структура вищого закладу юридичної освіти

Основні структурні підрозділи вищого закладу юридичної освіти такі:

• третього і четвертого рівнів акредитації — інститути, факультети, ка­федри, курси тощо;

• першого і другого рівнів акредитації — відділення.

Кафедра:

• базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методич­ну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін;

• здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом;

• створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умо­ви, що до її складу входить не менше ніж п´ять науково-педагогічних праців­ників, для яких кафедра є основним місцем роботи і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання;

• очолюється завідувачем кафедри, якого обирає на цю посаду за кон­курсом вчена рада вищого навчального закладу строком на п´ять років.

Факультет:

• основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації;

• об´єднує відповідні кафедри і лабораторії;

• створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умо­ви, що до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання;

• може створюватися поза місцем розташування вищого навчального закладу (такі факультети у вищих навчальних закладах державної форми власності створюються за рішенням Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпоряд­куванні вищі навчальні заклади).

Відділення:

• структурний підрозділ, що об´єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи;

• створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія:

• структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін;

• створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умо­ви, що до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

Філія є відокремленим структурним підрозділом вищого навчального закладу, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживан­ня. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

У структурі вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації можуть створюватися:

• наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути, керівництво якими здійснюють директори, які обираються на посаду за конкурсом строком на п´ять років;

• навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об´єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, фірми, полігони, технопарки, інші підрозділи;

• навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об´єднують спо­ріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

• заклади післядипломної юридичної освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців-юристів з нових перспективних напрямів правознавства, науково-методичні лабораторії, центри, експериментальні майданчики;

• науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об´єднують спо­ріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом на­уково-дослідної роботи. Обов´язково в структурі будь-якого вищого навчального закладу має бути бібліотека, яку очолює директор або завідувач.

Професіограма нотаріуса

Нотаріус - юрист, в обов'язки якого входить посвідчення безперечних прав і фактів, засвідчування документів та виконання інших нотаріальних дій, спрямованих на юридичне закріплення цивільних прав і попередження їх можливого порушення надалі. Робота нотаріусів базується на певних принципах, до яких належать: законність, дотримання таємниці нотаріальних дій, що вчиняються, принцип об'єктивної істини, сприяння громадянам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, принцип державної мови нотаріального провадження. Закон допускає поряд з державними нотаріусами діяльність приватних нотаріусів. У населених пунктах, де не має нотаріальних контор, ряд нотаріальних дій виконують виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад. У відповідності із Законом України "Про державний нотаріат" від 2 вересня 1993 року, до компетенції нотаріусів входить вчинення таких дій:

- посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень тощо);

- вжиття заходів до охорони спадкового майна;

- видача свідоцтв на право спадщини;

- видача свідоцтв про право власності на долю у спільному майні подружжя;

- засвідчення вірності, дійсності підписів, документів, фактів тощо;

- прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів;

- вчинення виконавчих надписів;

- прийняття на зберігання документів та інше25. Притаманні нотаріусу якості виявляються у професійній роботі з юридичними документами, їх ретельному дослідженні, комунікативності, вмінні встановлювати психологічний контакт з клієнтами і разом з тим пильності. Характер роботи нотаріуса потребує від нього глибоких знань не тільки суто нотаріального законодавства, а і інших галузей законодавства- цивільного, цивільно-процесуального, шлюбно-сімейного, аграрного, земельного, трудового, проявляти високу правову культуру.