Суспільний поділ праці та спеціалізація, їх суть і значення

______________________________________________________________________

Основою переходу від натурального до товарного виробництва стали суспільний поділ праці і економічна відокремленість виробників.

Поділ праці – історичний процес відокремлення, закріплення, видозміна окремих видів господарської діяльності, спеціалізації виробників, який проходить у формі диференціації і співіснування різноманітних видів трудової діяльності.

Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виконанні окремих видів діяльності, на виробництві тих чи інших товарів і послуг.

Історично розрізняють три великих поділи праці, які заклали основи товарного виробництва:

1) відокремлення скотарів від землеробів;

2) виділення класу ремісників;

3) виділення купців і формування торгівельного капіталу. Така спеціалізація обов’язково передбачає обмін продуктами праці.

Подальше поглиблення суспільного поділу праці відбувалося у формі спеціалізації. Розрізняють поділ праці усередині підприємства і в межах країни. Усередині підприємства поділ праці відбувається між цехами, майстернями, робітниками тощо. Поділ праці всередині національної економіки виявляється в існуванні різних галузей і сфер виробництва, у спеціалізації регіонів та окремих країн (міждержавна спеціалізація).

З точки зору рівня самостійності, спеціалізації, економічних і технологічних зв’язків між різними видами виробництва виділяють три основні форми суспільного поділу праці:

- загальний поділ праці – відокремлення великих видів (сфер) діяльності, які вирізняються між собою формоутворенням продукту (промисловість, с/г);

- частковий поділ праці – відокремлення окремих галузей в межах великих видів виробництва, випуск готових однорідних і однотипних продуктів, об’єднаних техніко-технологічною спільністю (металургія, машинобудування та ін.);

- одиничний поділ праці – виділення окремих технологічних операцій, виробництво окремих складових компонентів, продуктів (подетальний поопераційний).

До основних організаційно-економічних форм реалізації суспільного поділу праці відносять:

- спеціалізацію виробництва (відокремлення певних виробничих процесів та їх стадій);

- кооперацію виробництва (зв’язок спеціалізованих виробничих підрозділів, одиниць; обмін різними видами діяльності і продуктами);

- концентрацію виробництва (зосередження виробничих факторів у межах єдиного виробництва);

- комбінування виробництва (використання різних видів праці у єдиному процесі виробництва).

Суспільний поділ праці і спеціалізація мали надзвичайно велике значення у розвитку людського виробництва. Вони забезпечують підвищення продуктивності праці. Подальше поглиблення поділу праці є передумовою збільшення обсягів суспільного виробництва, нагромадження національного багатства, підвищення рівня реального споживання.

______________________________________________________________________

Походження, суть, функції та види грошей.

Грошові агрегати

______________________________________________________________________

Як відомо, розвиток товарного виробництва і обміну включає виникнення особливого механізму для покращення процесу обміну. Таким механізмом стають гроші. Поряд із товаром вони є базовими категоріями товарного виробництва. Значення грошей в організації суспільного виробництва є надзвичайно велике. Вони є одним з найдавніших економічних явищ, що впливають на всі сторони життя людей („гроші рухають світом”). Це складний і один із найважливіших елементів ринкової економіки.

Гроші мають тисячолітню історію. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична і еволюційна.

Згідно раціоналістичної теорії (П.Самуельсон, Дж.К.Гелбрейт) гроші виникли в результаті домовленості між людьми про введення спеціального інструменту для здійснення обміну товарами. Еволюційна концепція (А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс) стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва і обміну.

Не зважаючи на ці два підходи, можна стверджувати, що гроші з’явилися із розвитком товарного виробництва і поділу праці, тому спочатку були товарні гроші. Товарні гроші - це торговий еквівалент, що використовувався як засіб обміну, але він міг вступати в обмін і як звичайний товар.

Товарними грошима були: худоба, міра зерна, шовк (Китай), шкіра хутрових звірів (у мисливців Півночі), какао боби (Центральна і Південна Америка), перлини, корали, мушлі (побережжя Африки і Азії), хутро куниці чи бобра (Південна Європа, Північна Америка), хутро соболя (Сибір), ікла моржів, шкури тюленів (Чукотка, Аляска).

Потім роль грошей стало відігравати золото, у якого для цього були найвдаліші властивості.

