Тема 8. Етика та етикет у діловому спілкуванні з іноземцями

1. Зміст Золотого правила ділового спілкування:

а) «Спілкуйтеся з людьми так, як Ви хотіли б, щоб вони спілкувалися з Вами»;

б) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони виконували ваші вимоги»;

в) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони ставилися до вас якнайкраще».

1. Готовність віддати перевагу інтересам іншого:

а) альтруїзм;

б) егоїзм;

в) егоцентризм.

1. Працелюбність, пунктуальність, раціональність, бережливість, педантичність, упорядкованість більшою мірою зустрічаються у:

а) Франції;

б) Бельгії;

в) Німеччині.

1. Теми культури і мистецтва, вітчизняної історії приділяють багато уваги у:

а) Англії;

б) Франції;

в) Індії.

1. Чайні церемонії цінуються в:

а) Італії;

б) Ізраїлі;

в) Англії.

1. Енергійність, незалежність, владність, прагматизм, жорсткість більшою мірою притаманна діловим партнерам з:

а) Швейцарії;

б) Австрії;

в) США,

1. Працелюбність, дисциплінованість, традиційність, відданість авторитету, самовладання, ввічливість, допитливість, естетичність більшою мірою притаманні діловим партнерам з:

а) Японії;

б) Зімбабве;

в) Іспанії.

1. Країна, в якій шанують суботу:

а) Ізраїль;

б) Іран;

в) Афганістан.

1. Країна, громадяни якої вважають її колискою цивілізації:

а) Індія;

б)Саудівська Аравія;

в) Єгипет.

1. Країна, в якій функціонує система каст:

а) Індонезія;

б) Індія;

в) Корея.

3.2. Тести для підсумкового контролю рівня знань студентів

 

1. Спілкування:

а) обмін інформацією між людьми;

б) взаємодія співрозмовників, з допомогою якої вони досягають спільної мети;

в) широкий спектр контактів людей, в яких вони здійснюють обмін інформацією і діями та пізнають один одного;

г) засіб впливу одного учасника спілкування на іншого.

2. Спілкування, яке визначається спрямованістю на виконання завдань трудової діяльності, наявністю офіційних і неофіційних зв’язків між його учасниками, регламентованістю змістом трудової діяльності:

а) офіційне;

б) ділове;

в) рольове.

3. Функції спілкування:

а) інформативно-комунікативна;

б) регулятивно-комунікативна;

в) афективно-комунікативна;

в) мотиваційно-комунікативна.

4. Засоби спілкування:

а) вербальні;

б) віртуальні;

в) невербальні;

г) афективні.

5. Механізми сприймання людини людиною:

а) фрустрація;

б) ідентифікація;

в) емпатія;

г) стереотипізація;

д) рефлексія.

6. Способи психологічного впливу на людей:

а) кодування;

б) зараження;

в) навіювання;

г) наслідування;

д) переконування.

7. Предмет курсу «Етика і психологія ділового спілкування»:

а) морально-етична зумовленість та психологічні закономірності ділового спілкування; б) система моральних норм та принципів, які регулюють спілкування людей;

в) система етикетних приписів, обов’язкових для виконання у ході ділового спілкування, та їх психологічне обґрунтування.

8. Об’єктивні чинники, що впливають на якість ділового спілкування: сфера трудової діяльності, система субординації ділового спілкування, характер трудової діяльності… (продовжити перелік).

9. Суб’єктивні чинники, що впливають на якість ділового спілкування: рівень свідомості особистості, рівень засвоєння культури спілкування, рівень засвоєння досвіду трудової діяльності… (продовжити перелік).

10. Моральні передумови спілкування: повага, толерантність, співчуття… (продовжити перелік).

11. Культура ділового спілкування:

а) форма творіння спілкуванні, систематизації та реалізації його норм, способів та засобів відповідно до ієрархії цінностей та установок;

б) набутий людиною комунікативний досвід, який дає змогу реалізувати спілкування відповідно до норм етики та естетики;

в) система умінь і навичок комунікативної поведінки, які дають змогу реалізувати спілкування успішно і досягнути бажаного результату.

