Концепція професійного спрямування як навчальна дисципліна

ВСТУП

 

Навчальний курс «Концепція професійного спрямування» є базовою дисципліною для вищих навчальних закладів України, що готують фахівців-документознавців за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» у навчальних закладах України різних профілів: економічного, історичного, технічного, юридичного тощо. Саме ця дисципліна спрямована на формування в студентів концептуальної схеми орієнтації в професійній діяльності сучасного документознавця як організатора діловодства. Це визначає інтегрований характер цього курсу у взаємозв’язках з іншими навчальними дисциплінами документознавчого циклу, що формують кваліфікацію документознавця: документознавством, діловодством, аналітико-синтетичною обробкою документів, документно-інформаційними комунікаціями, інформатикою, комп’ютерними технологіями в діловодстві, діловими комунікаціями тощо. У курсі увага приділяється специфіці спеціалізацій цієї спеціальності, розглянуті функціональні обов’язки менеджера з реклами, митно-брокерської діяльності й документно-технічного забезпечення виробництва.

Посібник має на меті ознайомити студентів із сучасними вимогами до професійної кваліфікації документознавця в різних сферах діяльності, а також з теоретичними основами складових документознавчої діяльності.

Зважаючи на відсутність вітчизняної навчально-методичної літератури з цього курсу та спрямованість сучасної освіти на самостійність студентів у навчанні, необхідно створювати навчальні посібники, які дотримуються вимог щодо наукового, систематичного, лаконічного, послідовного, об’єктивного викладення матеріалу та сприяють самостійному вивченню дисципліни. Це обумовило структуру та зміст цього посібника, який не замінює лекційні та практичні заняття, але спонукає студентів насамперед до самостійної роботи з навчальним матеріалом.

Після вивчення курсу студенти повинні:

1) знати:

- кваліфікаційні вимоги до професії документознавця;

- права та обов’язки документознавця в різних сферах його професійної діяльності на різних її етапах;

- основні напрямки діяльності документознавця;

- специфіку використання документів у різних сферах діяльності;

- стратегії комунікативної діяльності документознавця;

2) уміти:

- розкривати зміст головних понять та категорій концепції професійного спрямування;

- використовувати на практиці знання про особливості професійної діяльності документознавця;

3) мати уявлення:

- про специфіку ділових комунікацій у різних сферах діяльності;

- особливості правового забезпечення документної та інформаційної діяльності;

- вимоги до управління й обслуговування в документно-інформаційних інститутах.

 

 

Г л а в а 1

КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Г л а в а 2

ПРОФЕСІЯ ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Соціальне замовлення інформаційного суспільства

Кваліфікаційна характеристика професії

Г л а в а 3

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

Загальна характеристика

Соціальна документно-комунікаційна система – це система, що забезпечує створення, обробку, зберігання й поширення документної інформації в часі й просторі, тобто забезпечує документну комунікацію в суспільстві. Ця система складається зі складових, які забезпечують її належне функціонування в суспільстві, а саме: документів (документних потоків, масивів, ресурсів, фондів, документації), відправників документної інформації, її споживачів, професійних посередників, документної діяльності (створення, обробка, зберігання, поширення документів).

Підсистемою соціальної комунікації є документна комунікація, тобто комунікація, опосередкована документом у процесі обміну документної інформацією між двома або більше людьми.

В основі документної комунікації є три основних елементи: комунікант (той, хто передає документну інформацію), комунікат (автор документної інформації) і реципієнт (споживач документної інформації). Але слід зважати й на наявність інших елементів, які беруть участь у документній комунікації, а саме: спосіб або канал передачі інформації (документи в різних формах: книги, фільму, дискети та ін.); зміст документної інформації; код, у якому зафіксовано зміст документа; контекст, де розкривається повний зміст документної інформації.

Підсистемами соціально-документної комунікаційної системи є соціальні інститути, спеціально створені для передачі документної інформації (її виробництва, збирання, зберігання та використання) в суспільстві, а саме: архіви, інформаційні служби, бібліотеки, видавництва, друкарні, книжкова торгівля, реферативні служби, музеї та ін.

