Теорія розподілу доходів та ціноутворення

На фактори виробництва

______________________________________________________________________

Розподіл національного хоходу – це процес визначення його частини для окремого суб’єкта економічної діяльності і власників ресурсів.

В економічній теорії є дві теорії розподілу національного доходу:

1) марксистська, яка базується на теорії трудової вартості;

2) теорія функціонального розподілу, яка базується на теорії маржиналізму (граничної продуктивності).

Як відомо, в процесі виробництва беруть участь такі фактори: праця, земля, капітал, підприємницький хист, які виконують відповідні функції в процесі виробничої діяльності. Функціонування факторів виробництва забезпечує його власникові дохід в тій чи іншій формі.

В процесі розподілу національного доходу формуються ціни всіх факторів виробництва, в основі чого лежить гранична продуктивність того чи іншого ресурсу.

Розподіл національного доходу між окремими фізичними особами, сім’ями чи домогосподарствами називають персональним або родинним розподілом доходів. Це поняття характеризує розподіл національного доходу без посилання на джерело доходу чи суспільну верству, до якої належить домогосподарство. Такий аналіз дозволяє виявити фактори, що визначають рівень і структуру доходів окремих сімей. Доходи домогосподарств або особисті доходи – це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу.

Основними джерелами надходження доходів населення можна назвати такі:

- трудові доходи робітника (заробітна плата, премія і т.п.);

- доходи від підприємницької діяльності (прибуток);

- доходи від власності (рента, відсоток і т.п.);

- доходи від індивідуальної трудової діяльності;

- інші надходження (спадщина, гонорар, аліменти).

Доходи бувають грошові і натуральні.

Грошові доходи - це всі види надходжень у грошовій формі, тобто загальний обсяг грошей, одержаних особою у виді доходу. Це надходження грошей у вигляді заробітної плати, дохід від підприємницької діяльності, дохід від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, коштів від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, дохід від надання різноманітних послуг, пенсії, стипендії, різні види допомоги. До натуральних доходів відноситься продукція, вироблена домашніми господарствами для власного споживання.

Усі грошові доходи, одержані домогосподарствами без урахування оподаткування і зміни цін, називають номінальними особистими доходами. Якщо із номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, одержимо номінальні використовувані доходи. Це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд.

Для вимірювання динаміки купівельної спроможності доходів обчислюють реальні доходи, які характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів (інфляції). Реальні доходи визначають як відношення номінальних використовуваних доходів до індексу споживчих цін.

Залежно від джерела розрізняють трудові і нетрудові доходи. До трудових належать доходи від продажу робочої сили або іншого її використання. Нетрудовим вважається дохід, що утворюється поза ринком праці за рахунок інвестицій або трансфертних платежів, тобто доходів, що не залежать від відпрацьованого часу, а пов'язані з нормами соціального забезпечення.

Попит на ресурси формується на ринках факторів виробництва. Ринки ресурсів виробництва - це ринки, на яких у результаті взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю, капітал і природні ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу, прибутку і ренти.

Основні види ринків визначають ринки ресурсів з досконалою і недосконалою конкуренцією. Особливістю ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції є те, що жоден покупець і жоден продавець не може впливати на ціни ресурсів. Водночас на ринках ресурсів виробництва в умовах недосконалої конкуренції або покупець, або продавець можуть впливати на ціни ресурсів виробництва. Якщо підприємство діє в умовах досконалої конкуренції, то воно може купити за певну ціну будь-яку кількість ресурсів. Однією з особливостей попиту на ресурси є те, що він є похідний, тобто залежить від попиту на продукт, у виробництві якого використовують цей ресурс.

Граничний продукт того чи іншого фактора виробництва - це та додаткова кількість продукції, яку отримують у результаті залучення у виробництво додаткової одиниці якогось одного ресурсу за незмінної величини інших. Зокрема, граничний продукт праці - це той додатковий обсяг продукції, який отримує виробник, залучаючи у виробництво додаткову одиницю праці за умови, що всі інші види виробничих ресурсів залишаються незмінними. Граничний продукт фактора виробництва виражають у фізичних одиницях продукції, що припадає на одиницю додаткового ресурсу. Тому виділяють таке поняття, як фізичний обсяг граничного продукту.

Фізичний обсяг граничного продукту підпорядкований дії закону спадної віддачі. Це означає, що продуктивність кожної додаткової одиниці змінного ресурсу при постійних інших має тенденцію до зниження.

Величина додаткового доходу, отриманого в результаті продажу додаткової продукції, виробленої внаслідок використання однієї одиниці ресурсу, називається граничною дохідністю цього ресурсу (MRP).

Гранична дохідність в умовах чистої конкуренції дорівнює вартості граничного продукту, тобто фізичному обсягові граничного продукту МР, помноженому на ціну продукції Р:

MRP=MP * P.

Величина, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст витрат, називається граничними витратами на ресурси (MRC).

Зважаючи на поняття граничної дохідності і граничних витрат, основним правилом використання ресурсів є: для виробника буде прибутковим застосування додаткової одиниці того чи іншого ресурсу доти, поки величина граничної дохідності (MRP) цього ресурсу дорівнюватиме витратам на неї (MRC), тобто основним правилом залучення додаткової одиниці того чи іншого ресурсу і формування цін на них є правило використання ресурсів:

 

MRP = MRC. '

Для отримання максимального прибутку підприємство залучатиме додаткові одиниці будь-якого фактора виробництва, поки кожна наступна одиниця продукції додаватиме більше до приросту його загального доходу, ніж до збільшення загальних витрат.

Ресурси задовольняють потреби споживача не безпосередньо, а опосередковано, через виробництво товарів і послуг. Тому величина попиту на будь-який ресурс залежить від:

- продуктивності ресурсу під час створення товару/надання послуги і його ціни;

- ціни товару, виготовленого за допомогою цього ресурсу;

Ціною праці виступає заробітна плата, ціною змелі –земельна рента, ціною позичкового капіталу – позичковий процент; ціною підприємницького хисту –прибуток.

______________________________________________________________________