12. Етикет:

а) сукупність правил поведінки людей, які визначають процедуру їх звернення один до одного;

б) сукупність формальних правил і настанов, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків; в) сукупність ритуалів, яких необхідно дотримуватися під час спілкування з людьми.

13. Історично складена форма передбачуваної, санкціонованої, упорядкованої символічної поведінки, в які порядок дій є канонізованим і не піддається поясненню в термінах засобів і цілей: а) соціальний ритуал; б) соціальний сценарій; в) забобон.

14. Мораль:

а) певна форма свідомості, що виступає у сукупності усвідомлених людьми принципів, правил, норм поведінки;

б) сукупність усвідомлених поглядів про належну поведінку у суспільстві;

в) сукупність усвідомлених поглядів про шляхи впровадження гуманістичних засад у взаємодію з навколишніми людьми.

15. Моральність:

а) утілення моралі у стосунках між людьми;

б) сукупність моральних якостей особистості;

в) система тих характеристик поведінки людини, які відповідають моральним нормам і принципам.

16. Етикетні приписи:

а) мають моральний смисл;

б) є формалізованими і не мають морального смислу;

в) не мають жодного сенсу.

17. Конвенційний характер етикету виявляється:

а) в дотриманні традицій, прийнятих тією чи іншою спільнотою;

б) в умовності прийнятих у ньому правил;

в) у відповідності моральним принципам і нормам.

18. Етикет виконує функції: декларації узгодження способу поведінки однієї людини з діями інших людей; презентації вихованості; засвідчення поваги до інших людей… (продовжити перелік).

19. Ввічливість:

а) побудова поведінки відповідно до етикетних приписів;

б) готовність прийти на допомогу іншим людям;

в) прагнення не завдавати неприємностей іншим.

20. Тактовність:

а) почуття міри у взаєминах з людьми, яке побудоване на розумінні їх стану;

б) уміння не нав’язувати свою думку, знайти необразливу форму допомоги;

в) щире ставлення до інших людей.

21. Делікатність:

а) відсутність прагнення демонструвати свої переваги;

б) стриманість поведінки;

в) особлива м’якість у спілкуванні, що ґрунтується на умінні не акцентувати увагу на недоліках співрозмовника.

22. Вихованість:

а) комплекс властивостей особистості, які свідчать про дотримання нею етикетних приписів;

б) комплекс властивостей особистості, які свідчать про сформованість соціальної спрямованості на взаємодію з навколишніми людьми;

в) комплекс властивостей особистості, які характеризуються наявністю суспільно значимих якостей, які відображають всебічність її розвитку.

23. Сторона спілкування, для якої є характерним використання вербальних і невербальних засобів:

а) інтерактивна;

б) перцептивна;

в) комунікативна.

24. Комунікативна сторона спілкування:

а) обмін інформацією між партнерами за допомогою словесних і несловесних засобів спілкування;

б) надання інформації партнерові за допомогою мови;

в) отримання інформації від партнера за допомогою мови.

25. Офіційні способи вербального зв’язку:

а) встановлюються офіційною структурою організації;

б) встановлюються офіційною та неофіційною структурами організації;

в) визначаються відповідно до наказів, розпоряджень організації.

26. Предметна інформація:

а) включає раціональні відомості про предмет обговорення;

б) включає раціональні та емоційні повідомлення про предмет діяльності;

в) включає емоційні повідомлення про предмет діяльності.

27. Модальність висловлення:

а) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити ставлення одного партнера зі спілкування до іншого;

б) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити негативне ставлення до співрозмовника;

в) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити позитивне ставлення до співрозмовника.

28. Культура слухання:

а) діяльність слухача, спрямована на сприйняття і запам’ятовування інформації від співрозмовника;

б) діяльність слухача, побудована на прагненні слухати співрозмовника, не перебиваючи його;

в) активна діяльність слухача, яка супроводжується аналізом отриманої інформації і побудована на бажанні почути і зрозуміти співрозмовника.

29. Нерефлексивне слухання:

а) уважне слухання, яке супроводжується активним мовним втручання;

б) слухання, яке визначається використанням зворотного зв’язку;

в) уважне слухання, яке визначається мінімальним мовним втручанням.