Документна інформація функціонує у вигляді документних потоків, які організуються в соціальних інститутах як сукупності документів у вигляді масивів, ресурсів, фондів та ін.

Документний потік – величезна кількість документів, що функціонують у соціальному середовищі завдяки комунікаційним каналам від комуніканта до реципієнта.

Документний масив – незмінна в часі величезна кількість (книг, дисків та ін.).

Документні ресурси – це відносно впорядкована величезна кількість документів, що є засобом або об'єктом документообігу або поповнення документного фонду.

Документація – величезна кількість документів, які функціонують у певній сфері діяльності.

Документний фонд – сукупність документів, зосереджених у соціальних інститутах.

Г л а в а 4

Й види діловодства

 

Відповідно до Закону України про Національний архівний фонд та архівні установи діловодство – це сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації й організацію роботи зі службовими документами. Діловодство є сферою практичної діяльності, що документально забезпечує функціонування будь-якої установи, організації, підприємства, а отже, такою, у якій воно є одним з найважливіших засобів управління й складовою процесів інформаційного менеджменту, що реалізується за допомогою новітніх інформаційних технологій. Документознавець має забезпечити процес документування управлінської інформації, тобто є організатором діловодства, виконуючим завдання діловодства, які полягають у забезпеченні ефективного процесу управління; створенні документів; їх зберіганні; забезпеченні доступу до документів.

Система документації, система документування, організація роботи з документами є складовими частинами діловодства. Система документації – це сукупність документів, взаємопов’язаних між собою таким чином, що вони є єдиним цілим зі своїми специфічними рисами. Існує чимало систем документації, наприклад система управлінських документів, яка має багато підсистем – функціональну (планова, матеріально-технічна, звітно-статистична документація), галузеву (документи, які стосуються певної галузі в країні) та міжгалузеву (документи, що стосуються двох або більше галузей) системи. Система документування – це сукупність процесів і прийомів створення всієї документації в установах, організаціях, на підприємствах. Система документування передбачає наявність відповідних вимог і нормативів створення документів, які закріплені на законодавчому рівні у вигляді Єдиної державної системи діловодства, інструкцій, відомчих нормативних документів з питань діловодства. Організація роботи зі службовими документами – організація процесів документообігу, формування справ, зберігання службових документів та користування ними в поточній діяльності суб’єкта діловодства; це створення умов, що забезпечують рух, пошук і збереження документів у діловодстві. Документообіг – рух службових документів з моменту їх створення або одержання суб’єктом діловодства до моменту завершення виконання, надсилання або знищення.

Діловодство в установах організовується залежно від їх видів, особливостей роботи, об’єму документообігу. Зважаючи на це розрізняютьадміністративне (загальне) і спеціальне діловодство. Адміністративне (загальне) діловодство полягає в документуванні розпорядчої й виконавчої діяльності організації або підприємства. Результатом документування розпорядчої та виконавчої діяльності органів державного управління є організаційно-розпорядча документація. Спеціальне діловодство – це робота з документами, специфічними для кожної з функцій управління, а також для окремих галузей діяльності. До спеціального діловодства відносяться: бухгалтерське, нотаріальне, діловодство щодо особового складу організації та ін.

Г л а в а 5

 

Суть і значення

Аналітико-синтетична переробка документної інформації(АСПДІ) посідає важливе місце в професійній підготовці документознавців у різних сферах їх діяльності щодо згортання інформації з метою створення вторинних документів та інформаційно-пошукових систем: інформаційній, науково-дослідницькій, журналістській, редакційно-видавничій, перекладацькій, референтській, бібліографічно-бібліотечній тощо. Для цього велике значення має застосування методів інформаційного аналізу і синтезу в процесі створення різноманітних інформаційно-бібліографічних джерел; знання питань теорії, історії та методики складання бібліографічних описів документів, їхньої предметизації, систематизації, реферування й анотування. Усе це вивчається в межах однойменного курсу «Аналітико-синтетична переробка документної інформації», який у різних навчальних закладах, що готують документознавців, називається по-різному, зокрема «Аналітико-синтетична переробка інформації», «Елементи теорії згортання інформації», «Аналітико-синтетична обробка документів» тощо, але зміст курсу залишається практично однаковим. Цей курс акумулює положення, загальні для цілого ряду наук соціально-комунікаційного циклу, зокрема інформатики, рекламознавства, бібліотекознавства, архівознавства, журналістики, документознавства та ін., підводить під ці положення єдину теоретичну й методичну базу і є для них єдиною науковою метамовою.