Із розвитком обміну і ринку гроші втрачають товарну природу. З’являються паперові гроші, вони не мають внутрішньої вартості, а купівельну спроможність їм надає держава, яка гарантує обіг паперових грошей на своїй території. Вони є символічними грошима, вартість яких (купівельна спроможність) значно перевищує витрати на їх виробництво.

Таким чином, гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого здійснюється обмін товарами.

Деякі сучасні економісти визначають сутність грошей у їх функціях. Зокрема, К.Р.Макконнелл і С.Брю вважають, що «гроші – це те, що вважають грошима», «все, що виконує функції грошей, і є грошима». Дж. Хікс вказує, що гроші – це «те, що використовується як гроші». Враховуючи такі тлумачення, гроші – все те, що використовується для укладання угод купівлі-продажу та виконує функції грошей.

Гроші виконують ряд функцій, що дозволяють повніше розуміти їх суть.

1. Гроші – міра вартості: у певній кількості виявляється вартість товарів та їх ціна. Ціна – це грошова оцінка товару, тобто, це та кількість грошей, яку необхідно заплатити за одиницю товару.

2. Гроші – засіб обігу і платежу, тобто, вони є посередником у обміні товарів, виступають засобом купівлі-продажу товарів і здійснення різноманітних платежів (перші паперові гроші, прообраз сьогоднішніх, виникли в Китаї у ХІІІ ст.).

3. Гроші – засіб нагромадження, тобто гроші мають здатність до нагромадження, не втрачаючи своєї цінності. Ця функція пов’язана зі здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.

Із розвитком ринкових відносин та процесу демонетизації золота деякі функції грошей еволюціонували. Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхнього прояву.

Розрізняють такі види грошей:

- Готівка (банкнота, розмінна монета);

- Безготівкові (кредитні) гроші. Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди і виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей як вексель, чек, банкнота, кредитна картка, електронні гроші.

Вексель – письмове боргове зобов’язання, завірене відповідним чином, яке видається боржником кредитору при купівлі товару в кредит і є інструментом комерційного кредиту. У ньому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право власника (векселедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) сплати борг при настанні встановленого терміну. Вексель використовується для розрахунку замість грошей, в результаті чого виникає вексельний обіг. Векселі бувають простими і переказними. Простий вексель – це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої, який не може бути переданий третій особі. Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек (з’явилися на основі чекових розрахунків) – це грошовий документ, який видається власникові чекового рахунку в банку в оплату за куплені товари і послуги. Це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей.

Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

В грошовому обігу розрізняють таке поняття як майже гроші (дуже легко ліквідні активи, які без втрат можна перетворити в готівку). До них відносять:

1) чекові, безчекові депозити;

2) електронні гроші

3) термінові депозити

4) державні цінні папери.

В сучасних умовах дедалі більше поширюються електронні гроші. Це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційних систем.

Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і послуг та нетоварні платежі, називають грошовим обігом. Він здійснюється на основі певних законів. Одним із найважливіших є закон грошового обігу, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Він передбачає, що в обігу протягом певного періоду має бути об’єктивно зумовлена кількість грошей, і відображає внутрішні зв’язки між грошовою масою і кількістю товарів, рівнем цін, швидкістю обігу грошей.

Для визначення грошової маси, згідно неокласичної теорії, застосовується рівнянням обміну, запропоноване американським економістом І. Фішером (рівняння грошового обігу Фішера):

 

,

 

де М – маса грошей в обігу (включає готівку і чеки);

V – швидкість обігу грошової одиниці;

Р – рівень цін на товари і послуги;

Q – кількість товарів і послуг на ринку, тобто P*Q - реальний ВВП.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

 

,

 

В умовах паперово-кредитної системи грошового обігу має місце тенденція випереджаючого зростання фактичної грошової маси у порівнянні з об’єктивно необхідною для обігу масою грошей. Тому порушення закону грошового обігу стає майже хронічним, а в обігу знаходяться зайві гроші, купівельна сила яких зменшується. Гроші знецінюються внаслідок інфляції.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

 

,

 

де КГ - кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, тобто пропозиція товарів у поточних цінах;

К – обсяг товарів, проданих у кредит, термін погашення по яких наступить у майбутньому;

П – термінові платежі, терміни погашення по яких надійшли цього року;

ВП – платежі, які взаємопогашаються;

О – швидкість обігу грошової одиниці за рік.

