Реакційна політика царського уряду миколи і на деякий час пригасила політичні,

Автономістські прагнення української спільноти. Однак не на довго, бо в 1840-х рр. нові

Визвольні рухи зорганізовуються в Україні. Сильна революційна хвиля, пройшла через Європу,

Впливаючи на національно-політичні процеси в Україні. У визвольні змагання в деяких країнах

- 115 -

Долучився месіаністський елемент. Літературні і політичні діячі писали про месіанську місію

Своїх народів для виправлення і спасіння людства. М.Костомаров теж написав працю про

Месіанське післанництво вибраного українського народу – “Книгу буття українського народу”.

Згодом національний месіанізм частково з`єднався з панславізмом у тому значенні, що тісна

співпраця всіх слов`янських народів допоможе створити вільне життя без автократизму,

Поліційного тиску і економічного визиску. Панславізм в ХІХ ст., певним чином поширився

Серед інтелігенції і ширших верств в Чехії, Хорватії, Сербії, Словаччині, Болгарії, Україні.

В умовах піднесення визвольної хвилі в Києві у січні 1846 р. була створена таємна

Українська політична організація – Кирило-Мефодіївське Братство. Товариство було

створено групою молодих професорів Київського університету: Миколою Костомаровим –

Істориком, професором; Пантелеймоном Кулішем – талановитим письменником; Миколою

Гулаком – професором, Василем Білозерським – істориком права, громадським діячем. В

Гурток увійшли також О.Навроцький, О.Маркович, І.Посяда та ін. Духовним провідником

Товариства став національний будитель українського народу Т.Шевченко, який вступив до

Нього у квітні 1846 р. Вказують, що кількість членів Товариства становила 100 осіб.

Назва Братства вказує на його панславістське підгрунтя, адже Кирило і Мефодій були

Апостолами слов`ян. В Кирило-Мефодіївському Братстві були створені програмні документи:

“Статут і правила Товариства” і “Книга буття українського народу”; авторами яких були

Костомаров і Білозерський. Програма проповідувала: суспільну рівність, перебудову

Суспільства на християнських основах, скасування кріпосництва, ліквідацію царизму,

Всезагальну освіту, політичну автономію для України і український месіанізм.

Згідно з ідеологією Братства всі слов`яни мали створити федерацію рівних і вільних

слов`янських держав, в якій Україна мала б провідне становище з Києвом як столицею

федерації і місцем перебуванням тут федерального парламенту.

Кирило-Мефодіївське товариство не проіснувало довго (січень 1846 – березень 1847 р.).

За доносом, царська поліція заарештувала всіх учасників Товариства. Однак у зв`язку з

Міжнародною обстановкою справу вирішили не розголошувати. Царському уряду було

Невигідно розкривати, що в самій імперії існує національно-визвольний рух. До того ж,

Вважали офіційні кола – «до українофільства потрібно ставитись лагідніше і тонше, ніж до

Польщі і польського руху». Звідси, і відносна м`якість покарань учасників Товариства.

Найсуворіше були покарані Т.Шевченко і М.Гулак.

Вплив Кирило-Мефодіївського Братства, незважаючи на його недовге існування, на

Зростання української самосвідомості був величезним. Його учасники, згодом, продовжували

Пропагувати і поширювати його ідеї, піднімаючи національну самосвідомість.

Таким чином, в першій половині ХІХ ст. українство розгорнуло боротьбу за ліквідацію

Кріпосництва, за утвердження українського народу як самобутньої, самостійної нації з славним

Історичним минулим, державницькими традиціями і високою культурою. Українська

Інтелігенція повертає народу природне духовне життя: власною мовою, літературою, історією.

Питання про створення окремої самостійної української держави в широких колах

Прогресивної інтелігенції ще не було поставлено як реальна ідея. Історичне значення Кирило-