Отже, АСПДІ – важлива складова сучасної науково-інформаційної діяльності, де основними є поняття аналітико-синтетичної переробки, аналізу і синтезу, інформаційної діяльності тощо.

Аналітико-синтетична переробка документної інформації – це сукупність процесів щодо перетворення інформації, яка міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів.

Аналіз – метод наукового дослідження, що полягає в розчленовуванні цілого на складові елементи.

Синтез – метод дослідження будь-якого явища в його єдності й взаємозв'язку частин; узагальнення відомостей в єдине ціле.

Первинний документ – це документ, який безпосередньо відображає факти, події, явища реальної дійсності або думки автора і є результатом наукової, виробничої, творчої та іншої подібної діяльності. Первинні документи часто називають вихідними, які служать для створення документа похідного, тобто вторинного.

Вторинний документ – це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної переробки одного або декількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача.

Інформаційна діяльність – це сукупність процесів збирання, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку та поширення документної інформації для якісного оперативного забезпечення споживачів необхідною інформацією.

 

Документної інформації

Основними видами аналітико-синтетичної переробки документної інформації є складання бібліографічних описів документів, оглядів, анотування, індексування, реферування.

Бібліографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину або групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні для загальної характеристики й ідентифікації документа. Порядок складання бібліографічного опису й набір його елементів визначені спеціальними стандартами, зокрема ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.

Бібліографічний опис складається з обов’язкових (основний заголовок, відомості про повторність видання, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок) та факультативних елементів (інші відомості про документ: серію, наклад тощо).

Індексування – опис змісту документів і запитів за допомогою тієї або іншої інформаційної мови. Результатом індексування документа є його пошуковий образ. Індексування є одночасно елементом аналітико-синтетичної переробки повідомлень та інформаційного пошуку.

Анотування — це процес складання анотації, тобто стислої характеристики документа, його частини або групи документів з погляду призначення, змісту, форми та інших особливостей.

Реферування – це процес складання реферату, тобто короткого викладу змісту первинного документа або його частини, що включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом і виявлення доцільності звертання до нього.

Огляд – це результат аналітико-синтетичної переробки сукупності документів з певного питання (проблеми, напрямку), що містить систематизовані, узагальнені й критично оцінені відомості. Огляд може являти собою окремий документ, але може бути й частиною іншого документа: дисертації, монографії, статті, курсової або дипломної роботи, звіту про науково-дослідну роботу та ін.

Розрізняють бібліографічні, аналітичні й реферативні огляди. Цільове призначення бібліографічного огляду – орієнтація користувачів інформації в документних потоках. Такі огляди вміщують сукупність бібліографічних відомостей з певної теми або проблеми, об’єднаних у логічний текст і виконаних на основі документографічного аналізу первинних документів.

Реферативний огляд – інформаційний документ, виконаний на основі фактографічного аналізу первинних документів, що вміщує зведену характеристику фактів і концепцій з певного питання, вилучених з первинних документів для орієнтації користувачів інформації не в документальних, а інформаційних потоках, незалежно від того, з яких документів вони відібрані.

Аналітичний огляд призначений зорієнтувати фахівців у певному інформаційному потоці (проблемі) та дати оцінку його стану, виявити тенденції розвитку. Ці огляди виконуються на основі фактографічного й концептографічного аналізу первинних документів.

Деякі вчені відносять до видів аналітико-синтетичної переробки документної інформації науковий перегляд, конспектування, рецензування, що свідчить про остаточну невирішеність цього питання.

