Семантика «кохання» в німецькій і українській лексикографії

 

Для аналізу було використано 16 словників німецької мови та 15 словників української мови різних типів.

У словнику братів Грімм (ХІХ ст.) “ Liebe “ тлумачиться за допомогою запозиченого з латинської мови “amor“, і характеризується як слово, обмежене вживанням переважно на території верхньонімецьких діалектів (тобто Средньої та Південної Німеччини, німецьких кантонів Швейцарії і німецької Австрії), автори розглядають його як форму стану до прикм. “lieb“ (896 р.) [341]. Словник давньоверхньонімецької мови Герхарда Кеблера (ХХ ст.) [324] також зазначає наявність на початку ІХ ст. форми “liubī“, що у верхньонімецьких і у нижньонімецьких діалектах означала Freude, Zuneigung, Liebe Annehmlichkeit, Erfreuliches, Treue, Lieblichkeit; автор порівнює ці значення з індогерманським дієсловом та прикметником з основою “leub^h-“, у значенні gern haben, begehren, lieb.

Брати Грімм поглибили вивчення цього кореня, зокрема його походження, віднісши його до давньоверхньонімецького періоду (від поч. писемності приблизно до 1050 року) крім “liubî“, ще й “liupa“.

У середньоверхньонімецький період (з 1050 до 1500 року) етимологічні джерела вже фіксують “liebe“ у значенні Wohlgefallen, Liebsein, Freude, Liebhaben, Gunst, Liebe [335, 346]; в області нижньонімецьких діалектів (південь Німеччини та німецькі поселення в сусідніх з Німеччиною та Австрією державах: Італії, Угорщині, Румунії, Чехії, Словакії) досліджуване дієслово передавалося давньосаксонським “liubî“. Надзвичайну територіальну поширеність кореня “liubî“ підтверджує також словник Фасмера [330]. Щодо північних країн, то брати Грімм залучають для порівняння нідерландське “lieve“, наголошуючи на тому, що наведена форма споріднена з німецьким “liebe“ тільки в корені, але їх значення розбіжні. Готська і давньоскандинавська мови не фіксують жодного субстантивного утворення для порівняння, а отже й для чіткого розуміння семантики.

У першому українському друкованому словнику XVI ст. – «Лексисъ» Лаврентія Зизанія – лексеми «коханье» і «любление» окремо не пояснюються, але за їх допомогою тлумачаться інші слова, що свідчить про широке вживання цих лексем у зазначений період [314].

У «Словнику староукраїнської мови XIV-XV століть», укладеному Д. Гринчишиним (1977) «полюбити» пояснюється як «вибрати собі до вподоби, уподобати, сподобати», а «слюбити ся» як «сподобатися, полюбитися» [327, с. 189, 338].

У «Малоруско-німецькому словарі» ХІХ ст. Є. Желехівського та С. Недільського «кохати» ототожнюється з німецьким “ Liebe “ і вже означає «бути закоханим у когось» [318, с. 372].

Отже, уже з XVI ст. в українській мові використовується дві лексеми на позначення сильного потягу до особи протилежної статі. Аналіз сучасних словників дає змогу виявити такі особливості їхньої семантики.

«Кохання» тлумачиться як: «1. почуття глибокої сердечної прихильності до особи протилежної статі; закоханість; 2. рідко. те саме, що любов; 3. дія або стан зі значенням кохати і кохатися» [315; 327, с. 424, 310, с. 459; 329, с. 745].

«Любов» трактується так: «1. почуття глибокої сердечної прихильності до особи протилежної статі; кохання, інтимні стосунки з особою протилежної статі; 2. почуття глибокої сердечної прихильності до когось, чогось; 3. інтерес до когось, чогось, внутрішній духовний потяг до чогось» [315; 327; 329, с. 456; 310, с. 499; 329, с. 781].

У наведених прикладах очевидна синонімія, що підтверджується і словниками синонімів української мови [325].

У художніх творах українських письменників натрапляємо на пояснення різниці між коханням і любов’ю, як, наприклад, у В. Винниченка в романі «Сонячнамашина »: «Кохання є дикий кричущий цвіт, з якого виростає рідкий рідкий плід – любов. Без цвіту нема плоду, але не всякий цвіт дає плід. […] Кохання налітає зразу, в один момент. І може відійти з такою самою раптовістю та легкістю, як і налетіло. Любов приходить пізно, за коханням […] в одязі великих страждань […], приходить непомітно, але стає всевладною господинею й відходить трудно, з муками, зі смертю» [ВВМ]. У Семена Скляренка в романі «Володимир» знаходимо схоже пояснення: «Щира любов – вічна, вона нагадує дивний камінь ізмарагд, що завжди випромінює сяйво, вона – зоря, що світить тим яскравіше, чим темніша ніч навкруги» [СС].

У дисертації вивчається емоційний бік концепту КОХАННЯ, а оскільки семантичне значення вживаних в українській мові лексем «кохання» і «любов» характеризується підвищеною емоційністю, то вони розглядаються нами як синоніми.

