Національний продукт, його форми та методи підрахунку

______________________________________________________________________

З метою оцінювання стану національної економіки в цілому уряди країн здійснюють обчислення агрегатних, тобто сукупних економічних показників, які називають національними рахунками.

В Україні у складі колишнього СРСР національний продукт обчислювався на основі системи Балансу народного господарства, що була запроваджена в 20-і рр. ХХ ст. Згідно із цією системою, вся національна економіка була умовно поділена на дві складові: матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство тощо), де створюється національний продукт, і невиробнича сфера, яка не створює національного продукту, тому є непродуктивною.

Система національних рахунків (СНР) почала формуватися наприкінці 1940-х рр.. під егідою Статистичної комісії ООН. Перший стандарт був розроблений і прийнятий в 1953р., другий – в 1968р., третій – 1993р.

СНР – це система статистичної звітності, на основі якої обчислюються кінцеві результати національної економіки. Цією системою користуються більшість країн світу, в тому числі і Україна. Це зумовлено необхідністю ведення єдиного статистичного рахівництва з метою усунення відмінностей та розбіжностей в економічних показниках різних країнах. В Україні дана система використовується з середини 90-х рр.. минулого століття.

Система національних рахунків — система взаємопов'язаних показників, які характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл та використання суспільного продукту; вона відображає структуру взаємозв'язків між секторами, галузями економіки, між національною економікою та економіками інших країн. СНР є узагальненням статистичного масиву даних макрорівня на основі балансового методу (доходи-видатки, ресурси – їх використання, затрати – випуск). Макроекономічні показники, відображені у даній системі, дають змогу характеризувати найважливіші результати економічного розвитку країни. За допомогою СНР є можливість визначати стан та тенденції розвитку національної економіки..

Основною методологічною основою СНР є те, що при визначенні величини національного продукту з метою виключення повтороного врахування одного й того ж використовується таке поняття як додана вартість.

Додана вартість (ДВ) - це вартість, яка додається до початкової на всіх стадіях виробництва і доведення до кінцевого споживання товарів і послуг. Вона є різницею між ціною реалізації і закупівельною ціною.

Основним вимірником національного продукту у СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сума вартості кінцевих товарів і послуг, вироблених на території певної країни протягом певного періоду часу, здебільшого року.

Кінцевий товар – це той товар, що остаточно покинув сферу виробництва і призначений для кінцевого споживання.

При визначенні ВВП не враховують вартість проміжного товару. Проміжний товар – це той товар, який підлягає подальшій обробці, переробці чи перепродажу з метою виробництва кінцевих товарів.

При підрахунку ВВП не враховуються:

1) державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії тощо);

2) чисто фінансові операції (купівля облігацій, акцій..);

3) вироблення домогосподарствами продукції для власного споживання;

4) перепродаж потриманих речей;

5) тіньова економіка (за різними джерелами, в тіньовій економіці України виробляється біля 35 - 50% усієї продукції).

Це дає підстави для висновку про те, що величина ВВП є заниженою.

При підрахунку ВВП використовують наступні методи:

1) Виробничий (за доданою вартістю).

ВВП= ВДВ + ЧПП,

Де ВДВ – валова додана вартість (валовий випуск - проміжне споживання);

ЧПП – чисті продуктові податки (продуктові податки – субсидії на продукти).

2) Витратний підхід (метод кінцевого використання), згідно з яким ВВП визначається як сума видатків на купівлю кінцевих товарів і послуг.

 

ВВП=С+І+G+X_n,

 

де С – видатки домогосподарств на споживчі товари;

І – валові інвестиційні витрати фірм і корпорацій. При підрахунку ВВП враховуються валові інвестиції, які включають чисті інвестиції (І_ч) та амортизацію (А). Порівнюючи величину валових інвестицій із амортизацією, можна дати характеристику трьох станів економіки:

якщо І_в>А, то це зростаюча економіка;

якщо І_в=А, то це статична економіка;

якщо І_в<А, то це спадна економіка;

G – витрати держави на купівлю товарів і послуг;

X_n – витрати іноземців на купівлю товарів і послуг, тобто чистий експорт. Це величина, на яку видатки іноземців на вітчизняні товари і послуги перевищують витрати вітчизняних споживачів на закупівлю імпортних товарів, тобто різниця між експортом і імпортом.