30. Діалог:

а) побудова спілкування на основі дотримання рівноправних позицій співрозмовників; б) побудова спілкування, яка дає змогу кожному висловитися;

в) побудова спілкування, в якому один зі співрозмовників є основним джерелом інформації, виконує функції організатора і є еталоном для наслідування.

31. Культура мовлення визначається: рівнем оволодіння механізмами мовлення, грамотністю мовлення… (продовжити перелік).

32. Денотація:

а) значення слова, зрозумілого обмеженому колу фахівців;

б) значення слова, прийнятого більшістю представників певної лінгвістичної спільноти;

в) наявність у слова більше одного загальноприйнятого у певній лінгвістичній спільноті значення.

33. Мовленнєва поведінка:

а) використання мови у певних життєвих обставинах, сукупність мовленнєвих вчинків; в) процес встановлення контакту однієї людини з іншою за допомогою мови;

г) елементарна одиниця мовленнєвого спілкування, висловлена у конкретних обставинах.

34.Комунікативна система, призначена для емоційного забарвлення повідомлення, надання йому виразності:

а) вербальна;

б) невербальна;

в) оптико-кінетична.

35. Елемент мовної структури, який використовують для позначення і визначення сенсу предмета або явища:

а) слово;

б) код;

в) символ.

36. Вторинні асоціації слова, які поділяють один або декілька членів певної спільноти:

а) конотація;

б) полісемія;

в) синонімія.

37. Мовна поведінка, спрямована на власне висловлення та розуміння з боку співрозмовника та підтримку розмови:

а) фатична поведінка;

б) раціональна поведінка;

в) ірраціональна поведінка.

38. Функція мови, яка забезпечує відображення в мовленні установки комунікатора на адресата, прагнення впливати на нього та формувати взаємини певного характеру:

а) емотивна;

б) комунікативна;

в) конативна.

38. Невербальна комунікація:

а) комунікативна система, яка включає в себе жести, міміку і пантоміміку того, хто спілкується;

б) взаємодія між людьми, що реалізується з допомогою немовних засобів;

в) взаємодія між людьми, що реалізується з допомогою немовних засобів і забезпечує обмін інформацією та її інтерпретацію;

39. Кінесика:

а) рухи, які відображаються за допомогою оптичної системи суб’єкта сприйняття інформації;

б) система жестів і поз, за допомогою яких співрозмовники передають повідомлення; в) інформативні мімічні рухи.

40. Такесика:

а) невербальна комунікація, що здійснюється з допомогою візуального контакту;

б) невербальна комунікація, пов’язана з тактильною системою сприйняття і реалізується за допомогою дотиків;

в) невербальна комунікація, пов’язана з системою жестикуляції.

41. Проксеміка:

а) невербальна комунікація, побудована на дотриманні певної відстані між співрозмовниками;

б) невербальна комунікація, побудована на використанні інтонації;

в) невербальна комунікація, побудована на просторовій організації спілкування.

42. Паралінгвістична система знаків: а) система вокалізації, яку використовують під час спілкування; в) включення в мову немовних звуків; в) поєднання засобів вокалізації з немовними звуками, що використовують під час спілкування.

43. Ольфакторна невербальна поведінка:

а) поведінка, побудована на використанні виразних рухів;

б) поведінка, побудована на використанні тактильних рухів;

в)поведінка, побудована на використанні запахів.

44. Невербальна комунікація включає повідомлення про: темперамент людини, емоційний стан людини, соціальний статус людини… (продовжити перелік).

45. Функції невербальної комунікації: доповнення, заміщення, заперечення… (продовжити перелік).

46. Стиль обладнання офісу, для якого характерні пропорційність деталей, витриманість кольорів:

а) хай-тек;

б) нова хвиля;

в) бруталізм.

47. Принципи добору одягу ділової людини: акуратність, актуальність, доречність, стриманість, відповідність моді… (продовжити перелік).

49. Система дій, які використовуються в діяльності або у взаємодії для досягнення мети: а) спосіб;

б) засіб;

в) прийом.

50. Спосіб передачі інформації:

а) речення;

б) повідомлення;

в) слово.