Як переконуємося, значення субстантивованого інфінітива “ Liebe /кохання /любов “ проявляється по-різному. Історичні словники починають трактування з духовного боку любові й завершують статевим, словники останніх років, навпаки, зосереджують увагу спочатку на відбитті статевої функції [324; 335; 318; 315, с. 351, 352; 354]. Наше дослідження присвячено насамперед вивченню інтимного складника “ Liebe /кохання /любов “, тому доцільно почати розгляд саме з нього.

Спираючись на теорію семантичних ролей Ч. Філмора й на детальну класифікацію семантичних ролей, запропоновану В. О. Плунгяном [82, 83, с. 225-253], “ Liebe /кохання /любов “ слід розглядати як об’єктний/суб’єктний імперсонал і трактувати як «учасника ситуації P, що не визначений, «щось»: die Liebe ist ein Rätsel, das niemand auflösen kann ( Luther), die Liebe ist eine Übereinstimmung zweener willen ( Luther), die Liebe als freie Aufnahme des Willens eines andern unter seine Maximen ( Gellert). В українській літературі в О. Кобилянської читаємо: « Ідеалізуючий простір (тобто кохання – І. Ж.)» творить те, що любиться так часто якийсь «фантом», не подібний навіть до живої тої істоти, що збунтувала нашу душу до глибини » [КОЦ]; у П. Загребельного: «А що таке любов? Невловимість, як і душа» [ЗПЄ]; у П. Куліша: «Ся велика Божа тайна цілим світом править і турецького султана рівно з нами славить» [КПГ].

Узагальнення словникових даних і даних з текстів художньої літератури уможливлює розрізнення 6 типів трактувань лексеми “ Liebe /кохання /любов “ за 20 ролями.

1) Об’єктний імперсонал “ Liebe /кохання /любов “спричиняє сильне душевне почуття, глибоку прихильність істоти однієї статі до істоти іншої статі, тобто реалізується в ролі хабітуального прогресива (в момент T тривала динамічна ситуація P актуально має місце «як раз зараз/тоді»). Наприклад, у творі І. Франка читаємо: «Господи, що за краса, що за лице, що за очі! Мене тягло до неї, я не міг опертися» [ФІБ]. У словнику братів Грімм наводиться строфа з вірша П. Флемінга, що ілюструє сприйняття кохання людиною ХІХ ст.: “ das süßeste tun, das wir die Liebe nennen, / den freien Dienst, den wundenlosen Streit, / den besten Schmack, die Zuckerung der zeit, / den lieben Tod, das angenehme brennen, / und was wir sonst noch bessers können nennen, / das leset hier “; в українському варіанті: «Нема нічого кращого, вищого й святішого в житті, як кохання» [ВВМ]; з прислів’їв: «З милою наговорився, як меду наївся» [Додаток Е]. Характерною особливістю є бінарність поняття “ Liebe /кохання /любов “ – здатність як породжувати відповідне почуття, так і перешкоджати його появі; тут “ Liebe /кохання /любов “ є рефлексивом (суб’єкт ситуації P референційно тотожний її об’єкту): “ Liebe macht Gegenliebe “, “ Liebе wehrt Gegenliebe “ [330]; в українському варіанті: «Кохання породжує кохання», «Вона за ним сохне, а він і не охне», «Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї – вона за тобою» [Додаток Е].

За допомогою єдиного контрастиву (Solum) (виокремлення тільки Р, нічого іншого крім Р) розмежовується зміст слів “Freundschaft“ та “Liebe“: “ liebe denn, ach! liebe! Keine Freundschaft! Alles oder nichts! “ (Göckingk); в українському варіанті: «Хто ревнує, той не любить», «Де ся люблять, там ся чублять» [332, с. 25]; «Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!» [Додаток Е].

Ситуація кохання характеризується целятивністю (дія P реалізується суб’єктом таємно від інших учасників ситуації або третьої особи («таємно», «незаконно»): “ kein Feuer, keine Kohle kann brennen so heiß, als heimliche Liebe, von der niemand nichts weis “ (Volkslied ). “ öffentliche Strafe ist besser, denn heimliche Liebe “ (Maaler); “… dass ich sein lieb muss meiden, dass ich sein lieb muss heimlich tragen “ (Uhland). Серед українських прислів’їв маємо такі: «Кого кохає, за тим і зітхає», «Болить серденько, та плакать стидненько!», «Не втаїться любов, як у мiшку шило», «Любовi, вогню та кашлю вiд людей не сховати» [Додаток Е].

Ситуацію фрустрації (дія Р була реалізована даремно, тобто без очікуваного результату) ілюструє нерозділене кохання: “ (Ich) betrübe meinen Geist, dass deine Liebe nun ein andrer, falsches Herz! besitzt “ (Göckingk); укр.: «Було важко дивитися на цей передранковий світ і відчувати в серці брилу своєї безнадійної любові» [ШВ]; «Він гукав, він кликав її, свою, видно, найпершу любов, в очах його бриніли немічні сльози. Чим вона могла тут помогти?! Як затамувати незагойну рану, котру лишає людині на всеньке життя нерозділене кохання? Були б такі ліки – хай навіть добуті з власного серця – вона віддала б їх» [ОМ]; в українському фольклорі: «Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, – не твоя дівчина!» [Додаток Е].

