Тема 6. Державно-правове регулювання діяльності політичних партій та громадських організацій

1. Конституційні принципи регулювання політичних відносин у суспільстві.

2. Місце політичних партій та громадських організацій в політичній системі.

3. Державно-правове регулювання створення політичних партій та громадських організацій.

4. Конституційні вимоги щодо діяльності політичних партій та громадських організацій. Їх конституційно-правова відповідальність.

Методичні рекомендації

У відповіді на перше питання потрібно визначити поняття політичних відносин і показати, як їх принципи врегульовані конституційно-правовими актами зарубіжних країн.

Курсанти повинні показати місце громадських організацій, включаючи політичні партії та професійні спілки, в політичній системі сучасного суспільства, їх роль у забезпеченні політичних, економічних, соціальних і культурних прав окремих осіб та спільнот. Особливу увагу слід звернути на інституалізацію та конституалізацію політичних партій як об’єднань, що спеціально створюються з метою здійснення державної влади чи впливу на неї. А відтак необхідно показати, як сучасні конституції регулюють питання створення та діяльності політичних партій, зокрема їх участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування, фінансову діяльність, звітність, відповідальність за порушення чинного законодавства. Слід зазначити, які дії партій та інших громадських об’єднань можуть спричинити до припинення їх діяльності.

Спираючись на знання, набуті в процесі вивчення дисципліни “Конституційне право України”, порівняйте конституційно-правове регулювання діяльності партій та інших громадських об’єднань в Україні та в іноземних державах.

 

Література

 

1. Берченко Г.В. Конституційне закріплення статусу політичних партій та інших інститутів громадянського суспільства (досвід зарубіжних країн) // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 50 – 55 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09bgvdzk.pdf

2. Володина Н.В., Кулиев И.О. Взаимоотношения государства и религиозных объединений: опыт России и Азербайджана // Государство и право. – 2002. – № 9. – С. 71 – 74.

3. Зарубежное законодательство о политических партиях. – М., 1993.

4. Кириченко В.П., Тумасов І.Ю. Політичні партії в системі влади і владних структур країн Латинської Америки і Карибського басейну // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – Випуск 6. Світова дипломатія: історія та сучасність / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого – К., 2002. – С. 110 – 129.

5. Левицька Г. Інституалізація політичних партій у зарубіжних країнах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Л., 2003. – С. 148 – 150.

6. Левицька Г. Основи конституційно-правової регламентації правового статусу політичних партій в зарубіжних країнах //Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С. 272 – 276.

7. Примуш М. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. – № 5. – С. 22 – 27.

8. Примуш М. Порядок утворення і діяльності політичних партій // Віче. – 2001. – № 5. – С. 143 – 154.

9. Примуш М. Демократія і політичні партії // Віче. – 2000. – № 9. –С. 134 – 144.

10. Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. – 2000. – № 11. – С. 25 – 29.

11. Рудич С. Політичні партії Німеччини сьогодні: Спроба політологічного аналізу // Віче. – 2000. – № 8. – С. 139 – 154.

12. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т. / Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім “Всесвіт”, 1999.

13. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002.

Тема 7. Виборче право зарубіжних держав

Заняття 1

1. Поняття виборчого права.

2. Принципи виборчого права. Виборчі цензи.

3. Стадії виборчого процесу.

Методичні рекомендації

Відповідаючи на питання даного заняття, необхідно поєднати теоретичні знання з аналізом положень конституційних актів зарубіжних країн.

Перший пункт плану вимагає розкриття понять об’єктивного і суб’єктивного, активного й пасивного виборчого права.

У відповіді на друге питання потрібно проаналізувати принципи виборчого права зарубіжних країн, а також цензи, що застосовуються для активного і пасивного виборчого права.

Висвітлюючи третє питання, курсанти мають пояснити поняття виборчого процесу, а також розкрити зміст кожної з його стадій, показати на основі конституційних актів їх особливості в окремих країнах.

 

Література

1. Вибори в Європейському Союзі / За ред. Ковриженка Д.С.; Лабораторія законодавчих ініціатив. – К.: ФАДА, ЛТД, 2006. – 156 с.

2. Грасхоф К. Право на вільні вибори (додатковий протокол № 1 до Європейської конвенції з прав людини, стаття 3) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 60 – 66.

3. Закоморна К.О. Способи висунення кандидатів на виборні посади до органів державної влади як відбиття демократичних перетворень в у постсоціалістичних країнах // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 77 – 85.

4. Избирательное право и выборы: Сб. статей. – М.: Наука. Гл. ред. восточной литературы, 1990. Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 31 – 40.

5. Мурашин О. Вибори як акти прямого народовладдя // Вісник Львів-ського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2000. – Випуск 35. – С. 180 – 185.

6. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8. – С. 26 – 32.

7. Співак В.І. Поняття і основні параметри правової культури у виборчому процесі // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 71 – 77.

8. Станских С.Н. “Избирательная власть” как ветвь государственной власти: к постановке проблемы // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 1. – С. 16 – 20.

9. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – № 8. – С. 8 – 12.

Заняття 2

1. Виборчі системи.

2. Референдум у зарубіжних країнах.

Методичні рекомендації

У відповіді на перше питання курсанти мають розкрити суть та особливості мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчої систем і їх різновидів, показати їх переваги та недоліки.

Відповідь на друге питання потребує аналізу інституту референдуму: його предмету, функцій, механізму правового регулювання тощо.

Література

1. Василик М.А., Вершинин М.С. Избирательная система России: Словарь-справочник. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999.

2. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. – 2001. – № 11. – С. 28 – 31.

3. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – № 8. – С. 30 – 35.

4. Курячая М.М. Соотношение института референдума со смежными институтами непосредственной демократии // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 4. – С. 10 – 14.

5. Референдуми в Європейському Союзі / О.Д. Чебаненко, О.Ю. Грищук, Н.В. Колодяжна, А. Євгеньєва; За ред. Д.С. Ковриженка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2007. – 186 с.

6. Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. – 2000. –№ 8. – С. 57 – 68.