі, а рятувати”.

· Звертається до всіх людей, а не лише до іудеїв.

· Проповідує прощення для всіх, хто покається: “ На небесах більше радощів буде про одного грішника, що кається, ніж про дев’яносто дев’ять праведників, що не мають потреби в покаянні ”.

· Друг бідних, грішників. Багатих засуджує, ненавидить багатство. Все життя був бідним (від народження). Щаслива людина – бідна. Царство Боже – для убогих. Милостиня – найвищий обов’язок ÞÞÞ соціальне євангеліє.

· Не лише Вчитель, але й Господь, Спаситель; не лише Месія, але і мученик (трагічна доля.).

Притчі:

¨ притча про сіяча;

¨ притча про закваску;

¨ притча про прощення боргів;

¨ притча про доброго самарянина;

¨ притча про безумного багатія;

¨ притча про смоковницю;

¨ притча про загублену вівцю;

¨ притча про загублену драхму;

¨ притча про блудного сина;

¨ притча про неправедного господаря;

¨ притча про багатого та злидаря;

¨ притча про неправедного суддю;

¨ притча про таланти;

¨ притча про злих виноградарів.