Вдалим творчим рішенням можна вважати метафору, на яку ми натрапили в одній з німецьких народних пісень (“ Tempora mutantur “) і яка являє собою алегоричний діалог, що виразно демонструє, чим може закінчитися тривале кокетування. У ролі чоловіка – веселий зяблик, у ролі жінки – троянда. Реалізується предметний фрейм, схема буття, він – асистив, ситуація фрустрації.

Він звертається до неї, як до королеви, добре розуміючи, що вони зовсім різні, однак сповнений бажання докласти всіх зусиль, щоб здійснити свою мрію: співати для неї найсолодші, задушевні пісні про кохання. Однак горда троянда (висловлюючи загальне жіноче ставлення до чоловіків), з презирством відповідає, що якби він був золотим фазаном, то вона б може й подумала про це: “ Ein Finkenhahn / soll mich nicht betören; / wenn du wärest der Goldfasan, / möcht' ich vielleicht dich erhören “. Метафора “ Goldfasan “ є маркером епохи виникнення пісні – у часи панування націонал-соціалізму так називали найвпливовіших прибічників партії [340]. Реалізується компаративний фрейм, схема схожості поряд з акціональним фреймом, схема каузації, жінка в ролі малефактива, чоловік – афектива.

У наступних строфах йдеться про зимову зустріч зяблика на тому ж місці вже з тернистим чагарником, на який перетворилася прекрасна троянда: “ Wartend auf den Goldfasan, / hat sie die Blüte verloren “ – Чекаючи на золотого фазана, / вона втратила цвіт. Реалізується предметний фрейм, схема буття, жінка в ролі інтенсивного дуратива. В уявному діалозі вона називає його своєю мрією, закликає згадати про перше кохання, однак зяблик, оглянувши жалюгідний кущ, уїдливо відповідає: “ Mein Fräulein – ich danke! “. Кінцівка пісні містить повчання для дівчат: час минає, відцвітають навіть кращі з квітів – троянди, панування краси швидкоплинне, чекати на фазана ризиковано, заміж треба йти поки пропонують. Реалізується акціональний фрейм, схема дії, чоловік у ролі малефактивного агенса, жінка – афектива.

Схожі приклади ситуації фрустрації знаходимо й в українському пареміологічному фонді: «Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня», «Не нашого пера пташка у Івашка», «Солом'яний парубок золоту дівку бере» [Додаток Е].

Слід окремо підкреслити граматичну своєрідність вживання в німецькій мові додатку в генітиві, на що звернено увагу в словнику братів Грімм. Автори наголошують, що додаток у генітиві відмежовує чоловіче порядне та гідне кохання від заплямованого розпусного жіночого: “… deshalb groß Krieg entstanden ist, und wards trojanisch hör zerstört. Der Weiber Lieb hat viel bedört (die liebe zu den Weibern)“ (Schwarzenberg). Те ж стосується і присвійних займенників жіночого роду: “ es glag mir nie so hart / dass ich trag heimlich leiden / gen einem Frewlein zart, ir Lieb hat mich umfangen, dazu ir gut Gestalt “ (Uhland).

Як підтвердження негативної конотації присвійних займенників жіночого роду для порівняння наводиться піднесений рядок Ґете: “ Sagen sie ihr, dass ich hier bin, dass der Mensch hier ist, der seine erste Liebe und das ganze Glück seiner Jugend an sie knüpfte “ (Gоеthe).

Українська народна творчість щодо цього підсумовує: «У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски», «Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові» [332].

Негативної конотації набуває й недозволене (заборонене) кохання: “ oft kleiden sich des Lasterstrieb / in die Gestalt erlaubter Liebe “ (Gellert); “ der fleischlichen Liebe nicht zugetan “ (pol. stockf), та вдаване: “ Das haben wir beide erfahren, / was falsche Liebe tut “ (Vilmar, Handbüchl. für Freunde des Volksl ); “ der seine Knie /mit Geschenken kriechend vor dir biegt, / und, mit Brunst im Auge, Liebe lügt “.

Українська мудрість більш конкретна як щодо недозволеного кохання: «Той сам себе губить, що чужую жону любить», «Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш», «Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина!», «Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа» [Додаток Е], так і щодо вдаваного: «Соловей співа, поки дітей нема», «Хлоп'яча любов – як вода в решеті» [Додаток Е].

