Коли не спрацьовує ніщо інше, спробуйте оце

У Чарлза Шваба був начальник цеху, робітники якого не виконували виробничих норм.

 

— Як це виходить,— цікавився Шваб,— що така здібна людина, як ви, не може налагодити роботу цеху?

— Не знаю,— відповів начальник цеху. — Я всіляко підштовхував, сварив, проклинав їх, погрожував робітникам звільненням. Ніщо не допомагало. Вони не можуть впоратися з нормою...

 

Це відбувалося наприкінці дня, якраз тоді, коли мала розпочатися нічна зміна.

— Дайте мені грудку крейди,— попросив Шваб, а потім, звертаючись до одного з робітників, запитав: — Скільки плавок дала сьогодні ваша зміна?

— Шість.

Не мовивши й слова, Шваб вивів крейдою на підлозі велику цифру «шість» і вийшов.

Коли прийшли робітники нічної зміни й побачили ту цифру, вони поцікавилися, що вона означає.

— Сьогодні тут був великий бос,— пояснив робітник денної зміни. — Він запитав, скільки плавок дала наша зміна, і ми сказали — шість. Ось він і написав цю цифру на підлозі.

Наступного ранку Шваб знову завітав до цеху. Нічна зміна витерла цифру «6» і замість неї написала цифру «7».

Коли з'явилися робітники денної зміни, вони побачили на підлозі сімку. Отже, нічна зміна вважає себе кращою за денну? Добре, ми їм покажемо, хто кращий. Працювали вони з ентузіазмом, а увечері залишили на підлозі гігантську цифру «10». Справи пішли на лад: той цех став найкращим на всьому заводі.

 

У чому ж суть?

Хай про це скаже сам Шваб.

 

— Щоб домогтися виконання важкої роботи,— вважає він,— треба збудити дух

суперництва. Я мав на увазі суперництво не тільки з корисливою метою — заробити по більше грошей, а й бажання довести свою перевагу над іншими.

Бажання вивищитись! Виклик! Кинута рукавичка! Це — несхибний шлях до сердець людей мужніх, з розвинутою самоповагою і почуттям власної гідності.

 

Не кинувши виклику іншим і своїй долі, Теодор Рузвельт ніколи б не став президентом Сполучених Штатів Америки. Тільки-но він повернувся з Куби, його обрали губернатором штату Нью-Йорк. Опозиція дізналася, що він нелегально проживає в штаті, й наляканий Рузвельт хотів зійти з політичної арени. Тоді Томас Кольєр Платт 10 вийняв із піхов шаблю виклику й звернувся до нього гучним голосом:

— Хіба герой Сан-Хуана боягуз?

Рузвельт не залишив поля бою, а решта — то вже історія. Виклик, кинутий його характерові, вплинув не тільки на долю цієї людини, а й на історію всієї нації.

 

Чарлз Шваб знав, яку величезну силу приховує в собі виклик. Як і Платт, а втім, як і губернатор штату Нью-Йорк Ел Сміт.

 

У Сінг-Сінг— найвідомішій каторжній в'язниці на всій території США — не було начальника. З-за тюремних мурів розходилися чутки про неподобства і зловживання. Начальником в'язниці Сміт хотів призначити сильного чоловіка — залізну людину. Він знав такого, й тому мерщій викликав з Нью-Гемптона Льюїса Е. Лоуса.

 

— Як ви дивитесь на те, щоб стати начальником тюрми Сінг-Сінг? — бадьоро запитав він у Лоуса. — Там потрібна людина з вашим досвідом.

 

Лоус зніяковів: він розумів, яку небезпеку приховує в собі Сінг-Сінг. Це призначення залежало від примх політичного клімату. Іноді начальників тюрем замінювали вже через три тижні. Лоусу треба було зважити і на свою кар'єру. Чи варто ризикувати?

 

І тоді Сміт, який уважно спостерігав за внутрішніми ваганнями Лоуса, відкинувся у кріслі й усміхнувся.

 

— Молодий чоловіче,— заспокійливо мовив він,— я не засуджую вас за те, що ви злякалися. Це — нелегка справа. Треба бути великою і сильною людиною, щоб піти туди і там втриматись.

 

Отже, Сміт кинув виклик, чи не так? Лоусу припала до вподоби ідея спробувати піднести такий тягар, який вимагав від людини мужності та інших рідкісних чеснот.

 

І він погодився. І вистояв. Він залишився, щоб стати найзнаменитішим з усіх начальників в'язниць. Його книжка «20 000 років у Сінг-Сінг» розійшлася сотнями тисяч примірників. Він виступав з радіопередачами; розповіді Лоуса про тюремне життя породили десятки кінофільмів, а його методи «олюднення» злочинців були справжнім чудом у практиці виправних закладів і відкрили шлях реформам.

 

— Я ніколи не вважав,— заявляв засновник «Файрстоун Тайр енд Раббер К°» Харві С. Файрстоун 11,— що заробіток і тільки заробіток може зібрати, об'єднати чи утримати гідних людей. Думаю, що справа тут у грі...

 

Гра! Ось що любить кожна людина. Можливість самовираження. Можливість довести свою перевагу, виграти й перемогти. Саме це прагнення породжує змагання, в тому числі й екзотичні, і комічні — скажімо, з поїдання пиріжків або хто кого перекричить у гучномовець. Бажання вивищитись. Прагнення власної значущості.

 

Отже, якщо ви хочете, щоб вашу точку зору приймали люди з характером, дотримуйтесь дванадцятого правила:

Кидайте виклик!

РЕЗЮМЕ