 

Г л а в а 6

Г л а в а 7

Отже, загальноприйнятими формами ділової комунікації в праці сучасного документознавця-менеджера є ділові бесіди, наради, збори, переговори, прес-конференції, різноманітні ділові зустрічі, презентації, брифінги, виставки, ярмарки нових товарів тощо. Професійна культура документознавця-менеджера передбачає вміння спілкуватися по телефону, проводити ділову дискусію, публічно виступати. У традиційних жанрах ділової комунікації (публічні мови, інтерв’ю, коментар, консультація) реалізуються комунікативні стратегії фірм або ділових партнерів, які вимагають вміння не тільки самопрезентації, але й пропаганди філософії, іміджу компанії, організаційних цінностей, корпоративної культури, а також знань споживчого, фінансового ринків, контактних аудиторій та ін. Саме тому невід’ємною складовою сучасних ділових комунікацій є рекламні й маркетингові комунікації.

Особливості кожної форми ділової комунікації містять такі критерії: мета проведення; контингент учасників; регламент; комунікативні засоби реалізації мети; організація просторового середовища; очікуваний результат.

Комунікаційний менеджмент

 

Отже, суть комунікаційного менеджменту полягає в його двоєдиній природі. З одного боку, він розглядається як самостійна професійна діяльність з використання комунікаційних засобів, методів, інструментів, механізмів, що забезпечують формування й ефективний розвиток усіх видів капіталу підприємства, фірми. Саме ця професійна діяльність допомагає керівникам розробляти стратегію ефективного розвитку, формувати організаційну культуру, вибирати ефективні канали комунікації та ін. З іншого боку, комунікаційний менеджмент є складовою теорії управління економічними системами.

Для реалізації цільового призначення в організації комунікаційний менеджмент виконує такі функції:

− аналітико-прогностична (аналіз, використання, прогнозування тенденцій);

− організаційно-управлінська (забезпечення мети організації або служб ПР, організаторська й управлінська діяльність з виконання планів та ін.);

− комунікативно-інформаційна (досягнення взаєморозуміння, забезпечення керівництва організації необхідною інформацією);

− консультаційно-методична (відіграє роль порадника керівника).

Комунікаційний менеджмент має спеціальні методи й технології його реалізації, до яких відносяться:

- переконання;

- брендинг (процес створення й підтримки бренда завдяки рекламі, створенню іміджу компанії, PR-заходам та іншим формам просування товарів);

- зв’язки з громадськістю, інвесторами, акціонерами, засобами масової інформації;

- формування іміджу;

- спонсорство й благодійність;

- програма просування регіону тощо.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте науковий апарат та основні поняття курсу «Концепція професійного спрямування».

2. У чому полягає значення курсу в підготовці документознавців? Його зв’язок з іншими дисциплінами документознавчого циклу.

3. Назвіть етапи еволюції спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність».

4. Яка роль належить документознавцям в умовах інформаційного суспільства?

5. Кваліфікаційна характеристика професії документознавця.

6. Діяльність документознавця-менеджера з рекламно-інформаційної галузі.

7. Функціональні обов’язки документознавця-менеджера в документно-технічному забезпеченні виробництва.

8. Специфіка роботи документознавця-менеджера з митно-брокерської діяльності.

9. Документ і специфіка його структури.

10. Методи й способи документування: основні поняття.

11. Поняття про класифікацію документів.

12. Загальна характеристика соціальної документно-комунікаційної системи.

13. Основні поняття, завдання, складові частини й види діловодства.

14. Специфіка законодавчого регулювання діловодства.

15. Організація документообігу в сучасних службах діловодства.

16. Управлінське документознавство.

17. Загальна характеристика аналітико-синтетичної обробки документів у діяльності документознавця.

18. Базові поняття згортання інформації.

19. Загальна характеристика видів інформаційного аналізу і синтезу.

20. Бібліографічний опис, індексування, анотування, реферування документів: поняття та стандарти, що регламентують правила їх складання.

21. Наукова обробка документів як складова інформаційної діяльності документознавця.

22. Загальна характеристика, суб’єкти інформаційного ринку як сфери інформаційної діяльності документознавця.

23. Законодавче регулювання інформаційної діяльності документознавця (основні закони, програми, кодекси).

24. Інформаційні установи різних типів власності.

25. Інтернет-технології та ресурси в професійній діяльності документознавця.

26. Технології пошуку документів у глобальній мережі Інтернет.

27. Основні поняття й форми ділової комунікації.