До цього ж типу належить суб’єктний імперсонал у ролі посибілітива ( суб’єкт ситуації P може (здатний, спроможний, не має перешкод) здійснити P), що реалізується в контекстах: мати кохання, плекати, відчувати, проявляти, потребувати, віддавати, отримувати, сприймати, коли коханням пронизано усе єство: liebe atmen. Найточніше визначення цього почуття наведене у словнику Йогана Аделюнга (1774–1786): “ Liebe “ у вузькому значенні страждання, “ das zu einer Fertigkeit gewordene Verlangen nach dem Besitze oder Genusse einer Person andern Geschlechtes, da sie denn so wohl rechtmäßig und geordnet, als unrechtmässig und ungeordnet seyn kann “ – «жадоба, що перетворилася на готовність володіти або насолоджуватися особою протилежної статі, не залежно від законності та порядності» [324, 340]. Українські приклади в контексті «почуттям кохання пронизано усе єство»: «Без сонця не можна бути, без милого не можна жити», «Тіло обіймає, а душу виймає» [Додаток Е]; у контексті « жадоба, що перетворилася на готовність володіти»: «Любов закону не знає», «Любов гори верне» [Додаток Е]; у контексті «віддавати, передавати кохання»: «Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш», «Душа душу чує, а серце серцю вість подає», «Не дороге даруваннячко, дороге твоє коханнячко», «Як дасть обнятися, то дасть і поцілуватися» [Додаток Е].

Щодо функції лексеми “Minne“ в сучасній німецькій мові, то аналіз дає змогу визначити її лімітативну роль (настання ситуації Р є умовою припинення ситуації Q – «Q, поки не Р»), оскільки слово “Minne“ у стародавній німецькій мові використовувалося поряд з “Liebe“, але позначало тривале любовне почуття. У зв’язку з пізнішим відмовленням від поняття “Minne“ різниця у семантичному наповненні між обома словами зникла. У ХVІІІ ст. вживання “Minne“ знову відродилося, воно одержало значення “ Liebe “, однак з відтінком застарілого [340, 324, 344].

2) Об’єктний імперсонал “ Liebe “ в ролі каузатора породжує стан душі, коли радіють чиємусь благу й намагаються досягти подібного. Любов цього типу виникає з природного інстинкту й позбавлена схильності оцінювати предмет за його якостями. Взагалі почуття прихильності, що примушує людину піклуватися про іншу людину. Сюди належить також любов Бога до людини, як до власного творіння, і любов людей до Бога [340, 337]. Наприклад, в українській літературі: «Що для нашого грішного ока вбачається неможливим і необорним, те одним подихом уст божих знищується в порох: хто-бо єсть більший від господа і де джерело любові!» [СМО].

Окремими функціями наділений суб’єктний імперсонал “ Liebe “ в ролі дистантного каузатора ( до ситуації P залучений агентивний учасник X або учасник з роллю причини («X зробив так, що P»; «P через X»), який викликає глибоку прихильність однієї істоти до іншої. Він змушує ставати милим і припадати кому-небудь до серця, викликати приязнь і дружні почуття. У загальному значенні викликає особливо щиру прихильність до божественної або людської істоти: “die Liebe ist das edelste Vereinigung“ [340, 344]. Українське прислв’я стверджує: «Де любов, там благодать» [Додаток Е].

Асистивний каузатор («допомагає»): “das Band der Liebe“; укр.: «Завдяки існуванню любові можна перетерпіти всю нікчемність світу» [ЗПЄ].

Ліквідативний каузатор (суб’єкт каузує знищення об’єкта в результаті здійснення P): “in Liebe entbrennen“.

Малефактивний бенефактив (дія P відбувається зі шкодою/збитками для учасника X): Gift der Liebe, vor Liebe leiden, der Liebe opfern. Укр.: «кохання моє ще страшнішою п'явкою вп'ялось мені в серце!» [СМО]; з пареміологічного фонду: «Чим більша любов, тим глибша рана після зради», «Мила була злука, а гірка розлука» [Додаток Е].

Рефлексив: суб’єкт ситуації P референційно тотожний її обєкту: “der Liebe sich weihen, mit Liebe hängen an“.

Аспектами, що вказують на тривалість ситуації любові можуть бути:

Інтенсивний дуратив (у значенні дуже/занадто довго): у словниках це підкреслення нескінченності божественної любові, на відміну від швидкоплинного земного існування “alles Ding währt seine Zeit, Gottes Lieb in Ewigkeit. (P. Gerhard)“. Укр.: «Що для нашого грішного ока вбачається неможливим і необорним, те одним подихом уст божих знищується в порох: хто-бо єсть більший від Господа, і де джерело любові!» [СМО]

Комплетив (досягнуто природний кінець у розвитку ситуації Р – «до кінця, повністю»): “ Liebe ausbrennt, Liebe erkaltet, Liebe erlischt, der Tod der Liebe, Liebe hat einе Ende “. Укр. прислів’я: «І гаряча любов стигне», «Любов не пожежа: займеться – не погасиш» [Додаток Е]; приклад з художньої літератури: «Стільки любові розхлюпали ми на хвилях моря, що вона й досі горить у тих місцях, як фосфор» [ЯЮМ]. Градатив: динамічна ситуація Р розвивається в напрямку поступового накопичення результату – «все більше і більше».

За допомогою контрастиву (виокремлення об’єкта ситуації Р з контрактивної множини Р, саме Х) чітко розмежовується семантика споріднених понять: “Glaube, Hoffnung, Liebe“ – «віра, надія, любов» або “Liebe und Treu und Glaube“. Семантичний аналіз словникових статей доводить, що “Liebe“ найвагоміше серед інших [328, 340, 323], чим і обґрунтовується змістовна нерозривність словосполучення “Liebe und Ehrfurcht“.

