Структура діалогу: діалогічні відносини, діалогічні позиції суб’єктів діалогічного спілкування, предмет діалогу, дії діалогу, результат діалогу.

Умови, що необхідні для діалогу:

- бажання і готовність обох партнерів виявити свою позицію щодо актуальної проблеми;

- готовність до сприйняття і оцінки позиції партнера;

- готовність до продуктивної взаємодії;

- наявність спільної основи та певних відмінностей у підходах до розв’язання актуальної проблеми.

Отже, основу діалогу становлять проблема і відмінність у позиціях щодо її розв’язання.

Своєрідність психотехнічних дій у діалозі полягає:

- у здійсненні водночас дії-впливу одного партнера на іншого і дії-відображення;

- у змінності позицій того, хто впливає і того, хто відображає вплив;

- у взаємній інтелектуально-вольовій активності;

- у взаємообмінному характері дій.

Модифікації діалогу (за Е. Руденським):

5. Самокритичний діалог – внутрішнє самоспілкування, спрямоване на самоаналіз і самооцінку через взаємодію двох «Я» - вчинки, позиції, якості особистості оцінюються з боку внутрішнього «Я». У самокритичному діалозі можуть бути враховані також оцінки інших людей. може бути не лише внутрішнім, а й зовнішнім. Розвивається до і після критичного діалогу.

6. Критичний діалог – комунікативно-оціночні дії стосовно до негативних явищ чи сторін іншої людини, його діяльності, суспільного життя. Фази критичного діалогу: постановка проблеми, аналіз причин, оцінка дій, що викликали проблеми, конструктивна пропозиція або висловлення позиції щодо розв’язання проблеми, відповідна реакція того, хто підлягає критиці або підтримка позиції того, хто критикує.

У критичному діалозі можливі прояви опору, рішучого опору, емоційного вибуху, які не завжди підпорядковуються морально-етичним нормам спілкування. Результат критичного діалогу може бути неоднозначним. Проте позитивного результату можливо досягти за умов використання аргументації, знаходження вірного тону спілкування.

7. Дискусія – форма спілкування, організована з метою знаходження вірного рішення шляхом всебічного співставлення різноманітних точок зору, використання доказів і аргументації у процесі захисту або заперечення тези, що обговорюється.

Технологічні умови до висунення тези: чіткість і ясність формулювання, незмінність у ході діалогу, виключення логічних протиріч. управління дискусією вимагає розв’язання трьох груп взаємопов’язаних задач: задачі стосовно проблеми дискусії, задачі стосовно групи учасників дискусії, задачі стосовно кожного конкретного учасника дискусії.

У дискусії використовується конструктивна критика, що спрямована: 1) на спростування неправомірних аргументів: вказівка на неправомірність аргументів, виявлення сумнівних авторитетів, апеляція до суспільної думки, наведення даних досліджень, використання контраргументів; 2) спростування неправильного зв’язку аргументу і тези дискусії: конкретно-історичний аналіз, авторський коментар висловлювань, вказівка на замовчування, аналіз неправомірної аналогії, аналіз фальсифікації, виявлення підміни поняття та викривленого наслідку.

У критиці використовуються такі зауваження: об’єктивні, іронічні, скептичні, альтернативні; використовуються запитання, заперечення, зауваження.

Конструктивне проведення дискусії спирається на:

- знаходження у висловлених судженнях опонентів протиріччя;

- помічати недоліки аргументації;

- помічати і оцінювати односторонність підходів до проблеми у опонентів;

- помічати суб’єктивні неаргументовані судження опонентів;

- помічати випадки ігнорування взаємозв’язків окремих сторін проблеми;

- виявляти викривлення у цитуванні думок інших людей;

- доводити неприпустимість узагальнення другорядних деталей проблеми.

4. Бесіда – метод отримання інформації на основі словесної комунікації. Це цілеспрямований вид ділового спілкування, що переслідує досягнення певних цілей, слугує засобом прийняття спільного рішення на основі спільного обговорення проблеми.