Усі досягнення грецької цивілізації, зібрані разом, є менш цікавими, ніж проста книга Псалтир.

В.Е.Гледстон

150 псалмів-пісень (гімнів поклоніння), що є зразком релігійно-мормльної лірики.

Творилися невідомими авторами (у заголовках 78 псалмів приписуються Давидові, 12 (49, 72-82) – пророку Асафу, 11 (41-48, 83, 84, 86) – левітам, синам Корнійовим, 2 - Соломону (71, 126), 1 (89) – Мойсею, 1 (88) – Єфаму Езрахіту і 50 – невідомим авторам) протягом ХІ ст. до н.е. та ІІ ст. н.е. Зібрані в одну книгу першосвящеником Ездрою (?).

 

Фактично складається з п”яти книжок:

І – псалми 1-40,

ІІ – 41-71,

ІІ –72-88,

ІV – 89-105,

V – 106-150.

Кожна книжка закінчується благословінням Бога.

Такий поділ був прийнятий у староєврейській мові і в перекладі сімдесяти (імітація 5 книг П”ятикнижжя).

Книзі притаманні єдність світосприйняття, спільність релігійних тем та мотивів: звернення людини (чи народу) до Бога як до сили особистісної, вірного спостерігача та слухача, що випробовує глибини людського серця.

 

Поетична форма та метрична організація псалмів заснована на синтаксичному паралелізмі, який об”єднує синонімічні варіації однієї і тієї ж думки або загальну думку та її конкретизацію, чи дві протилежні думки або ж два висловлювання, що перебувають у відношенні висхідної градації.

Класифікація псалмів за жанрами:

Ø панегіричні: прославляють Бога як творця всього сущого.

Ø мессіанські:

¨ 2-й – йдеться про Месію, який виступає як могутній цар і влада якого розповсюдилась на всю землю.

¨ 16-й – передбачення воскресіння Христа.

¨ 22-й –початкові рядки начебто промовляє в своїй молитві Ісус, розіп”ятий на хресті; оспівуються страждання, які витримав Христос.

¨ 45-й – зв”язок Ісуса і його Церкви.

¨ 72-й – Цар, прихід якого провіщає 2-й псалом, буде владарювати над земними царями.

¨ 110-й – потрійна іпостась Месії: Цар, Першосвященик і Суддя.

Ø плачі (молитви страждущих: сум народу чи групи віруючих з приводу нещастя (війна, засуха…) чи молитви про одужання.)

Ø гімни-подяки.

Ø псалми для служби в храмі.

Ø псалми-мудрощі: оспівується мудра поведінка людей перед Богом.

Ø псалми-прокляття: грішнику, ворогу, злочинцю. Були вилучені Другим Ватіканським Собором із списку молитов для священиків.

Ø покаянні псалми (особлива роль відводиться в католицькому богослужінні): про нещастя, біди, що трактуються як наслідок гріха.

Класифікація за змістом і настроєм:

І	Псалми епохи Царства	17, 19, 20, 28, 44, 47, 49.
ІІ	Псалми епохи полону	13,41, 42, 50, 52, 61, 62, 76, 101, 136.
ІІІ	Псалми епохи після полону	Псалми початку епохи другого храму: 92, 94-99.
Псалми епохи Маккавейського повстання: 29, 43, 58, 65, 73, 78, 82, 117.
Псалми, що зображають протилежність між праведниками і нечистивими: 1, 8, 9, 14, 15, 18, 22, 31, 32, 33, 36, 61, 74, 77, 87, 91, 100, 102, 104, 110, 111, 118, 127, 138, 144.
IV	Псалми пілігрімів	83, 119-133.
V	Літургійні псалми: для використання при богослужінні	66, 112-116, 134, 135, 145-150.
VI	Інші псалми (особлива група псалмів)	64, 67, 103, 106, 109 та ін.

Пророчі книги

Пророк (з грец.) – той, хто виступав від імені іншої істоти (Ягве).

Це не лише провидці в стані екстазу, вони захисники культу Ягве, прозорливі, що викривають соціальні несправедливості. У вченнях пророків Ягве виступає не лише як найвеличніший серед богів, але й найсправедливіший, що не дозволяє ображати сиріт і бідняків. Ягве – єдиний у світі бог і ніяких інших богів немає і не може бути.

Для вираження суті свого вчення вони використовували символічні образи або вчинки.