3) Функція об’єктного імперсоналу “ Liebe “ в ролі еволюційного тоталітативу (дія P стосується обєкта цілком (цілком; повністю; усе до кінця) підкреслює фізіологічний, статевий потяг до особи протилежної статі: “ Ich … warnte ihn vor den Ausschweifungen in der Liebe) (H einse). Сучасні словники, як, наприклад «Німецький тлумачний словник для іноземців мережі Canoo» [356] або лексикон Йозефа Мейєра [348] роблять акцент саме на цій специфічній рисі іменника “ Liebe “ й розкривають його семантику за допомогою всього двох значень, найпершим (а, отже, й найважливішим) з яких вважаються близькі стосунки, а як узагальнення наводиться “ lieb haben “, що можна вважати роллю оцінного депреціатива (суб’єкт виконує дію P без визначеної мети або наміру, часто для власного задоволення («просто так»). В українських прислів’ях читаємо: «Любощі та вечорниці доведуть і до шибениці» [Додаток Е].

Роль інструмента способу дії виконує чарівний засіб, що використовується для виклику почуття, за допомогою якого хочуть перешкодити статевому потягу до когось іншого й зробити якусь особу вірною: “ einem die Liebe zu essen oder zu trinken geben “ (polit. Stockf); укр.: «...Боже, забери все, тільки дай мені покохати... » [ДВ].

4) Функція об’єктного імперсоналу “ Liebe “ у ролі еволюційного веритиву (суб’єкт виконує дію P особливо добре/ретельно) розкриває риси характеру: доброта, професійність, відповідальне ставлення до чогось, любов до тварин, до речей, до життя.

5) Функція об’єктного імперсоналу “ Liebe “ у ролі малефактиву (дія Р шкодить учаснику Х) часто реалізується у формі персоніфікованого кохання, прийом, що допомагає передати почуття більш менш точно: “ die Liebe ist ein guter Jäger, sie lässt uns die Freiheit wie den wilden Vögeln, bis wir erwachsen sind “ (Arnim); укр.: «Але любов у світі не тільки любов породжує, але й усі біди» [ШВ]; українська народна мудрість: «Любов зла – полюбиш і козла», «Панське кохання – гірке горювання», «Від любого пана люба й рана», «У моря багато горя, а у любові – ще більше» [Додаток Е].

6) Інструментом мети є об’єктний імперсонал “ Liebe “ , використаний як звертання до коханої особи, “deine, eure liebe“ (у давній мові вживалося як звертання та титул); звертання до слухачів; до родичів або дружніх дворянських осіб (до ситуації Р залучено обов’язкового учасника, що виконує роль інструмента). При ширшому трактуванні цієї ролі такий показник може долучати учасників, що позначають мету («для чого»), спосіб («як») тощо). Сьогодні використовується як жартівливе звертання: meine brüderliche Liebe, meine schwesterliche Liebe, (у разі необхідності виділення певної особи серед інших). Більш поширеніими є звертання до коханих: und wärst du selbst die niedrigste geboren, / du müsstest dennoch meine liebe sein (braut von Messina v.) [330, 340]. Укр.: «бо вона була колись ключницею княгині Ольги, таємною любов'ю покійного князя Святослава, матір'ю князя Володимира, що нині переможно вступав до города Києва» [СС].

Різнобічне лексикографічне тлумачення концепту КОХАННЯ відповідає декільком фреймовим структурам.

Предметний фрейм представлений у проаналізованих словниках такими схемами й ситуаціями.

Квантитативна схема «ДЕХТО/ ДЕЩО є СТІЛЬКИ-кількість» реалізувалася в двох ситуаціях:

1.Solum «тільки P»; «постійно P» (нічого іншого, крім P): liebe denn, ach! liebe! Keine Freundschaft! Alles oder nichts!; keine Liebe ohne Schwierigkeiten; «Хто ревнує, той не любить»;

2. Intensive ситуація P має підвищену інтенсивність («дуже», «багато»): ewige Liebe / вічне кохання.

Кваліфікативна схема «ДЕХТО/ ДЕЩО є ТАКЕ-якість» реалізувалася в чотирьох ситуаціях:

1. Contrastive (виокремлення ситуації P з контрастивної більшості («саме Р»; «P, а не Q»); розрізнялися суб’єктний (Liebe lehrt aber nicht scheut) і об’єктний контрастиви: Liebe und Tod / кохання та смерть;

2. Intensive ситуація P має підвищену інтенсивність («сильно», «багато», «дуже»): der Liebe Flammen / полум’я кохання, brünstige Liebe / пристрасне, полум’яне кохання, das Meer der Liebe / море любові, der Strom der Liebe / ріка любові, grenzenlosе Liebe / безмежна любов;

3. Nimifactive ситуація P реалізується з надмірною інтенсивністю і/або тривалістю, що призводить до негативних наслідків: Liebe ausbrennt / кохання відпалало, Liebe erkaltet / кохання холоне, Liebe erlischt / кохання згасло, Liebe hat ein Ende / кохання закінчується, Liebe mit Füßen getreten / розтоптати кохання ногами;

4. Completive досягнута (природна) межа в розвитку ситуації P («повністю»; «до кінця») das Band der Liebe zerreissen / розірвати узи любові.

