Поняття охорони праці і її роль в забезпеченні умов праці

 

 

Такі структурні частини дипломної (курсової) роботи, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка,

 

наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

 

За потреби можуть бути наведені переліки.

Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід вико­ристовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад оформлення переліку:

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, не­залежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організа­ціях в Україні і за кордоном;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприєм­ців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяль­ністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

 

Приклад оформлення переліку:

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

- працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, не­залежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організа­ціях в Україні і за кордоном;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприєм­ців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяль­ністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

 

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно розта­шування переліків першого рівня.

У разі необхідності по­яснити зміст тексту, таблиці або ілюстрації в дипломній роботі вміщують примітки.

Примітки розміщують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосу­ються.

Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують з ве­ликої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку по­дають текст примітки,

наприклад: Примітка.______________

Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери наводять текст примітки,

наприклад: Примітки:

1._____________

2._____________

 

Пояснення щодо окремих даних, наведених у тексті або табли­цях, допус­кається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових но­мерів) з дужкою. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текс­том пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують через один інтервал,

наприклад: Цитата в тексті:

“Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфі¹⁾”.

Відповідне подання виноски:

¹⁾ У стародавньому місті Дельфі жреці змагались у пророкуванні майбут­нього. Метод, який названо ім'ям цього міста, спочатку ви­користовувався для “пророкування” часу настання події, що прогнозувалася. Він не допускає прямих контактів між експертами.

 

 

Подання ілюстрацій

 

Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломних роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, карта, фотографія, діаграма і графік тощо.

Ілюстрації подаються в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розмір яких більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією з абзацного відступу. Якщо в дипломній роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка,

наприклад:

Рис. 1.2. Потреби професійного розвитку працівника в організації [6,с.15]

 

Назву рисунку з нумерацією розміщують під зображенням з абзацного відступу.

 

Подання таблиць

 

Цифровий матеріал, як правило, необхідно оформлювати у виг­ляді таблиці. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в. тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку дипломної (курсової) роботи або з поворотом за стрілкою годинника.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, має лише одне сло­во, його можна замінювати лапками; якщо два або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те саме", а далі лап­ками. Ставити лапки замість цифр, знаків, марок, певних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 14 або 12пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і дру­кують симетрично до тексту. Назва має бути стислою і відображати зміст таб­лиці. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках).

У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка,

наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в дипломній роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Приклад побудови таблиці

 

Таблиця 1.1

Назва таблиці (по центру)

Показник	Од. вимір.	Роки	Відхилення
		абс	відн
…….	……….
…….	………

 

Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапку не ставлять. Текст заголовків і підзаголовків граф пишуть в однині.

Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Обережно слід ставитися також до вертикальної графи «Примітки». Така графа потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

Коли цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть зіставитися, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки.

Наводити в дипломній (курсовій) роботі треба лише ті таблиці, які неможливо передати звичайним текстом (результати експериментальних спостережень, зіставлення розбіжності, детальні довідкові дані і т.ін.). На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. У даному разі назву вміщують тільки над її першою частиною.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку для кожної частини таб­лиці повторюють її головку, в другому – боковик. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять їх нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці,

наприклад:

Продовження табл. 1.2

 

Якщо таблиця займає більше сторінки, то її рекомендується винести в додатки. В додатках таблиця може розміщуватися на декількох сторінках.

 

Подання формул

Формули в дипломній (курсовій) роботі розташовують безпосередньо після тек­сту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Формули друкуються з використанням текстового редактору Word або редактору формул Microsoft Equation 3.0 не виділяючи курсивом.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в послідовності, у якій вони дані у формулі. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка.

Формули (якщо їх бі­льше ніж одна) нумерують у межах розділу.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті дипломної роботи.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера фор­мули в розділі, відокремлених крап­кою. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках.

Для набору формул у текстовому редакторі Microsoft Word рекомендується використовувати засіб Microsoft equation з наступними розмірами символів: звичайний – 14 пт, великий індекс – 10 пт, дрібний індекс – 10 пт, великий символ - 10 пт, дрібний символ – 10 пт. Стиль: формат символів – без нахилу.

Наприклад, (3.1) (перша формула третього розділу) буде мати наступний вигляд:

 

, (3.1)

 

де Ч_обл - облікова чисельність робітників;

Ч_яв – явочна чисельність робітників;

К_об.с. –коефіцієнт облікового складу.

 

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться праворуч від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера.

При написанні тексту з формулами потрібно також виконувати наступні вимоги:

1. Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

2.Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

3.Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

4.Рівняння і формули треба відділяти від тексту вільними рядками. Вище і ниж­че кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).