51. Учасник спілкування, який виконує дії, пов’язані з передачею інформації співрозмовнику (співрозмовникам):

а) комунікатор;

б) реципієнт;

в) сугестор.

52. Спосіб свідомого і організованого впливу на психіку особистості зовні з метою перетворення інформації у систему її установок і принципів:

а) дискусія;

б) полеміка;

в) переконання.

53. Спосіб впливу на співрозмовника, спрямований на спонукання його до відновлення зовнішній рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків:

а) наслідування;

в) переконання;

в) мотивація.

54. Цілеспрямований неаргументований вплив на людину (групу людей), який супроводжується некритичним сприйняттям інформації:

а) навіювання;

б) переконання;

в) наслідування.

55. Передача психічного стану від однієї людини до іншої в умовах безпосереднього контакту:

а) гіпноз;

б) зараження;

в) емпатія.

56. Свідоме або несвідоме використання хитрощів з метою встановлення контролю над ситуацією та досягнення власної мети:

а) маніпуляція;

б) актуалізація;

в) атракція.

57. Загальний план досягнення мети:

а) інтеріоризація;

б) екстеріоризація;

в) стратегія.

58. Система послідовних дій, які сприяють реалізації загального плану дій:

а) тактика;

б) методика;

в) технологія.

59. Система об’єктів або знаків, яка відтворює суттєві властивості системи оригінала:

а) зразок;

б) макет;

в) модель.

60. Форма:

а) варіант упорядкування ділового спілкування;

б) спосіб демонстрації зовнішніх ознак ділового спілкування;

в) спосіб організації комунікативної діяльності.

61. Форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями:

а) бесіда;

в) розповідь;

в) пояснення.

62. Форма спілкування, яка реалізується з метою демонстрації ввічливості і представлена набором усталених слів чи речень:

а) глибинно-особистісна,

б) індивідуальна;

в) ритуальна.

63. Форма ділового спілкування, в якій бере участь, як правило, невелика кількість людей і яка спрямована на обговорення ділових проблем і прийняття рішень:

а) дискусія;

б) нарада;

в) полеміка.

64. Нарада, призначена для збору інформації, її переробки і прийняття рішення:

а) інформаційна;

б) дискусійна;

в) диспетчерська.

65. Форма спільного обговорення проблем, які стосуються діяльності всього колективу організації:

а) збори;

б) нарада;

в) бесіда.

66. Форма обговорення проблеми, спрямована на виявлення істини через зіставлення різних поглядів:

а) бесіда;

в) дискусія;

г) перемовини.

67. Форма ділового спілкування, призначена для відзначення та рекламування товарів чи досягнень організації або окремих її представників:

а) збори;

в) презентація;

в) фуршет.

68. Час, рекомендований для проведення дискусії:

а) до 1 год.;

б) до 2 год.;

в) до 3 год.

69. Форма колективного прийняття рішення, яка визначається творчим підходом, продукуванням багатьох ідей, відсутністю критики на першому етапі їх вироблення та подальшим вибором однієї з них:

а) брейн-стормінг;

б) синектика;

в) диспут.

70. Керівник:

а) лідер колективу;

б) особа, яка є здатною керувати людьми та сприяти досягненню поставленої мети;

в) особа, на яку офіційно покладені функції управління установою та організації її діяльності.

71. Управління:

а) функція соціальних організованих систем різноманітної природи, яка забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програм і цілей;

б) спосіб або манера поводження з підлеглими;

в) сукупність адміністративних навичок керівника.

72. Головний компонент управлінської діяльності:

а) керівництво підлеглими;

б) забезпечення оптимальної діяльності організації;

в) спрямування діяльності підлеглих на отримання необхідного результату.

73. Сукупність принципів,, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей:

а) стратегія управління;

б) модель управління;

в) стиль управління.

74. Стиль управління, який визначається спрямованістю на колегіальну взаємодію та прийняття рішень:

а) авторитарний;

б) ліберально-потуральний;

в) демократичний.

75. Теорія управління, в якій акцентується увага на здоровій моралі, добропорядності, респектабельності керівників, які повинні піклуватися про своїх підлеглих:

а) класична;

б) емпірична;

в) школа наукового менеджменту.