28. Комунікаційний менеджмент у діяльності документознавця.

29. Стратегії іміджеології в роботі документознавця.

30. Рекламна діяльність документознавця.

31. PR-технології в діловій комунікації.

32. Специфіка маркетингових комунікацій.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

Асеев, Г. Г. Информационные технологии и документоведение: учеб. пособие для гуманит. спец. ин-тов культуры / Г. Г. Асеев, В. Н. Шейко; Харк. гос. ин-т культуры. – Х.: ХДАК, 1997. – 290 с.

Асеев, Г. Г. Электронный документооборот / Г. Г. Асеев; Харк. гос. акад. культуры. – Х.: ХДАК, 2004. – 339 с.

Власова, Г. В. Аналітико-синтетична переробка інформації: навч. посіб. / Г. В. Власова, В. Л. Лутовинова, Л. Л. Титова – К.: ДАКККіМ, 2006. – 291 с.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників [Электронный ресурс] – Электрон. дан. – Режим доступа: http://posada.com.ua/useful/employer/5, свободный. – Загл. с экрана.

Iнформацiйний ринок продуктів і послуг: консп. лекцій / уклад. I. О. Давидова. – Х.: ХДАК, 2000. – 69 с.

Исаев, А. А. Маркетинговые коммуникации: консп. лекций / А. А. Исаев. – Владивосток: ВГУЭС, 2005. – 36 с.

Ковальчук А. С. Основы имиджеологии и делового общения: учеб. пособие / А. С. Ковальчук. – 3-е изд., доп. и перераб. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 256 с.

Кузнецова, Т. В. История профессии документоведа в XIX–XX вв. / Т. В. Кузнецова // Делопроизводство. – 2003. – № 1. – С. 74–77.

Кузнецова, Т. В. История профессии документоведа в советский и постсоветский периоды / Т. В. Кузнецова // Делопроизводство. – 2003. – № 2. – С. 59–66.

Кулешов, С. Г. Документознавство. Історія. Теоретичні основи / С. Г. Кулешов; Український держ. НДІ арх. справи та документозн., Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: ДАКККіМ, 2000. – 162 с.

Кулицький, С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: навч. посіб. / С. П. Кумицький; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. – К.: МАУП, 2002. – 222 с.

Кушнаренко, Н. М. Наукова обробка документів: підруч. / Н.М. Кушнаренко, В. К. Удалова. – К.: Вікар, 2003. – 328 с. – (Вища освіта XXI століття).

Кушнаренко, Н. М. Складові змісту спеціальності «Документо-знавство та інформаційна діяльність»: питання методоло-гії / Н. М. Кушнаренко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. – С. 42 – 45.

Кушнаренко, Н. Н. Документоведение: учеб. для вузов / Н.Н. Кушнаренко. – К.: Знання, 2004. – 459 с.

Обротько, Б. А. Реклама і рекламна діяльність: курс лекцій / Б. А. Обротько; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. – К.: МАУП, 2002. – 240 с.

Косовська, Г. В. Комунікації в менеджменті: навч. посіб. / Г. В. Осовська. – К.: Кондор, 2003. – 214 с.

Пащенко, В. Г. Документоведы. Кто они? Какими они должны быть? / В. Г. Пащенко, Л. Р. Фионова // Делопроизводство. – 2003. – № 4. – С. 77–78.

Почепцов, Г. Г. Коммуникативные технологии XX века / Г. Г. Почепцов. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999. – 352 с.

Почепцов, Г. Г. Паблик рилейшнз для профессионалов / Г. Г. Почепцов. – М.: Рефл-бук, 2005. – 640 с.

Сердюк, О. П. Основи управління комунікативним процесом: підруч. для студ. вищ. навч. закладів гуманіт. спрямування / О. П. Сердюк; Ін-т змісту і методів навчання. – К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1998. – 239 с.

Соколов, А. В. Общая теория социальной коммуникации: учеб. пособие / А. В. Соколов. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с.

Соляник, А. А. Документнi потоки та масиви: навч. посiб. для вищ. навч. закл. культури i мистецтв / А. А. Соляник; Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2000. – 112 с.