Локативна схема «ДЕХТО/ДЕЩО є/існує ТАМ-місце»: «LIEBE» має місце панування:

Habitual ( ситуація P має місце регулярно («зазвичай», «звичайно», «як правило»): ein Reich der Liebe / імперія любові, ein Land der Liebe / країна любові, der Bach der Liebe /струмок любові, der Quell der Liebe /джерело любові.

Темпоральна схема «ДЕХТО/ ДЕЩО існує ТОДІ-час»: була представлена лише трьома ситуаціями:

Temporary ситуація P має місце тимчасово, до настання деякої іншої ситуації («доки»): Liebe auf den ersten Blick / кохання з першого погляду; Morgen der Liebe /ранок кохання, Jugend der Liebe /юність любові, Frühling der Liebe /весна любові, Mai der Liebe /травень кохання, Wonnemond der Liebe /травневе кохання, Herbst der Liebe /осінь любові, Winter der Liebe /зима любові.

1. Gradative (динамічна) ситуація P розвивається в напрямку поступового накопичення результату («все більше й більше»): in Liebe entflammen /спалахувати коханням, Liebe ausströmen /випромінювати любов, Liebe verbreiten /розливати любов;

2. Continuative-Unexp ситуація не припиняється, незважаючи на очікування мовця («все ще»): die Sehnsucht nach Liebe /прагнення кохання, alte Liebe röstet nicht /старої любові й іржа не їсть, „Es duftet wieder alte Liebe, es grünet wieder alte Lust“ (Uhland).

Схема способу буття «ДЕХТО/ ДЕЩО існує ТАК-спосіб»: реалізувалася в одній ситуації: Possibilitive – суб’єкт ситуації P може (спроможний, у стані, не має перешкод) здійснити P: die Macht der Liebe /влада любові.

В акціональному фреймі, де декілька предметів, що є учасниками подій, наділяються аргументними ролями реалізувалися такі схеми:

Схема стану/процесу «ДЕХТО/ДЕЩО-агенс діє», представлена в синтаксичних одиницях, до складу яких увіходять дієслова неспрямованї дії. Термін діє (acts) вживається в значенні «зберігає або змінює свою власну ознаку (кількість, якість, місце або спосіб буття) у певний момент або проміжок часу». Збереження ознаки є стан, зміна ознаки – процес. Поширеними виявилися такі ситуації:

Celative дія P виконується суб’єктом потай від інших учасників ситуації або третьої особи: dass ich sein Lieb muss heimlich tragen / кого кохає, за тим і зітхає; як гляне – серце в'яне;

Frustra дія P була здійснена даремно, без очікуваного результату: unerfüllt /нездійсненне, unglücklich /нещасне, unmöglich /неможливе, verboten /недозволене.

Схема дії, що містить зв’язку діє на (acts upon), моделює акт, який об’єктивується дієсловами спрямованої дії. Такий акт може бути двох типів. В одному випадку це фізичний або духовний контакт між агенсом і пацієнсом, за якого пацієнс не змінюється: «ДЕХТО/ ДЕЩО-агенс діє на ДЕХТО/ ДЕЩО-пацієнс». В іншому випадку цей вплив агенса (або інструмента) на пацієнс, у результаті якого пацієнс зазнає змін: агенс робить його ТАКИМ. Отже, пацієнс стає афективом (від лат. affectus – душевне хвилювання, пристрасть, нервово-психічне збудження з втратою вольового контролю): «ДЕХТО/ ДЕЩО -агенс діє наДЕХТО/ ДЕЩО-афектив». Зазначена схема реалізувалася лише в одній ситуації:

Possibilitive суб’єкт ситуації P може (здатен, не має перешкод): Liebe bringt Leiden /кохання завдає страждань, Liebe bricht das Herz /кохання розбиває серце, der Liebe Pfeil /стріла кохання.

Схема каузації, містить зв’язку робить (makes),представляє акт створення агенсом (або інструментом)-каузатором нового предмета – фактитива: «ДЕХТО/ ДЕЩО-каузатор робить ДЕЩО-фактитив». Ця схема повторилася в таких і подібних тлумаченнях:

Malefactiv (дія P шкодить учасникові Х /завдає йому збитків): vor Liebe leiden /страждати від любові, Liebeskrank /хвороба кохання.

Possibilitive суб’єкт ситуації P може (здатен, не має перешкод): Liebe macht blind / кохання осліплює.

Компаративний фрейм, що виникає на основі таксономічного фрейму, формується міжпросторовими зв’язками тотожності й подібності, у словниках був представлений обома можливими схемами:

Схемою подібності: «ДЕХТО/ ДЕЩО-компаратив є немовби ДЕХТО/ ДЕЩО-корелят», що лежить в основі метафори, яка встановлює подібні риси сутностей, які належать до різних понятійних сфер, наприклад: die Liebe ist ein guter Jäger / кохання – добрий мисливець, Liebesbrief /любовний лист, Liebeskrank / любовна хвороба, die Liebe ergreift /любов бере у полон.