Перші пророки з’явилися у кінці правління Суддів. Їх діяльність у цей час мала груповий характер, вони повинні були супроводжувати жертвоприношення Ягве танцями і співами, чим поширювалася пишність ритуалу.

Окремі пророки (наприклад, пророчиця Девора) жили замкнуто.

Пізніше – значну роль починають відігравати окремі пророки. Частина з них виконує обов’язки радників при царськім дворі.

 

Пророк є Божим посланцем до народу: перш за все він покликаний утверджувати істину, а потім, коли народ приходить в стан упадку, завдання пророка – наставляти його на путь істинний. Тому його слово – це слово викриття і заклику, і лише в разі, якщо воно не доходить до совісті народу, то стає грізним попередженням про покарання, що чекає на народ.

 

Місія і звернення пророків:

1. Спасти народ від ідолопоклонства і беззаконня.

2. Не досягнувши цієї мети, оголосити народові його загибель.

3. Повідомити, що загибель не буде цілковита – рештки спасуться.

4. Із цієї решти вийде Особа, яка приведе усі народи до Бога.

5. Цією Особою буде Муж, який вийде із роду Давидового. Пророки називали його „Галузь”. Рід Давида, який колись був одним з найсильніших родів у світі, ослаб у період пророків. Щоб царювати в царстві, яке занепало, рід Давида мусив би знову відновитися в країні. Із цього роду мав би прийти Нащадок, який стане Царем над царями.

 

Пророки
Непишучі (Ілія, Єлисей)	Пишучі
	Малі (12)	Великі (Ісаія, Єремія, Єзекиїль, Даниїл)

Пророчими називають книги Ісаії, Єремії,Єзекиїля, Даниїла та 12-ти „малих” пророків.

Особливе значення у християн надається чотирьом книгам: Ісаії, Єремії, Єзекиїля, Даниїла: вони попередники християнства, що заклали основи цього вчення. Визначили, що Месія прийде не лише до іудеїв, але й до всіх, хто хоче опинитися в його царстві.

Є суто історичним явищем, для розуміння якого потрібно глибоке значення релігійної і громадянської історії Ізраїля.

У єврейській Б. вміщені за історичними книгами (книгами „ранніх пророків”).

У грецькій та латинській Б. – за морально-дидактичними книгами.

Існують відмінності щодо розташування самих книг пророків, більш того, зміст цієї частини Б. не завжди співпадає у виданнях різними мовами.

 

Ідеї кожного пророка:

Іоіль: Йона: Амое: Осія: Ісаія: Михей: Наум: Софонія: Єремія: Єзикиїль: Авдій: Даниїл: Авакум: Огій: Захарій: Малахій:

Видіння Євангельського періоду, об’єднання народів. Зацікавлення Бога Ізраїля ворогами Ізраїля. Рід Давида буде володарем світу. Єгова у призначний час стане Богом усіх народів. У Бога збережеться залишок для славної майбутності. Грядущий цар із Вифлеєма та Його всесвітнє царство. Неминуча кара прийде на Ніневію. Нове об’явлення, назване новим ім’ям. Гріх Єрусалима, його падіння і майбутня слава. Падіння Єрусалима, його відновлення і майбутня слава. Едом буде цілком знищений. Чотири царства і Боже вічне Царство. Повний тріумф народу Єгови. Другий храм і грядущий пишний храм. Грядущий Цар, Його рід і Царство. Кінцеве слово месіанського народу.

 

Тематика пророчих виступів в до- і післяполону періоди.

 

До полону	►	Виступи проти соціальної несправедливості.
►	Політичні виступи.
►	Боротьба за чистоту культури Ягве.
В часи полону	►	Втішання.
►	Монотеїзм.
►	Ідея месіанства.
Після полону	►	Храм.
►	Апокаліпсис.
►	Відродження релігійного і державного життя.

1) Книга пророка Ісаї – 66 розділів. З них Ісаї належать перші 39-ть (740-700 р.р. до Р.Х.). Останні ( 536 р. до Р.Х) – великий анонім. пророк часів Вавилонського полону – „Второісаія”.

 

Ісаія (Протоісаія) – ІІ пол. VІІІ ст. до н.е.

Інформація про нього – лише з книги (імена батьків, двох синів, становище при дворі царя Давида - радник). Про смерть – єврейська легенда: помер мучеником, цар Манассія наказав розпиляти його на дві частини.

Видатна фігура в Старому Завіті: вчення вплинуло не лише на сучасників, але і на наступні покоління.