3) Дохідний або розподільчий підхід, згідно з яким ВВП є сумою первинних доходів, одержаних резидентами (підприємства, корпорації, домашні господарства та органи державного управління) в процесі виробництва після первинного розподілу нової створеної вартості.

Резиденти – це фізичні і юридичні особи, як національні, так і іноземні, які функціонують на території держави більше року.

 

ВВП=заробітна плата найманих працівників + валовий прибуток + змішаний дохід некорпоративного бізнесу+ валові податки на виробництво та імпорт – субсидії на виробництво та імпорт.

 

Таким чином, ВВП, очислений цим методом, включає такі елементи: заробітну плату та інші виплати, чистий процент, рентні доходи, непрямі податки, амортизацію, доходи некорпоративного бізнесу, доходи корпорацій (податок на прибуток корпорацій, дивіденти, нерозподілений прибуток корпорацій).

Не зважаючи на те, що ВВП є основним вимірником у СНР, він відображає лише кількісне значення розвитку економіки. Даний показник не враховує інших видів доходів. У зв’язку з цим на основі ВВП визначають ряд інших взаємопов’язаних макроекономічних показників.

Валовий національний дохід зароблений (ВНД_з) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених, як правило, за рік усіма факторами виробництва, що належать резидентам певної країни. ВНД відрізняється від ВВП на величину чистих факторних доходів з-за кордону. Щоб визначити ВНД, треба додати до ВВП доходи від вітчизняних факторів виробництва, що використовуються за кордоном, і відняти доходи, одержані іноземцями в даній країні.

Валовий національний дохід наявний (ВНД_н) включає в себе ВНД_з та чисті трансфертні платежі.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і суми амортизації. Він вимірює загальний обсяг продукції, який економіка країни загалом може спожити, не погіршуючи своїх виробничих можливостей.

Національний дохід (НД) – визначається як різниця ВНД та амортизації і непрямих податків на бізнес. Це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, чи ці ресурси використовуються у власній країні чи за кордоном. Це означає, що НД можна вирахувати додаванням усіх факторних доходів – заробітної плати, прибутку, процента і ренти.

Особистий дохід (ОД) – дохід, одержаний домогосподарствами із урахуванням трансфертних платежів до сплати податків.

ОД = НД – відрахування на соціальне страхування + державні трансфертні платежі

Трансфертні платежі – ті виплати, які одержує населення із бюджету, незалежно від безпосередньої участі у створенні ВВП (пенсії, стипендії, субсидії тощо).

Особистий використовуваний дохід (ОД_в) – це особистий дохід за мінусом податків, тобто це та частина особистого доходу, яку використовують домогосподарства на свій власний розсуд. Він поділяється на споживання і на заощадження.

У зв’язку із цим, що ВВП має вартісне значення, розрізняють номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП – це ВВП, виражений у цінах поточного року.

Реальний ВВП – це номінальний ВВП, скорегований на індекс цін, тобто виражений у цінах базового року.

При визначенні реального ВВП використовують індекси, насамперед, індекс споживчих цін та дефлятор ВВП.

,

Де n – ціни поточного року;

n-1 – ціни базового року.

.

При визначенні реального ВВП відбувається інфлювання або дефлювання.

Інфлювання – ситуація, коли при визначенні реального ВВП його величина більша за номінальну, тобто коли дефлятор < 1 (ціна поточного періоду є нижчою від цін базового періоду).

Дефлювання – ситуація, коли реальний ВВП є меншим за номінальний, тобто коли ціни поточного року є вищими за ціни базового року (дефлятор > 1).

При визначенні ВВП враховується так звана приписана вартість. Тобто є товари, які не мають ринкової ціни. Це стосується власного житлового будівництва, послуг державного апарату управління, оборони, охорони правопорядку тощо.

 

______________________________________________________________________