Ситуація добре поєднує і схему тотожності компаративного фрейму: ДЕЩО /ДЕХТО-компаратив є (як) ДЕЩО /ДЕХТО-корелят: Affenliebe /сліпе кохання,käufliche Liebe /продажне кохання, die Liebe schlägt wie ein Blitz ein / кохання влучає як блискавиця.

Посесивний фрейм, у якому встановлюються відносини між узагальненими ролями «володар» і «те, чим володіють», таксономічнийфрейм, що представляє відношення категоризації, та ідентифікаційний фрейм, де дві предметні сутності поєднуються зв’язкою «є», при аналізі словників не були виявлені.

 

2.3. Структура номінативного поля “ Liebe “

 

Усю сукупність значень лексем “Liebe /кохання“ можна представити у вигляді лексико-семантичних сукупностей, що традиційно виділяються в лінгвістиці: синонімічного, антонімічного та асоціативного полів; разом вони становлять об’єднання комплексного характеру – номінативне поле.

З огляду на те, що в українській мові на позначення «почуття глибокої прихильності до особи протилежної статі» вживається дві лексеми, а в німецькій мові одна, й через те, що всі лексеми німецької частини вибірки знайшли відповідники в українській мові, для запобігання повторення, номінативне поле було змодельоване на матеріалі виключно німецької лексики.

Для того, щоб одержати максимальний перелік найбільш частотних лексем, на основі яких можна було б адекватно описати семантичні зв’язки між номінантами поля “Liebe“, спростити та прискорити механізм аналізу поля за допомогою комп’ютера, було укладено узагальнений частотний словник лексики творів для виділення вихідних значеннєвих елементів.

Метою дослідження було виділення лексики перцептивного рівня або семантичних баз, які лежать в основі багатьох мовних концептів, створюються переважно нашою здатністю реєструвати зорові, тактильні та інші відчуття [105, с. 17]. Далі за допомогою зазначених баз, вибиралися так звані «діагностуючі» контексти та денотативні ситуації [88, 74].

У дослідженні використовувалися романи про кохання, нейтральні твори на споріднені теми, оповідання з семантикою «інтимні стосунки». Саме ця семантика найпоширеніша в усіх проаналізованих текстах і найяскравіше репрезентується синонімічною варіацією у складі мови. Лексика, що передає природні для людської істоти, почуття, забезпечена значною розгалуженістю конотативної та денотативної повторюваності сем.

Для створення контрольної вибірки (набору лексики «у чистому вигляді») добиралися німецькомовні тексти на сайті еротичної літератури [Додаток А].

Після укладання словників творів методом ручної вибірки було виокремлено усю лексику з семою «інтимні стосунки чоловіка та жінки».

Загальна кількість слів у проаналізованих романах про кохання – 1223970. Для полегшення зіставлення фактичну кількість слів у контрольній вибірці – романах та оповіданнях на «споріднені» теми (672710 лексем) – було подвоєно. Отже, подальше порівняння відбувалося на таких засадах:

у романах про кохання 1223970 слів	1% = 12239,7 слів
у романах та оповіданнях на «споріднені» теми 1345420 слів	1% = 13454,3 слова

Одержані результати засвідчили: у романах про кохання найчастотнішими були слова, що входять до груп Empfindung (загальна кількість слововживань у групі з 15 лексем – 10081), Gefühl (відповідно – 7413), Herz (4829), Geist (2631), denken (2726), Verstand (1664), Wunsch (1947), Nähe (1649), Verbindung (850), Hingabe (609). У відсотковому співвідношенні загальна частка слововживань становить 35796: 12239,7 = 2,92, тобто три відсотки.

У контрольній групі (романах і оповіданнях на «споріднені» теми) частка слововживань виявилася такою: 22438: 13454,3 = 1,667 (близько двох відсотків). Тут також «найвпливовішими» були слова груп Empfindung (4642), Gefühl (3636), Herz (2866), Geist (838), denken (2168), Verstand (1806), Wunsch (1608), Nähe (1588), Verbindung (978), Hingabe (452).

Очевидно, що автори надають перевагу лексиці з семами почуттів, емоційності, соматичних проявів і роздумів. Такий розподіл свідчить, що саме виявлений набір лексики грає важливу роль у побудові смислу «кохання». Варіації можливі при виборі в межах виділеного набору лексики тих чи інших одиниць, що, ймовірно, залежитиме від ідіостилю автора чи стилістичної спрямованості твору, але одержані результати (частотність) дають підстави вважати цю лексику такою, що належить до номінативного поля “Liebe“.

Номінативне поле “Liebe“ [Додаток Ґ], утворене за допомогою ручної вибірки та вилучення лексики під час аналізу різного роду словників, представлено 230 лексемами, розподіленими за трьома мікрополями, що перехрещуються одне з одним – синонімічного мікрополя, антонімічного й асоціативного. Зони перехрещення утворюють групи лексем, що за семантикою складно, або неможливо зарахувати до конкретного поля. Поле належить до парадигматичного типу, тобто до його складу входять групи слів, утворені на основі синонімії.