76. Теорія управління, в якій надається перевага жорсткій ієрархії влади, управління виконавцями шляхом матеріального стимулювання:

а) класична;

б) теорія людських відносин;

в) емпірична.

77. Вольовий акт, спрямований на реалізацію дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації:

а) прийняття управлінського рішення;

в) мотивація мисленнєвої діяльності;

в) формування інформаційної основи управлінської діяльності.

78. Процес використання керівником спонукальних чинників, здатних впливати на діяльність та поведінку підлеглих:

а) стимулювання;

б) мотивація;

в) організація.

79. Управлінські відносини:

а) відносини між суб’єктом і об’єктом управління;

б) відносини між керівником і підлеглим;

в) відносини між керівником установи та її діловими партнерами.

80. Ділове свято, яке проводиться з метою рекламування діяльності організації, її успіхів, досягнень, привілеїв:

а) діловий прийом;

б) діловий обід;

в) презентація.

81. День, в який не рекомендується проводити презентації:

а) понеділок;

б) вівторок;

в) четвер.

82. Час, рекомендований для проведення презентації:

а) перша половина дня;

б) обідня перерва;

в) друга половина дня.

83. Діловий прийом, який не вимагає розсаджування гостей та чіткої регламентації в термінах перебування:

а) бокал вина;

б) бокал шампанського;

в) коктейль.

84. Обід, на якому кожний запрошений обслуговує себе сам:

а) ленч;

б) «а-ля фуршет»;

в) коктейль.

85. Напівофіційний одяг чоловіка для ділового прийому:

а) темний костюм, біла сорочка, темна краватка, чорні туфлі;

б) чорний костюм, біла сорочка, темна краватка, чорні туфлі;

в) коричневий костюм, біла сорочка, темна краватка, коричневі туфлі;

86. Напівофіційний одяг жінки для ділового прийому:

а) костюм темного кольору, темні туфлі на низьких підборах;

б) плаття для коктейлю, шкіряні туфлі під колір плаття;

в) плаття костюм світлого кольору, шкіряні туфлі під колір плаття.

87. На прийом «чорна краватка» чоловік одягає сорочку:

а) пастельних відтінків з ґудзиками в манжетах;

б) білу сорочку з ґудзиками в манжетах;

в) білу сорочку із запонками в манжетах.

88. На прийом «біла краватка» чоловік одягає:

а) піджак;

б) смокінг;

в) фрак.

89. Найурочистішим прийомом вважають:

а) вечерю;

б) обід;

в) сніданок.

80. Зміст Золотого правила ділового спілкування:

а) «Спілкуйтеся з людьми так, як Ви хотіли б, щоб вони спілкувалися з Вами»;

б) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони виконували ваші вимоги»;

в) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони ставилися до вас якнайкраще».

81. Готовність віддати перевагу інтересам іншого:

а) альтруїзм;

б) егоїзм;

в) егоцентризм.

82. Працелюбність, пунктуальність, раціональність, бережливість, педантичність, упорядкованість більшою мірою зустрічаються у:

а) Франції;

б) Бельгії;

в) Німеччині.

83. Теми культури і мистецтва, вітчизняної історії приділяють багато уваги у:

а) Англії;

б) Франції;

в) Індії.

84. Чайні церемонії цінуються в:

а) Італії;

б) Ізраїлі;

в) Англії.

85. Енергійність, незалежність, владність, прагматизм, жорсткість більшою мірою притаманна діловим партнерам з:

а) Швейцарії;

б) Австрії;

в) США,

86. Працелюбність, дисциплінованість, традиційність, відданість авторитету, самовладання, ввічливість, допитливість, естетичність більшою мірою притаманні діловим партнерам з:

а) Японії;

б) Зімбабве;

в) Іспанії.

87. Країна, в якій шанують суботу:

а) Ізраїль;

б) Іран;

в) Афганістан.

88. Країна, громадяни якої вважають її колискою цивілізації:

а) Індія;

б)Саудівська Аравія;

в) Єгипет.

89. Країна, в якій функціонує система каст:

а) Індонезія;

б) Індія;

в) Корея.

90. Основні принципи міжнародного етикету: повага до культури країни, точність, обов’язковість… (продовжити перелік).