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населення, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо.

Сукупність усіх залишків грошових засобів у всіх їхніх формах (готівковій і безготівковій), що знаходяться в економіці у певний період часу і забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі, називається грошовою масою. Вона включає декілька елементів (агрегатів), залежно від рівня ліквідності грошових засобів.

С (М₀) – це готівкові гроші: монети, банкноти, що перебувають в обігу поза банками;

М₁ = М₀ + поточні чекові рахунки в банках;

М₂ = М₁ + заощаджувальні рахунки і невеликі строкові депозити в комерційних банках і ощадних установах;

М₃ = М₂ + особливо великі строкові банківські рахунки і внески у спеціалізованих установах (депозитні сертифікати тощо).

______________________________________________________________________

Система грошового обігу

______________________________________________________________________

Форма організації грошового обігу, яка історично склалася у даній країні і закріплена законодавчо, називається грошовою системою.

Грошова система включає такі елементи:

- Найменування національної грошової одиниці;

- Види грошей і характер їхнього забезпечення;

- Порядок емісії грошей, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

- Форми і умови безготівкового платіжного обігу;

- Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні, встановлення курсу національної валюти;

- Наявність державних фінансових інституцій, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історично відомі два типи грошової системи: металева і паперово-кредитна. Металева система поділяється на два види:

1) біметалізм - це система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за двома благородними металами – золотом і сріблом.

2) монометалізм – це система, в якій роль загального еквівалента закріплюється тільки за одним металом – золотом. Розрізняють такі види золотого монометалізму:

- система золотомонетного стандарту (проіснувала до Першої світової війни);

- система золотозливкового стандарту (Англія, Франція), яка передбачала вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот проводився лише на золоті зливки.

- система золотодевізного стандарту (Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та ін.), при якій зв’язок грошей із золотом здійснювався через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення;

- система золотодоларового стандарту, за якої розмін національних валют на золото був відмінений у всіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн – членів МВФ. У 1971 році було припинено обмін доларів на золото.

З 1976 року за результатами Міжнародної конференції на Ямайці (м. Кінгстон) здійснено перехід до системи паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Відповідно до цієї системи було юридично закріплено демонетизацію золота; скасовано масштаб цін; припинено виконання золотом ролі загального еквівалента; золото перетворилося у звичайний товар, який продається і купується на світових ринках дорогоцінних металів за ринковою ціною; впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

 

В цій темі з’ясовано суть основних понять:

Натуральне виробництво, товарне виробництво (просте і розвинене), товар, вартість, споживна вартість, закон вартості, суспільний поділ праці, форми суспільного поділу праці, гроші, функції грошей, вексель, чек, грошова маса, ліквідність, грошові агрегати, грошова система, біміталізм, монометалізм, грошовий обіг, закон грошового обігу.

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «суспільний поділ праці».

2. Розкрийте суть трьох великих суспільних поділів праці, які спричинили виникнення товарного виробництва.

3. Що таке спеціалізації?

4. Наведіть та дайте коротку характеристику основних видів спеціалізації.

5. Які існують форми суспільного поділу праці?

6. Прокоментуйте роль суспільного поділу праці та спеціалізації в розвиток суспільства і НТП.

7. Охарактеризуйте основні передумови та ознаки товарного виробництва. Чим воно відрізняється від натурального?

8. Які типи товарного виробництва Ви знаєте? В чому їх спільність та відмінність?

9. Що таке товар? Розкрийте сутність понять «вартість» та «споживча вартість».

10. Розкрийте основні причини виникнення грошей. Що таке товарні гроші?

11. Охарактеризуйте функції грошей.

12. Які види грошей Ви знаєте?

13. Наведіть та прокоментуйте закон грошового обігу.

14. Поясність суть категорії «ліквідність».

15. Дайте характеристику поняттю «майже гроші».

16. Перелічіть грошові агрегати та поясність відмінності між ними.

 

______________________________________________________________________

Розділ V

ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ

СУЧАСНОГО СВІТУ

 

1. Економічна система як складова суспільного ладу. Загальна характеристика економічних систем.

2. Ринкова економічна система. Її ознаки та механізм функціонування.

3. Адміністративно-командна система та її основні риси.

______________________________________________________________________