Синонімічне мікрополе складається з 33 одиниць (крім цього, 35 лексем з асоціативного мікрополя, й 10 – з антонімічного), інтегральною семантичною ознакою яких є любовні стосунки між чоловіком і жінкою. Однак значення цих одиниць не завжди є тотожними, вони групуються залежно від своїх гіперонімів, утворюючи 13 синомічних рядів, що розрізняються за 13 диференційними ознаками. Гіперонімами синонімічних рядів (родовими поняттями)є:

- Anziehung – сильне душевне почуття, тяжіння, глибока прихильність істоти однієї статі до істоти іншої статі;

- Harmonie – стан душі, коли радіють чиємусь благу й намагаються зберегти гармонію та злагоду;

- Eros – чуттєве кохання, статевий потяг.

Утворені синонімічні групи відрізняються одна від одної конотаціями – підкреслення фізіологічності в останній групі й глибока прихильність та добрі стосунки в двох інших.

Anziehung:

1) відданість, готовність до самопожертви: Hingabe, Leidenschaft, Opfer, hinziehen, Anziehung, Aufmerksamkeit, Vorliebe, Belangе; 2) приховане бажання бути разом: Wunsch, brennen, töricht, geheim, heimlich, aufrichtig, Zusammensein, Beisammensein, Zusammenkunft, intim, gefällig, Bereitschaft, Freundlichkeit; 3) уявлення про коханого/кохану: Ideal, Vorstellung, Vorbild, Passion, liebevoll; 4) контакт: Verbindung, Treffen, Berührung; 5) душевний стан: Geist, Interessen, Gemütszustand, Stimmung; 6) хворобливі любовні переживання: Empfinden, Schmerz, leiden, Freude, Angst, lieben, spüren, auffassen, wehtun, kränkend.

Harmonie:

7) відвертість: Herzlichkeit, Treuherzigkeit; 8) поведінкові властивості: Verstand, Begeisterung, Ausprägung; 9) психічний вплив: Psyche, Sitte, Harmonie, Einwirkung; 10) любовний зв'язок: Gefühl, Seele, Regung, Verhältnis, Glück, Zärtlichkeit,Sympathie, Neigung, sentimental, Ahnung.

Eros:

11) еротичність: Eros, Sex; 12) чуттєве бажання, пристрасть: Lust; 13) досяжність коханого/коханої: Nähe, erreichbar, Beziehung, Freundschaft, zueinander, miteinander, Vertrautheit.

Переважна більшість відібраних лексем є дериватами лексеми “Liebe“ (див. Додаток Д).

У слові “Liebe“ виявлено 34 семантичні деривати (наприклад, “Gefühl“ – дериват слова “Liebe“).

Коли лексема “Liebe“ була складником значення якогось слова, що є семантичним дериватом лексеми “Liebe“, їй присвоювалась назва безпосереднього семантичного компонента (БСК) цього слова, а слову, відповідно, – назва безпосереднього семантичного деривата (БСД) слова “Liebe“ (наприклад, “Empfindung“ – безпосередній семантичний дериват слова “Liebe“, бо є компонентом значення лексеми “Liebe“, як це підтверджує словник – “… starke, im Gefühl begründete Zuneigung zu einem [nahe stehenden] Menschen …“ [359], а слово “Liebe“, так само, є безпосереднім семантичним компонентом слова “Zuneigung“ завдяки наявності в ньому семи «кохання», що також підтверджується тлумачним словником: “ deutlich empfundenes Gefühl, jmdn., etw. zu mögen, gern zu haben; Sympathie “. Таких безпосередніх семантичних дериватів виявлено 9: “Gefühl“, “mütterlich“, “körperlich“, “Beziehung“, “Eros“, “Minne“, “Interesse“, “Passion“, “liebevoll“ [340].

Коли сема “Liebe“ була складником значення слова, за допомогою якого тлумачилося інше слово (семантичний дериват), то слово “Liebe“ отримувало назву опосередкованого семантичного компонента цього слова, а таке слово, відповідно, – опосередкованого семантичного деривата слова “Liebe“. Наприклад, у семантичній структурі слова “Zuneigung“ є сема “Sympathie“, при поясненні якої у словнику наведено лексику з семантикою кохання: “ Mitleiden, Mitgefühl … Leid, Schmerz: aufgrund gewisser Übereinstimmung, Affinität positive gefühlsmäßige Einstellung zu jemandem “ [340]. Саме тому “Liebe“ є опосередкованим семантичним компонентом слова “Sympathie“, а останнє – опосередкованим семантичним дериватом “Liebe“.

На рівні тлумачення третього слова значення виділених лексем переплітається (вони утворюють групу синонімів за денотатом): майже до всіх наведених вище дериватів сема “Liebe“ входить як опосередкований семантичний компонент.

Компоненти, значення яких у лексико-семантичній групі «кохання» приймалося за елементарне, тобто таке, що не можна «розщепити» далі, отримали назву кінцеви