Степанов, В. К. Интернет в профессиональной информационной деятельности [Электронный ресурс] / В. К. Степанов. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://www.textbook.openweb.ru/index.html, свободный. – Загл. с экрана.

 

 

Додаткова

Ватолина, М. В. Организация и технология документационного обеспечения управления: учеб.-метод. комплекс для очной и заочной форм обучения специальности 350800 "Документоведение и документационное обеспечение управления" / М. В. Ватолина; РГУПС. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 39 с.

ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – Вперше. – Введ. 01.01.95. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.

Закон України про інформацію // ВВР. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Закон України про Національний архівний фонд та архівні установи // ВВР. – 1994. – № 15. – Ст. 86.

Кузнєцова, Т. В. Введение в специальность «Документоведение и документационное обеспечение управления» (350800): учеб. пособие / Т. В. Кузнецова. – М.: РГГУ, 2003. – 70 с.

Кушнаренко, Н. М. Внутрішньопредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу / Н.М. Кушнаренко // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2003. – Вип. 11. – С. 110–115.

Проект Закону України про діловодство [Электронный ресурс]. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://www.archives.gov.ua/ Problems/ Concept-4.11.2005.php, свободный. – Загл. с экрана.

 

Карпенко Олена Олексіївна

 

 

КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ «ВСТУП ДО ФАХУ»

 

 

Редактор О. Ф. Серьожкіна

 

 

Зв. план, 2008

Підписано до друку 20.02.2008

Формат 60x84 1/16. Папір офс. № 2. Офс. друк.

Ум. друк. арк. 2,7 Обл.-вид. арк. 3. Наклад 100 прим. Замовлення 98.

Ціна вільна

___________________________________________________________

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17

http:// www.khai.edu

Видавничий центр «ХАІ»

61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17

[e-mail]

ВСТУП

 

Навчальний курс «Концепція професійного спрямування» є базовою дисципліною для вищих навчальних закладів України, що готують фахівців-документознавців за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» у навчальних закладах України різних профілів: економічного, історичного, технічного, юридичного тощо. Саме ця дисципліна спрямована на формування в студентів концептуальної схеми орієнтації в професійній діяльності сучасного документознавця як організатора діловодства. Це визначає інтегрований характер цього курсу у взаємозв’язках з іншими навчальними дисциплінами документознавчого циклу, що формують кваліфікацію документознавця: документознавством, діловодством, аналітико-синтетичною обробкою документів, документно-інформаційними комунікаціями, інформатикою, комп’ютерними технологіями в діловодстві, діловими комунікаціями тощо. У курсі увага приділяється специфіці спеціалізацій цієї спеціальності, розглянуті функціональні обов’язки менеджера з реклами, митно-брокерської діяльності й документно-технічного забезпечення виробництва.

Посібник має на меті ознайомити студентів із сучасними вимогами до професійної кваліфікації документознавця в різних сферах діяльності, а також з теоретичними основами складових документознавчої діяльності.

Зважаючи на відсутність вітчизняної навчально-методичної літератури з цього курсу та спрямованість сучасної освіти на самостійність студентів у навчанні, необхідно створювати навчальні посібники, які дотримуються вимог щодо наукового, систематичного, лаконічного, послідовного, об’єктивного викладення матеріалу та сприяють самостійному вивченню дисципліни. Це обумовило структуру та зміст цього посібника, який не замінює лекційні та практичні заняття, але спонукає студентів насамперед до самостійної роботи з навчальним матеріалом.

Після вивчення курсу студенти повинні:

1) знати:

- кваліфікаційні вимоги до професії документознавця;

- права та обов’язки документознавця в різних сферах його професійної діяльності на різних її етапах;

- основні напрямки діяльності документознавця;

- специфіку використання документів у різних сферах діяльності;

- стратегії комунікативної діяльності документознавця;

2) уміти:

- розкривати зміст головних понять та категорій концепції професійного спрямування;

- використовувати на практиці знання про особливості професійної діяльності документознавця;

3) мати уявлення:

- про специфіку ділових комунікацій у різних сферах діяльності;

- особливості правового забезпечення документної та інформаційної діяльності;

- вимоги до управління й обслуговування в документно-інформаційних інститутах.

 

 

Г л а в а 1

КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА