Особливості десталінізації в Україні

1) Були зняті пам’ятники по груди, портрети Сталіна.

2) Тіло Сталіна в мавзолеї було переховано.

3) Були змінені назви міст, селищ, районів, вулиць, майданів і т. д. Була створена спеціальна комісія з реабілітації безвинно репресованих.

4) Була демонстративна робота партійних організацій.

5) Докладались зусилля з демократизації всіх сфер суспільного життя.

6) Зменшивши контроль центральних органів над економікою, тому що були створені територіальні органи управління економікою – ради народного господарства (Раднаргоспи).

7) Розширились права республіки у формуванні бюджету матеріально технічного забезпечення, збуту і адміністративних питань.

8) Більше можливостей з’явилось у розвитку культури, свободи і творчості.

9) Відбудовувався поступовий процес ліквідації найбільш негативних правил. тоталітарного режиму але не торкався його сутності.

10) Не було засуджено депортації селян в роки колективізації.

11) Продовжувалося висилання жителів західної України.

12) Не отримували дозволу на повернення в рідні оселі депортовані народи.

13) Не були переглянуті справи жертв політичних репресій 20 – 30 – х років.

14) Не створені умови дотримання прав людини.

15) Хрущов як і інші керівники держави на словах засуджували Сталінізм а на практиці використовували сталінські методи.

16) Чистка органів держбезпеки і знач­не скорочення їх кількості

17) Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, відміна надзвичайних законів і постанов

18) Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму.

 

 

Причини непослідовності радянського керівництва при проведенні політики десталінізації:

1) Більшість керівників держави та Хрущов були причетні до репресій

2) Соціалістична держава з планово – директивною економікою і однопартійною системою не могли функціонувати на демократичних засадах

3) Політика десталінізації викликала протидію супротивників нового курсу. Робились спроби усунути Хрущова від влади

4) В умовах холодної війни СРСР не був підтриманий провідними капіталістичними державами

5) Хрущов не був людиною суперечливою, непослідовною, емоційною, схильний до адміністративного вирішення проблем.

 

2. Дисидентський рух.

 

1) Не послідовність у політиці десталінізації викликала опір збоку її прихильників, що прагнули її поширювання.

2) Наприкінці 50–х початку 60–х років з’являється рух інакомислячих – дисидентів, які відкрито висловлювали свої погляди та піддавали критиці політику радянського керівництва.

3) Українське дисиденство мирно боролося за необхідність демократичних змін у суспільстві.

4) Дисидентський рух був загально українським явищем оскільки виник у всіх регіонах України.

5) Він охоплював різні соціальні версти суспільства

6) Український дисидентський рух був масовий та організований.

7) Першими дисидентами в Україні були шестидесятники – молоде покоління письменників.

8) Найбільш відомим дисидентським організаціями в Україні були: Українська Робітнича Селянська Спілка, Український Національний Комітет, Український Національний Фронт.

9) Українські дисидентські організації виступали:

а) пропагували ідеї незалежної України

б) критикували політику русифікації

в) критикували радянську політичну систему та методи керівництва країною

г) організовували конференції та мітинги

д) видавали книги і брошури

11) Організації дисидентів зазнавали переслідувань, а проти їх активних членів були проведенні на протязі 1961 – 1965 років судові процеси.

12) Були засуджені Левко Лук’яненко, Панас Заливаха, Валентин Мороз, Іван Світличний.

13) У відповідь на арешти дисидентів Іван Зюбан написав книгу «Інтернаціоналізму русифікація», де який засудив ігноровано прав українського народу.