Імператор Фердінанд І 17 квітня 1848 р. підписав указ про ліквідацію в Галичині панщини,

- 118 -

обіцяв скликати в державі парламент (рейхстаг). У Львові було дано згоду на формування

Національної гвардії.

Революція в Австрії дала поштовх польському і українському національним рухам.

Польські кола негативно ставились до українського визвольного руху, не визнавали за

Населенням українських земель, в т.ч. Східної Галичини права на самовизначення, а

Аристократичне крило польського руху до якого входили полонізовані потомки українських

Магнатів вважали, що в Галичині нема українців, а є тільки польський народ.

На противагу польським “Центральній раді народовій”, аристократичному

“Центральному комітету” українські сили 2 травня 1848 р. утворили Головну Руську Раду

(1848–1851 рр.), що стало виявом боротьби українських мас. В неї ввійшли представники

Галицької інтелігенції, греко-католицького духовенства, а очолив її єпископ Григорій

Яхимович. Головна Руська Рада (ГРР) мала представляти українців-галичан перед центральним

Урядом.

Друкованим органом ГРР стала газета “Зоря Галицька”, що почала виходити у Львові

Українською мовою з 15 травня 1848 р. значним тиражем у 4 тис. примірників. У відозві

Головна Руська Рада заявила: “Ми, русини галицькі, належимо до великого руського (тобто

Українського) народу”.

То була перша в Галичині офіційна заява про те, що наддніпрянські і галицькі українці –

Одна нація. В умовах, коли польські кола заперечували саме існування українців в Галичині,

Така заява мала примусово важливе значення.

Головна Руська Рада домагалася об`єднання всіх західноукраїнських земель – Східної

Галичини, Закарпаття і Північної Буковини під правлінням Габсбургів і, таким чином, їх

Відокремлення від польських, мадярських і румунських виливів. Поляки приклали всіх зусиль,

Щоб цьому перешкодити і зберегти контроль над українською Галичиною.

На Східній Галичині під впливом Головної Руської Ради виникло 50 місцевих рад, які

Розгорнули боротьбу за перетворення Східної Галичини в окрему провінцію, створення

Української національної гвардії, запровадження навчання рідною мовою. На противагу

Польській національній гвардії, стали створюватися загони української національної гвардії, які

Виступали під жовто-блакитним прапором.

Українські делегати в червні 1848 р. взяли участь у Слов`янському конгресі в Празі де

відстоювали право Східної Галичини на національну автономію і на якому слов`янській світ

Довідався про боротьбу українців Галичини за національне відродження.

Революційному піднесенню в Галичині сприяла активізація культурно-освітнього руху. У

жовтні 1848 р. у Львові відбувся Собор руських учених – з`їзд українських працівників освіти,

Науки, культури. Була розроблена програма розвитку українського шкільництва. Яків

Головацький виступив з науковою доповіддю, яка лягла в основу його праці “Розвідка о язиці

южнорускім і єго нарічіях” (1849 р.). На з`їзді було прийнято рішення про створення Галицько-

Руської матиці: культурно-освітньої організації для освіти і видання дешевих книг для народу.

З`їзд підтримав друкування книг кирилицею замість латинської абетки.

Собор став важливою подією в освітньо-культурному житті галицької спільноти. Під

Впливом його рішення було відкрито в Коломиї першу українську читальню, а 1849 року

Засновано Народний дім у Львові – осередок культурно-наукового життя західноукраїнського

Населення.

Широкого розмаху набула боротьба галичан за народну освіту. Австрійський уряд

Змушений був погодитися на запровадження викладання українською мовою в народних

Школах, введення в гімназіях української мови як окремого предмету. У вересні 1848 р. вийшов

- 119 -

Імператорський указ про створення кафедри української мови у Львівському університеті,

Професором якої став Я.Ф.Головацький. Пожвавилась літературна діяльність послідовників