IV. Рух опору на території України

 

На території України діяли 2 течії антифашистського руху опору: націоналістичних та про радянський рухи

1) Для про радянського руху опору характерно:

· створювались підпільні організації, які вели антифашистку пропаганду та поширювали листівки. Підпільний рух (діяль­ність в Україні в роки війни 23 обкомів КП(б)У та 9 під­пільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних організацій і груп).

· створювалися партизанські загони. У 1942 р.— створен­о Український штабу партизанського руху (УПІПР) на чолі з Т. Строкачем.

· Діяли в Україні партизанські загони на чолі з О. Сабуровим,О Федоровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.). У 1942 році радянський рух опору зміцнився і нараховував сотні партизанських загонів і об’єднань.

· В травні 1942 року було створено центральний штаб партизанського руху.

• населення шкодило фашистській промисловості та сільському господарству шляхом саботажу.

· ведення бойових дій проти фашистів.

· диверсії на комунікаціях ворога,

· знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;

· розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;

· збір розвідувальних даних;

· розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;

· визволення військовополонених та врятування людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;

· рейди в тил ворога з метою зриву планів гітлерівців щодо перетворення України на «випале­ну пустелю», визволення окремих районів (Карпатський рейд С. Ковпака, рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.)

 

 

2) Для націоналістичного характерно:

1940 р.— відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою (бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину)

v з метою знищення більшовицьку частину ОУН на чолі з Мельником почала співпрацювати з Німеччиною. Створення мельниківцями 5 жовтня 1941 р. в Києві Україн­ської національної ради на чолі з М. Величковським, яку роз­глядали як передпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність заборонена гітлерівцями). Осінь 1941 р.— репресії проти оунівців; перехід оунівців до боротьби з німцями.

v У квітні 1941 р. бандерівці при згоді німецького командування створюють батальйони -«Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

v 30 червня 1941 р. у Львові проголошують «Акт відновлення Української держави» та формують уряд на чолі з Я. Стецьком. Однак Гітлер виступив проти самостійної Укра­їнської держави через що новостворений уряд був розігнаний, а С. Бандера та Я. Стецько заарештовані.

v 14 жовтня 1942 р.— створено ОУН—УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і проти радянської влади.

v Конфлікт із польською адмініст­рацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».

v Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, ство­рення тут української адмініст­рації («українських республік»).

v Проводили агітаційні роботи.

v 1941 – 1942 роки проти ОУН німці проводять репресії, арешти та розстріли.

v В вересні 1941 року було завершено Бандеру і Стецька.

v Тисячі активістів ОУН загинули і були розгромлені значну частину ОУНівських організацій.

v Обрання у 1944 р. Української головної визвольної ради (УГВР) — вищого керівного органу національно-ви­звольної боротьби українського народу та Генерального секрета­ріату, на чолі із Р. Шухевичем.

v Перетворення ОУН—УПА на сер­йозну військову силу (де у 1944 р. їх кількість складала 70—90 тис. бійців.)

 

V. Бойові дії 1943 – 1944 роках.

Ø 19 лютого —25 березня 1943 р. - Контрнаступ німецько-фашистських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області, знову втративши Харків та Бєлгород, радянські війсь­ка героїчними зусиллями зупинили ворога.

Ø 5 липня — 23 сер­пня 1943 р. - Курська битва, у ході якої було визволено Лівобере­жну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків).

Ø Вересень — лис­топад 1943 р.- Героїчна битва за Дніпро (за успішне форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу).

Ø 6 листопада 1943 р.- Визволення Києва.

Ø 24 грудня 1943 р.— 29 люто­го 1944 р. - Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша, в оточенні опинили­ся 11 ворожих дивізій кількістю 80 тис. осіб), Рівненсько - Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції.

Ø 4 березня — сере­дина квітня 1944 р.- Проскурово - Чернівецька, Умансько - Ботошанська, Березнегувато -Снігірівська, Одеська операції. У результаті цих наступальних операцій було звільнено Правобережну й Південну Україну.

Ø 26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією.

Ø 8 квітня 1944 р.— на кордон із Чехословаччиною.

Ø 8 квітня —12 травня 1944 р.- Кримська наступальна операція, яка завершилася виз­воленням Криму (визволення Криму затьмарилося чер­говим злочином сталінського режиму: у травні 1944 р. за звинуваченням у зраді з півострова було депортова­но у віддалені місцевості СРСР 191 тис. татар, 15 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 10 тис. вірмен).

Ø 13—29 липня 1944 р.- Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль; форсуванням р. Вісли закінчився розгром німецької групи армій «Північна Україна»).

Ø 20—29 серпня 1944 р.- Яссько-Кишинівська операція, у ході якої визволено Молдавську РСР та Ізраїльську область України й роз­громлено групу армій «Південна Україна».

Ø 8 жовтня 1944 р.- Визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області.

Ø 28 жовтня 1944 р.- Повне визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель.